Рішення № 136740980, 22.05.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/346/26

№ провадження 2/624/274/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 22 травня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/346/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр»),

відповідач: ОСОБА_1 ,

позовні вимоги: про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 491015196 від 25 листопада 2019 року у розмірі 64629,54 грн, стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 листопада 2019 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір № 491015196.

Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 22272,53 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26 листопада 2024 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39.90 %.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором. Додатково повідомляємо, що відповідно до протоколу №2/2022 від 18 серпня 2022 року позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», відповідно до умов яких, змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК».

17 травня 2021 року було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

18 травня 2021 року було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "ФК "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 491015196.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №491015196 від 25 листопада 2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 64629,54 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 22025,61 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25986,90 грн; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 16517,03 грн; - заборгованість за пенею та/або штрафами 100.00 грн; - заборгованість за комісіями - 0.00 грн; - інфляційні збитки - 0.00 грн; - нараховані 3% річних -0.00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

09 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07 травня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, одночасно з позовом надав заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомила. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що 25 листопада 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №491015196, шляхом акцептування ОСОБА_1 публічної пропозиції (оферти) АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідно до якої ОСОБА_1 . Підписанням цього Акцепту ОСОБА_1 підтвердила прийняття публічної пропозиції та укладення договору з АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі).

Офертою №491015196, акцептованою ОСОБА_1 , обумовлено кредит в розмірі 22272,53 грн на строк 60 міс. із фіксованою процентною ставкою 39.90 % річних, дата повернення кредиту 26 листопада 2024 року.

Також 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту.

18 серпня 2022 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило своє найменування на акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Сенс Банк» за договором №491015196 від 25 листопада 2019 року, загальна заборгованість відповідача становить 64629,54 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 22025,61 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25986,90 грн; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 16517,03 грн; - заборгованість за пенею та/або штрафами 100.00 грн.

17 травня 2021 року було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

18 травня 2021 року було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "ФК "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491015196.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч. 1 ст. 1054 ЦК України)

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч.2 ст. 1054 ЦК України)

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст. 1046 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №491015196 від 25 листопада 2019 року, на підставі якого останній отримав кредитні кошти, зобов`язавшись їх повернути та сплатити проценти.

Акцептуванням пропозиції АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 підтвердив про ознайомлення як з умовами надання кредиту, так і з його розміром, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих коштів.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що набуття такого права ТОВ «Коллект Центр» відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №491015196 від 25 листопада 2019 року відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо надання АТ «Альфа-Банк» кредитних коштів ОСОБА_1 .

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не повернула позичені кошти ні первісному позикодавцю, ні правонаступникам після відступлення позивачу права грошової вимоги, та не сплатила проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.

Крім того, вимоги про стягнення відсотків є, на думку суду, обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився підписавши договір. Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів сумніву у суду не викликає.

Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2662.40 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 2662.40 грн.

Також представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 16000 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13 березня 2025 року зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір №01-07/24 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; тарифи на послуги; заявку на надання юридичної допомоги №1493 від 02 лютого 2026 року; Витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної АО «Лігал Ассістанс» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491015196 від 25 листопада 2019 року у сумі 64629 (шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) 40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр»), місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ: 44276926,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст