Ухвала суду № 136746570, 21.05.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1409/26

Єдиний унікальний № 748/1457/26

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

21 травня 2026 рокум. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухта В.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11.05.2026 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс»:

1) заборгованість за Кредитним договором № 23656-04/2024 від 14.04.2024 р. у розмірі 45 500,00 грн;

2) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн;

3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що справа не підсудна Чернігівському районному суду Чернігівської області.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Слід також врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду ч. 1 ст. 378 ЦПК України.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ. Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 р.у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 р. , внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі ВПО) засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.

Згідно відповіді № 2761132 від 20.05.2026 р. з ЄДДР, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді № 2771069 від 21.05.2026 р. щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 7417-5001761186 від 18.04.2022 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Довідка про взяття на облік ВПО засвідчує місце проживання особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо вказаних осіб та саме він підлягає застосуванню.

При вирішенні питання щодо підсудності справи необхідно враховувати імперативні положення спеціального ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 р. в справі№ 409/2636/17.

Положення ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають пріоритет над положеннями ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

До проведення реформи з децентралізації с. Виблі відносилося до Куликівського району Чернігівської області. Проте, Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. № 807-ІХ, Куликівський район ліквідовано, та утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у м. Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло-Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим суд зазначає, що зміна адміністративно-територіального устрою не означає автоматичної зміни системи судоустрою, адже згідно ст. 125 Конституції України та ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Відповідно до пунктів 3, 3-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

До набрання чинності ЗУ щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та продовжився до 02.08.2026 р., відповідно до Закону «Про затвердження Указу Президента України» від 27.04.2026 р. № 342/2026, затвердженого ЗУ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4857-ІХ від 28.04.2026 р.

Отже, з аналізу наведеного вбачається, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, розгляд справ в межах раніше утворених районів, в тому числі Куликівського району, здійснюється відповідними місцевими, районними судами, в даному випадку, розгляд цієї справи за місцем реєстрації відповідача повинен здійснюватися Куликівським районним судом Чернігівської області.

11.05.2026 р. представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 , який на день подання позову вже був зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відносить до Куликівського районного суду Чернігівської області.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Отже, позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягненян заборгованості за кредитним договором підсудний Куликівському районному суду Чернігівської області, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача як ВПО відносить до юрисдикції цього суду.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 258-261,351-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпередати Куликівському районному суду Чернігівської області (місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще. Куликівка, вул. Шевченка, буд. 3, 16300).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О. Кухта