Рішення № 136744537, 21.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 462/1712/26

Провадження № 2/466/2356/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

27 лютого 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №325588600 від 02.12.2021 року , у розмірі 14 040, 89 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування вимог зазначають, що 02.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №325588600 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн, а в подальшому загальний розмір кредиту становив 9 700 грн.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Також позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалось на підставі договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - до ТОВ «ФК «ЕЙС», у зв`язку з чим останнє набуло статусу нового кредитора.

Станом на день звернення до суду загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14 040,89 грн, з яких: 9 698,79 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 342,10 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Штрафні санкції, пеня та інші платежі позивачем не заявлялись. У зв`язку з чим, позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року, справу скеровано за територіальною підсудністю. Вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Львова 23.03.2026 року.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою ним було подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №325588600 в електронній формі.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту).

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV353QZ.

Перед укладенням кредитного договору відповідач пройшов реєстрацію на сайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, вказав свої персональні дані, реквізити банківської картки, а також підтвердив свою волю на укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Таким чином, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору та підтвердив свою згоду із його умовами.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем долучено копію платіжного доручення, довідку та пояснення первісного кредитора щодо перерахування коштів відповідачу.

Також матеріалами справи підтверджується, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.

В подальшому 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Вказані обставини підтверджуються договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, актами приймання-передачі реєстрів боржників та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність договорів факторингу або незаконність переходу права вимоги.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у встановлений строк.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти та проценти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість відповідача станом на день подання позову становить 14 040,89 грн, з яких: 9 698,79 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 342,10 грн.- заборгованість за процентами.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру суду не надано.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судовий збір.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Додаткової угоди № 25770903932 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Акту прийому-передачі наданих послуг, копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія довіреності адвоката.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №325588600 від 02.12.2021 року у розмірі 14 040,89 грн. (чотирнадцять тисяч сорок гривень 89 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 3 000 грн. (три тисячі гривень) понесені витрати на правову допомогу. В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, ЄДРПОУ:42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима