Ухвала суду № 136738937, 20.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"20" травня 2026 р. Справа № 924/206/25

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши скаргу від 06.05.2026 на дії державного виконавця у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область,

про стягнення 90 697 856,59 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №2165-ПСО(ТКЕ)-34 від 02.09.2022 року,

представники сторін:

позивача: адвокат Столярець О.В. (в режимі ВКЗ);

відповідача: адвокат Семенов С.В.

третьої особи: не з`явився;

ДВС: Коваль І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2026 задоволено позов у справі №924/206/25 та стягнуто з Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» (32300, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, місто Кам`янець-Подільський, вул. Ярослава Мудрого, буд. 123, код ЄДРПОУ 36588183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 90 697 856,59 грн. основного боргу, 847 840,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

18.08.2026 на виконання вказаного рішення видано відповідний судовий наказ.

06.05.2026 до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшла скарга на дії державного виконавця, у якій КП "Міськтепловоденергія" просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про арешт коштів боржника від 21.04.2026 року у ВП №80810831 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 «Міськтепловоденергія» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Скарга мотивована тим, що арештований рахунок використовується для виплати заробітної плати працівників, податків та зборів, тобто є таким, на який не може бути накладений арешт.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року призначено скаргу відповідача до розгляду в засіданні Господарського суду Хмельницької області на 20 травня 2026 року. З огляду на попереднє звернення боржника зі скаргою 30.04.2026 з дотриманням десятиденного строку на оскарження дій державного виконавця, судом поновлено строк для подання даної скарги.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просить суд визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову в частині.

Представник позивача в засіданні суду та у запереченнях на скаргу вважає вимоги відповідача безпідставними. Зазначає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови у відповідності до вимог чинного законодавства накладено арешт на кошти Боржника у межах суми звернення стягнення, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, про що зазначено в оскаржуваній постанові. Звертає увагу, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укгазбанк», на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати та податків та зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Звертає увагу, що банк не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку, не повернув оскаржувану постанову без виконання та наклав арешт на рахунок боржника № НОМЕР_1 , про що також зазначено у довідці банку від 24.04.2026. Тобто, АБ «Укгазбанк», на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, також не визнав вказаний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Просить врахувати, що боржник у клопотанні про зняття арешту не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів на підтвердження цих обставини.

Представник державної виконавчої служби під час судового розгляду скарги та у запереченнях також вважає відсутніми підстави для її задоволення. З посиланням на правові позиції Верховного Суду зауважує, що у випадку, якщо банк не повідомив державного виконавця про спеціальний режим рахунку або боржник не довів належність коштів до категорії, на яку заборонено звернення стягнення, дії державного виконавця щодо накладення арешту не можуть вважатися протиправними. У даному випадку АБ «УКРГАЗБАНК» виконав постанову державного виконавця про арешт коштів від 21.04.2026 та не повернув її без виконання у зв`язку із спеціальним режимом рахунку. Отже, банк не встановив обставин, які б виключали можливість накладення арешту на кошти боржника. Крім того, у постанові державного виконавця прямо зазначено, що арешт накладається «крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».

Вважає, що посилання скаржника на те, що рахунок використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, не свідчить про наявність у такого рахунку спеціального режиму використання у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, звертає увагу, що положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачають накладення арешту саме на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах, а не на банківський рахунок як такий. За таких обставин вимога про скасування постанови «в частині накладення арешту на рахунок» є юридично некоректною та не може бути задоволена.

Додатково акцентує увагу, що клопотання про зняття арешту з рахунку, який використовується для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, було направлено державному виконавцю лише 30.04.2026. При цьому, станом на момент звернення скаржника до суду зі скаргою строк на розгляд такого звернення державним виконавцем не сплинув, а відтак відсутні підстави стверджувати про допущення бездіяльності чи порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин подання скарги є передчасним, оскільки державному виконавцю не було надано достатнього часу для розгляду поданого звернення та прийняття відповідного процесуального рішення або ж відповіді за результатами його розгляду.

Скаржник у додаткових поясненнях наголошує, що має значення не лише формальний статус банківського рахунку, а й правова природа коштів, на які фактично поширено арешт, а також наслідки такого арешту для виконання боржником обов`язків роботодавця та платника обов`язкових платежів. Вважає, що неповернення банком постанови без виконання не створює презумпції правомірності арешту в будь-якій подальшій ситуації та не позбавляє боржника права доводити в суді, що арешт фактично поширився на кошти, які мають захищене цільове призначення.

Наголошує, що відсутність спеціального режиму рахунку не означає, що на кошти, призначені для виплати заробітної плати, сплати ЄСВ та податків, може бути безумовно звернено стягнення за вимогами іншого кредитора.

Просить врахувати, що арешт коштів, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати та сплата ЄСВ, суперечить пріоритетності таких платежів та фактично унеможливлює виконання боржником обов`язків, які законом поставлені вище за вимоги інших кредиторів. Аналогічно блокування сплати ПДФО, військового збору та інших обов`язкових платежів створює для підприємства ризик застосування фінансових санкцій та порушує публічний інтерес у своєчасному надходженні платежів до бюджету.

З приводу доводів виконавчої служби про передчасність скарги зауважує, що ГПК України не встановлює обов`язку боржника попередньо звертатися до виконавця із заявою про зняття арешту як обов`язкової передумови подання скарги до суду на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Крім того, станом на момент розгляду цієї скарги орган ДВС уже обізнаний із доводами скаржника, отримав відповідні матеріали та заперечення, однак арешт коштів не знято, а списання коштів продовжується.

Також зазначає, що формулювання про арешт рахунку використовується у загальновживаному значенні та не змінює суті заявленої вимоги. При цьому предметом оскарження є саме постанова про арешт коштів боржника в частині її застосування до коштів, що знаходяться на відповідному банківському рахунку.

Підсумовує, що застосування арешту як заходу примусового виконання не повинно перетворюватися на фактичне блокування виконання боржником першочергових обов`язків перед працівниками та бюджетом, тим більше щодо підприємства, яке надає життєво необхідні комунальні послуги.

Розглянувши скаргу з доданими документами, заслухавши пояснення представників учасників справи та органу державної виконавчої служби, судом встановлено та враховується наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

При розгляді скарги КП "Міськтепловоденергія" на дії державного виконавця судом, в тому числі, з даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за ідентифікаторами, вказаними в постанові про відкриття виконавчого провадження, встановлено, що 20.04.2026 на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області в даній справі державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80810831.

21.04.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ", адреса: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р., м. Кам`янець-Подільський, вул.Ярослава Мудрого будинок 123, код ЄДРПОУ: 36588183, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 100700387,87 гривня (UAH).

Тоді ж державним виконавцем надіслано, в тому числі, АБ "Укргазбанк", вимогу про надання інформації щодо відкритих рахунків боржника.

Відповідно до довідки АБ "Укргазбанк" від 24.04.2026, на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АБ "Укргазбанк", накладено арешт згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні №80810831. Згідно довідки, використання коштів за рахунком спрямовувались, в тому числі, на виплату заробітної плати працівникам, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету, сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

30.04.2026 боржник звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича з клопотанням про зняття арешту, у якому просив зняти арешт з коштів боржника КП «Міськтепловоденергія», які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 відкритому в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», накладеному відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні №80810831. Клопотання мотивоване тим, що банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ АБ «УКРГЗБАНК» використовується боржником для виплати заробітної плати працівникам, а також сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що підтверджується довідкою ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 24.04.2026 №5-80/22/363/2026, довідкою КП «Міськтепловоденергія» від 29.04.2026 №01-10/751, договором банківського рахунку №2020/КД/080-0044 від 04.08.2020 року.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.

Разом із тим, у випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням, банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є заробітною платою та іншими обов`язковими платежами.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до тих, на які не може бути накладено арешт, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас, як роз`яснено Верховним Судом, обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що рахунок відповідача НОМЕР_1 , відкритий в АБ "Укргазбанк", з-поміж іншого, використовується для виплати заробітної плати та необхідних відрахувань із неї. Водночас, з огляду на відсутність у рахунку спеціального режиму використання, банком накладено арешт на кошти на такому рахунку.

Тобто, на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на його рахунках, виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок, про який зазначає скаржник, використовується для виплати заробітної плати, податків та єдиного внеску. Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

Відтак, за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника, із наданням відповідних підтверджуючих документів, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника не було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №204/9551/18.

Водночас, як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Рахунок боржника НОМЕР_1 , відкритий в АБ "Укргазбанк", на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також АБ "Укргазбанк", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Такі висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

Тобто оскарженню дій/бездіяльності виконавця має передувати його відмова зняти арешт лише з коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, та такий арешт може бути знятий судом лише в розмірі суми відповідного зобов`язання.

З викладеного суд не приймає доводи боржника щодо необов`язковості звернення до виконавця з клопотанням про зняття арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2026 боржник звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича з клопотанням про зняття арешту, у якому просив зняти арешт з коштів боржника КП «Міськтепловоденергія», які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 відкритому в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», накладеному відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні №80810831.

Проте, боржник у поданому державному виконавцю клопотанні про зняття арешту не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

З викладеного виконавцем правомірно не задоволено клопотання боржника, позаяк КП "Міськтепловоденергія" не дотримано процедури звернення до виконавця із клопотанням про зняття арешту з коштів, необхідних для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів.

В даному висновку судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

З приводу доводів боржника про блокування здійснення підприємством необхідних платежів суд приймає до уваги, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, юридичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на тривалість воєнного стану, у боржника наявна можливість з виплати заробітної плати, сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, суд звертає увагу, що за змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд може зняти арешт з коштів та захистити порушене право боржника у такий спосіб. Проте, боржник не просить зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платжів, заявляючи вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 року у ВП №80810831 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 «Міськтепловоденергія» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Проте, як встановлено вище, постанова винесена правомірно та нею безпосередньо не накладався арешт розрахунковий рахунок НОМЕР_1 «Міськтепловоденергія» в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З усього зазначеного суд доходить висновку про недоведеність порушення права боржника державним виконавцем, що має наслідком відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні скарги КП «Міськтепловоденергія» від 06.05.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №924/206/25 відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 20.05.2026, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 22.05.2026

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, учасникам справи в ел. кабінет