Рішення № 136740692, 22.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/826/26

провадження №: 2/398/2029/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25875,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1539506. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2500,00 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 06.04.2024 року по 01.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Позивач зазначає, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2500,00 гр., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 24.12.2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1539506 від 06.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 19750,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 2500,00 грн, заборгованість за процентами - 16000,00 грн, штрафні санкції 1250,00 грн.

Ухвалою від 02.03.2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 березня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не визнає в повному обсязі позовні вимоги через їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на таке. З позовної заяви вбачається, що між відповідачем та первісним кредитором укладено Договір в електронному вигляді із застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора. При цьому, відповідач нібито у додатку первісного кредитора підтвердив умови кредиту та надіслав відповідну заяву на розгляд Товариству, яке в свою чергу прийняло позитивне рішення та надіслала відповідачу в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі кредитного договору, що містив усі істотні умови та був підписаний зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства відтворені засобами копіювання. Відповідач натиском відповідної клавіші висловив його згоду з умовами запропонованого договору, після чого Товариство надіслало відповідачу засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, що є електронним підписом відповідача, який останній нібито ввів для підтвердження (акцепту) пропозиції (оферти) договору. Проте, жодного доказу, який би підтверджував зазначені обставини щодо способу підписання електронного договору чи факту використання відповідачем одноразового ідентифікатора, позивач до позовної заяви не надав. Зокрема, позивачем не надано жодних документів чи технічних відомостей (довідок оператора мобільного сервісу, підтверджень надсилання SMS-повідомлення або інших електронних повідомлень), які б свідчили про надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора та його подальше використання для акцепту пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору. Також, залишається непідтвердженим те, що позивач ніби то володіє згаданим веб-сайтом (мобільним застосунком) Sloncredit за допомогою якого здійснювалися описані у позовній заяві дії, а також жодним чином не підтверджено факт відвідування відповідачем подібних сайтів, а тим більше вчинення ним будь-яких дій, в тому числі погоджень умов договору. В свою чергу відповідач повністю заперечує існування наведених в позовній заяві обставин та стверджує про те, що не відвідував жодних сайтів (мобільних застосунків), не здійснював реєстрацію на них, а тим більше не погоджував будь-які умови щодо надання кредитних коштів. Також вказує на те, що лише наявність електронних підписів ідентифікованих сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що зазначені номер телефону та електронна адреса, перебувають у користуванні чи належать саме відповідачу. При цьому, відповідач повідомляє суд, що користується іншим номером телефону, а не тим, за допомогою якого зі слів позивача відбувалась авторизація на сайті первісного кредитора. Крім зазначеного, відповідач звертає увагу суду на те, що факт відправлення кредитних коштів первісним кредитором має підтверджуватись випискою з банківського рахунку. При цьому, виписки з банківського рахунку чи інших документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів, позивачем не надано. Відповідач не визнає саму заборгованість з огляду на неукладення ним договору та не отримання кредитних коштів у користування, та крім цього вважає, що сума заборгованості розрахована позивачем із порушенням вимог ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» щодо порядку нарахування відсотків та штрафних санкцій. Пунктом 1.7. договору встановлена денна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 2,50% на день. Водночас, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій відповідач посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, відповідач заперечує проти співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що така є абсолютно необґрунтованою, а тому в цій частині також необхідно відмовити повністю.

20 березня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Кредитний договір, укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. 06.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено електронний договір № 1539506 про надання споживчого кредиту та за взаємною згодою сторони погодили умови договору. Представник позивача вказує, що на підтвердження укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M782», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Також зазначає, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» https://sloncredit.ua, в тому числі через Мобільний застосунок «SlonCredit», реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Також представник позивача звертає увагу, що укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів та розмір їхньої ставки. Відповідач в свою чергу не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Крім зазначеного, у відповіді на відзив вказано, що станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії договору № 1539506 від 06.04.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 01.04.2025 року (98 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 6125 грн. Представник позивача вказує, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Щодо нарахованих штрафних санкцій представник позивача вказує, що договір № 1539506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 06.04.2024 року, тобто після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року), яким у п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, отже зазначені положення не стосуються вказаного кредитного договору. Таким чином, нарахування та стягнення з відповідача штрафу ґрунтується на прямих умовах укладеного Кредитного договору, нормах цивільного законодавства України, доведеному факті порушення строків виконання грошових зобов`язань. На підставі викладеного , представник позивача вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Крім того вважає, що якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

24 березня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що позивач не наводить жодних нових аргументів чи обґрунтувань, а лише дублює зміст позовної заяви, не реагуючи по суті на доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивачем залишено без будь-якої правової оцінки та спростування аргументи відповідача про те, що відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на укладення договору, не підтверджував його укладення та номер телефону, за допомогою якого здійснювалась авторизація на сайті, не належить відповідачу. Крім того, позивачем проігноровано той факт, що відповідачем вказується на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували належність відповідного номера телефону саме відповідачу, факт направлення відповідачу одноразового ідентифікатора первісним кредитором та подальше його використання саме відповідачем з метою підписання договору. Також зазначає, що виключно на підставі власних припущень та без належних доказів позивач доходить до висновку про відсутність будь-яких сумнівів щодо факту укладення Договору саме відповідачем та погодження ним усіх істотних умов договору. Крім того, відповідач вказує, що позивачем повністю проігноровано його аргументи про те, що належним та первинним доказом здійснення банківської операції є саме виписка з банківського рахунку. На думку відповідача, позивачем не надано жодного платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо), який би безпосередньо підтверджував факт зарахування коштів саме відповідачу, а посилання виключно на лист ТОВ «ПЕЙТЕК» не може вважатися належним та достатнім доказом, оскільки не підтверджує фактичного зарахування коштів на рахунок відповідача. Вважає за необхідне зазначити, що у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року він не мав платіжної картки, перші шість та останні чотири цифри якої збігалися б із зазначеною вище карткою, що підтверджується відповідною довідкою з АТ «Універсал Банк». Також зазначає, що позивачем не враховано, що встановлена договором денна процентна ставка у розмірі 2,50% суттєво перевищує гранично допустимий розмір, визначений Законом, що свідчить про неправомірність здійсненого розрахунку заборгованості в цій частині. Також вважає помилковим посилання представника позивача на пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, про те, що звільнення від відповідальності за порушення строків повернення кредиту застосовується лише у період з 01.03.2020 по 24.01.2024, оскільки таке звільнення передбачене п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України. Поряд із зазначеним відповідач вказує на не співмірність витрат на правову допомогу у справі та просить суд відмовити в їх стягненні. Враховуючи зазначене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1539506 від 06.04.2024 року відмовити у повному обсязі.

Відповідач двічі відповідач подав до суду клопотання про відкладення судового засідання.

З огляду на те, що при відкритті провадження у справі її розгляд постановлено здійснювати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, клопотань від яких про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням до суду не надходило, а тому, враховуючи, що сторони скористалися своїми правами подання заяв по суті справи, у відповідності до положень ст. 279 ЦПК України справа розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами шляхом дослідження докази і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, подані сторонами пояснення у заявах по суті справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.04.2026 року ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н711» підписав Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

06.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1539506 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору).

Пунктами 1.3, 1.4 Договору сторони узгодили, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 2500,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Крім того, сторони дійшли згоди про те, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1,5 % в день та застосовується відповідно до визначених умов (п. 1.5.2 Договору).

Пунктом 1.7 Договору врегульовано, що денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день.

У відповідності до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Порядок обчислення (нарахування), економічна сутність та база розрахунку процентів, порядок зміни процентів узгоджені сторонами у розділі 3 Кредитного договору.

Договір про надання споживчого кредиту № 1539506 від 06.04.2024 року та Додаток 1 до нього - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «М782», який відправлено 06.04.2024 року на номер телефону відповідача.

Відповідно до відомостей ТОВ «Пейтек» успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта маска картки НОМЕР_1 від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 06.04.2024 о 08 год. 55 хв. на суму 2500.00 грн.

09.04.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали про витребування доказів за клопотанням позивача надало до суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську карту № НОМЕР_3 та 06.04.2024 на вказану карту було зараховано платіж в сумі 2500,00 грн. додатково повідомлено, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надійшов за ініціативою ТОВ «Слон Кредит» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» банк не може.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало, зарахувавши на належний ОСОБА_1 картковий рахунок грошові кошти у розмірі 2500,00 грн., що відповідає умовам договору № 1539506 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 06.04.2024.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано Договір № 1539506 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 06.04.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора. В свою чергу ТОВ «Слон Кредит» в особі його директора підписало договір аналогом власноручного підпису та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, про що сторони, зокрема, домовилися у п. 9.6 Договору № 1539506 від 06.04.2024.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості по кредитному договору № 1539506, що складений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у відповідності до котрого заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору станом на дату відступлення відповідно до кредитного договору № 1539506 від 06.04.2024 року станом на 24.12.2024 року складає 19750,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за кредитом, 16000,00 грн - заборгованість по відсоткам, а 1250,00 грн. - заборгованість по штрафам.

Із вказаного розрахунку вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось первісним кредитодавцем у межах строку кредитування та за узгодженою сторонами денною відсотковою ставкою (2,5%), що передбачено п.п. 1.4, 1.5, 1.7 Договору.

У відповідності до п.п. 3 п. 4.1 Договору № 1552581 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 06.04.2024 року, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

24.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору Факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, Клієнт відступив Фактору право вимог, зокрема до боржника: ОСОБА_1 , номер кредитного договору: 1539506, загальна сума заборгованості 19750,00 грн.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №1539506 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» нарахувало ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом за процентною ставкою 2,5 % за період з 25.12.2024 по 01.04.2025 на суму 6125,00 грн.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Таким чином, надаючи правову оцінку фактично встановленим обставинам справи, суд виходить з того, що відповідачем не спростовано належними та достатніми доказами отримання ним 06.04.2024 року відповідно до укладеного ним з ТОВ «Слон Кредит» кредитного договору № 1539506 від 06.04.2024 грошових коштів у розмірі 2500,00 грн.

Доводи відповідача про те, що відповідач у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 не мав платіжної картки, перші шість та останні чотири цифри якої збігалися б із зазначеною позивачем маскою картки ( НОМЕР_4 ), спростовуються наданою АТ «Універсал Банк» інформацією про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську карту № НОМЕР_3 . Відсутність даних про вказаний номер карти у Довідці для заповнення декларації від 04.03.2026 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, що надана відповідачем, не спростовує наданої банком інформації та може бути зумовлена, зокрема, завершенням строку дії банківської платіжної картки та видачею на її заміну іншої, що відтак не тягне за собою автоматичне закриття рахунка, до якого прив`язується відповідна картка, та який підлягає у відображенні у декларації.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № 1539506 укладено сторонами 06.04.2024 в електронній формі з дотриманням норм законодавства. Доказів його недійсності чи нікчемності матеріали справи не містять.

Так само, матеріали справи не містять доказів, якими б підтверджувалося повернення отриманих в кредит коштів ОСОБА_1 .

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням взятого на себе зобов`язання, у відповідача виник обов`язок повернути отримані кошти у сумі 2500,00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності належності йому номеру мобільного телефону, який був використаний при укладенні договору, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору № 1539506 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 06.04.2024 із додатками до нього, які містять персональні дані відповідача та номер мобільного телефону НОМЕР_5 . При цьому, у п. 1.17 договору вказано, що перед укладенням цього договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет (ідентифікація в ІСК товариства), відповідно до п. 1.1 Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації споживача (в т.ч. здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Крім того, відповідачем не надано підтвердження того, що будь-яка інша стороння особа отримала несанкціонований доступ до його мобільного пристрою та персональних даних і могла використати їх для укладення кредитного договору.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути із ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом, нараховані як первісним кредитором, так і позивачем за відсотковою ставкою 2,5 % денних від суми заборгованості.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, доповнено ст. 8 частиною п`ятою наступного змісту: «5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Крім того, зазначеним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%». Закон набрав чинності 24.12.2023.

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно - 1,5 %.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач під час здійснення розрахунку щодо нарахування процентів за користування кредитом не врахував вимоги чинного на момент здійснення відповідних розрахунків законодавства про споживче кредитування, у зв`язку з чим суд здійснює перерахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з встановлених законодавством максимальних процентних ставок. Так, з 06.04.2024 до 21.04.2024 (16 днів) нарахування відсотків за користування кредитом правомірно здійснено за процентною ставкою 2,5 %, як передбачено кредитним договором, а відсотки за періоди з 22.04.2025 до 19.08.2024 (120 днів) та з 20.08.2024 до 01.04.2025 (224 дні) підлягають перерахуванню з розрахунку максимальної ставки, передбаченої законодавством станом на дату нарахування таких процентів, а саме 1,5 % та 1 % відповідно за кожен день користування кредитом.

З урахуванням наведеного, загальна сума процентів за користування кредитом за кредитним договором становить в загальній сумі 11100,00 грн, з яких: за період з 06.04.2024 до 21.04.2024 за ставкою 2,5 % - 1000,00 грн (16 днів х 62,50 грн), з 22.04.2024 до 19.08.2024 за ставкою 1,5 % - 4500,00 грн (120 днів х 37,50 грн) та за період з 20.08.2024 до 01.04.2025 за ставкою 1,0 % - 5600,00 грн (224 днів х 25,00 грн).

Щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1250,00 суд вказує наступне.

Договором № 1552581 від 12.04.2024 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» у пункті 6.4 передбачено, що у випадку невиконання та / або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та / або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 125,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 25,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та / або неналежного виконання.

Одночасно з тим, відповідно до пункту 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу в сумі 1250,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд вважає помилковими доводи представника позивача, що відповідач не може бути звільнений від сплати штрафних санкцій з посиланням на укладення кредитного договору після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", оскільки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання на період дії в Україні воєнного стану передбачено іншою нормою, а саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1250,00 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1399,36 грн (2662,40 грн *52,56%).

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом відзначається таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат на правничу допомогу відповідач не подавав, проте у поданих заявах по суті справи зазначав про їх неспівмірність категорії та складності справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн позивачем надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявку на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт № 14902 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та рахунок на оплату №14902-09/02-2026 від 09 лютого 2026 року.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, крім того, розгляд справи здійснено без проведення судових засідань та без участі сторін, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії

Керуючись статтями 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1539506 від 06.04.2024 року у розмірі 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн 00 коп., з яких сума кредиту 2500,00 грн та відсотки за користування кредитом 11100,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1399 (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять) грн 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 22.05.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.П. Шинкаренко