Рішення № 136738932, 11.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"11" травня 2026 р. Справа № 924/1286/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Кукульника Віктора Васильовича смт Кольчино Мукачівського району Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи захисту рослин" м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперо Фудз" м. Київ

про стягнення 239308,17грн

Представники учасників справи не приймали участі

З оголошенням перерви в судовому засіданні 06.05.2026.

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства надійшла позовна заява від Фізичної особи-підприємця Кукульника Віктора Васильовича смт Кольчино Мукачівського району Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи захисту рослин" м. Хмельницький про стягнення 264308,17грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №17092025-В72 від 17.09.2025 щодо оплати вартості перевезення з урахуванням додатково погоджених сторонами витрат на оплату послуг за кордоном загалом у сумі 264308,17грн, з яких 252461,04грн основного боргу та 11847,13грн додаткових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1286/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10:30год. 28.01.2026.

19.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/501/26) із запереченнями. У відзиві на позов, відповідач звертає увагу суду на те, що вимоги позивача у даній справі є цілком не обґрунтовані, оскільки умови перевезень по заявці №97 від 15.10.2025 до Договору не були погоджені між сторонами (а ні в скан-копіях, а ні в оригіналах), більше того відповідач не підписував Заявку №97 від 15.10.2025 до Договору, тобто ця заявка - має ознаки підробки підпису директора та оригіналу печатки відповідача. Щодо додаткових витрат, понесених позивачем при виконанні перевезення за маршрутом с. Охоче (Харківська обл.) - (Іспанія), а саме: 884,45 румунських лей та 70,00євро, відповідач вказує, що позивач не зазначає, що це за витрати і яке відношення вони мають до конкретного перевезення, у зв`язку з чим відповідач повністю заперечує щодо стягнення подібних витрат. У відзиві на позов відповідач вважає, що матеріали справи не містять доказової бази (письмових, речових доказів), які отримувались за допомогою адвоката шляхом подачі відповідних адвокатських запитів; не містять відомостей про участь адвоката в досудовому врегулюванню спору; не містить відомостей про участь адвоката у арифметичних розрахунках ціни позову, оскільки ціна позову складається з вартості наданих послуг, тому відповідач вважає, що витрати на правову допомогу позивача є непропорційними щодо ціни позову, складності справи та залученості адвоката позивача для врегулювання цієї справи. У відзиві на позов, відповідач просить суд призначити справу №924/1286/25 за правилами загального позовного провадження.

20.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/515/26) про проведення судового засідання без його участі.

28.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/883/26), в якому просить суд витребувати у позивача оригінал заявки №97 від 15.10.2025. У клопотанні представник відповідача звертає увагу суду на ст. 11-12 позовних матеріалів у справі №924/1286/25, а саме на другу сторінку заявки №73 від 17.09.2025, яка по своєму змісту та зовнішній формі є ідентичною з другою сторінкою заявки №97 від 15.10.2025.

В судовому засіданні 28.01.2026 судом задоволено клопотання представника відповідача про витребування оригіналу доказу, у зв`язку з чим, оголошено перерву в судовому засіданні до 12:15год. 18.02.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2026 зобов`язано позивача надати суду для огляду в судовому засіданні 18.02.2026 оригінал заявки №97 від 15.10.2025.

02.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/999/26), в якій зазначає про неможливість подання витребуваних судом доказів.

02.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/1000/26) про проведення судового засідання без його участі.

13.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/1342/26), в яких зазначає про те, що відповідно до п. 9.13. укладеного Договору між сторонами передбачено, що для цілей обміну документами та/або інформацією сторони погодили наступні адреси електронної пошти: зі сторони експедитора: ІНФОРМАЦІЯ_1; зі сторони перевізника: (напис відсутній) та мобільні номери телефонів, які зареєстровані в месенджерах: зі сторони експедитора: НОМЕР_6; зі сторони перевізника: НОМЕР_8. Обмін документами, що стосуються виконання умов цього Договору з інших електронних адрес або через інші номери телефонів є неналежним та таким, що не породжує зобов`язання Сторін. Позивач стверджує, що заявкою №97 від 15.10.2025 сторони обмінювалися в електронній формі, разом з тим не зазначає з якої електронної адреси відповідача було надіслано підписану заявку, не долучає жодних скріншотів з відповідної переписки. У зв`язку з чим відповідач повторно звертає увагу суду на те, що умови перевезення по заявці №97 від 15.10.2025 до Договору не були погоджені між сторонами (а ні в скан-копіях, а ні в оригіналах), саме тому відповідач ставить під сумнів вірогідність копії заявки №97 від 15.10.2025.

13.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/1373/26) з приводу додаткових пояснень відповідача. В заяві представник позивача зазначає про те, що заявка №97, яка надійшла від відповідача, містила відображення підпису уповноваженої особи ТОВ "Системи захисту рослин" та відображення печатки цього підприємства, не викликала будь-яких сумнівів в позивача, була прийнята в роботу і на підставі саме цієї заявки реально було виконане спірне перевезення. Ні спосіб укладення заявки №97, ні те, що вона подібна до іншої заявки №73 не стало перешкодою для виникнення двостороннього господарського зобов`язання, яке зі сторони перевізника було виконане без будь-яких зауважень. При цьому, відповідач не заперечує належність підпису і печатки саме Товариству "Системи захисту рослин", не стверджує, що печатка вибула з володіння відповідача, чи нею скористалася неуповноважена особа. В заяві представник позивача просить суд врахувати, що укладення договору перевезення за змістом ч.3 ст.909 ЦК України, ст.ст.4, 9 КДПВ підтверджується складанням вантажної (транспортної) накладної. При цьому, не залежно від того, що у перевезенні, у якості посередника, приймає участь недобросовісний експедитор (дані про якого в накладній CMR не відображаються), складання транспортної накладної істотні умови якої віддзеркалюють умови заявки , є підтвердженням укладення договору перевезення на запропонованих відповідачем умовах

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2026 заявив клопотання про витребування у позивача доказів в підтвердження надіслання заявки №97 від 15.10.2025 з визначених в п. 9.13 договору адрес або номерів телефонів, оскільки у відповідача існує сумнів щодо дійсності копії вказаної заявки.

Ухвалою суду від 18.02.2026 клопотання відповідача про розгляд справи №924/1286/25 за правилами загального позовного провадження задоволено; розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 11:00год. 04.03.2026; задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Цією ж ухвалою зобов`язано позивача подати в підготовче засідання 04.03.2026 докази в підтвердження надіслання заявки №97 від 15.10.2025 з визначених в п. 9.13 договору адрес або номерів телефонів.

25.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/1757/26) на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2026. Позивачем до заяви долучено викопіювання електронної переписки сторін спору, з якої вбачається, що 15 жовтня 2025 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 від особи на ім`я Валерія Омельченко, на електронну адресу ФОП Кукульника В.В. надійшов документ з назвою "Заявка 97 від 1…".

02.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/1854/26) про відкладення розгляду справи на іншу дату або проведення підготовчого засідання без її участі.

03.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/1926/26).

Ухвалою суду від 04.03.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та відкладено підготовче засідання на 12:00год. 18.03.2026.

05.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача (вх.№05-22/2002/26).

05.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/762/26) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперо Фудз" м. Київ. В обгрунтування поданого клопотання зазначає про те, що позивачу достовірно відомо, що ТОВ "Імперо Фудз", як клієнт, уклало з відповідачем (експедитором) договір транспортного експедирування для організації перевезення спірного вантажу. В клопотанні вказує на те, що відправником в накладній CMR вказане ТОВ "Імперо Фудз", невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед перевізником може спричинити виникнення таких грошових зобов`язань у вантажовідправника. Окрім цього, вказане товариство володіє доказами, які мають важливе значення для встановлення обставин справи, зокрема факту надання доручення експедитору організувати перевезення саме позивачем, формування (погодження) істотних умов заявки №97, реальності виконання перевезення за посередництва відповідача.

18.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/2418/26) про проведення судового засідання без її участі, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 18.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Імперо Фудз" м. Київ, а також відкладено підготовче засідання у справі на 12:15год. 01.04.2026.

18.03.2026 позивачем надіслано до суду копію накладної CMR №875584 від 22.09.2025, згідно супровідного листа (вх.№05-22/2439/26).

Учасниками справи надіслано до суду докази надсилання на адресу третьої особи заяв по суті справи.

30.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі (вх.№05-22/2751/26 та вх.№05-22/2753/26). В поясненнях представник третьої особи вказує, що оскільки ТОВ "Імперо Фудз" належним чином виконало свої зобов`язання перед ТОВ "Системи захисту рослин" за перевезенням, стягнення заборгованості за яким між сторонами є предметом спору у даній справі, вважає, що рішення господарського суду, не може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Імперо Фудз". В поясненнях представник третьої особи просить суд здійснювати розгляд справи без його участі. До пояснень долучено акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.09.2025 по 30.03.2026.

31.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення 25000,00грн заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем частково сплачено заборгованість.

01.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/2810/26) про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 закрито провадження у даній справі в частині стягнення 25000,00грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 12:00год. 13.04.2026.

Таким чином, в подальшому позовні вимоги позивача становлять 227461,04грн основного боргу та 11847,13грн додаткових витрат.

06.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/2897/26), в якій просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення 25000,00грн заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем частково сплачено заборгованість.

08.04.2026 та 13.04.2026 до суду представником позивача надіслано заяви (вх.№05-08/1213/26 та вх.№05-08/1250/26 відповідно), в яких просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення загалом 50000,00грн заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем частково сплачено заборгованість.

У зв`язку із неявкою представників учасників справи в судове засідання, ухвалою суду від 13.04.2026 відкладено судове засідання у справі на 11:40год. 06.05.2026.

21.04.2026 та 23.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заяви (вх.№05-08/1330/26 та вх.№05-008/1356/26 відповідно), в яких просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення загалом 115000,00грн заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

06.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/3806/26) про проведення судового засідання без його участі та клопотання (вх.№05-22/3808/26) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із можливим врегулюванням з відповідачем спору в добровільному порядку.

У зв`язку із надісланим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, 06.05.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 12:30год. 11.05.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

11.05.2026 відповідачем до суду надіслано клопотання (вх.№05-22/3937/26) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копію платіжної інструкції від 05.05.2026 на суму 60000,00грн. з призначенням платежу за послуги згідно договору №17092025-В-72 від 17.09.2025. У клопотанні представник відповідача просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

11.05.2026 позивачем до суду надіслано заяву (вх.№05-22/3941/26) з зазначенням про те, що станом на 11.05.2026 залишкова заборгованість відповідача за виконане перевезення згідно заявки №97 (реалізація 24.10.2025) складає 49308,17грн. До заяви долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2025 по 11.05.2026, підписаний позивачем.

Представники учасників справи в судове засідання 11.05.2026 не з`явились.

Відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, ухвали суду від 06.05.2026 було доставлено до електронного кабінету та на електронну адресу 06.05.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 06.05.2026.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

17.09.2025 між ФОП Кукульником В.В. (перевізник) та ТОВ "Системи Захисту Рослин" (експедитор) було укладено договір № 17092025-В72 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, перевізник приймає на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок експедитора здійснити перевезення у внутрішньому та міжнародному автомобільному сполученнях, тим самим, організувавши й забезпечивши транспортування вантажів експедитора відповідно до його письмових заявок, окрім цього у випадках передбачених умовами п. 1.3. цього договору, вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному складі, при цьому залишаючись безпосередньо відповідальним перед експедитором за виконання таких зобов`язань, а експедитор, у свою чергу, зобов`язується оплатити перевізнику винагороду та усі додатково документально підтвердженні витрати.

Згідно з п. 1.3. договору вид, об`єм, строки, вартість послуг перевізника за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення - у відповідності до узгоджених заявок замовника, які підлягають узгодженню у порядку передбаченому п. 3.1. та 4.1. даного договору. Узгоджені заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу експедитора у рамках нього договору і, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін, а у випадку коли представник - уповноважений належним чином оформленою довіреністю - достатньо його підпису), є його невід`ємною частішою.

На кожні окремі транспортно-експедиторські послуги (далі - ТЕП) оформляється заявка, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. Заявка містить дані про відправника та отримувача вантажу, дані про вантаж та вартість ТЕП, а також інші умови з урахуванням п. 3.1. даного договору. При наявності розбіжностей між умовами заявки та договору, пріоритет мають умови, визначені в заявці (п. 1.4. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що експедитор інформує перевізника за допомогою електронної пошти та/або месенджерів Telegram, Vibеr, WhatsApp про обсяги необхідного перевезення, кількості й необхідному виді автомобільного транспорту, не пізніше 24 годин до початку перевезення. Інформація передасться у вигляді заявки, що повинна містити наступну інформацію: маршрут руху; дата й час подачі транспортного засобу на завантаження; адреси місця навантаження й розвантаження вантажу із вказівкою контактних телефонів; необхідний транспортний засіб; відомості про вантаж (вага, тип, кількість, спосіб навантаження, вартість); адреси проведення митного оформленім при навантаженні й розвантаженні вантажу; дату й час прибуття вантажу в пункт доставки; найменування вантажовідправника та вантажоотримувача; вартість ТЕП; інші додаткові інструкцій.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що експедитор зобов`язаний забезпечити проведення процедури навантаження/розвантаження транспортного засобу й митне оформлення вантажу протягом 72 годин починаючи із часу зазначеного в заявці на дане перевезення якщо такі процедури проводяться на території України, і протягом 48 годин - на території інших держав.

Умовами п. 3.7. договору визначено, що експедитор зобов`язаний відповідно до даного договору приймати та розглядати протягом 10 днів з моменту одержання наданий перевізником Акт виконаних робіт/наданих послуг і у випадку відсутності протиріч чи зауважень підписати його та направити перевізнику.

Відповідно до п. 3.8. договору замовник зобов`язаний оплатити перевізнику вартість наданих послуг, погоджену у заявці, а також відшкодувати додаткові, погодженими сторонами, витрати перевізника підтверджені документально.

Згідно з п. 4.1. договору перевізник в 24 годинний строк після одержання заявки від експедитора повинен електронною поштою та/або месенджерів Telegram, Vibеr, WhatsApp підтвердити її одержання і вказати в ній дані транспортного засобу, що буде подано для завантаження, а також інші дані, необхідні експедитора для належного виконання ним своїх зобов`язань. Якщо перевізник у вказаний строк не підтвердив одержання заявки, то заявка вважається не прийнятою до виконання.

Перевізник протягом 2-х робочих днів після підтвердження заявки електронною поштою, повинен направити експедитору оригінал підтвердженої заявки. Оригінал заявки повинен містити печатку перевізника й бути підписаний уповноваженою на це посадовою особою. (п. 4.1.1 договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість ТЕП за договором визначається у заявках, що є невід`ємною частиною договору. Всі розрахунки провадяться в національній грошовій одиниці України - гривнях (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.3. договору передбачено, що оплата наданих послуг перевізником, в тому числі додаткових витрат, понесених перевізником для виконання окремої ТЕП, проводиться експедитором протягом 15 банківських днів з моменту одержання експедитором оригіналу акту виконаних робіт та рахунку-фактури, шляхом банківського переведення коштів на рахунок перевізника.

У п. 5.6. договору передбачено, що не зважаючи на п. 5.3. договору сторони визнають право експедитора в односторонньому порядку відстрочити оплату наданих перевізником послуг до моменту належного виконання перевізником всіх своїх зобов`язань, які виникли між сторонами на підставі інших укладених правочинів між сторонами, без застосування до експедитора наслідків, передбачених цим договором та чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 6.3. договору наднормативний простій автомобільного транспорту, згідно, п. 3.3, з вини експедитора під навантаженням/вивантаженням і митною обробкою вантажу оплачується замовником у розмірі 5000,00 грн. за кожну добу простою.

У п. 7.5. договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановленого розділом 4 договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

Відповідно до п. 9.1. договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе за договором зобов`язань (у т.ч. щодо сплати пені, штрафів, інших санкцій) - до моменту їх повного виконання сторонами.

У п. 10.8. договору сторони домовилися, що даний договір, додатки, додаткові угоди, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки, акти звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні та інші документи, укладання яких випливає з виконання умов даного договору та пов`язані з ним можуть складатися в електронному вигляді, як електронні документи, у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг через відповідний сервіс електронного документообігу М.Е. Doc або ВЧАСНО.

У п. 9.13. договору для цілей обміну документами та/або інформацією сторони погодили наступні адреси електронної пошти: зі сторони експедитора: ІНФОРМАЦІЯ_1; зі сторони перевізника: мобільні номери телефонів, які зареєстровані в месенджерах; зі сторони експедитора: НОМЕР_6; зі сторони перевізника: НОМЕР_7. Обмін документами, що стосуються виконання умов договору з інших електронних адрес або через інші номери телефонів є неналежним та таким, що не породжує зобов`язання сторін.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском їх печаток.

15.10.2025 між ТОВ "Системи Захисту Рослин" та ФОП Кукульником В.В. була укладена заявка №97 до договору №17092025-В72 згідно п. 1.1. якої експедитор надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а перевізник приймає на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу.

Відповідно до п. 1.3. заявки зазначено, що нормативний простій при завантаженні/замитненні - 48 годин. Нормативний простій при розмитненні/розвантаженні - 48 годин. За понаднормативний простій винна сторона - виплачує штраф в розмірі 100 євро за кожну добу простою. У випадку відмови від підтвердженої заявки, з перевізника утримується штраф в розмірі 30% від вартості перевезення.

У п. 1.4. заявки визначені наступні умови перевезення: вантаж - яйце куряче (Європа); кількість - згідно СМR; вартість транспортно-експедиторських послуг (плата виконавцю) - 5200 євро + чеки на кордоні; дата та час завантаження - 16.10.2025 о 16:00 год.; крайня дата доставки - 26.10.2025; адреса завантаження - Охоче (Харківська область); місце митного оформлення - митний пост місто Харків; пункт пропуску - Дяково / Агенція "Euroccoper"; адреса розвантаження - Іспанія 47600; відповідальна особа замовника - Валерія НОМЕР_6; номер авто - НОМЕР_1 НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 .

В підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг (перевезення вантажу - яйця курячі автомобілем НОМЕР_1 НОМЕР_2 ) позивачем долучено міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №483719 від 17.10.2025, у графі 24 якої міститься відтиск штампу вантажоодержувача із проставленням дати - 24.10.2025 та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі. Також в накладній містяться штампи про проходження митного контролю від 20.10.2025.

Позивачем долучено до матеріалів справи, виставлений Санітарно-ветеринарною дирекцією (Directia Sanitar Veterin) (Румунія) рахунок-фактура від 25.09.2025 на суму 882,63 румунських леї, фіскальний чек від 25.09.2025 та інвойса Агенція "Euroccoper" (Halmeu) від 25.09.2025 на суму 70 євро, фіскальний чек про сплату 70 євро за послуги від 25.09.2025.

24.10.2025 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №523 на суму 264308,17грн.

В матеріалах справи наявний скріншот переписки у вайбер.

06.11.2025 Кукульником І.В. направлено Омельченко Валерії документи (опис вкладення відсутній), що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №20451288401589. Згідно трекінгу відстеження відправлення отримано одержувачем 10.11.2025.

Також в матеріалах справи наявні копії позовної заяви та доказів, подані позивачем до Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1220/25 за позовом ФОП Кукульника В.В. до ТОВ "Системи Захисту Рослин" про стягнення 224629,80грн боргу.

Під час розгляду справи №924/1286/25 відповідачем згідно платіжної інструкції №1856 від 30.03.2026 на суму 25000грн. (призначення платежу згідно рахунку №523 від 24.10.2025) частково погашено суму основного боргу в розмірі 25000,00грн, у зв`язку із чим, позивачем подано заяву про закриття провадження у справі від 31.03.2025 в цій частині.

Ухвалою суду від 01.04.2026, окрім іншого, закрито провадження у справі №924/1286/25 в частині стягнення 25000,00грн основного боргу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Крім цього, в подальшому позивачем подано до суду заяви від 03.04.2026, 08.04.2026, 13.04.2026, 21.04.2026, 23.04.2025, 05.05.2026 про закриття провадження у справі загалом у сумі 215000,00грн (згідно платіжних інструкцій №№1867, 1881, 1901, 1925, 1959, 1975).

Згідно поданих до суду позивачем заяв, здійснені відповідачем оплати було зараховано позивачем в рахунок оплати заборгованості за перевезення вантажу згідно заявки №97 від 15.10.2026 (реалізація 24.10.2025).

Розглянувши заяви позивача про закриття провадження у справі, судом враховується, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо платіжної інструкції №2016 на суму 60000грн., враховуючи зазначене у ній призначення платежу - "оплата згідно договору №17092025-В-72 від 17.09.2025", наявність боргу по ще одній заявці на перевезення в межах даного договору спір по якій вирішується в межах справи №924/1220/25, відсутність підтвердження від позивача щодо зарахування сплаченої суми в рахунок погашення боргу по заявці №97, відсутні підстави зарахування сплачених суми в рахунок погашення боргу по заявці №97.

Натомість представник позивача у поданій до суду заяві від 11.05.2026 вказує, що відповідачем частково сплачено суму боргу 215000,00грн після подання позивачем позову до суду, що підтверджується долученими платіжними інструкціями. Платіжну інструкцію №2016 на суму 60000грн. не включає у акт звірки по заявці №97 (реалізація 24.10.2025).

Предметом спору у справі є стягнення 227461,04грн. основного боргу (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 25000грн. згідно з ухвалою суду від 01.04.2026) та 11847,13грн. додаткових витрат.

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію позивача, суд вважає підтвердженими належними доказами відсутність предмета спору у даній справі в частині основного боргу в розмірі 190000,00грн, з огляду на що, провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення у даній справі, сума основного боргу відповідача перед позивачем по заявці №97 (реалізація 24.10.2025) становить 37461,04грн.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11847,13грн додаткових витрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2025 між ФОП Кукульником В.В. (перевізник) та ТОВ "Системи Захисту Рослин" (експедитор) укладений договір № 17092025-В72 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого перевізник приймає на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок експедитора здійснити перевезення у внутрішньому та міжнародному автомобільному сполученнях, тим самим, організувавши й забезпечивши транспортування вантажів експедитора відповідно до його письмових заявок, окрім цього у випадках передбачених умовами п. 1.3. цього договору, вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному складі, при цьому залишаючись безпосередньо відповідальним перед експедитором за виконання таких зобов`язань, а експедитор, у свою чергу, зобов`язується оплатити перевізнику винагороду та усі додатково документально підтвердженні витрати.

15.10.2025 між ТОВ "Системи Захисту Рослин" та ФОП Кукульником В.В. була укладена заявка №97 до договору №17092025-В72 згідно п. 1.1. якої експедитор надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а перевізник приймає на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006, передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №483719 від 17.10.2025, у графі 24 якої міститься відтиск штампу вантажоодержувача із проставленням дати - 24.10.2025 та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.

Згідно з п. 1 ст. 216 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість ТЕП за договором визначається у заявках, що є невід`ємною частиною договору.

У п. 1.4. заявки передбачено вартість транспортно-експедиторських послуг (плата виконавцю) в розмірі 5200 євро + чеки на кордоні.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки оплати в заявці не погоджені. Разом з тим, п. 5.3. договору передбачено, що оплата наданих послуг перевізником, в тому числі додаткових витрат, понесених перевізником для виконання окремої ТЕП, проводиться експедитором протягом 15 банківських днів з моменту одержання експедитором оригіналу акту виконаних робіт та рахунку-фактури, шляхом банківського переведення коштів на рахунок перевізника.

Також п. 3.7. договору визначено, що експедитор зобов`язаний відповідно до даного договору приймати та розглядати протягом 10 днів з моменту одержання наданий перевізником Акт виконаних робіт/наданих послуг і у випадку відсутності протиріч чи зауважень підписати його та направити перевізнику.

За твердженням позивача документи, що є підставою для здійснення оплати, були направлені відповідачу 06.11.2025 НОВОЮ ПОШТОЮ за експрес-накладною №20451288401589 та отримані останнім 10.11.2025.

У свою чергу відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивач всупереч п. 5.3. договору не направив відповідачу оригінали документів, які є підставою для здійснення розрахунків сторонами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Також у постанові від 25.10.2025 у справі №910/12875/23 Верховний Суд зазначив, що не допускається визнання судом певного твердження позивача лише через відсутність його спростування відповідачем.

Із наданої позивачем експрес-накладної №20451288401589 від 06.11.2025 неможливо встановити які саме документи були направлені. За вказаною накладною відправником є Кукульник Іван Вікторович, тел. НОМЕР_3 , отримувачем - ОСОБА_2, тел. НОМЕР_4 .

При цьому, у п. 9.13. договору для цілей обміну документами та/або інформацією сторони погодили наступні адреси електронної пошти: зі сторони експедитора: ІНФОРМАЦІЯ_1; зі сторони перевізника: мобільні номери телефонів, які зареєстровані в месенджерах; зі сторони експедитора: НОМЕР_6; зі сторони перевізника: НОМЕР_7. Обмін документами, що стосуються виконання умов договору з інших електронних адрес або через інші номери телефонів є неналежним та таким, що не породжує зобов`язання сторін.

Із наявного в матеріалах скріншота телефонної переписки неможливо встановити номери телефонів, з яких здійснювалася переписка, тому наданий до позовної заяви скріншот телефонної переписки не є доказом направлення позивачем відповідачу рахунку та акту за заявкою №97.

З огляду на зазначене, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем акту виконаних робіт та рахунку-фактури.

Позивачем надано рахунок на оплату №523 від 24.10.2025 на суму 264308,17грн. При цьому, в матеріалах справи відсутній складений позивачем акт виконаних робіт, в якому було б відображено вартість наданих послуг перевезення (із зазначенням складових такої вартості).

Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №483719 від 17.10.2025, вартість перевезення визначена у заяві №97 від 15.10.2025. Таким чином, після звернення позивача з позовом про стягнення вартості відповідного перевезення, строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 5.2. договору всі розрахунки провадяться в національній грошовій одиниці України - гривнях.

Сторонами не погоджено дату, на яку має бути визначений курс валют при розрахунку вартості наданих послуг в гривнях.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем застосовано курс НБУ, встановлений на день розвантаження, оскільки саме датою розвантаження виготовлявся рахунок - 24.10.2025.

Курс НБУ на вказану дату складав 48,5502грн за 1 євро. Враховуючи вказані обставини, позивач розрахував плату за перевезення в розмірі 252461,04грн. (5200 євро х 48,5502грн).

Розмір розрахованої позивачем суми відповідачем при розгляді справи не заперечувався.

Крім цього, під час розгляду справи, відповідач частково розрахувався з позивачем загалом у сумі 215000,00грн згідно платіжних інструкцій №1856 від 30.03.2026 на суму 25000,00грн; №1867 від 02.04.2026 на суму 25000,00грн; №1881 від 08.04.2026 на суму 25000,00грн; №1901 від 10.04.2026 на суму 25000,00грн; №1925 від 15.04.2026 на суму 25000,00грн; №1959 від 21.04.2026 на суму 30000,00грн; №1975 від 22.04.2026 на суму 30000,00грн, які знаходяться в матеріалах справи.

Предметом спору у справі є стягнення 227461,04грн. основного боргу (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 25000грн., сплачених згідно платіжної інструкції №1856 від 30.03.2026 на суму 25000,00грн відповідно до ухвали суду від 01.04.2026) та 11847,13грн. додаткових витрат.

Щодо платіжної інструкції №2016 на суму 60000грн., враховуючи зазначене у ній призначення платежу - "оплата згідно договору №17092025-В-72 від 17.09.2025", наявність боргу по ще одній заявці на перевезення в межах даного договору спір по якій вирішується в межах справи №924/1220/25, відсутність підтвердження від позивача щодо зарахування сплаченої суми в рахунок погашення боргу по заявці №97, відсутні підстави зарахування сплачених суми в рахунок погашення боргу по заявці №97.

Натомість представник позивача у поданій до суду заяві від 11.05.2026 вказує, що відповідачем частково сплачено суму боргу 215000,00грн після подання позивачем позову до суду, що підтверджується долученими платіжними інструкціями. Платіжну інструкцію №2016 на суму 60000грн. не включає у акт звірки по заявці №97 (реалізація 24.10.2025).

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію позивача, суд вважає підтвердженими належними доказами відсутність предмета спору у даній справі в частині основного боргу в розмірі 190000,00грн, з огляду на що, провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення у даній справі, сума основного боргу відповідача перед позивачем по заявці №97 (реалізація 24.10.2025) становить 37461,04грн., з огляду наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача залишок вартості неоплачених послуг з перевезення в розмірі 37461,04грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 11847,13грн додаткових витрат судом враховується таке.

Позивачем заявлено до стягнення додаткові витрати в розмірі 11847,13грн. (882,63 румунські леї та 70 євро - суми відображені в чеках за оплату послуг на кордоні).

Відповідно до п. 3.8. договору замовник зобов`язаний оплатити перевізнику вартість наданих послуг, погоджену у заявці, а також відшкодувати додаткові, погодженими сторонами, витрати перевізника підтверджені документально.

Однак, заявлені до стягнення додаткові витрати стосуються іншого періоду, ніж той, що зазначено в міжнародних товарно-транспортних накладних. Так, рахунок фактура на суму 70євро виставлено 25.09.2025, фіскальний чек про сплату 70 євро датується 25.09.2025.

При цьому заявка на перевезення №97 датована 15.10.2025, а згідно відомостей міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №483719, дата завантаження 17.10.2025, дата митного контролю - 20.10.2025, дата розвантаження - 24.10.2025.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що заявлені до відшкодування додаткові витрати стосуються виконання перевезення за заявкою №97 від 15.10.2025, з огляду на що, суд вважає заявлені вимоги в частині11847,13грн. додаткових витрат необгрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17300,00 грн. та гонорар успіху (премію) при задоволенні позову в сумі 3000,00 грн.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №910/10602/23.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у позові повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 17300,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, визначних договором про правову допомогу. Також зазначав, що в договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху) який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху складає 3000,00 гри.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

19.12.2025 між Адвокатським об`єднанням "ЛОЗИ" (Повірений (Адвокат)) та ФОП Кукульником В.В. (Довіритель (Клієнт)) укладено договір №3 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов п. 1.1 якого Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "Системи Захисту Рослин". З цією метою: 1) здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.); 2) провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.); 3) провести арифметичні розрахунки (1 год.); 4) здійснити аналіз судової практики (2 год.); 5) підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (14 год.); 6) Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год.).

За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 17300,00 грн. (п. 2.1. договору).

За умовами п. 2.2 договору кошти у вказаній у п. 2.2. сумі сплачуються Повіреному в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви.

Відповідно до п. 2.3. договору при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили Повірений отримує премію (гонорар успіху в сумі 3000,00 грн.)

23.12.2025 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу №3 від 23.12.2025, згідно якого Повірений надав а ФОП Кукульник Віктор Васильович прийняв наступні послуги щодо правової допомоги у спорі, що виник з ТОВ "Системи Захисту Рослин":

- огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням 5 год.;

- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0,20 хв.;

- здійснення арифметичних розрахунків - 0,45 хв.;

- аналіз судової практики - 2 год.;

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви 14 год. 40 хв.;

- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 5 год.

Загальна вартість послуг складає 17300,00 грн. (п. 1.2. акту приймання-передачі).

На виконання умов договору ФОП Кукульником В.В. було сплачено на користь Адвокатського об`єднання "ЛОЗИ" 17300,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №08-12 від 23.12.2025.

Також, в матеріалах справи наявний Ордер СеріяВО №1126923 від 23.12.2025 на надання правничої (правової) допомоги ФОП Кукульнику В.В. на підставі договору №3 від 19.12.2025 адвокатом Адвокатського бюро "Лози" Лозою В.М. в Господарському суді Хмельницької області.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 145, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Судом враховується, що надані заявником документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, обґрунтований. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідач у відзиві на позов від 19.01.2026 вважає, що з урахуванням предмету спору, ціни позову, обставин справи та наявних доказів в матеріалах справи, а також заходів, які вживали сторони для врегулювання спору в досудовому порядку - така справа є незначної складності, яка передбачає необхідність мінімальної кількості часу на складення відповідного процесуального документу (позовної заяви) для кваліфікованого юриста. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказової бази (письмових, речових доказів), які отримувались з допомогою адвоката шляхом подачі відповідних адвокатських запитів; не містять відомостей про участь адвоката в досудовому врегулюванню спору; не містить відомостей про участь адвоката у арифметичних розрахунках ціни позову, оскільки ціна позову складається з вартості наданих послуг, відповідач вважає, що витрати на правову допомогу позивача є непропорційними щодо ціни позову, складності справи та залученості адвоката позивача для врегулювання цієї справи. Зазначає, що в акті приймання - передачі наданих послуг №3 від 23.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №3 від 19.12.2025, послуги, які надавались детально не розписані та є необґрунтованими.

У справі наявні подані та підписані представником позивача адвокатом Лоза В.М.: клопотання про проведення судового засідання без участі представника від 20.01.2026; заява від 02.02.2026; клопотання про проведення судового засідання без участі представника від 02.02.2026; заява з приводу додаткових пояснень відповідача від 13.02.2026; заява від 25.02.2026; заперечення на додаткові пояснення відповідача від 05.03.2026; клопотання про залучення третьої особи від 05.03.2026; клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції від 11.03.2026; заява від 18.03.2026; заява від 26.03.2026; заява про часткове погашення заборгованості від 31.03.2026; заява про проведення судового засідання без участі представника від 01.04.2026; заяви про закриття провадження у справі в частині від 06.04.2026, від 08.04.2026, від 13.04.2026, від 21.04.2026, від 23.04.2026; клопотання про перенесення судового засідання від 06.05.2026; клопотання про долучення доказів від 11.05.2026; заява про стан розрахунків від 11.05.2026.

Крім цього, представник позивача адвокат Лоза В.М. приймав участь в підготовчому засіданні 18.03.2026 (в режимі відеоконференції) в Господарському суді Хмельницької області.

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правничої допомоги під час розгляду справи №924/1286/25 у Господарському суді Хмельницької області.

Судом враховується, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Крім того, надані адвокатом послуги з вивчення, аналізу та попередньої правової оцінки документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; здійснення арифметичних розрахунків; аналіз судової практики, підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви фактично охоплюються послугою "підготовка позовної заяви".

Також матеріали справи не містять відомостей про участь адвоката в досудовому врегулюванню спору.

Судом також враховується, що в Господарському судді Хмельницької області (суддею О.Є. Танасюк) розглядалась справа №924/1220/25 за позовом Кукульника В.В. до ТОВ "Системи захисту рослин" про стягнення 224629,80грн, з тих підстав та доказовою базою. Представником позивача у даній справі був адвокат Лоза В.М.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом враховується, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі "гонорару успіху", зазначеного заявником. Аналогічний висновок міститься у додатковій постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №910/2810/23.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, від 17.01.2024 у справі №906/462/22).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №903/753/22.

З огляду на вище наведене, проаналізувавши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат, оцінюючи складність справи, враховуючи критерії реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, час витрачений адвокатом, суд дійшов висновку, що співмірними із виконаною адвокатом роботою та такими, що відповідають критерію розумної необхідності, а їх відшкодування не матиме надмірний характер є витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

При цьому зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відшкодування витрат на правничу допомогу відбувається пропорційно задоволених позовних вимог, з огляду на що, стягненню з відповідача підлягає сума витрат на правничу допомогу у розмірі 7597грн.

Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Зважаючи на суму позовних вимог після часткового закриття провадження у справі, належний до сплати судовий збір із позовних вимог, що підлягають розгляду судом розраховується в мінімально визначеному законом розмірі, а саме 3028грн.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем при поданні позову до суду сплачено 3964,62грн судового збору відповідно до платіжної інструкції №1914 від 22.12.2025.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 936,23грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на суму 37461,04грн (75,97% від заявленої до стягнення суми 49308,17грн), відшкодування витрат по оплаті судового збору у сумі 2300,37грн (75,97% від мінімального розміру судового збору, який підлягає сплаті із заявлених позовних вимог 49308,17грн) покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №924/1286/25 в частині стягнення заборгованості у сумі 190000,00грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Захисту Рослин" (29018, м. Хмельницький (з), вул. Тернопільська, буд. 19, офіс 3, код ЄДРПОУ 44341764) на користь Фізичної особи - підприємця Кукульника Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 37461,04грн (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 04 копійки) основного боргу, 2300,37грн (дві тисячі триста гривень 37 копійок) витрат по оплаті судового збору, 7597,00грн (сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті суми у позові відмовити.

Повернути Фізичній особі - підприємцю Кукульник Віктору Васильовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з Державного бюджету України 936,23грн. (дев`ятсот тридцять шість гривень 23коп.) судового збору сплаченого відповідно до платіжної інструкції №1914 від 22.12.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 21.05.2026.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-позивачу (на електронну адресу kukmukachevo@gmail.com),

3-відповідачу (до електронного кабінету),

4-третій особі (до електронного кабінету).