Ухвала суду № 136744807, 18.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2424/26

1-кс/583/550/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі :

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 в режимі відео конференції/,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 в м. Охтирка клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12026200460000428 від 15 травня 2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кир`яківка Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

УСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_7 18 травня 2026 року звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , мотивуючи свої вимоги тим, що він підозрюється у вчинені злочину, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, за таких фактичних обставин.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2025 року №158 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого навідника взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та останній вважається таким, що з 29.12.2025 посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Разом з тим солдат ОСОБА_5 15.05.2026 приблизно о 18:00 годині, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якої на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися між ними, маючи умисел на пошкодження чужого майна, вирішив підпалити вказаний будинок.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, направлений на умисне пошкодження чужого майна, солдат ОСОБА_5 в період з 18:00 до 19:00 для реалізації свого кримінального протиправного наміру взяв із сусіднього домоволодіння коробку сірників та пластикову каністру ємністю 10 літрів, білого кольору, яка більше ніж на половину була заповнена бензином, та через незачинену дерев`яну хвіртку штахетного паркану пройшов на господарчий двір домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де перебуваючи в дворі домоволодіння, ОСОБА_5 з каністрою в руках пройшов до вікна, розташованого в цегляній прибудові біля вхідних дверей вказаного будинку, кулаком правої руки розбив декілька шибок, налив через вікно в будинок бензин із вказаної каністри та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, приблизно о 19:00 годині сірниками здійснив підпал, внаслідок чого загорілися речі, дах, вікно та внутрішнє оздоблення коридору вказаного будинку.

Після цього солдат ОСОБА_5 покинув цегляну прибудову вказаного будинку, вийшов з господарчого двору та попрямував до свого тимчасового місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , залишивши горіти житловий будинок, локалізацію пожежі якого здійснили односельці та працівники ДСНС.

16.05.2026 о 00 год. 20 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

16.05.2026 слідчим СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколами допитів свідків та потерпілої ОСОБА_8 ;

- протоколом огляду місця події домоволодіння по АДРЕСА_2 , під час якого виявлені сліди від пожежі в приміщенні вказаного житлового будинку;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Крім того у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Згідно із ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, а також наявних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а також є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, та в разі притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, оскільки наразі мешкає разом з ними в одному населеному пункті. Такий вплив може бути вчинений підозрюваним як самостійно так і через коло його знайомих. Цей незаконний виплив може стосуватись як потерпілої так і свідків, які прямо безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення;

- переховувати чи знищити докази своєї причетності до вчинення злочину, які на даній стадії досудового розслідування ще не відшукані;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов`язане із незаконним впливом на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, подовжити свою злочинну діяльність, зокрема що полягає у продовженні самовільного залишення військової служби.

Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть цього зробити.

Зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання виключається, адже підозрюваний ОСОБА_5 не буде ізольований від суспільства, а тому зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за злочин у вчиненні якого він підозрюється; незаконно вплинути на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Неможливо також обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки, оскільки в ході досудового розслідування не було встановлено осіб, які б заслуговували на довіру, щоб бути поручителями ОСОБА_5 . Також підозрюваний не буде ізольований від суспільства та зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за злочин, в скоєнні якого він підозрюється; незаконно вплинути на потерпілу та свідків по даному кримінальному провадженню.

Застава не може бути обрана, так як підозрюваний ОСОБА_5 не буде ізольований від суспільства, а тому зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за злочин, в скоєнні якого він підозрюється; незаконно вплинути на потерпілу та свідків по даному кримінальному провадженню.

Також не буде ефективним обрання до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки підозрюваний не буде ізольований від суспільства, а тому самостійно чи через знайомих зможе незаконно вплинути на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, для зміни їх показів на свою користь, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за злочин, у вчиненні якого він підозрюється.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

При цьому, слід враховувати, що тяжкість покарання, що загрожує (від 3 до 10 років позбавлення волі), не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.

Таким чином, єдиною ефективною в даному випадку мірою запобіжного заходу є тримання під вартою, оскільки виключно така міра запобіжного заходу зможе повністю виключити ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та виключити можливість переховуватися ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримав та доповнив, що в момент підпалу в будинку була неповнолітня дитина, донька потерпілої, якій вдалося вийти з будинку. Крім цього ОСОБА_5 не має житла, там де він тимчасово проживав, господарка після пожежі заперечує проти його подальшого перебування в її будинку. Також потерпіла та її неповнолітня донька дуже налякані, бояться, що він може їм щось зробити.

Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав клопотання та вказав, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Крім того ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби, протягом двох місяців відсутній за місцем служби, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, не вчиняв ніяких дій, щоб загасити пожежу, не має офіційних доходів на території України, на даний час слідством встановлюються свідки у кримінальному провадженні, тому він може впливати на них, може переховуватися від слідства та суду, оскільки розуміє яке покарання йому буде призначено, якщо його винуватість буде доведена, також може знищити чи переховати докази, вчинити інше кримінальне правопорушення. При застосуванні до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу суду слід врахувати характер кримінального правопорушення. Для застосування запобіжного заходу як особисте зобов`язання повинна бути довіра до цієї особи, про застосування поруки або застави клопотань не надходило, при домашньому арешту навіть цілодобовому особа може втекти, оскільки електронні засоби не завжди фіксують місце перебування особи через перебої електропостачання та мобільного зв`язку.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечив та пояснив, що до нього можливо застосувати інший більш м`який запобіжний захід, він не збирається тікати, буде працювати та відшкодовувати збитки потерпілій. Також він повідомив, що рідних не має, крім брата, який теж військовий і проходить військову службу, жити йому було ніде, тому він приїхав в с. Шаповалівку Охтирського району до потерпілої, з якою познайомився, коли в/ч була розташована в цьому селі. Але коли стали разом проживати почалися сварки, тоді він пішов звідти, але 16 травня 2026 знову прийшов до потерпілої, посварився, після чого вчинив підпал її будинку.

Захисниця ОСОБА_6 подала письмове заперечення про те, що відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого, оскільки воно не містить належних, прямих, беззаперечних фактичних даних або доказів про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілу та свідків, а також ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, так як він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Суд, заслухавши пояснення слідчого, враховуючи думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти задоволення клопотання, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» наявність «обгрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обгрунтованим», залежить від усіх обставин.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.

Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років /п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК/. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені злочину за ознаками частини 2 ст. 194 КК України, яка відносно до статті 12 КК України є тяжким злочином, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років; не має судимостей, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не має сім`ї та утриманців, офіційних доходів, проживає не за місцем своєї реєстрації.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3-4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховуватися обвинуваченого /підозрюваного/ від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Також необхідно врахувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Так, при розгляді цього клопотання слідча суддя враховує, що в кримінальному провадженні наявні вагомі докази, наведені слідчим, на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Суд вважає, що з боку підозрюваного існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від суду.

Ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, пов`язаний з тим, що він підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Цей ризик існує, з огляду на те, що ОСОБА_5 не має офіційних законних джерел доходу, власного житла, рідних, самовільно залишив військову службу, що дає суду підстави дійти висновку, що в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу він може змінити своє місце перебування, тим самим ухилитися від суду.

Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків, які ще не допитані судом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 фактично мешкає в одному населеному пункті, в зв`язку з чим може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на потерпілу та свідків існує на етапі досудового розслідування при зібранні доказів.

За таких умов ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик продовження ОСОБА_5 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено його поведінкою, оскільки він може здійснювати незаконний вплив на потерпілу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1/ наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2/ наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3/ недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першої цієї статті.

До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків що ОСОБА_5 є не судимою особою, проживає сам, не за місцем реєстрації, нічим не займається, самовільно залишив військову службу, не має офіційних джерел існування. Ці факти дають підстави суду зробити висновок, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати вплив на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти інші злочини.

В судовому засіданні слідчий та прокурор довели, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які існують, як існує і обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочину за ч. 2 ст. 194 КК України.

Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, слідча суддя вважає, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Посилання слідчого на ч. 4 ст. 183 КПК України в частині не застосування застави під час воєнного стану є необґрунтованими, оскільки ст. 194 КК України не входить до переліку, вказаних в цій частині.

Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не підпадає під перелік, визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, то в даному випадку необхідно призначити заставу в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та в разі її сплати покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 -178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .

Застосувати у кримінальному провадженні № 12026200460000428 від 15 травня 2026 року підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів, обчислюючи цей строк з 00 години 20 хвилин 16 травня 2026 року, часу затримання підозрюваного, і до 14 липня 2026 року включно.

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 14 липня 2026 року.

Визнати ОСОБА_5 заставодавцем, визначити йому заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн /сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок/ і в разі сплати на депозитний рахунок за реквізитами: Одержувач:ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р UA 558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові платника застави, покласти такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця фактичного проживання АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою /заставодавцем/. Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, яким здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12026200460000428 від 15 травня 2026 року.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 21 травня 2026 року о 08 годині 05 хвилин.

Слідча суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1