Ухвала суду № 136738021, 22.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.05.2026Справа № 910/6050/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Особи, які отримають статус учасника справи:

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 4-В)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СС АЛЬФА» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 4-В, квартира 186)

Треті особи:

Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія-Сервіс» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 4-А)

Без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В:

21.05.2026 в системі «Електронний суд» представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» сформовано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви та 21.05.2026 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до означеної заяви представник просив вжити захід забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СС АЛЬФА» (ЄДРПОУ: 43819192) та розташоване за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 4-В, а саме:

квартиру № 182б/2а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030341080000;

квартиру № 185, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031478280000;

квартиру № 186, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031519680000;

квартиру № 187, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031582880000;

квартиру № 188, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031636280000;

квартиру № 189, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031649080000;

квартиру № 190, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031664680000.

- Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «СС АЛЬФА» (ЄДРПОУ: 43819192) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (продаж, дарування, міну, передачу до статутних капіталів, передачу як вкладу у спільну діяльність тощо), обтяження (передачу в іпотеку, заставу, найм/оренду тощо), поділ, об`єднання, перереєстрацію зазначених у пункті 2 цієї прохальної частини об`єктів нерухомого майна, а також на зміну їхніх технічних характеристик (площі, кількості, нумерації) та цільового призначення;

- Заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, які відповідно до закону мають повноваження державного реєстратора), а також Міністерству юстиції України вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно зазначених у пункті 2 цієї прохальної частини об`єктів нерухомого майна, у тому числі: реєстрацію зміни власника, обтяжень, припинення права власності, поділу, об`єднання, реєстрацію змін технічних характеристик (площі, нумерації, цільового призначення) тощо.

Вищеозначена заява обґрунтована тим, що заявник має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, а у разі вчинення Відповідачем подальших розпорядчих або реєстраційних дій фактично унеможливити ефективне виконання судового рішення про витребування нерухомого майна.

Зокрема представник зазначив, що:

- власником спірних квартир у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначене ТОВ «СС АЛЬФА» (Відповідач). У разі відчуження ним спірних квартир на користь третіх осіб до моменту винесення судового рішення Заявник буде позбавлений можливості захистити свої права у межах однієї справи, оскільки нові набувачі набудуть формально-юридичних ознак добросовісних, що змусить ОСББ ініціювати додаткові судові процеси проти кожного з них, а виконання судового рішення про витребування може стати фактично неможливим;

- реальність такого ризику об`єктивно підтверджена попередньою поведінкою Відповідача. ТОВ «СС АЛЬФА» було створене 15.09.2020 року, 16.09.2020 року спірні квартири було передано до його статутного капіталу, 18.09.2020 року зареєстровано право власності, а вже 22.09.2020 року лише через чотири дні після державної реєстрації спірні квартири було передано в іпотеку за кредитними договорами третіх осіб;

- неодноразове внесення змін до Державного реєстру (повторного поділу, об`єднання, перереєстрації, зміни технічних характеристик квартир). Зокрема 11.01.2016 року щодо приміщень технічного поверху неодноразово вчинялись дії з фальсифікації документів, перереєстрації та перерозподілу об`єктів нерухомості квартири АДРЕСА_1 (з яких нібито утворились спірні квартири); кілька разів об`єднувались, поділялись, скасовувались і створювались знову, з метою заплутування слідів злочину та ускладнення відстеження ланцюга виникнення права власності;

- дізнавшись про намір ОСББ звернутися до суду, Відповідач здійснить чергові реєстраційні дії (зокрема поділ або об`єднання, зміну адрес, площі), внаслідок чого спірні об`єкти юридично «зникнуть» у попередніх характеристиках, а виконання судового рішення про витребування саме семи квартир із зазначеними реєстраційними номерами стане ускладненим або неможливим;

- існує ризик звернення стягнення на спірне майно за чинними іпотеками з простроченим строком виконання. За даними інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.05.2026 року, на всіх семи спірних квартирах діють поточні обтяження іпотекою: на квартирі АДРЕСА_2 іпотека від 22.09.2020 року на користь ОСОБА_1 (розмір основного зобов`язання 4 860 000,00 грн; строк виконання 22.03.2021 року); на квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 іпотеки від 29.03.2021 року на користь ОСОБА_2 (по 3 511 882,00 грн / еквівалент 126 480 доларів США кожна); на квартирах АДРЕСА_6 , 188, АДРЕСА_7 іпотеки від 29.03.2021 року на користь ОСОБА_3 (по 3 615 172,00 грн / еквівалент 130 200 доларів США кожна). Строки виконання усіх основних зобов`язань за іпотеками від 29.03.2021 року 29.03.2022 року, тобто прострочені понад чотири роки тому; строк за іпотекою від 22.09.2020 року 22.03.2021 року, прострочений понад п`ять років.

- квартира АДРЕСА_2 , яка зазначена у Розділі I цієї заяви, право спільної сумісної власності на цю квартиру зареєстроване за співвласниками 06.09.2024 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2024 року у справі № 760/23769/21, яка згодом була скасована Верховним Судом, а постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2026 року у задоволенні апеляційної скарги відмовлено. Відповідач, який фактично є власником, однак не оформив реєстрацію права своєї власності, має у розпорядженні безпосередні правові механізми для повернення реєстрації цієї квартири за собою та буде спроможний негайно перепродати квартиру АДРЕСА_2 третій особі;

- невжиття заходів щодо квартир АДРЕСА_8 матиме своїм наслідком не лише втрату ОСББ зареєстрованого права власності, але й унеможливить ефективне відновлення статусу технічного (допоміжного) приміщення багатоквартирного будинку.

Предметом майбутнього позову є витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «СС АЛЬФА» (ЄДРПОУ: 43819192) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» (ЄДРПОУ: 38855422) нерухоме майно, розташоване за адресою:

АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030341080000;

квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031478280000;

квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031519680000;

квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031582880000;

квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031636280000;

квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031649080000;

квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031664680000.

Суд розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» про забезпечення позову до подачі позовної заяви дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2025 року у справі №916/3385/25 процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо (на які посилається скаржник).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Верховний Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у низці постанов зазначав щодо суті цих критеріїв:

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення порушеного права (інтересу), про захист яких просить заявник, неправомірністю дій відповідача, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Верховний Суд в постанові від 04 грудня 2025 року у справі №916/3385/25 також вважав за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Нормами статті 136 ГПК України передбачено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З огляду на викладене заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (див. пункти 7.14, 7.20, 7.23, 7.24 цієї постанови) та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Проаналізувавши доводи заявника, викладені в заяві про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали не містять жодного доказу вчинення відповідачем після 2021 року будь-яких дій зі спірним майном з урахуванням розгляду судових справ за спірним майном у справі № 760/23769/21.

Як і не надано жодних доказів спрямованих на звернення стягнення на заставлене майно, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

В ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 22.05.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ