Ухвала суду № 136745237, 20.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/16213/26

Провадження № 1-кс/947/5751/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026163480000182 від 03.03.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Каплани Болградського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, інваліда 2 групи, працюючого фермерське господарство - сторож, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він, за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового розслідування особою, всупереч обов`язку неухильного дотримання Конституції України та законів України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 23 лютого 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою застосунку «Телеграм», написала та запропонувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином України, незаконно перетнути державний кордон України в бік Республіки Молдови, за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США.

Надалі, 03 квітня 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в ході спілкування через мобільний застосунок «Телеграм» з ОСОБА_7 , обумовила порядок його незаконного переправлення через державний кордон України, та спосіб оплати, що полягав в переказі грошових коштів, еквівалентних 5500 доларам США, шляхом переказу на визначений невстановленою особою номер криптогаманця.

Крім того, 15 квітня 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в ході спілкування через мобільний застосунок «Телеграм» з ОСОБА_7 , додаткового обумовила порядок його незаконного переправлення через державний кордон України, та новий порядок способу оплати організації незаконного переправлення через державний кордон України, що полягав в наданні частини з обумовлених грошових коштів у розмірі 250 доларів США особі, яка буде перевозити його до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, та оплати решти частини коштів еквівалентних 4000 доларам США, шляхом переказу на визначений невстановленою особою номер криптогаманця.

У визначений невстановленою в ході досудового розслідування особою день та час, а саме 18 квітня 2026 року о 09 год. 18 хв., ОСОБА_7 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 15, поблизу магазину «АТБ», де мав зустрітися з особою, яка повинна сприяти йому у незаконному перетині державного кордону, а саме забезпечити його прибуття до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, оминаючи блокпости та прикордонні патрулі, до якого під`їхав автомобіль «Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_1 , зеленого кольору, під керуванням ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, які мали єдиний прямий умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордону України, з корисливих мотивів.

В подальшому, 18 квітня 2026 року близько 09 год. 20 хв., ОСОБА_7 сів до автомобіля «Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_1 , зеленого кольору, під керуванням ОСОБА_4 , після чого вони почали рух до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, визначеного невстановленою в ході досудового розслідування особою, що діяла за попередньою змовою з ОСОБА_4 .

Надалі, 18 квітня 2026 року, близько 10 год. 27 хв., ОСОБА_4 , після отримання від ОСОБА_7 частини обумовлених грошових коштів у сумі 4200 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 18.04.2026 еквівалентно 183275 гривням (4200 х 43,6368) за сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України, рухаючись на автомобілі «Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_1 , зеленого кольору, до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, був виявлений на 452 км. траси Е95 Одеса-Київ, в межах населеного пункту Дачне, Одеського району Одеської області, де в подальшому був затриманий.

За викладених обставин, 18.04.2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням порад, вказівок та засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, обґрунтовуючи його тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні -

Прокурор обґрунтував клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав його у повному обсязі та просив задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що підозрюваний безпосередньо перевозив особу через державний кордон України, був водієм та у нього було вилучено грошові кошти у розмірі 4200 доларів США, отриманні за сприяння незаконному перетину державного кордону.

Захисник підозрюваного долучила до клопотання характеризуючі та медичні документи відносно підозрюваного, проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що ризики відсутні, просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний зазначив, що з пред`явленою йому підозрою погоджується та відмовився надавати пояснення з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Дослідивши матеріали клопотання, надані захисником матеріали, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 18.04.2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням порад, вказівок та засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.03.2026 року; протоколом огляду від 02.04.2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.04.2026 року; протоколом огляду від 16.04.2026 року; протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів від 18.04.2026 року; протоколом вручення грошових коштів від 18.04.2026 року; протоколом обшуку транспортного засобу «Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_1 , за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, на 452 км. траси Одеса-Київ, в межах н.п. Дачне від 18.04.2026 року; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 18.04.2026 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_7 від 18.04.2026 року.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на тому, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінально-протиправних дій.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, а також те, що підозрюваний міцних соціальних зв`язків не має, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Також, слідчий суддя враховує, що підозрюваний підозрюється в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням порад, вказівок та засобів та володіє знаннями і навичками незаконного перетинання кордону, що підтверджує можливість переховування.

Слідчий суддя відхиляє посилання сторони обвинувачення на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в рамках кримінального провадження, адже як зазначив у судовому засіданні прокурор, свідків в рамках кримінального провадження не встановлено.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, останній підозрюється у вчиненні злочину з корисливим мотивом, його офіційного джерела доходу наразі не встановлено та не підтверджено, відтак за наведених обставин, не виключно, що останній отримував кошти на існування зокрема сприяючи незаконному переправленню осіб через державний кордон України за грошову винагороду та може продовжувати займатись протиправною діяльністю з метою особистого збагачення.

Проте, слідчий суддя відхиляє вказане твердження сторони обвинувачення, оскільки стороною захисту у судовому засіданні було надано довідку про те, що підозрюваний ОСОБА_4 працевлаштований у Фермерському господарстві «Джондір-Б» на посаді сторожа, а відтак має офіційний дохід. Також, при відхиленні даного ризику, слідчий суддя звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлений в судовому засіданні ризик можливого переховування підозрюваного, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає не переконливими, адже останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в рамках кримінального провадження наразі встановлено наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в умовах воєнного стану, а також наявного в рамках даного кримінального провадження ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним для підозрюваного ОСОБА_4 , так як буде передбачати можливість внесення застави, визначеної слідчим суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн. до 266 240 грн.).

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Однак, слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, з пред`явленою підозрою погоджується, є інвалідом 2 групи, має проблеми із здоров`ям згідно наданих захисником медичних документів і проходить до висновку, що відносно останнього слід визначити заставу у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень .

На думку, слідчого судді застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.

Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 16.06.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 16.06.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1