Рішення № 136738933, 14.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2026 р. Справа № 924/124/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради

про стягнення 635 992,96 грн., з яких: 532 076,25 грн. основного боргу, 86 189,60 грн. пені, 8751,19 грн. 3% річних та 8 975,92 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Верхацький І.В. за довіреністю №147 від 30.12.2025 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 02.02.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про стягнення 635 992,96 грн., з яких: 532 076,25 грн. основного боргу, 86 189,60 грн. пені, 8 751,19 грн. 3% річних та 8 975,92 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.02.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме: подання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

11.02.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті та призначено підготовче засідання на 10.03.2026.

У зв`язку з тим, що підготовче засідання, призначене на 10.03.2026, не відбулось з огляду на тимчасову непрацездатність судді Шевчук О.І. з 01.03.2026 по 20.03.2026 включно, ухвалою суду від 23.03.2026 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.04.2026.

Ухвалою суду від 01.04.2026 у зв`язку з оголошенням перед початком судового засідання на території м.Хмельницького та Хмельницької області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судового засідання, підготовче засідання у справі призначено на 14.04.2026.

14.04.2026 ухвалою суду продовжено підготовче провадження у справі на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу №924/124/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.04.2026.

Ухвалою суду від 30.04.2026 відкладено судове засідання на 12 год. 00 хв. 14.05.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", постачальник, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на неналежне виконання Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради укладеного 15.10.2024 між ним, як споживачем, та позивачем, як постачальником, умов договору №21-7037/24-БО-Т постачання природного газу.

Вказує, що за даним договором позивач упродовж жовтня 2024 року - квітня 2025 року передав у власність споживача природний газ на загальну суму 3 875 962,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та даними з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України. Натомість, Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради лише частково сплачено вартість поставленого природного газу в сумі 3 343 885,78 грн., у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість за вказаним договором в сумі 532 076,25 грн., що підлягає стягненню на користь позивача. Направлені споживачу акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 року та березень-квітень 2025 року не повернуті позивачу з підписом споживача. Також до позивача не надходила вмотивована письмова відмова споживача від підписання зазначених актів.

Крім того, за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань з оплати спожитого природного газу з відповідача підлягають стягненню 86 189,60 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, 8 975,92 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 8751,19 грн. 3% річних від простроченої суми згідно поданих розрахунків.

Відповідач - Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (далі - управління освіти, споживач, відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях, у письмових клопотаннях від 10.04.2026 та 08.05.2026 просив здійснювати розгляд справи без участі представника. У поданому відзиві на позов відповідач визнав свою заборгованість за договором про постачання природного газу від 15.10.2024 в розмірі основного боргу, що становить 532 076,25 грн., та просив відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, зменшивши їх розмір до 0 грн.

Відповідач вказує на використання природного газу для потреб навчальних закладів та відсутність наміру ухилятись від оплати за фактично спожитий природний газ. При цьому, нарахування пені вважає несправедливим через невиконання самим постачальником обов`язку щодо інформування споживача про перевищення останнім договірних обсягів спожитого газу, що позбавило управління освіти, яке є бюджетною установою, можливості вжити заходи до зменшення споживання чи скоригувати договір, що є порушенням принципів добросовісності. Внаслідок бездіяльності позивача відповідач дізнався про перевищення договірних обсягів спожитого газу лише після підписання актів прийому-передачі за минулий період. Перевищення договірних обсягів вважає ненавмисним, оскільки заклади освіти не мають на меті незаконне використання природного газу, а роблять все можливе для дотримання температурного режиму в закладах, що є пріоритетним відповідно до державних стандартів. Вимога про стягнення пені в сумі 86 189,60 грн., на думку відповідача, є неспівмірною, позаяк її стягнення з бюджетної установи в умовах війни призведе до неможливості забезпечення належного функціонування закладів освіти. Крім того, відповідач просить звільнити його від пені у зв`язку з військовою агресією рф та введенням воєнного стану, що згідно укладеного договору є форс-мажором, а відповідач був позбавлений можливості вчасно розрахуватись. Щодо зменшення процентів річних покликається на норми ст.613 Цивільного кодексу України та вказує, що ненадання інформації постачальником про перевищення відповідачем лімітів, що є умовою для формування коректного рахунку, є простроченням кредитора, а боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Також просить не застосовувати інфляційні втрати, оскільки прострочення не мало на меті збагачення відповідача, а було вимушеним кроком. Затримка оплати виникла виключно через об`єктивні причини: затримку бюджетного фінансування та першочергове спрямування коштів на потреби оборони та захищених статей видатків у період воєнного стану, що виключає вину споживача.

У відповіді на відзив ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зауважує, що відповідач, підписавши договір із позивачем, взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені договором. За поставки природного газу у жовтні 2024 року та березні - квітні 2025 року споживачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу, у зв`язку з чим, враховуючи дані інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України щодо обсягів спожитого природного газу, такі обсяги є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі. За умовами укладеного договору споживач зобов`язався самостійно контролювати обсяги використання ним природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, вважається фактично використаним за договором обсягом природного газу. Відтак, правові наслідки перевищення замовлених обсягів можуть полягати лише у виникненні у відповідача додаткових зобов`язань у межах договірних правовідносин у формі оплати фактично спожитого газу.

Позивач заперечує щодо клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних, покликаючись на обізнаність споживача з умовами договору про відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань. Звертає увагу на ненадання відповідачем до матеріалів справи доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках тощо. Також наголошує на непередбачуваності нормами матеріального та процесуального права на зменшення сум інфляційних втрат.

Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

15.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х), як постачальником, та Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (ЕІС-код 56ХS0000POPLK003), як споживачем, укладено договір №21-7037/24-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник передає споживачеві на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 202,00000 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2024 року - 5,00000 тис. куб. м; у листопаді 2024 року - 40,00000 тис. куб. м; у грудні 2024 року- 40,00000 тис. куб. м; у січні 2025 року - 35,00000 тис. куб. м; у лютому 2025 року - 35,00000 тис. куб. м; у березні 2025 року - 35,00000 тис. куб. м, у квітні 2025 року - 12,00000 тис. куб. м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.2.1.1 Договору).

У п.2.4 Договору сторони узгодили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб (п.2.5 Договору).

Постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природній газ (п.3.1 Договору).

Згідно п.3.4 Договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 Договору).

Відповідно до п.3.5.2 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачеві два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 Договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п.3.5.4 Договору).

Згідно з п.3.6 Договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.4.2 Договору).

Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 2 786 571,48 грн., крім того ПДВ 557 314,30 грн., разом з ПДВ 3 343 885,78 грн. (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачами виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманні-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору (п.5.3 Договору).

Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п.4 п.6.2 Договору).

Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (п.п.4 п.6.3 Договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору).

Пунктом 8.4 Договору визначено порядок компенсації споживачем постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання.

Відповідно до п.10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Згідно п.10.2 Договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 Договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (10.4 Договору).

Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1 Договору).

У пункті 14 Договору сторони зазначили власні адреси та реквізити, зокрема електронні адреси постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_2 та споживача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Договір підписаний 15.10.2024 у сервісі Вчасно електронними підписами представників сторін та скріплені електронними печатками сторін.

У календарному плані, що є додатком 1 до Договору, визначено обсяг фінансування у 2024 році - 1 407 080,65 грн., у 2025 році - 1 936 805,13 грн., а всього на суму 3 343 885,78 грн.

20.02.2025 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої узгоджено п.2.1 Договору викласти в такій редакції: "постачальник передає споживачеві на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 198,66839 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2024 року - 9,18869 тис. куб. м; у листопаді 2024 року - 34,46860 тис. куб. м; у грудні 2024 року- 44,42372 тис. куб. м; у січні 2025 року - 46,25320 тис. куб. м; у лютому 2025 року - 30,00000 тис. куб. м; у березні 2025 року - 30,00000 тис. куб. м, у квітні 2025 року - 4,33418 тис. куб. м."; п.4.1 Договору викласти в такій редакції: "ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: у розрахункових періодах жовтень-грудень 2024 ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658,33 грн., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед" у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 16389 грн. за 1000 куб. м. Всього в розрахункових періодах жовтень-грудень 2024 року ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням, тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед", становить 16 554,99 грн. У розрахунковому періоді січень-квітень 2025 року ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658,33 грн, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед" у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб. м. Всього в розрахунковому періоді січень-квітень 2025 року ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед", становить 17 052,60 грн."; п.4.3 Договору викласти в такій редакції: "загальна вартість цього договору становить 2 786 571,48 грн., крім того ПДВ 557 314,30 грн., разом з ПДВ 3 343 885,78 грн."; інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами. Ця додаткова угода набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати підписання шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) удосконаленого електронного підпису (УЕП), відбитків підписів електронної печатки (за наявності) з використанням сервісів для обміну електронними документами та поширює свою дію на відносини, що склалися на 01.01.2025.

Додаткова угода №1 до Договору підписана 20.02.2025 у сервісі Вчасно електронними підписами представників сторін та скріплені електронними печатками сторін.

На виконання умов зазначеного договору позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно передав у власність відповідача природний газ в обсязі 229,8705 тис. куб. метрів на загальну суму 3 875 962,03 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.11.2024 за жовтень 2024 року в обсязі 9,18869 тис. куб. метрів на суму 152 108,53 грн. з ПДВ; від 12.12.2024 за листопад 2024 року в обсязі 34,46860 тис. куб. метрів на суму 570 589,31 грн. з ПДВ; від 13.01.2025 за грудень 2024 року в обсязі 44,42372 тис. куб. метрів на суму 735385,25 грн. з ПДВ; від 12.02.2025 за січень 2025 року в обсязі 46,25320 тис. куб. метрів на суму 788 737,15 грн. з ПДВ; від 11.03.2025 за лютий 2025 року в обсязі 50,71302 тис. куб. метрів на суму 864 788,66 грн. з ПДВ; від 11.04.2025 за березень 2025 року в обсязі 32,33122 тис. куб. метрів на суму 551 331,24 з ПДВ; від 12.05.2025 за квітень 2025 року в обсязі 12,49205 тис. куб. метрів на суму 213 021,89 грн. з ПДВ.

Вказані акти підписані постачальником та скріплені його печаткою. Акти від 12.12.2024, 13.01.2025, 12.02.2025, 11.03.2025 підписані споживачем та скріплені його печаткою.

Акти від 12.11.2024, 11.04.2025, 12.05.2025 підписів споживача не містять.

Підписані постачальником акти приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, 11.04.2025 та 12.05.2025 надіслані позивачем споживачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.11.2024, 11.04.2025 та 12.05.2025 відповідно, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи електронними листами.

Листом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 17.12.2025 №ТОВВИХ-25-20421 надало позивачеві інформацію щодо обсягу природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000POPLK003 за період з 16.10.2024 по 30.04.2025, внесеного в алокацію постачальника, та становить з 16.10.2024 по 31.10.2024 - 9 188,69 м3, з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 34 468,60 м3, з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 44 423,72 м3, з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 46 253,20 м3, з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 50 713,02 м3, з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 32 331,22 м3, з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 12 492,05 м3.

За твердженням позивача на виконання Договору споживачем за отриманий природний газ фактично сплачено 3 343 885,75 грн., що підтверджується реєстром документів в АТ "Ощадбанк" за період з 15.10.2024 по 15.12.2025.

Відповідачем подано у матеріали справи лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, за змістом якого палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Інших доказів, що стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України проголошує принцип обов`язковості договору (pacta sunt servanda), тобто цивільне законодавство закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак закріплених у договорі відповідних умов.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х), як постачальником, та Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (ЕІС-код 56ХS0000POPLK003), як споживачем, укладено договір №21-7037/24-БО-Т постачання природного газу, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст.663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов зазначеного договору позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно передав у власність відповідача природний газ в обсязі 229,8705 тис. куб. метрів на загальну суму 3 875 962,03 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.11.2024 за жовтень 2024 року в обсязі 9,18869 тис. куб. метрів на суму 152 108,53 грн. з ПДВ; від 12.12.2024 за листопад 2024 року в обсязі 34,46860 тис. куб. метрів на суму 570 589,31 грн. з ПДВ; від 13.01.2025 за грудень 2024 року в обсязі 44,42372 тис. куб. метрів на суму 735385,25 грн. з ПДВ; від 12.02.2025 за січень 2025 року в обсязі 46,25320 тис. куб. метрів на суму 788 737,15 грн. з ПДВ; від 11.03.2025 за лютий 2025 року в обсязі 50,71302 тис. куб. метрів на суму 864 788,66 грн. з ПДВ; від 11.04.2025 за березень 2025 року в обсязі 32,33122 тис. куб. метрів на суму 551 331,24 з ПДВ; від 12.05.2025 за квітень 2025 року в обсязі 12,49205 тис. куб. метрів на суму 213 021,89 грн. з ПДВ, а також листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 17.12.2025 №ТОВВИХ-25-20421 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.

Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачами виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманні-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі природного газу від 12.12.2024, 13.01.2025, 12.02.2025, 11.03.2025 підписані споживачем та скріплені його печаткою. Акти від 12.11.2024, 11.04.2025, 12.05.2025 підписів споживача не містять.

Матеріалами справи стверджується скерування позивачем підписаних ним актів приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, від 11.04.2025 та від 12.05.2025 споживачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.11.2024, 11.04.2025 та 12.05.2025 відповідно, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи електронними листами.

Відомостей про підписання вказаних актів споживачем чи письмової мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять.

Згідно п.3.5.3 Договору споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п.3.5.4 Договору).

Враховуючи викладене, обсяг спожитого відповідачем природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу з ЕІС-кодом 56ХS0000POPLK003 за період з 16.10.2024 по 30.04.2025, внесеного в алокацію постачальника, та становить з 16.10.2024 по 31.10.2024 - 9 188,69 м3, з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 34 468,60 м3, з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 44 423,72 м3, з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 46 253,20 м3, з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 50 713,02 м3, з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 32 331,22 м3, з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 12 492,05 м3 згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 17.12.2025 №ТОВВИХ-25-20421.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли з підстав неналежного виконання відповідачем, як споживачем, своїх договірних зобов`язань зі своєчасної оплати вартості купованого у позивача природного газу за Договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором в сумі 532 076,25 грн. Вказана заборгованість визнається відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради 532 076,25 грн. боргу за надані послуги з постачання природного газу за Договором.

Окрім того, як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 86 189,60 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, 8 975,92 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 8 751,19 грн. 3% річних від простроченої суми згідно поданих розрахунків.

Відповідач своїх контррозрахунків нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, як і заперечень щодо здійснених позивачем розрахунків, не надав.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 86 189,60 грн. пені, суд виходить з такого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 7.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 Договору споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в межах заявлених позивачем періодів, судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено її нарахування в сумі 86 189,60 грн. на підставі п.7.2 Договору, відтак вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені), зменшивши їх до 0,00 грн., тобто на 100%.

Щодо доводів відповідача про відмову в позові в частині стягнення пені за порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитого природного газу через наявність форс-мажорних обставин: військової агресії рф та введення воєнного стану, суд враховує таке.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст.617 ЦК України).

Відповідно до п.10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Згідно з п.п.10.3, 10.4 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Суд зауважує, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомими обставинами, що в т.ч. підтверджується і листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Однак, лист не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з оплати поставленого природного газу саме за конкретним договором між сторонами, належне виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас, самі по собі збройна агресія проти України, воєнний стан на території держави не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, загроза обстрілів, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Належним доказом настання таких обставин для відповідача у справі в контексті обставин виконання Договору між сторонами є лише наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор. Однак і його суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).

Відповідач не був позбавлений можливості звертатися до Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням між сторонами для дотримання підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з повідомленням про неможливість виконання зобов`язань за договором постачання природного газу через форс-мажорні обставини.

Крім того, Договір укладено під час дії воєнного стану, що вказує на обізнаність сторін з ризиками, які можуть виникнути під час його виконання.

З огляду на наведене, за відсутності доказів настання надзвичайних і невідворотних обставин, що унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Твердження відповідача про відмову в позові в частині стягнення пені через несвоєчасне повідомлення позивачем про перевищення відповідачем договірних обсягів споживання природного газу, що позбавило відповідача можливості вжити заходів до зменшення споживання чи скоригувати Договір в межах відповідних бюджетних призначень, суд відхиляє як безпідставні, позаяк у п.п.2.4, 2.5 Договору сторони узгодили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу. Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) Споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100%, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення її розміру фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23 та від 24.09.2024 у справі №915/1037/23 у подібних правовідносинах.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В Україні діють принципи свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 09.05.2024 у справі №923/77/22): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення неустойки; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.86, 236-238 ГПК України).

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

У справі, що розглядається, при вирішенні питання про зменшення розміру пені, суд бере до уваги такі обставини:

- ступінь виконання зобов`язання: відповідач виконав зобов`язання за Договором на 86,27%;

- пеня нарахована за відносно короткі періоди прострочення, при цьому відсутні докази зловживання правами з боку відповідача чи навмисного ухилення від виконання договірних зобов`язань;

- відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором; іншого матеріали справи не містять;

- статус відповідача як бюджетної неприбуткової установи, діяльність якої спрямована на забезпечення суспільно важливих потреб населення та бюджетної сфери;

- неустойка є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- неустойка не є боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер;

- розмір нарахованих штрафних санкцій становить близько 16,20% від суми основної заборгованості, що є надмірним з огляду на компенсаційний характер неустойки;

- позивач, крім пені, заявив до стягнення також 3% річних та інфляційні втрати, що вже частково компенсують наслідки несвоєчасного виконання зобов`язання.

Також, суд зауважує, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (така позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Відтак, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, а також враховуючи інтереси обох сторін та оціночність поняття винятковості обставин, на думку суду при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) пені обґрунтованим та справедливим є зменшення її розміру на 50%, що становить 43 094,80 грн.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру пені (у цьому випадку на 50%) не є тотожним звільненню відповідача від відповідальності за допущене порушення зобов`язання, позаяк боржник несе перед кредитором відповідальність за таке порушення, однак у зменшеному розмірі.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19.

Стягнення з відповідача вказаної суми пені компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням строків оплати спожитого природного газу; стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов`язання.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 975,92 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 8751,19 грн. 3% річних від простроченої суми згідно поданих розрахунків, суд виходить з такого.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми втрат від інфляції суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, в межах суми допустимої до стягнення, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 8 975,92 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 8 751,19 грн. в межах суми допустимої до стягнення, відтак вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, зменшивши їх до 0,00 грн., тобто на 100%.

Розглянувши наведене клопотання відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції. Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов`язань. Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого майна як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

Положення ст.625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України).

Стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 13.03.2020 у справі №902/417/18).

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат. Висновки про це викладено в постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, від 05.11.2024 у справі №902/43/24 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, викладена правова позиція стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд враховує, що у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та поданих учасниками справи доказів.

У постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду вказала, що враховуючи правову природу процентів річних, як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційний втрат, заявлених до стягнення, а відтак для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру інфляційних втрат та 3 процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із положеннями ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин. Інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 532 076,25 грн. заборгованості за договором постачання природного газу від 15.10.2024, 43 094,80 грн. пені, 8751,19 грн. 3% річних та 8 975,92 грн. інфляційних втрат.

У стягненні 43 094,80 грн. пені належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" сплачено судовий збір в розмірі 7 631,92 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №0000031496 від 04.02.2026.

Оскільки згідно положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №924/124/26 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Стаття 130 ГПК України передбачає порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України встановлено, зокрема, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічним за своїм змістом є положення ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 532 076,25 грн. до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, пропорційно розміру цієї позовної вимоги, тобто в сумі 3 192,46 грн. (532 076,25 грн.*1,5%*0,8*50% = 3 192,46 грн.).

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо застосування ч.1 ст.130 ГПК України, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 та від 30.01.2025 у справі №910/1157/24.

Щодо розподілу судового збору щодо решти позовних вимог майнового характеру (пені, 3% річних та інфляційних втрат), які не визнавались відповідачем, суд застосовує положення ч.1 ст.129 ГПК України, за яким судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (пені) на підставі ч.3 ст.551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки (пені), оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Така правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, на підставі ч.1 ст.129 та ч.1 ст.130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 439,46 грн. судового збору, що включає 3 192,46 грн. (50% судового збору від суми визнаної відповідачем вимоги) та 1247 грн. щодо решти вимог (103 916,71 грн.*1,5%*0,8=1247 грн.).

Керуючись ст.ст.2, 20, 24, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Старокостянтинів, вул.Ессенська, буд. 2, блок 5, ідентифікаційний код 25889776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 532 076 (п`ятсот тридцять дві тисячі сімдесят шість) гривень 25 коп. заборгованості за договором постачання природного газу від 15.10.2024, 43 094 (сорок три тисячі дев`яносто чотири) гривні 80 коп. пені, 8 751 (всім тисяч сімсот п`ятдесят одну) гривня 19 коп. 3% річних та 8975 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 92 коп. інфляційних втрат, а також 4 439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривні 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 43 094,80 грн. пені відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 3 192 (три тисячі сто дев`яносто дві) гривні 46 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №0000031496 від 04.02.2026 на підставі ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2026.

Суддя О.І. Шевчук