Рішення № 136743205, 21.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3724/26

2-о/303/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

присяжних: Граб М.Й.

Меденцій М.А.

секретар судового засідання Желізняк К.П.

за участі заявника ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Мукачівський відділ ДРАЦС у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення ОСОБА_3 померлим від дня його вірогідної смерті а саме з 14.07.2025 року. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області внаслідок штурмових дій противника, артилерійських обстрілів та ударів БПЛА, зв`язок із її сином ОСОБА_3 було втрачено. Після завершення бою військовослужбовець до місця дислокації не повернувся, його місцеперебування невідоме. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 визнано таким, що зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби за обставин, що загрожували смертю внаслідок бойових дій. Відомості про його перебування у полоні, на лікуванні чи самовільне залишення військової частини відсутні. Також заявник зазначала, що факт зникнення безвісти підтверджується сповіщенням сім`ї, витягом з ЄРДР та витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. З часу зникнення будь-який зв`язок із ОСОБА_3 відсутній. Оголошення особи померлою необхідне для реалізації прав та законних інтересів заявника, зокрема щодо оформлення соціальних виплат, спадкових та інших прав.

Ухвалою від 01.05.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі. Призначено справу до судового розгляду на 21.05.2026 року.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник, адвокат Шкіря І.І., вимоги заяви підтримали, просили суд їх задовольнити так як матеріалами справи підтверджується факт загибелі ОСОБА_3 . Представник заявника додатково пояснила, що шестимісячний строк після спливу якого суд може оголосити фізичну особу померлою слід рахувати з моменту зникнення ОСОБА_3 , а саме з 14.07.2025 року. Крім того, до заяви подано достатньо доказів на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 саме 14.07.2025 року.

Представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України та Мукачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши заявника та її представника, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд робить висновок про таке.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 03.03.2026 року.

У ОСОБА_3 є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 06.04.2019 року.

Рішенням виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні Ради № 32 від 11.04.2022 року ОСОБА_1 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як батька ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав.

На підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 заявником суду надано такі докази.

Довідку (форми № 5) військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2026 року № 5864 відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 06.06.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 .

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 163 від 06.06.2025 року відповідно до якого молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду КОМАНДИРА І МОТОПІХОТНОГО ВЗВОДУ З МОТОПІХОТНОЇ РОТИ МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 .

Довідку військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2026 року № 117/1506убд згідно з якою молодший сержант ОСОБА_3 у період з 06.06.2025 року по 14.07.2025 року брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Довідку військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2026 року № 117/1517убд згідно з якої ОСОБА_3 у період з 22.06.2025 року по 14.07.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи на території Юнаківської сільської територіальної громади Сумського району Сумської області, що підтверджується журналом бойових дій військової частини.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2806 від 20.07.2025 року «Про оголошення зниклим безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 » зі змісту якого встановлено, що 14.07.2025 року близько 13:30 год. під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області, у результаті штурмових дій противника за підтримки артилерії та ударів БПЛА, зв`язок із позицією, на якій перебував ОСОБА_3 , було втрачено. Після завершення бою зв`язок із ним відновити не вдалося, до місця розташування підрозділу він не повернувся. Пошукові заходи ОСОБА_3 результатів не дали. Інформація про перебування військовослужбовця у полоні в противника, самовільне залишення частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон станом на дату винесення наказу відсутня. Інформації про перебування військовослужбовця на лікуванні або перебування ідентифікованого тіла військовослужбовця у відділеннях бюро судово-медичної експертизи на території України на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило. Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_3 визнано таким, що 14.07.2025 року зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби та бойового завдання із захисту територіальної цілісності України за обставин, що загрожували смертю, внаслідок воєнних (бойових) дій.

Сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_4 № 815 від 14.04.2026 року в якому повідомлено, що ОСОБА_3 , молодший сержант військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 14.07.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в якому зазначено, що за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 14.07.2025 під час проходження військової служби в районі населеного пункту АДРЕСА_1 здійснюється досудове розслідування.

Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250922-3977 від 22.09.2025 року відповідно до якого ОСОБА_3 внесений до реєстру як особа, зникла безвісти за особливих обставин.

Лист військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 року № 6847 яким повідомлено про те, що службове розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 не проводилося, місце перебування його на цей час не відоме. Наявну геолокацію місця зникнення ОСОБА_3 внесено до інтерактивної карти з обмеженим доступом, яка використовується спеціалізованими пошуковими групами. Інформація про перебування ОСОБА_3 в полоні, самовільне залишення військової частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон відсутня. Повідомлення з лікувальних закладів щодо ОСОБА_3 не надходили. Станом на 15.05.2026 року статус ОСОБА_3 залишається зниклий безвісти.

Та, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі № 209/3085/20).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою ( п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Чинний ЦПК України визначає чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (ст.ст. 305-309 ЦПК України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

За приписами ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22 зробила висновок, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

У ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Речення друге ч. 2 ст. 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09.12.2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Велика Палата Верховного Суду вказує, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (далі Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 82-84 постанови).

Окремо суд зауважує, що Наказ № 309 втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025 року, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з наказом № 376 територія Юнаківська сільська територіальна громада належить переліку території можливих бойових дій, дата виникнення можливості бойових дій - 25.05.2022 року, дата припинення можливості бойових дій не зазначена.

Відповідно до обставин цієї справи ОСОБА_3 зник безвісти в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У постановах від 26.04.2023 року у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08.02.2024 року у справі № 148/1207/22, від 04.06.2025 року у справі № 591/11696/23, від 18.12.2025 року у справі № 357/16463/24).

За встановлених обставин суд зазначає про те, що хоч з моменту зникнення безвісти ОСОБА_3 за особливих обставин - під час бойових дій минуло понад шість місяців, однак місце його ймовірної загибелі перебуває на території, що віднесена до зони можливих бойових дій, відтак така може вважатись, де бойові дії закінчились, а тому відлік встановленого ч. 2 ст. 46 ЦК України строку не розпочався та відповідно звернення заявника до суду із цією заявою є передчасним.

Також суд зазначає про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів не дають підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_3 .

Так, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 06.06.2025 року.

Також встановлено, що 14.07.2025 року ОСОБА_3 перебував на позиції відділення «Троянда» в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області та близько 13:30 год. у результаті штурмових дій противника за підтримки артилерії та ударів БПЛА зв`язок із позицією відділення «Троянда», на якій перебував також ОСОБА_3 , було втрачено. Такі обставини стверджуються витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2806 від 20.07.2025 «Про оголошення зниклим безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 ».

Разом з тим, на переконання суду, одного такого документу не достатньо для висновку про ймовірну загибель ОСОБА_3 , оскільки таким документом зафіксовано тільки факт зникнення військовослужбовця за відсутності деталізованого опису обставин подій, що зумовили загибель ОСОБА_3 , свідчень присутніх там осіб, тощо.

Суд акцентує увагу на тому, що тільки вагомі докази загибелі ОСОБА_3 дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну його загибель та можуть бути підставою для задоволення цієї заяви.

Крім того, в матеріалах справи відсутня безпосередня актуальна інформація державних органів та міжнародних інституцій щодо можливого місцезнаходження ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені заявником обставини та докази в їх сукупності, за відносно малого строку за яким ОСОБА_3 вважається безвісно відсутнім, заява про оголошення померлим є передчасною та у її задоволенні слід відмовити.

Одночасно суд звертає увагу заявника на те, що таке судове рішення жодним чином не позбавляє її права на повторне звернення до суду з такими вимогами зі спливом більш тривалого строку з часу зникнення безвісти ОСОБА_3 та після зібрання додаткової інформації щодо обставин його зникнення та можливого його місцезнаходження.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п.п. 29, 30 рішення від 09.12.1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 2 рішення від 27.09.2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 305-309, 354, 355 ЦПК України, ст. 46 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Представник заявника: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Духновича, 15, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 26031216).

Заінтересована особа: Міністерство оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00034022).

Повне рішення складено 22.05.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний

Присяжні М.Й.Граб

М.А.Меденцій