Рішення № 136742534, 22.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/4504/25

Провадження 2/127/9007/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 16.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4739751 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнення електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора за адресою https://credit7.ua/ ТОВ «Лінеура Україна» 16.06.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір № 4739751 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника повного тексту кредитного договору за обраними позичальником параметрами суми та строку кредитування. Під час заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію особи позичальника з використанням системи BankID НБУ, у зв`язку з чим особу, яка вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, було встановлено як ОСОБА_1 . Позивач також зазначив, що 16.06.2024 відповідач після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір, який містив усі істотні умови, виразив згоду з умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Після цього ТОВ «Лінеура Україна» 16.06.2024 о 12:31:47 направило на номер телефону НОМЕР_1 , який позичальник зазначив у своїй анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор 59988, а відповідач 16.06.2024 о 12:32:18 ввів/відправив цей одноразовий ідентифікатор первісному кредитору, чим прийняв пропозицію щодо укладення договору № 4739751 на умовах, визначених офертою.

На підставі наведеного позивач вказав, що 16.06.2024 о 12:35:05 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4739751 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надано строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка за договором становить 1,50 % на день. В окремих випадках, визначених договором, могла застосовуватися знижена процентна ставка 0,01 % на день. Позивач зазначив, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором та надало відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав під час оформлення кредиту. На підтвердження цього позивач послався на документ від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», включеного до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не здійснив передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в порядку та строки, визначені цим договором.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем - відповіді на відзив.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни 19.01.2026 надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових пояснень.

Письмові пояснення мотивовано тим, що відповідач не отримував позовну заяву з додатками, оскільки є військовослужбовцем і не проживає за місцем реєстрації, а про перебування справи в суді дізнався із застосунку «Дія». Представник відповідача зазначила, що 07.01.2026 ознайомилась із матеріалами позову та наданими позивачем доказами, після чого дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню.

У письмових поясненнях представник відповідача зазначила, що позивач заявив до стягнення 19380,00 грн, з яких: 4000,00 грн - тіло кредиту, 13380,00 грн - проценти, 2000,00 грн - пеня, штраф. Водночас відповідно до розрахунку заборгованості проценти та штраф нараховані за період з 16.06.2024 по 24.01.2025.

Представник відповідача вказала, що ОСОБА_1 з 26.07.2023 згідно з Указом Президента України № 452/23 від 26.07.2023 був призваний до Збройних Сил України за призовом під час мобілізації та на теперішній час є військовослужбовцем, а також має статус учасника бойових дій. Посилаючись на частину п`ятнадцяту статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача зазначила, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються. З огляду на це представник відповідача вважала, що позивач не має правових підстав для стягнення з відповідача процентів у сумі 13380,00 грн та пені/штрафу в сумі 2000,00 грн.

Крім того, представник відповідача у письмових поясненнях заперечила проти належності та достатності доказів переходу до позивача права вимоги. На думку сторони відповідача, договір факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 та реєстр боржників до нього не підтверджують передачу права вимоги саме за договором № 4739751, а витяг з реєстру боржників підписаний лише стороною позивача, тому не може підтверджувати належним чином набуття позивачем права вимоги до відповідача.

Також представник відповідача зазначила, що позов подано через підсистему «Електронний суд» з порушенням вимог процесуального законодавства щодо направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки відповідач фактично не отримував позовної заяви та додатків, а про справу дізнався самостійно.

До письмових пояснень представник відповідача додала документи на підтвердження статусу відповідача як військовослужбовця та учасника бойових дій, зокрема копію посвідчення учасника бойових дій, копії сторінок військового квитка, довідку військової частини № НОМЕР_3 , рапорт та інші документи.

29.01.2026 представник відповідача Мишковська Тетяна Миколаївна подала до суду клопотання про долучення доказів. Клопотання мотивовано тим, що у письмових поясненнях представник відповідача зазначала про направлення запиту до військової частини з метою підтвердження перебування відповідача на службі в Збройних Силах України, а 28.01.2026 на адресу представника відповідача надійшла довідка форми 5 № 510 від 24.01.2026, у якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 08 листопада 2023 року по теперішній час.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що 16.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4739751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі.

Укладенню договору передувала реєстрація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнення електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті https://credit7.ua/.

У матеріалах справи наявний договір № 4739751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.06.2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору товариство надало клієнту кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки № НОМЕР_2 , а клієнт зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становить 4000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів.

Відповідно до пункту 1.4 договору дата надання кредиту - 16.06.2024.

Відповідно до пункту 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6 договору в окремих випадках, визначених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0,01 % за кожен день користування кредитом.

У договорі зазначено, що позичальник підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 59988. З матеріалів справи також установлено, що одноразовий ідентифікатор було направлено відповідачу 16.06.2024 о 12:31:47 на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, а 16.06.2024 о 12:32:18 відповідач ввів/відправив цей ідентифікатор первісному кредитору у відповідному розділі інформаційно-телекомунікаційної системи.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач подав документ надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», відповідно до якого 16.06.2024 о 12:34:08 проведено успішне перерахування 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 . У документі зазначено номер транзакції, суму переказу, маску картки отримувача та призначення платежу, пов`язане з договором № 4739751.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4739751 заборгованість відповідача складає - 19380,00 грн., з яких: 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13380,00 грн заборгованості за процентами та 2000,00 грн пені/штрафу, всього - 19380,00 грн.

24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-02/25.

Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в порядку і строки, визначені договором.

До матеріалів справи також додано витяг з додатку № 1 - реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025, у якому міститься інформація щодо ОСОБА_1 , договору № 4739751 та загального розміру заборгованості 19380,00 грн.

Відповідно до копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 , виданого 24.02.2025, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_7 , наданого стороною відповідача, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку та має записи, пов`язані з проходженням військової служби.

Довідка військової частини НОМЕР_4 № 4164 від 28.11.2025 підтверджує, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 08 листопада 2023 року по теперішній час. Довідка видана для подання за місцем вимоги та підписана командиром військової частини НОМЕР_4 .

Згідно із рапортом т.в.о. командира взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 молодшого сержанта ОСОБА_2 від 10.08.2025, що адресований командиру НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , відповідно до бойового розпорядження командира 2 механізованого батальйону від 10.08.2025 військовослужбовець взводу протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_4 , молодший сержант ОСОБА_1 , виконував бойове завдання в районі виконання бойового завдання. Також у рапорті зазначено, що військовослужбовець вибув у засобах індивідуального захисту та майно речової служби поверненню не підлягає.

Крім цього, довідкою форми 5 № 510 від 24.01.2026, виданою військовою частиною НОМЕР_4 , підтверджено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 08 листопада 2023 року по теперішній час. Довідка видана для подання за місцем вимоги та підписана тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановив договір або закон.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановив договір або закон, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконує належний боржник або виконання приймає належний кредитор чи уповноважена на це особа, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановив договір між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлює договір, закон або інший акт цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановив договір або закон, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановив договір або закон.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які закон визначає як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін сторони мають досягти згоди.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановив закон.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо закон не вимагав такої форми для цього виду договорів.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановив договір або закон. Розмір і порядок одержання процентів встановлює договір.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, які встановив договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, які визначив договір, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у цій сфері.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Електронний договір, крім визначених частиною першою цієї статті випадків, укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має підписати сторона електронного правочину, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 зазначено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 зазначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства, а його правова сила не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, у яких Верховний Суд зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, якщо сторони дотримались вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо правонаступництва позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановив договір або закон.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановив договір або закон.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.

Суд установив, що 24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру боржників.

Витяг з додатку № 1 до договору факторингу містить дані щодо ОСОБА_1 , договору № 4739751 та розміру заборгованості за цим договором. Тому доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив набуття права вимоги, суд відхиляє. Сам лише факт оформлення витягу з реєстру боржників як окремого документа не спростовує змісту договору факторингу та не доводить відсутності переходу права вимоги, оскільки позивач подав договір факторингу, копії сторінок реєстру боржників та витяг щодо конкретного боржника і конкретного кредитного договору.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Оцінюючи доводи сторін і подані докази, суд виходить із того, що позивач довів факт укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 4739751 від 16.06.2024 в електронній формі.

Позивач подав текст договору, відомості щодо порядку укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, дані щодо направлення та введення одноразового ідентифікатора, документ від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» про успішне перерахування 4000,00 грн, розрахунок заборгованості, договір факторингу та витяг з реєстру боржників.

Сам факт відсутності паперового примірника договору з власноручним підписом відповідача не свідчить про неукладення договору, оскільки Закон України «Про електронну комерцію» прямо допускає укладення електронного договору та його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не подав доказів того, що інша особа використала його персональні дані, номер телефону чи інші ідентифікаційні дані для укладення договору від його імені. Також відповідач не подав доказів повернення тіла кредиту в сумі 4000,00 грн.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення 13380,00 грн процентів та 2000,00 грн пені/штрафу задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, установлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надають визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні та спеціальні збори, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, кредитних договорів щодо придбання автомобіля та договорів кредиту, позики, умовами яких передбачено надання підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватних домогосподарств.

Суд установив, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 08 листопада 2023 року по теперішній час. Цей факт підтверджують довідка військової частини НОМЕР_4 № 4164 від 28.11.2025, рапорт та довідка форми 5 № 510 від 24.01.2026. Крім того, відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджує посвідчення учасника бойових дій.

Кредитний договір № 4739751 укладено 16.06.2024, тобто в період, коли відповідач уже перебував на військовій службі. Проценти та пеня/штраф, які позивач заявив до стягнення, також нараховані за період проходження відповідачем військової служби.

Спірний кредитний договір є договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Матеріали справи не містять доказів того, що цей кредит був укладений для придбання житла, автомобіля або для цілей, які закон прямо відносить до винятків із гарантії, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому на відповідача поширюється спеціальна гарантія, відповідно до якої проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань за кредитним договором не нараховуються.

Посилання позивача на умови договору щодо розміру процентної ставки не змінює цього висновку, оскільки договір не може скасовувати або звужувати законодавчі гарантії, надані військовослужбовцю.

З огляду на це суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 13380,00 грн процентів за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення 2000,00 грн пені/штрафу суд додатково враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Також установлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Позивач заявив до стягнення 2000,00 грн як пеню/штраф за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором. Таке нарахування здійснено після 24.02.2022 та в період дії воєнного стану.

Отже, вимога про стягнення 2000,00 грн пені/штрафу не підлягає задоволенню як з підстав поширення на відповідача спеціальної гарантії, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і з підстав прямої заборони стягнення неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, встановленої пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи відповідача щодо неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів суд бере до уваги в частині пояснення причин подання письмових пояснень після відкриття провадження у справі. Водночас ці доводи не є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки відповідач через представника ознайомився з матеріалами справи, подав письмові пояснення, докази на підтвердження своєї позиції та реалізував право на захист.

Зважаючи на встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості в розмірі 4000,00 грн - за тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог про стягнення 13380,00 грн процентів та 2000,00 грн пені/штрафу необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 19380,00 грн. Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 4000,00 грн, що становить 20,64 % від заявленої ціни позову.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 499,74 грн. (позов задоволено на 20,63%).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 11, 509, 512, 514, 516, 525-527, 530, 536, 610, 611, 625, 626-629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 4739751 від 16.06.2024 у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 499,74 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк