Ухвала суду № 136740183, 18.05.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"18" травня 2026 р. Cправа № 10/24/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (вул. О. Антонова, 14 А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24899175)

про визнання банкрутом

за участю :

арбітражний керуючий Куліченко М.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від Вінницької міської ради : Олексюк Т.С.

від ГУ ДПС у Вінницькій області : Бурка М.В.

від Хмельницького міжрегіонального управління МЮУ : Косюк О.М.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 10/24/2011/5003 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. у справі №10/24/2011/5003 до 05.08.2026 року. Прийнято до відома проміжний звіт арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/121 від 17.04.2026 року про хід ліквідаційної процедури у справі № 10/24/2011/5003. Призначено справу № 10/24/2011/5003 до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2026 року.

Разом з тим, 01.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Куліченка М.В. через систему "Електронний суд" надійшла заява № 02-15/100 від 31.03.2026 року (вх. № 01-32/490/26 від 01.04.2026 року) про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі № 10/24/2011/5003.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року призначено заяву арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/100 від 31.03.2026 року (вх. № 01-32/490/26 від 01.04.2026 року) про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі № 10/24/2011/5003 - до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2026 року о 14:30 год..

Також, ухвалою суду від 18.05.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Куліченка М.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 18.05.2026 року о 14:30 год. у справі №10/24/2011/5003, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату, в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з?явилися арбітражний керуючий Куліченко М.В., представники Вінницької міської ради, ГУ ДПС у Вінницькій області та Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

При цьому, судом встановлено, що 13.05.2026 року до суду від Вінницької міської ради через систему "Електронний суд" надійшло заперечення б/н від 13.05.2026 року на заяву по справі № 10/24/2011/5003.

Крім того, 18.05.2026 року до суду від ГУ ПФУ у Вінницькій області через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 18.05.2026 року про проведення судового засідання 18.05.2026 року о 14:30 год. у справі № 10/24/2011/5003 без участі представника Кредитора.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, арбітражний керуючий надав усні пояснення по суті поданої заяви та просив суд покласти на Вінницьку міську раду субсидіарну відповідальність у справі та стягнути з Вінницької міської ради на користь ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" судовий збір.

Представник Вінницької міської ради заперечила щодо задоволення вказаної заяви та просила суд відмовити у задоволенні даної заяви.

Представник ГУ ДПС у Вінницькій області підтримав заяву арбітражного керуючого Куліченка М.В..

Суд, розглянувши подану заяву про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши наявні матеріали справи і надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом заяви № 02-15/100 від 31.03.2026 року, постановою Господарського суду Вінницької області від 21.11.2013 р. у справі № 10/24/2011/5003 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 р. у справі №10/24/2011/5003, ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В. (далі - ліквідатор).

Відповідно до ухвал Господарського суду Вінницької області від 20.10.2011 р., 01.07.2014 р., 25.09.2018 р., 11.12.2018 р., 08.04.2019 р., 10.04.2019 р., 08.10.2019 р. по справі №10/24/2011/5003 загальна сума визнаних у справі вимог кредиторів до ТОВ ВКП "Моріс" складає 2 742 264,41 грн., з яких: вимоги по заробітній платі ( працівників Боржника) - 520239,98 грн; вимоги, забезпечені заставою (ТОВ «ФК «Горизонт») - 750 158,92 грн; вимоги Вінницького міського центру зайнятості - 12 369,36 грн; вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - 279 103,98 грн; вимоги Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області - 511 557,05 грн; вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 494 731,77 грн; вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" - 174 103,35 грн.

Разом з тим, 01.04.2001 р. між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (орендар) було укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 р., на підставі якого для надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання мешканцям територіальної громади м.Вінниця, ТОВ ВКП «Моріс» надано в оренду терміном на 10 років (до 31.03.2011 р.) цілісний майновий комплекс котельні за адресою: вул. К. Маркса, 18А, м. Вінниця, в межах якого Підприємством надавалось послуги населенню та іншим споживачам з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В 2007 р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул.К.Маркса, б.18а, м. Вінниця, згідно договору купівлі-продажу № 1/09 від 03.09.2007 р. з ТОВ ВКФ «Нічлава» придбало, зокрема, 4 (чотири) котлових агрегати з обладнанням, типу Vitomax 200, виробництва Німеччина, з яких:

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав. № 714380800167, потужністю 4,5МВт, зав. № 714380700211, потужністю 5,3 МВт;

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6МВт, зав. № 714380900170, потужністю 6,6 МВт.

Відтак, за результатами придбання вищезазначеного майна ТОВ ВКП "Моріс" стало його власником на праві приватної власності, та після монтування частини котлових агрегатів з обладнанням на базі цілісного майнового комплексу котельні по вул. Карла Маркса, 18а, м. Вінниця (змонтовано два котлові агрегати типу Vitomax 200 М-241006 потужністю 6,6 МВт, два котлові агрегати Vitomax 200 М-241005 потужністю 4,5 МВт та 5,3 МВт були завезені підприємством та перебували на території цілісного майнового комплексу котельні у незмонтованому стані) за рахунок його використання у здійсненні господарської діяльності на базі цілісного майнового комплексу котельні по вул. Карла Маркса, 18а, м. Вінниця за погодженням з Вінницькою міською радою ТОВ ВКП "Моріс" продовжило надавати послуги населенню та іншим споживачам з теплопостачання та гарячого водопостачання.

При цьому, придбання ТОВ ВКП «Моріс» нових котлів з обладнанням також дозволило Вінницькій міській раді здійснити списання непридатного застарілого котлового обладнання 1993 року випуску, яке було передано в оренду ТОВ ВКП "Моріс" відповідно до договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу котельні від 01.04.2001 р., про що складено Акт про списання основних засобів, що був затверджений рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2348 від 30.09.2008 р., відповідно до якого визнано не придатними для подальшої експлуатації шість водонагрівальних котлів КБН-Г-2,5, 1993 року випуску у зв`язку з недопустимими дефектами, а саме: "затверджено акт списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А, які визнано непридатними для експлуатації в зв`язку з недопустимими дефектами, здійснити списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А", також вищезазначеним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради управління житлового господарства зобов`язано списати основні засоби котельні, а кошти, отримані від реалізації металобрухту, спрямувати до міського бюджету.

Згодом Орендодавцем - Вінницькою міською радою, прийнято рішення про розірвання орендних відносин, про що Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 1077 від 14.05.2009 р. про розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 р. з ТОВ ВКП «Моріс», який Боржнику запропоновано розірвати достроково.

Крім того, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009 р. було ухвалено:

« 1. Прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладенні в Акті перевірці ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул.К.Маркса, 18А та по вул. Чехова, 7, переданих в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Моріс" (Додаток 1)".

У свою чергу, відповідно до п. 6. Акту перевірки ефективності використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів (Додаток 1 до Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1077 від 14.05.2009 р.) ухвалено:

"Управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій, спільно з галузевими управліннями, відпрацювати механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "МОРІС" в межах чинного законодавства".

« 5. Контроль за виконання цього рішення покласти на заступника міського голови Кістіона В.В.».

В подальшому, розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001р. здійснювалось у судовому порядку за позовом Вінницької міської ради. За результатами розгляду вказаний договір оренди було розірвано у судовому порядку 24.12.2009р. згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. у справі № 7/144-09, якою за результатами апеляційного перегляду було залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 р. у справі № 7/144-09 (договір оренди розірвано).

Разом з тим, під час розгляду вищезазначеної справи щодо розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 р., до набрання судового рішення законної сили та припинення дії договору оренди, Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 від 30.10.2009 р. "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці" та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього" (далі також Рішення № 2525 від 30.10.2009р.).

Пунктом 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн, які були придбані ТОВ ВКП «Моріс» та належать йому на праві приватної власності та перебували у заставі ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт»).

Водночас, під час здійснення заходів ліквідаційної процедури ТОВ ВКП "Моріс", ухвалою Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 від 26.11.2018 р. було зобов`язано КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надати ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс" та уповноваженим ним особам, доступ на територію та в приміщення котельні, що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 18а, м. Вінниця, для проведення огляду та оцінки майна, що належить ТОВ ВКП "Моріс".

На виконання вищезазначеної ухвали суду 20.12.2018 р. комісією з огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс" здійснено огляд та перевірку майна ТОВ ВКП "Моріс", за підсумками якого було встановлено 13 одиниць цінностей, що перебувають у приватній власності ТОВ ВКП "Моріс", та знаходяться на території цілісного майнового комплексу котельні за адресою вул. К. Маркса, 18а, та не були повернуті ТОВ ВКП "Моріс" як власнику майна, а саме:

- огорожа залізобетонна з металевими воротами; Газовий лічильник; ГРП-200/1- л на рамі; Котел водогрійний Vitomax 200M 241004, заводський № 714380700211, потужністю 4,5 МВт., реєстр. № 674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200M 241005, заводський № 714380800167, потужністю 5,3 МВт., реєстр. № 675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6МВт; Котел водогрійний Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900170, потужністю 6,6МВт; Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo IL 150/340-45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки; Обчислювач об`єму газу "Універсал-02"; Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ; Станок труборізний; Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем; Токарний станок 1М61П (далі - майно).

За результатами зазначеного огляду та перевірки майна ТОВ ВКП «Моріс» складено Акт огляду та перевірки майна від 20.12.2018 р. за участі кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна ТОВ ВКП «Моріс», засновника та колишніх працівників ТОВ ВКП «Моріс» (які були визнані кредиторами у справі з вимогами по невиплаченій заробітній платі), а також представника КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

В подальшому, у межах провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» був поданий позов до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач) та Вінницької міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) про витребування майна з чужого незаконного володіння, що належить ТОВ ВКП "Моріс".

За підсумками розгляду зазначеного позову рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 р. у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) у задоволенні позовних вимог про витребування майна ТОВ ВКП «Моріс» відмовлено, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 р. у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021р. залишено без змін, постановою Верховного суду від 08.12.2021р. касаційну скаргу ТОВ ВКП «Моріс» задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021р. скасовано, справу направлено на розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду, за результатом чого постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 р. апеляційну скаргу ТОВ ВКП «Моріс» залишено без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021р., залишено без змін, з підстав закінчення строку позовної давності.

Разом з тим вищезазначеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022р. № 10/24/2011/5003(902/28/20) у межах справи №10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» за позовом ТОВ ВКП «Моріс» до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач) та Вінницької міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду під час дослідження питання права власності ТОВ ВКП «Моріс» на майно, а саме висновку у п. 8.81 встановлено, що вищезазначене майно ТОВ ВКП «Моріс», включаючи котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004», належить ТОВ ВКП «Моріс» на праві приватної власності, та відбулось порушення права приватної власності ТОВ ВКП «Моріс» на майно.

Також, 31.10.2024 р. ТОВ ВКП "Моріс" до Господарського суду Вінницької області була подана позовна заява до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії, а саме: виконати рішення № 1077 від 14.05.2009 р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства, за наслідками розгляду якої у межах справи №10/24/2011/5003(902/1144/24) Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення від 27.01.2025 р., яким відмовлено у задоволені позовної заяви ТОВ ВКП "Моріс" від 31.10.2024 р. до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду № 10/24/2011/5003 (902/1144/24) від 05.06.2025 р. апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Моріс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 (902/1144/24) від 27.01.2025 р. без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №10/24/2011/5003(902/1144/24) від 11.09.2025 р. судові рішення попередніх інстанцій, залишено без змін, з підстав, що вирішення питання щодо розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" належить до компетенції та є дискреційними повноваженнями відповідача та не належить до компетенції суду.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатором проведено аналіз фінансового стану ТОВ ВКП «Моріс» та складено Висновок від 27.03.2026 р., згідно якого вбачаються ознаки доведення до банкрутства внаслідок дій та бездіяльності Вінницької міської ради.

Також, у заяві ліквідатор вказав, що об`єктом правопорушення є майнові права кредиторів, а саме : Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького міського центру зайнятості, Головного управління ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Кредитпромбанк», ТОВ «ФК «Горизонт», працівників Підприємства, вимоги яких визнані у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» на загальну суму 2742264,41 грн, які порушені у зв`язку з доведенням ТОВ ВКП «Моріс» до банкрутства, та відновлення яких можливе у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Суб`єктом правопорушення є юридична особа - Вінницька міська рада (код ЄДРПОУ 25512617), яка своїми умисними неправомірними діями, рішеннями та бездіяльністю мала прямий вплив на господарську діяльність Підприємства, що стало фактичною причиною припинення здійснення ним господарської діяльності та призвело до його стійкої фінансової неспроможності й подальшого визнання його банкрутом у встановленому законом порядку, тобто за відсутності таких неправомірних дій та бездіяльності з боку Вінницької міської ради банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» не настало б, водночас Вінницька міська рада набула істотну майнову вигоду у вигляді збільшення активів за рахунок майна ТОВ ВКП «Моріс», яка не могла б бути отримана за умови дотримання нею принципів добросовісності, розумності, справедливості та виконання діючих норм законодавства, зокрема, обов`язків, передбачених ст. 19 Конституції України, ст. 400 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Об`єктивна сторона правопорушення, на переконання ліквідатора боржника, полягає у протиправних діях та бездіяльності Вінницької міської ради, а саме у фактичному позбавленні доступу Підприємства до власного майна та блокуванню його господарської діяльності під час чинного договору оренди.

Всупереч вимогам чинного законодавства України та умовам договору оренди № 2 від 01.04.2001р., за відсутності судового рішення про розірвання договору оренди, яке набрало законної сили, та під час дії чинних орендних правовідносин, 07.10.2009 р. представниками Вінницької міської ради спільно з КП «Вінницяміськтеплоенерго» було вчинено дії, спрямовані на силове блокування доступу працівників Боржника до їхніх робочих місць на орендованому цілісному майновому комплексі котельні, зокрема, було фізично заблоковано (заварено) входи та виходи до приміщення котельні, а також заблоковано доступ до майна Боржника. Факт вчинення зазначених дій зафіксовано в Акті про блокування доступу до об`єкта оренди та Майна ТОВ «ВКП «Моріс» від 07.10.2009 р., складеному працівниками ТОВ «ВКП «Моріс».

Водночас, зазначені дії були вчинені Відповідачем за два місяці до набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди, а саме до прийняття постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р..

Отже, станом на 07.10.2009 р. судове рішення про розірвання договору оренди не набрало законної сили, а відтак, договір оренди № 2 від 01.04.2001 р. залишався чинним, а орендні правовідносини між сторонами продовжували діяти.

За таких обставин, дії представників Вінницької міської ради та КП «Вінницяміськтеплоенерго», спрямовані на фактичне блокування доступу працівників орендаря до об`єкта оренди та до належного Підприємству на праві приватної власності майна, вказують про неправомірне втручання Відповідача у господарську діяльність Підприємства та неправомірні дії щодо блокування доступу до майна Підприємства, що призвели до обмеження права володіння, користування та розпорядження належним Підприємству майном, а також створили перешкоди у здійсненні його господарської діяльності.

Відтак, на переконання арбітражного керуючого, порушення доступу та блокування працівників ТОВ «ВКП «Моріс» до робочих місць на орендованому Підприємством цілісному майновому комплексі котельні та блокування доступу до майна Підприємства, до завершення апеляційного перегляду справи за позовом Вінницької міської ради про розірвання договору оренди № 2 цілісного майнового комплексу котельні від 01.04.2001р., тобто у період чинності орендних правовідносин, призвело до негативних наслідків, зокрема:

- порушення прав ТОВ «ВКП «Моріс», як орендаря на безперешкодне та стабільне здійснення господарської діяльності на орендованому цілісному майновому комплексі котельні протягом строку дії договору оренди, що фактично спричинило блокування господарської діяльності Підприємства;

- відсутності можливості врегулювання та завершення господарських, організаційних та майнових питань у звичайному робочому порядку за результатами набрання законної сили постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р.;

- фактичного позбавлення Підприємства доступу до належного йому майна, зокрема, до двох котлових агрегатів типу Vitomax 200 М-241005 (зав. № 714380800167, потужністю 4,5 МВт; зав. № 714380700211, потужністю 5,3 МВт) та двох котлових агрегатів типу Vitomax 200 М-241006 (зав. № 714380900169, потужністю 6,6 МВт; зав. № 714380900170, потужністю 6,6 МВт), які були придбані ТОВ «ВКП «Моріс» та перебували у заставі ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт»), та позбавлення Підприємства можливості переміщення зазначеного власного майна на іншу територію після розірвання договору оренди в судовому порядку 24.12.2009 р..

Протиправні дії Відповідача, що полягали у фактичному протиправному вилученні та привласнення майна Підприємства, за рахунок якого підприємство здійснювало свою статутну виробничу господарську діяльність, отримувало прибуток та виконувало поточні й інші зобов`язання, та як наслідок зупинення господарської діяльності.

Водночас, наявність права приватної власності ТОВ ВКП "Моріс" на майно підтверджується договором купівлі-продажу № 1/09 від 03.09.2007 р. з ТОВ ВКФ «Нічлава», актами приймання-передачі від 17.10.2007 р., рахунком від 10.10.2007 р., договорами забезпечення (застави) № 22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ від 12.10.2007р., та №22/68/303/07-ЗЛТ від 01.11.2007р., договором поруки з Вінницькою міською радою № 1/4 від 29.08.2008р., та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022р. № 10/24/2011/5003(902/28/20), під час ухвалення якої колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду також прийшла до висновку (п. 8.81), що майно, в тому числі й два котли Vitomax 200М-241- 005 та Vitomax 200М-241-004, належать ТОВ ВКП "Моріс" на праві приватної власності.

При цьому, все майно ТОВ ВКП "Моріс" перебувало у заставі ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт») на підставі зазначених вище договорів застави, про що до Єдиного державного реєстру заборон на відчуження рухомого майна було внесені відповідні записи. У свою чергу ТОВ ВКП «Моріс» як власник майна та ВАТ "Кредитпромбанк" як заставодержатель, згоду на безкоштовну передачу майна, що належить ТОВ ВКП «Моріс» на праві приватної власності, не надавало.

Однак, попри відсутність жодних законних підстав, рішенням Відповідача № 2525 від 30.10.2009р. (за наявності чинного судового спору щодо розірвання договору оренди, тобто чинних орендних відносин) до переліку комунальної власності віднесено два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн., які є власністю Боржника та перебували у заставі ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт»).

Відтак, віднесення рішенням Відповідача майна, яке належить ТОВ ВКП «Моріс» на праві приватної власності, до комунальної власності без згоди ТОВ ВКП «Моріс» та без згоди ВАТ «Кредитпромбанк», у заставі якого перебувало зазначене майно, а також подальша фактична відмова Вінницької міської ради від повернення майна, що належить ТОВ ВКП «Моріс», за відсутності компенсації ТОВ ВКП «Моріс» за належне йому на праві приватної власності майно, що залишилося на території цілісного майнового комплексу котельні, призвело до фактичного зупинення господарської діяльності та неможливості здійснення подальшої господарської діяльності ТОВ ВКП «Моріс», що у свою чергу, унеможливило отримання доходів від господарської діяльності для виконання наявних зобов`язань, зокрема, для погашення поточних та кредитних зобов`язань за кредитними договорами (у межах яких були придбані зазначені котлові агрегати та обладнання), сплати податків і зборів, виплати заробітної плати працівникам та виконанню інших поточних зобов`язань ТОВ ВКП «Моріс», накопиченню в подальшому інших поточних зобов`язань, та до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 від 20.05.2011 р. за заявою Державної податкової інспекції у м. Вінниці та визнання його банкрутом згідно постанови Господарського суду Вінницької області № 10/24/2011/5003 від 21.11.2013 р..

Крім того, за результатами проведеного аналізу згідно Висновку щодо наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства чи приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП «МОРІС» від 27.03.2026 р. встановлено наявність ознак та дій та бездіяльності з боку Відповідача з фактичного доведення Підприємства до банкрутства, що призвело до істотного погіршення фінансового стану Боржника та втрати ним можливості у повному обсязі виконувати свої грошові зобов`язання перед кредиторами. Встановлені обставини свідчать про існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між відповідними діями Відповідача та подальшим настанням неплатоспроможності Підприємства.

Згідно з даними фінансової звітності ТОВ ВКП «Моріс» вбачається, що після придбання Підприємством майна, його монтування на базі цілісного майнового комплексу котельні по вул. Карла Маркса, 18а, м. Вінниця та використання змонтованого обладнання у господарській діяльності, в тому числі двох котлових агрегатів типу Vitomax 200 М-241006 потужністю 6,6 МВт (інші два котлових агрегата Vitomax 200 М-241005 потужністю 4,5 МВт та 5,3 МВт були завезені підприємством та перебували у незмонтованому стані на території котельні), підприємством забезпечувалося стабільне здійснення господарської діяльності з надання споживачам послуг теплопостачання, отримання доходів та формування прибутку.

Використання зазначених виробничих активів було безпосередньою економічною основою діяльності підприємства з надання послуг з теплопостачання та забезпечувало формування його доходу, що, у свою чергу, дозволяло Підприємству своєчасно виконувати наявні грошові зобов`язання з повернення кредитних коштів, перед працівниками, бюджетом та кредиторами.

Так, за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. доходи підприємства становили 5 600,4 тис. грн, а чистий прибуток 1 350,2 тис. грн. (фактично підприємство здійснювало господарську діяльність до 07.10.2009 р., тобто до фактичного блокування Відповідачем господарської діяльності та позбавлення Підприємства доступу до належного йому майна, внаслідок чого його господарська діяльність фактично припинилась), що підтверджує здійснення Підприємством прибуткової господарської діяльності та наявність реальної економічної можливості виконання ним своїх поточних зобов`язань перед кредиторами, у тому числі перед ВАТ «Кредитпромбанк» за кредитними договорами, у межах яких було придбано зазначені котлові агрегати та відповідне обладнання.

Водночас, після 07.10.2009 р. господарська діяльність підприємства була фактично заблокована Відповідачем шляхом обмеження доступу працівників Підприємства до належного йому майна, що унеможливило подальше використання підприємством виробничих активів у господарській діяльності.

Також, внаслідок прийняття Відповідачем зазначеного рішення відбулося фактичне протиправне привласнення майна Підприємства без будь-яких правових підстав та без надання Підприємству відповідної компенсації за привласнене майно.

Фактичне позбавлення Підприємства можливості використовувати належні йому виробничі активи призвело до припинення господарської діяльності Боржника та повної втрати джерел формування доходів.

Саме зазначені дії Відповідача вплинули на фінансовий стан Підприємства та спричинили різке погіршення основних фінансово-економічних показників його діяльності.

Так, у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. показники чистого доходу ТОВ ВКП «Моріс» знизилися на 100 % порівняно з попереднім періодом, що підтверджується даними фінансової звітності підприємства.

Відтак, наведені у заяві показники свідчать про повне припинення надходження доходів Підприємства (за 2010 р. - 0,00 грн), та відсутності будь-яких активів для здійснення подальшої господарської діяльності, та втрату можливості виконувати свої грошові зобов`язання внаслідок дій Відповідача.

Таким чином, ліквідатором боржника у заяві стверджується, що саме протиправні дії Відповідача щодо обмеження доступу Підприємства в особі працівників до належного йому майна, неповернення власнику (Підприємству) майна, подальшого віднесення такого майна до комунальної власності та фактичного вилучення його з права приватної власності Підприємства, та відсутності компенсації за вилучене майно, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з припиненням господарської діяльності Боржника, різким погіршенням його фінансового стану та втратою платоспроможності.

Разом з тим, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 4, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Відповідач, прийнявши рішення № 2525 від 30.10.2009р. під час дії договору оренди, фактично своїми діями вчинив протиправне позбавлення ТОВ ВКП «Моріс» права приватної власності на належне йому майно, яке також перебувало у заставі ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт»).

Надалі, Відповідач, діючи як недобросовісний володілець, не вчинив жодних передбачених законом дій, спрямованих на повернення майна його законному власнику (Підприємству) або на відшкодування його вартості у встановленому законом порядку.

Так, з огляду на встановлений судом преюдиційний факт належності майна на праві приватної власності ТОВ ВКП «Моріс», а також факт порушення цього права з боку Відповідача, останній був зобов`язаний вжити належних та достатніх заходів для припинення такого порушення, зокрема, повернути майно його власнику Підприємству або розробити механізм відшкодування вартості майна, яке належить на праві приватної власності ТОВ ВКП «Моріс», у зв`язку з відсутністю іншого альтернативного варіанту поведінки для органу місцевого самоврядування відповідно до ст. 19 Конституції України, ст.ст. 4, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 400 Цивільного кодексу України.

Однак, Відповідач не лише не вжив жодних заходів для усунення встановленого судом порушення права приватної власності у наслідок його дій, але й фактично продовжує використовувати майно Підприємства без належних правових підстав, та за відсутності будь-якої компенсації за привласнене майно ТОВ ВКП «Моріс».

Також, за відсутності вчинення Відповідачем наведених вище дій з блокування господарської діяльності ТОВ ВКП «Моріс» під час дії договору оренди, прийняття рішення про фактичне привласнення зазначеного майна та позбавлення права приватної власності Підприємства та, або ж у випадку належного відпрацювання Відповідачем механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП «Моріс» у межах чинного законодавства, в тому числі під час процедури банкрутства, Підприємство мало реальну економічну можливість взагалі не опинитися у стані неплатоспроможності або у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів під час провадження у справі.

Так, відповідно до звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертно-консультаційний центр» № 252/2 від 03.12.2019 р., загальна ринкова вартість Майна та котлового обладнання, що належить ТОВ ВКП «Моріс», становить 5 521 971,00 грн.

Водночас, загальний розмір визнаних вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс» становить 2 742 264,41 грн.

Таким чином, ринкова вартість належного підприємству майна більш ніж удвічі перевищує загальний розмір кредиторської заборгованості, що свідчить про наявність активів для повного погашення вимог кредиторів.

Разом з тим, зазначене майно є фактично єдиним активом підприємства, за рахунок реалізації якого або відшкодування вартості якого можуть бути погашені вимоги кредиторів у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП «Моріс».

Отже, з огляду на сукупність доказів, правову презумпцію субсидіарної відповідальності та наявність доказів та ознак не добросовісності з боку суб`єкта правопорушення, на думку арбітражного керуючого, наявні достатні й обґрунтовані підстави для покладення на Вінницьку міську раду субсидіарної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства за зобов`язаннями ТОВ ВКП «Моріс» у розмірі непогашених вимог кредиторів.

Поряд з цим, у зв`язку з відсутністю ліквідаційної маси погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства не здійснювалось, на даний час ліквідаційна маса відсутня, залишок на рахунку ліквідаційної процедури становить 0,00 грн (довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2026 р.).

На підставі викладеного, арбітражний керуючий просить суд : покласти на Вінницьку міську раду субсидіарну відповідальність у справі № 10/24/2011/5003 за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Моріс» у розмірі непогашених вимог кредиторів у сумі 2 742 264,41 грн, та стягнути з Вінницької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Моріс» грошові кошти у сумі 2 742 264,41 грн, а також судовий збір у сумі 5324,80 грн, про що видати судовий наказ.

Згідно заперечення Вінницької міської ради б/н від 13.05.2026 року на заяву по справі № 10/24/2011/5003, Верховний Суд у своїх постановах дав чітке визначення та роз`яснив, які саме дії (бездіяльність) мають бути вчинені суб`єктом, який довів Боржника до банкрутства для того щоб були наявні підстави для покладення на суб`єкта субсидіарної відповідальності.

Водночас, Вінницька міська рада жодних із наведених дій щодо Боржника не вчиняла, а саме:

- не приймала рішень та не вчиняла дій, спрямованих на набуття чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- не надавала вказівок та не вчиняла майнових дій щодо виведення активів боржника за наявності заборгованості;

- не приймала рішень та не вчиняла дій/бездіяльності, спрямованих одночасно на збільшення кредиторської заборгованості боржника та виведення його активів;

- не здійснювала управління господарською діяльністю боржника та не мала повноважень щодо прийняття рішень стосовно розпорядження його активами чи формування кредиторської заборгованості.

Таким чином, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що дії чи бездіяльність Вінницької міської ради перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з доведенням боржника до неплатоспроможності або банкрутства.

При цьому, згідно матеріалів справи та доказів, які надано також арбітражним керуючим між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ ВКП «Моріс» 01.04.2001 було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу (далі - договір).

Пунктом 4.1, 4.2. договору визначено, що амортизаційні відрахування за орендоване майно залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю Орендодавця.

Однак, незадовільна робота ТОВ ВКП «Моріс» стала підставою для розірвання договору в судовому порядку та як визначено судом саме через невиконання ТОВ ВКП «Моріс» взятих на себе згідно договору зобов`язань, внаслідок чого було заборговано Вінницькій міській раді кошти по орендній платі за користування земельною ділянкою, що у свою чергу призвело до заборгованої суми самим підприємством.

Довідкою управління житлового господарства від 29.07.2009 № 06/405 було встановлено, що станом на 01.01.2009 балансова вартість цілісного майнового комплексу по вул. К.Маркса, 18а становить 4 585 693,00 грн, а сума зносу за час користування зазначеним майном ТОВ ВКП «Моріс» 1 627 538,00 грн.

Відповідно до рахунку фактури № СФ-0000265 від 10.10.2007 ціна без ПДВ котла Vitomax 200 5300 становила - 950 280,65 грн та котла Vitomax 200 4500 - 895 734,31 грн.

Отже, за час користування майновим комплексом, який було передано в оренду ТОВ ВКП «Моріс» завдано збитків майну, зокрема, котловим агрегатам, які в подальшому підлягали списанню, що підтверджується актом списання, у зв`язку з непридатністю до використання та які в свою чергу використовувались з метою забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням.

Окрім цього, 29.08.2008 між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ ВКП «Моріс» було укладено договір поруки № 1/4 , з якого вбачається, що поручитель поручається за підприємство перед ВФ «Кредитпромбанк» по отриманню кредиту для виконання робіт по реконструкції котельні з заміною котлових агрегатів.

Даний договір було розірвано в судовому порядку та як визначено судом саме через невиконання ТОВ ВКП «МОРІС» взятих на себе згідно договору зобов`язань, внаслідок чого заборговано Вінницькій міській раді несплаті коштів оренди за користування земельною ділянкою, що у свою чергу призвело до заборгованої суми підприємством.

Також, Актом перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса,18а та вул. Чехова, 7, а саме в розділі результати фінансово-господарської діяльності підприємства було встановлено, що починаючи з 2003 по 2006 рік підприємство спрацювало не рентабельно, збитки становили відповідно: 2003р. - 280,3 тис. грн; 2004 р. - 103,6 тис. грн; 2005р. - 569,9 тис. грн та 2006 р. - 206,8 тис. грн. Лише у 2007 році спостерігалося зростання, що було позитивним проявом покращення фінансово-господарської діяльності, однак у 2008 році підприємство погіршило свій фінансовий стан і на кінець 2008 року збитки склали - 224,00 тис. грн.

Арбітражний керуючий Куліченко М.В. у своїй заяві зазначає лише період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та вказує, що саме за цей проміжок часу показники підприємства знизились, однак наведені вище відомості, які зафіксовані Актом перевірки та свідчать про інше, а саме, що показники фінансового стану підприємства до цього періоду вже поступово знижувались під час здійснення господарської діяльності.

Крім того, ТОВ ВКП «Моріс» в судовому порядку оскаржувались правовідносини, які виникли між Вінницькою міською радою та ТОВ ВКП «Моріс» та які на думку Боржника були неправомірними, однак :

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. у справі № 7/144-09 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі №7/144-09, яким було розірвано договір та зобов`язано ТОВ ВКП «Моріс» повернути виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, залишено без змін.

30.10.2009 Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 «Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 №1845 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 № 107 зі змінами та доповненнями до нього».

Пунктом 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 № 1845 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці», а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Окрім того, п. 3 зазначеного вище рішення доручено управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Зазначене вище рішення було предметом судового оскарження, при цьому Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 у справі № 127/27435/14-а касаційну скаргу ТОВ ВКП «Моріс» залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12. 2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі за позовом ТОВ ВКП «Моріс» до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525 - без змін.

Таким чином, станом на сьогодні, рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 №2525 «Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 № 1845 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 № 107 зі змінами та доповненнями до нього» є чинним та ТОВ виробничо - комерційним підприємством «Моріс» не спростовано неправомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням.

Також, рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 року у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи про банкрутство, відмовлено в задоволенні позову ТОВ виробничо-комерційного підприємства «Моріс» в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. до КП «Вінницяміськтеплоенерго», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька міська рада про витребування нерухомого майна, а саме: огорожа залізобетонна з металевими воротами; ГРП-200/1- л на рамі; Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський №714380700211, реєстр. № 674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський № 714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6МВт; Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав. № 714380900170, потужністю 6,6МВт; Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo IL 150/340¬45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки; Обчислювач об`єму газу "Універсал-02"; Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ; Станок труборізний; Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем; Токарний станок 1М61П.

Рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року у даній справі.

Тобто, питання встановлення факту належності (права власності) Позивачу було предметом розгляду в суді, за результатами якого прийняті відповідні судові рішення.

Отже, підсумовуючи викладене, неправомірні дії з боку Вінницької міської ради щодо доведення Боржника до банкрутства в даній ситуації не містять причинно-наслідкового зв`язку, а також не містять жодних неправомірних дій або ж бездіяльності яка б свідчила про доведення Боржника до банкрутства, що також доводиться рішеннями судів.

Вінницькою міською радою навпаки приймались відповідні рішення в частині підтримки ТОВ ВКП «Моріс» про що свідчать наведені в запереченнях відомості, що не можна сказати про уповноважених осіб ТОВ ВКП «Моріс», які здійснювали керівництво даним підприємством та які на думу Вінницької міської ради й призвели до стану банкрутства Боржника.

З огляду на вищевказане, Вінницька міська рада просить суд у задоволенні заяви арбітражного керуючого Куліченка М.В. про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб (Вінницьку міську раду) у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ ВКП «Моріс» відмовити в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю в діях Вінницької міської ради неправомірних дій, які призвели до банкрутства ТОВ ВКП «Моріс».

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Водночас, частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено судом, заява арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/100 від 31.03.2026 року про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у цій справі мотивована, зокрема, тим, що згідно описаних у цій заяві обставин та внаслідок протиправної поведінки Відповідача, яка свідчить про наявність мети у позбавлені ТОВ ВКП «Моріс» його активів у власних інтересах, що стало фактичною причиною припинення здійснення ТОВ ВКП «Моріс» господарської діяльності, позбавлення його належного на праві приватної власності майна, та/або отримання компенсації за нього, призвело до його стійкої фінансової неспроможності й подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом.

За цих обставин, арбітражний керуючий просить суд покласти на Вінницьку міську раду субсидіарну відповідальність у справі № 10/24/2011/5003 за зобов`язаннями ТОВ виробничо-комерційного підприємства «Моріс» у розмірі непогашених вимог кредиторів у сумі 2 742 264,41 грн, та стягнути з Вінницької міської ради на користь виробничо-комерційного підприємства «Моріс» грошові кошти у вказаній сумі.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2026 року у справі № 904/1212/22, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора (кредитора) покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою інституту субсидіарної відповідальності є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

За змістом постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2025 року у справі № 911/1603/24 (911/133/25), Верховний Суд звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21 :

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, пункт 66, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Верховний Суд також зазначив, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №9 16/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

Водночас, Верховний Суд звернув увагу, що для застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство суд має дослідити не окремі факти, а сукупність обставин, які характеризують поведінку осіб, причетних до управління боржником або отримання вигоди від його майнових операцій, з урахуванням виду діяльності боржника, структури активів і пасивів, моменту виникнення критичної неплатоспроможності, а також реальності та результативності заходів із повернення активів до ліквідаційної маси.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ субсидіарна відповідальність є додатковим, винятковим способом захисту прав кредиторів, який застосовується за умови доведення сукупності визначених законом обставин, зокрема: наявності вини відповідних осіб у доведенні боржника до банкрутства, існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями (бездіяльністю) та неплатоспроможністю боржника, а також недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

При цьому Верховний Суд наголосив, що інститут субсидіарної відповідальності не має на меті підміняти собою інші правові механізми, передбачені КУзПБ, зокрема: заходи з формування ліквідаційної маси; стягнення дебіторської заборгованості; оспорення правочинів або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 42 КУзПБ.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (Орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., предметом якого було передання Орендарю в строкове платне користування цілісного майнового комплексу - котельні по вул. К. Маркса, 18А (п. 1.1.).

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09 (копія наявна у справі) за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Моріс" про розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 р., вирішено : розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради, за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а.

При цьому, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року (копія наявна у справі) рішення Господарського суду Вінницької області від 02 жовтня 2009 року у справі № 7/144-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс", м. Вінниця - без задоволення.

Водночас, рішенням суду від 02.10.2009 року у справі № 7/144-09, були, зокрема, встановлені такі обставини.

« 05.05.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання договору оренди від 01.04.2001 року № 2. Факт отримання вказаного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №980750. Відповіді на вказаний вище лист відповідач не надав, що спонукало звернутись виконавчий комітет Вінницької міської ради з позовом до господарського суду.

Як встановлено судом, відповідачем неналежним чином виконувались умови Договору, в зв`язку з чим останній допустив невиконання ряду покладених на нього обов`язків, а саме: ТОВ ВКП "Моріс" не уклало договір оренди земельної ділянки; несвоєчасно сплачувало орендну плату; порушувало порядок страхування орендованого майна проводячи оплату страхового платежу на вартість майна, яка значно менша залишкової.

Крім вказаного вище, позивачем доведено наявність значної заборгованості ТОВ ВКП "Моріс" перед енергопостачальними організаціями за спожиту останнім електроенергію та газ в зв`язку з чим Орендарю не виділено лімітів на постачання природного газу. Виходячи з цього, на думку суду, посилання позивача на виникнення загрози зриву опалювального сезону та стабільного забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням є обґрунтованими.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди, оскільки, свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ ВКП "Моріс", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору.».

Отже, згаданий вище договір оренди цілісного майнового комплексу був розірваний в судовому порядку внаслідок не виконання Орендарем - ТОВ ВКП "Моріс" умов цього договору.

При цьому, як встановлено судом у рішенні від 02.10.2009 року по справі № 7/144-09, ТОВ ВКП "Моріс" малу значну заборгованість перед енергопостачальними організаціями за спожиту останнім електроенергію та газ, а також згідно наявної у справі копії Акту перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса,18а та вул. Чехова, 7 (Додаток № 1 до рішення виконкому Вінницької міської ради № 1077 від 14.05.2009 р.), у розділі «Результати фінансово-господарської діяльності підприємства» зазначено, що починаючи з 2003 по 2006 рік підприємство спрацювало не рентабельно, збитки становили відповідно: 2003р. - 280,3 тис. грн.; 2004р. - 103,6 тис. грн; 2005р. - 569,9 тис. грн та 2006 р. - 206,8 тис. грн. Відносні показники прибутковості мають умовно від`ємне значення. У 2007 році відмічено зростання коефіцієнту чистої прибутковості, що було позитивним проявом покращення фінансово-господарської діяльності, проте у 2008 р. підприємство погіршило свій фінансовий стан і на кінець року збитки склали - 224,00 тис. грн.

Також, у даному Акті наведені, зокрема, такі висновки : за результатами перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ ВКП "Моріс" за 2003-2008 рр. комісія зробила висновки, що у зв`язку з збитковою діяльністю банківський кредит (тіло кредиту) підприємством повертається за рахунок обігових коштів, що призводить до : нестачі обігових коштів для проведення поточних розрахунків; до збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Кредиторська заборгованість на кінець 2008 року перевищує дебіторську в 3,3 рази, що суттєво впливає на стан розрахунків.

Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що доводи арбітражного керуючого про те, що ТОВ ВКП «Моріс» під час дії договору оренди мало реальну економічну можливість взагалі не опинитися у стані неплатоспроможності, у випадку не вчинення Відповідачем наведених у цій заяві дій, спростовується вищевказаним.

Крім цього, судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) (копія наявна у справі), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича від 05.03.21 р. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) залишено без змін.

Даною постановою суду апеляційної інстанції, встановлені, серед іншого, такі обставини.

"Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, про витребування майна.

Подана ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" позовна заява мотивована тим, що між Вінницькою міською радою та ТОВ ВКП "Моріс" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, на підставі якого Позивачу в строкове платне користування було надано котельню по вул. К. Маркса, 18А. В подальшому, у 2007 р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні, за власні та кредитні кошти придбало чотири котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них.

Разом з тим, згідно рішення Вінницької міської ради № 2525 від 30.10.2009 р. було прийнято на свій баланс об`єкти з віднесенням на поповнення статутного фонду. Зокрема, в авізо-підтвердження про безкоштовну передачу-отримання основних фондів вказано, що обладнання знаходиться по вулиці К. Маркса, 18а, серед ряду найменувань зазначені два котли Vitomax 200М-241-005.

Спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на баланс відповідача поза волею власника.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2 було розірвано у судовому порядку.

Ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" - позивачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття ТОВ ВКП "Моріс" заходів (подання позовів, тощо) після розірвання вищевказаного договору оренди щодо відшкодування вартості витрат або повернення майна, яке ТОВ ВКП "Моріс" було придбано для модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 30.10.2009 Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Згідно пункту 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Пунктами 2, 3 вказаного рішення визначено: управлінню енергетики та зв`язку міської ради взяти на бухгалтерський прийняті у комунальну власність територіальної громади міста об`єкти зазначені у пункті 1 даного рішення; управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Водночас, господарськими судами встановлено, що рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525 було предметом судового розгляду, що підтверджується долученою до пояснень третьої особи б/н від 20.02.2020, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі № 127/27435/14-а.

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 по справі №127/27435/14-а, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" до Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 по справі №127/27435/14-а, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року - без змін.

За змістом зазначених судових рішень, постановляючи відповідні ухвали, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі №127/27435/14-а, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Судом касаційної інстанції адміністративної юрисдикції зазначено, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник державного майна здійснює розпорядження об`єктів, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом, а також що відповідно до пункту 1 статті 12 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо оренди майна (в даному випадку оренди цілісного майнового комплексу), підвідомчі господарським судам. Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про оскарження рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525 в порядку господарського судочинства.

Відтак, зазначене вище рішення Вінницької міської ради наразі є чинним та Позивачем не спростовано неправомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 із обладнанням.

Крім того, господарськими судом встановлено, що згідно пунктів 1, 2, 3, 5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 № 2050 (наявне в матеріалах справи) було вирішено :

- Управлінню житлового господарства підготувати передаточний баланс та передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на баланс та експлуатацію майновий комплекс котельню по вул. К. Маркса, 18а;

- створити комісію для передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул.К.Маркса, 18а за участю представників ГУЖКГ, УЖГ, УЕТЗ, ЮУ, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго";

- комісії розпочати роботу по передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а з 17.09.2009 а завершити роботу по прийому - передачі до 18.09.2009;

- КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" забезпечити згідно діючого законодавства працевлаштування працівників задіяних Товариством у виробничому процесі та функціонуванні цілісного майнового комплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а.

Як вбачається з матеріалів справи № 10/24/2011/5003, у проміжних звітах арбітражного керуючого Болховітіна В.М., який виконував повноваження розпорядника майна та ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", повідомлялося, що вищевказане рішення від 17.09.2009 р. №2050 було предметом судового розгляду.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 у справі № 2а-12063/11/0212, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" - відхилено, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.02.2012 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 залишено без змін.

У даній ухвалі суду зазначено, що у листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" звернулось до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком) з позовом про визнання не чинними підпунктів 1, 2, 3, 5 рішення Виконкому № 2056 від 17 вересня 2009 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано не чинними підпункти 1, 2, 3, 5 рішення Виконкому № 2056 від 17 вересня 2009 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що на час вирішення спору договір оренди № 2 від 01 квітня 2001 року розірваний, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки апеляційного суду про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, правильними.

Отже, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 р. № 2050, яким, зокрема, вирішено передати комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на баланс цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, наразі є чинним.

Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ВКП "Моріс" дізналося (знало) про порушення своїх прав та інтересів ще у 2009 році та мало право на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна або відшкодування його вартості після набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2 в судовому порядку. Однак, відповідних дій Позивачем вчинено не було.

Водночас, позивач - ТОВ ВКП "Моріс", будучи об`єктивно обізнаним про перебування належного йому майна на території КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", на протязі близько 8 років не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами.

Також, після оскарження Позивачем за адміністративним позовом рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 щодо передачі на баланс Відповідача віднесених до переліку комунальної власності двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі № 127/27435/14-а) та роз`яснення судом касаційної інстанції у № 127/27435/14-а, що заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, ТОВ ВКП "Моріс" в особі уповноваженого органу (ліквідатора) мало право у 2016 році на оскарження відповідного рішення Вінницької міської ради в порядку господарського судочинства, чого останнім зроблено не було (доказів протилежного Позивачем суду не надано).

Зважаючи на викладені обставини, правові висновки Верховного Суду та приписи законодавства, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що мало місце порушення права ТОВ ВКП "Моріс", зокрема, права власності на майно, включаючи два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004.

Разом з цим, враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. № 02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада про витребування рухомого майна по справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи №10/24/2011/5003, в повному обсязі."

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) обставини щодо чинності згаданого вище рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525, згідно якого взято на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 із обладнанням, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Відтак, викладені у заяві ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" твердження про те, що внаслідок прийняття Відповідачем зазначеного вище рішення Вінницької міської ради, відбулося фактичне протиправне привласнення майна Підприємства без будь-яких правових підстав та без надання Підприємству відповідної компенсації за привласнене майно, є необгрунтованими та спростовуються обставинами, які описанні вище у зазначеній постанові Північно-західного апеляційного господарського суду.

Також, беручи до уваги описані судові рішення та те, що наразі згадане вище рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525 є чинним, відсутні підстави для висновку про протиправність дій останньої щодо взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста відповідних котлів, які були придбані ТОВ ВКП "Моріс" згідно договору купівлі-продажу № 1/09 від 03.09.2007 р., укладеного з Продавцем - ТОВ ВКФ «Нічлава» (копія наявна у справі).

Поряд з цим, згідно описаних вище правових висновків Верховного Суду у постанові від 18.12.2025 року у справі № 911/1603/24 (911/133/25), інститут субсидіарної відповідальності не має на меті підміняти собою інші правові механізми, передбачені КУзПБ, зокрема: заходи з формування ліквідаційної маси; стягнення дебіторської заборгованості; оспорення правочинів або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 42 КУзПБ.

Водночас, як встановлено судом та підтверджено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року у справі №10/24/2011/5003(902/28/20), ТОВ ВКП "Моріс", будучи об`єктивно обізнаним про перебування належного йому майна на території КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", на протязі близько 8 років не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами, а також ТОВ ВКП "Моріс" не було оскаржено рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 в порядку господарського судочинства.

Отже, з огляду на викладене, твердження арбітражного керуючого про те, що суб`єктом правопорушення - Вінницькою міською радою вчинені умисні неправомірні дії, які мали прямий вплив на господарську діяльність ТОВ ВКП "Моріс" та стало фактичною причиною припинення здійснення ним господарської діяльності і призвело до його стійкої фінансової неспроможності й подальшого визнання його банкрутом у встановленому законом порядку, не підтверджено належними письмовими доказами та спротостовуються зазначеними вище обставинами.

Крім того, судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2025 року у справі №10/24/2011/5003 (902/1144/24) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Моріс" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.01.2025 у справі № 10/24/2011/5003 (902/1144/24) - без змін (копія наявна у справі).

Водночас, даною постановою Верховного Суду встановлені наступні обставини та зроблені такі висновки :

"27.01.2025 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №10/24/2011/5003 (902/1144/24) відмовлено у задоволенні позову ТОВ ВКП "Моріс" (далі - ТОВ ВКП "Моріс") до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".

05.06.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 09.06.2025) апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Моріс" від 24.02.2025 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.01.2025 у справі №10/24/2011/5003 (902/1144/24) - залишено без змін.

Звертаючись із позовом про зобов`язання вчинити дії, позивач просив суд зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради виконати рішення № 1077 від 14.05.2009 в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВП "Моріс" в межах чинного законодавства, оскільки, рішення щодо відшкодування вартості майна позивачу залишається на даний час не виконаним, майно боржнику не повернуто та/або компенсація вартості цього майна не здійснена.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К. Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" вирішено, окрім іншого,

- прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладені в Акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7, переданих в оренду ТОВ "Моріс" (додаток 1);

- затвердити акти інвентаризації майна переданого в оренду по цілісних майнових комплексах за адресами: вул. К. Маркса, 18-а (додаток 2) та вул. Чехова, 7 (додаток 3).

В акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7 (додаток № 1 до рішення виконкому від 14.05.2009 року № 1077) було надано пропозиції, зокрема, управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій спільно з галузевими управліннями відпрацювати механізм відшкодування вартості власного майна ВКП ТОВ "Моріс" в межах чинного законодавства.

Дослідивши зміст вказаного рішення, суди з`ясували, що вказаним рішенням відповідачем було прийнято рішення саме про прийняття до уваги висновків і пропозицій комісії, викладених в Акті перевірки ефективності використання комунального майна, переданого в оренду ТОВ ВКП "Моріс" та про затвердження актів інвентаризації майна. У пункті 6 Акту перевірки було лише надано пропозиції виконавчим органам Вінницької міської ради відпрацювати механізм відшкодування вартості власного майна ВКП ТОВ "Моріс" в межах чинного законодавства. Водночас, зі змісту рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 № 1077, як з`ясовано судами, не вбачається про прийняття рішення щодо відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс".

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій справі, суди виходили з того, що позовна вимога про зобов`язання відповідача виконати рішення №1077 від 14.05.2009 в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства, рішення про що відповідачем у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування № 1077 не приймалось, не підлягає задоволенню, оскільки, вирішення вказаного питання щодо розробки механізму відшкодування вартості майна належить до компетенції та є дискреційними повноваженнями відповідача та не належить до компетенції суду.

Верховний Суд в цілому погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі та вважав за необхідне вказати, зокрема, наступне.

З огляду на підстави заявленого позову у цій справі та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, не викликає сумніву прагнення позивача отримати компенсацію вартості за придбане ним майно, яке залишилося у володінні відповідача після розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу. У такому випадку ефективним способом захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача та відповідав би змісту відповідного права, характеру його порушення, є звернення з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння або з позовом про стягнення (відшкодування) вартості майна, яке позивач вважає своїм. Натомість зобов`язання органу місцевого самоврядування виконати рішення в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" шляхом розробки такого механізму, яке (рішення) відповідачем не приймалося, не є ефективним способом захисту порушеного права позивача та не призведе до його поновлення. Отже позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів касаційної інстанції також звернула увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваних судових рішень у цій справі про відмову ТОВ ВКП "Моріс" в задоволенні позовних вимог з урахуванням наведених вище мотивів. Доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування прийнятих рішень не підтвердилися".

Отже, беручи до уваги описані вище згідно постанови Верховного суду від 11.09.2025 року у справі № 10/24/2011/5003(902/1144/24) обставини, суд дійшов висновку, що доводи арбітражного керуючого щодо протиправної бездіяльності Вінницької міської ради, яка полягала у невжитті останньою будь-яких заходів щодо компенсації вартості відповідного майна на час подання даної заяви, не підтверджені належними письмовими доказами та спростовуються вищевикладеним.

Також, суд звертає увагу на долучену до заяви копію Висновку ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" Куліченка М.В. (далі - Висновок) про наявність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та незаконних дій під час провадження у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Моріс» за результатами проведеного аналізу фінансового стану від 27.03.2026 року.

Судом встановлено, що у даному Висновку наведені тотожні обставини, які викладені у заяві арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/100 від 31.03.2026 року про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі № 10/24/2011/5003.

Водночас, в цьому Висновку, у підсумку зазначено, що за результатами проведеного аналізу фінансового стану, з огляду на законодавче регулювання, фактичні обставини та підтверджуючі докази, встановлено наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ ВКП «Моріс» внаслідок дій та бездіяльності Вінницької міської ради.

Крім цього, у зазначеному Висновку, викладено, зокрема, наступне.

Оцінку змін фінансового стану Боржника здійснено на підставі фінансової звітності Боржника за період 2008-2010 років (форми № 1-мс, № 2-мс).

Під час проведення аналізу не встановлено даних щодо надання ТОВ ВКП «Моріс» недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або інших документах, що відображають його фінансовий чи майновий стан. Встановлено, що фактичний фінансовий стан боржника характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності, що відповідає стану потенційного банкрутства. Ознак приховування неплатоспроможності чи банкрутства не виявлено, так само як і ознак фіктивного банкрутства або вчинення незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство.

Разом із тим, за результатами проведених заходів та аналізу отриманих у ліквідаційній процедурі даних ліквідатором встановлено наявність ознак доведення ТОВ ВКП «Моріс» з боку третіх осіб до банкрутства.

Крім цього, у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. показники чистого доходу ТОВ ВКП «Моріс» знизилися на 100 % порівняно з попереднім періодом, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства.

Відтак, у Висновку стверджується, що наведені показники свідчать про повне припинення надходження доходів Підприємства (за 2010 р. - 0,00 грн), та відсутності будь-яких активів для здійсненну подальшої господарської діяльності, та втрату можливості виконувати свої грошові зобов`язання внаслідок дій Вінницької міської ради.

Згідно постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2025 року у справі № 911/1603/24(911/133/25), щодо висновку про наявність ознак доведення до банкрутства боржника колегія суддів зауважила, що Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Водночас у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд звернув також увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Разом з цим, як встановлено судом, арбітражним керуючим не надано належних письмових доказів стосовно протиправності дій та бездіяльності Вінницької міської ради, які стали фактичною причиною припинення здійснення господарської діяльності ТОВ ВКП «Моріс» та призвело до його стійкої фінансової неспроможності й подальшого визнання його банкрутом, а також доводи ліквідатора Боржника щодо таких протиправних дій і бездіяльності, спротостовуються описаними вище обставинами.

Крім того, рішенням суду від 02.10.2009 року по справі № 7/144-09, встановлено, що ТОВ ВКП "Моріс" малу значну заборгованість перед енергопостачальними організаціями за спожиту останнім електроенергію та газ, а також згідно наявної у справі копії Акту перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса,18а та вул. Чехова, 7, починаючи з 2003 по 2006 рік підприємство спрацювало не рентабельно, збитки становили відповідно: 2003р. - 280,3 тис. грн.; 2004р. - 103,6 тис. грн; 2005р. - 569,9 тис. грн та 2006 р. - 206,8 тис. грн, та у 2008 р. підприємство погіршило свій фінансовий стан і на кінець року збитки склали - 224,00 тис. грн.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наданий Висновок ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" Куліченка М.В. про наявність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та незаконних дій під час провадження у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Моріс» за результатами проведеного аналізу фінансового стану від 27.03.2026 року, не підтверджує наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ ВКП «Моріс» внаслідок дій та бездіяльності Вінницької міської ради, з огляду на встановлені та описані вище обставини справи у їх сукупності.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів стосовно того, що описані у заяві ліквідатора боржника дії та бездіяльність Вінницької міської ради перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із банкрутством ТОВ ВКП "Моріс".

Відтак, ліквідатор боржника не підтвердив елементи деліктного складу субсидіарної відповідальності, в розумінні наведених вище правових висновків Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 року у справі № 914/3740/21, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Зважаючи на викладене, вказані положення законодавства та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/100 від 31.03.2026 року (вх. № 01-32/490/26 від 01.04.2026 року) про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі № 10/24/2011/5003, з мотивів наведених вище.

Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви, а тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн, підлягають віднесенню на Заявника згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/100 від 31.03.2026 року (вх. № 01-32/490/26 від 01.04.2026 року) про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства у справі №10/24/2011/5003.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС учасників справи та на електронні адреси: арбітражному керуючому Куліченку М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; Вінницькому міському центру зайнятості - vinmiskcz@gmail.com; ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - info@gasukraine.com.ua, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) - info@kv.minjust.gov.ua, info@vn.minjust.gov.ua; ТОВ "ФК "Горизонт" - tovfchorizont@gmail.com; horizont.fc.ua@gmail.com; Вінницькій міській раді - vinrada@vmr.gov.ua, представнику Вінницької міської ради Бондару Я.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.