Ухвала суду № 136742637, 22.05.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2315/26

Номер провадження 1-кп/473/281/2026

ЄРДР №12026153190000072

Категорія: ч.1 ст.190 КК України

У Х В А Л А

іменем України

"22" травня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області матеріали кримінального провадження ЄРДР №12026153190000072 від 06 травня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бармашове Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працює, сімейний стан не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий: юридична особа Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404.

представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області: ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.ст. 116 126 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, за приписами ч.3 ст.116 ЗК України, проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектара.

Так, приблизно в першій половині червня 2019 року, більш точну дату та час в ході проведення дізнання не представилося можливим, громадянин України обвинувачений ОСОБА_6 звернувся із клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке зареєстроване за Вх. №8640/94 2019 від 14 червня 2019 року, з метою надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована в селі Петропавлівка Борщагівка Києво Святошинського району Київської області.

На підставі вказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , яке зареєстроване за Вх. №8640/94 2019 від 14 червня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області винесено наказ №10 3794/15-19-сг від 20 червня 2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», відповідно до якого обвинуваченому ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Петропавлівсько Борщагівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 гектара, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Після чого, приблизно в середині липня 2019 року, більш точну дату та час в ході проведення дізнання не представилося можливим, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся із клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке зареєстроване за Вх.№11204/94 2019 від 24 дипня 2019 року, щодо затвердження документації із землеустрою та передати йому безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:006:5448, площею 1,9999 гектара, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території села Чайки в межах Петропавлівсько Борщагівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області.

Далі, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області винесено наказ №10 5127/15-19-сг від 30 липня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано обвинуваченому громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,9999 гектарів (кадастровий номер 3222485900:03:006:5448), розташовану на території села Чайки в межах Петропавлівсько Борщагівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_7 від 02 серпня 2019 року здійснена державна реєстрація та зареєстровано право власності за обвинуваченим ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:03:006:5448, площею 1,9999 гектара.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 з метою отримання в подальшому прибутку від реалізації вище вказаної земельної ділянки, 31 травня 2019 року у місті Миколаєві звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 для видачі довіреності за реєстровим номером №390, якою обвинувачений ОСОБА_6 уповноважив групу осіб, до складу якої входить громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представляти його інтереси з питань оформлення безоплатної передачі земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, виготовлення технічної документації із землеустрою, оформлення право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Київської області, користуватись, управляти, розпоряджатися (в тому числі продавати, передавати в оренду), строком на 01 (один) рік і дійсна до 31 травня 2020 року.

Після чого, 30 серпня 2019 року у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу (до зміни Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 , укладено договір купівлі-продажу, між обвинуваченим ОСОБА_6 , в особі ОСОБА_9 , який діє на підставі вище вказаної довіреності за реєстровим номером №390, та між ОСОБА_11 щодо купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485900:03:006:5448, площею 1,9999 гектара, в результаті чого, новим власником вказаної земельної ділянки став ОСОБА_11 , за що обвинувачений ОСОБА_6 від довіреної особи ОСОБА_9 отримав грошові кошти (прибуток).

Тим самим, у серпні 2019 році громадянин ОСОБА_6 дійсно використав та реалізував своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Однак, всупереч вимог ст.ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння безоплатно земельною ділянкою, шахрайським шляхом у вигляді обману, з корисливого мотиву, з метою подальшої її реалізації та отримання прибутку, усвідомлючи та умисно не повідомивши про те, що вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, повторно на початку червня місяця 2019 року, більш точний дату та час дізнанням не встановлено, але не пізніше 04 червня 2019 року, звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яка зареєстрована за Вх. №С 5544/0/19 19 від 04 червня 2019 року, з метою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки учаснику АТО у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 гектара, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. При цьому, у вказаній заяві обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню не використав.

На підставі вказаної заяви обвинуваченого ОСОБА_6 , яка зареєстрована за Вх. №С 5544/0/19-19 від 04 червня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області винесено Наказ №3879/0/14-19-СГ від 05 червня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», відповідно до якого обвинуваченому ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2.0000 гектара, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

13 червня 2019 року, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся із заявою до фізичної особи підприємця « ОСОБА_12 » для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Далі, Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області винесено наказ №7093/0/14-19-СГ від 25 вересня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та надано обвинуваченому ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 гектара, в тому числі пасовищ площею 2,0000 гекатра (кадастровий номер 4822085400:10:000:0708), розташовану в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою отримання в подальшому прибутку, усвідомлючи та умисно не повідомляючи про те, що він вже раніше використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, звернувся із наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №7093/0/14-19-СГ від 25 вересня 2019 року до державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області ОСОБА_13 , який на підставі вказаного наказу вже 30 вересня 2019 року здійснив державну реєстрацію та зареєстрував право власність за обвинуваченим ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, площею 2,0000 гектара.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 з метою отримання в подальшому прибутку від реалізації вище вказаної земельної ділянки, 04 липня 2019 року у місті Миколаєві звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_14 для видачі довіреності за реєстровим номером №923, якою обвинувачений ОСОБА_6 уповноважив групу осіб, до складу якої входить громадянин ОСОБА_15 , представляти його інтереси з питань оформлення та реєстрації право власності на будь яку земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території України, а також підготовки необхідних документів для відчуження земельної ділянки будь яким способом, що не суперечить закону, строком на 03 (три) роки до 04 липня 2022 року.

Після чого, 03 грудня 2019 року у місті Вознесенську Миколаївської області через приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_16 укладено договір купівлі-продажу, між обвинуваченим ОСОБА_6 , в особі ОСОБА_15 , який діє на підставі вище вказаної довіреності за реєстровим номером №923, та між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАТТОР», в особі директора ОСОБА_17 , щодо купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, площею 2,0000 гектара, вартість якої оцінена на суму 27340 гривень, в результаті якого, новим власником вказаної земельної ділянки стало ТОВ «АВІАТТОР», за що обвинуваченим ОСОБА_6 від довіреної особи ОСОБА_15 отримано грошові кошти (прибуток). На підставі чого, 03 грудня 2019 року, приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_16 здійснено державну реєстрацію та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, площею 2,0000 гектара, за новим власником в особі ТОВ «АВІАТТОР».

Внаслідок повторного та безоплатного отримання земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, площею 2,0000 гектара, обвинувачений ОСОБА_6 , шахрайським шляхом у вигляді обману, незаконно заволодів чужим майном, а саме вказаною земельною ділянкою, яка є власністю держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області та спричинив матеріальний збиток у розмірі вартості майна, яким незаконно заволодів, що становить 27340 гривень.

Отже, своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв державі в особі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області матеріальну шкоду в розмірі 27 340 (двадцять сім тисяч триста сорок) гривень.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми діями вчинив кримінальний проступок та щиро розкаюється в скоєному.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_6 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману шахрайство.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлено.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Обвинувачений ОСОБА_6 є не судимим, він вперше вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Санкцією ч.1 ст.190 КК України передбачено, що заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

З дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального проступка, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто з 30 вересня 2019 року минуло більше шести років. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 після вчинення даного кримінального правопорушення щиро покаявся, та відшкодував завдану ним матеріальну шкоду державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській бласті в розмірі 27340 гривень.

Законом України №3233 ІХ від 13 липня 2023 року частину сьому статті 284 КПК України доповнено новим абзацом, відповідно до якого, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. Відповідно до частини восьмої статті 284 КПК України, закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники процесу не заперечували проти закриття даного кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. В судовому засіданні встановлено, що перебіг давності відповідно до ч.2 ст.49 КК України не зупинявся, а також перебіг давності не переривався, відповідно до ч.3 ст.49 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не ухилявся від досудового розслідування та суду, а також до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 КК України, обвинуваченим ОСОБА_6 не було вчинено нових злочинів. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст.190 КК України, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально правову оцінку, що визнано самим обвинуваченим. При цьому, обвинуваченому ОСОБА_6 судом були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також обвинуваченому ОСОБА_6 та іншим учасникам процесу, роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за п.2 ч.1 ст.49 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.49 КК України. Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Таким чином суд приходить до переконання, що наявні всі обов`язкові підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та закриття даного кримінального провадження в порядку п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності у даному кримінальному провадженні не встановлено. На підставі викладених обставин, суд приходить до переконання, що звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 та закриття відносно нього кримінального провадження в порядку п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, є обгрунтованим та таким, що є передбаченим кримінально процесуальним законодавством. В зв`язку з чим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 закрити. На підставі викладених обставин, керуючись п.2 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 288 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження ЄРДР №12026153190000072 від 06 травня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1