Рішення № 136738001, 21.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2026Справа № 910/13524/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до Фізичної особи-підприємця Кравець Ірини Олександрівни

про стягнення 148 407,16 грн,

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі суд) з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравець Ірини Олександрівни (далі - відповідач, ФОП Кравець І.О.) заборгованості у розмірі 148 407,16 грн, з яких: 45 000,00 грн заборгованості за кредитом, 100 643,76 грн заборгованості зі сплати процентів, 2 763,40 грн прострочених платежів за комісією.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд витребувати у Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я Кравець Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 15.07.2024 (дата видачі кредиту) по 30.12.2024 (дата закінчення терміну кредитування).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання кредиту (електронна форма) № 500929-КС-002 від 15.07.2024 в частині своєчасної оплати передбачених цим договором платежів.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/13524/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п?яти днів з дня отримання відзиву на позов; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Також, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ідентифікаційний код 21133352) інформацію, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я Кравець Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 15.07.2024 (дата видачі кредиту) по 30.12.2024 (дата закінчення терміну кредитування) та встановлено Акціонерному товариству «Універсал Банк» строк до 05.12.2025 для подання витребуваних судом доказів або пояснень щодо неможливості подати такі докази.

Згідно з квитанцією № 5029751 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» була доставлена Акціонерному товариству «Універсал Банк» 11.11.2025 о 13:26, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 10.11.2025 вважається врученою Акціонерному товариству «Універсал Банк» 11.11.2025.

Отримання Акціонерним товариством «Універсал Банк» ухвали суду від 10.11.2025 підтверджується також рекомендованим повідомленням Укрпошта про вручення поштового відправлення (21.11.2025).

На виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.11.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ R067036414585) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 10.11.2025, який направлявся на адресу ФОП Кравець І.О.: АДРЕСА_1 , був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

18.11.2025 від Акціонерного товариства «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2025 надано супровідний лист від 18.11.2025 № БТ/Е-18215, в якому повідомлено, що Банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомлено, що банківська картка № НОМЕР_1 для належного функціонування якої відкрито відповідний рахунок була емітована Банком на ім`я Кравець Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також надано рух коштів за вказаною карткою з 15.07.2024-30.09.2024, з 01.10.2024-30.11.2024, з 01.12.2024-31.12.2024.

24.11.2025 представнику відповідача згідно повідомлення № 96328 був наданий доступ до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

24.11.2025 у системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на такі обставини.

- позивачем не надано жодних доказів вчинення ФОП Кравець І.О. таких дій, як надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, проведення ідентифікації ФОП Кравець І.О. при вході в особистий кабінет, у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету, а також не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу ФОП Кравець І.О.

- у самому Договорі № 500929-КС-002 про надання коштів у кредит не міститься даних стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вказаний договір. Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у кредит, анкета клієнта, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 500929-КС-002 про надання кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису, проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вищезазначений договір, крім цього, немає доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

- в матеріалах справи відсутній договір № 500929-КС-002 від 15.07.2024, підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису. На підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного договору позивач додав до позову договір № 500929-КС-002 від 15.07.2024, як зображення змісту договору у форматі pdf та, зокрема, умов про накладення на такий договір підпису у формі електронного ідентифікатора лише зі сторони позичальника, а також зображення у форматі pdf анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта. Оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Кравець І.О. договору про надання кредиту № 500929-КС-002 від 15.07.2024, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта позивач не надав, як не доведено, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін, з огляду чого не є таким безсумнівним доказом вчинення сторонами дій з укладення електронного договору і подана позивачем та створена ним одноособово анкета клієнта.

- у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 45 000,00 грн, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (виписки по рахункам або касовий документ), а надана позивачем Довідка ТОВ «Профітгід» про здійснення переказу не є належними та допустимим доказом перерахунку кредитних коштів від кредитора до позичальника, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містить інформації про перерахування з банківського рахунку кредитора на рахунок позичальника кредитних коштів, яка передбачена для відповідних бухгалтерських документів, якими підтверджується відповідна платіжна операція, а також не містить необхідної для належної у розумінні вимог ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України «Про бухгалтерський облік» інформації для верифікації власника вказаних коштів інформації, зокрема номер рахунку, який належить ТОВ «Бізнес Позика», що має доводи кредитор на підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Довідка від АТ «ТАСКОМБАНК» про здійснення переказів не є платіжним інструментом у розумінні вищевказаних норм Закону, а тому не є належним документом, що підтверджують надання платіжних послуг.

Також, відповідач зазначав, що позивачем не надано доказів про відкриття рахунку та емітування цієї картки на ім`я відповідача, отже достеменно не можливо встановити перерахування коштів позивача саме відповідачу, а також не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому відповідач ставить під сумнів розмір заборгованості та суми відсотків, зазначені в розрахунку.

- позивачем не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Бізнес Позика» та ТОВ «Профітгід», яке здійснило переказ коштів на рахунки відповідача від імені кредитора. Перерахування коштів ТОВ «Профітгід» на рахунки певних осіб не створюють жодних обов`язків цих осіб по виконанню умов договору, укладеного з ТОВ «Бізнес Позика», оскільки за умовами кредитного договору, саме ТОВ «Бізнес Позика» надає кредитні кошти. Надані позивачем документи не є належним доказом виконання умов договору (перерахування коштів відповідачу), а є лише внутрішніми документами.

Позивач не надав жодного належного доказу, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» підтверджує факт накладення відповідачем кваліфікованого електронного підпису на документ під назвою «Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», а також доказів ознайомлення з його умовами. У наданому позивачем audit trail (візуальна форма послідовності дій Клієнта) відсутні будь-які події, що підтверджують отримання відповідачем тексту правил, відкриття файлу чи сторінки з правилами, підтвердження ознайомлення, підтвердження акцептування правил та підписання цих правил КЕП або одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Текст правил не розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті позивача, що унеможливило ознайомлення з ними відповідача.

Щодо нарахування відсотків, відповідач посилався на постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якими, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Щодо вимог про стягнення комісії, відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 904/5748/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), зазначав, що вимоги про стягнення комісії за надання кредитних коштів та користуванням (обслуговуванням) кредитом є безпідставними, оскільки оплатне надання послуги щодо надання кредитних ресурсів не належить до предмету кредитного договору. Умовами договору фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом». Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

26.11.2025 у системі «Електронний суд» позивачем була сформована відповідь на відзив (зареєстрована 27.11.2025), в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначив, що у доданих візуальних формах послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення Кредитного договору та Додаткової угоди сторони погодились укласти їх з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору та Додаткової угоди). Кредитний договір укладений між сторонами не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 ЦК України). Враховуючи описані послідовні дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача з укладення кредитного договору, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Позивач зазначав, що відповідно до абз. другого частини дванадцятої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Кредитний договір не підписувався відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином, оскільки кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Примірники електронного кредитного договору, додаткової угоди, акцептів та оферт на їх укладення, надані позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді.

Також, позивач звертав увагу на судову практику апеляційних судів у справах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» з накладенням одноразового ідентифікатора, а також судову практику щодо ідентифікації позичальника та щодо підтвердження візуальною послідовністю дій клієнта та анкетою клієнта (які є витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи на сайті ТОВ «Бізнес Позика»): факт укладення Кредитного договору; акт направлення позичальнику одноразового ідентифікатора; факт реєстрації відповідача на сайті ТОВ «Бізнес Позика» та зазначення ним своїх даних (зокрема номеру банківської картки для перерахування йому на цю картку кредитних коштів), факт здійснення позичальником процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором, позивач, зокрема зазначав, що він свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , вказану при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується наданим позивачем оригіналом довідки про перерахування коштів, яка сформована в платіжній системі «Platon» та надана посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Факт підписання вказаної довідки кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід» можна перевірити на веб-сайті Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua/verify.

Також, позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою, сформованою в платіжній системі «ТАС Рау», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги на підставі Договору № 83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020.

Позивач не може надати виписку по рахунку відповідача, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. Виписки по банківській картці відповідача на запит суду були надані АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Позивачем наведена судова практика правомірності перерахування кредитних коштів за кредитними договорами укладеними позичальниками з ТОВ «Бізнес Позика» відповідними посередниками ТОВ «Платежі Онлайн» (ТОВ «ПрофітГід), платіжна система «Platon» та АТ «ТАСКОМБАНК», платіжна система «ТАС Рау».

Щодо обов`язку відповідача сплатити проценти, позивач зазначав, що розмір та порядок сплати процентів, графік платежів за кредитним договором тощо встановлений у Кредитному договорі, який уклав відповідач. Позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми) та не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору.

Щодо подорожчання загальної вартості кредиту, позивач зазначав, що у п. 3 Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати однак порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту. Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору (який встановлений статтею 627 ЦК України). Уклавши Кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами. Позивач зазначав судову практику щодо правомірності встановлення та нарахування процентів за кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» на залишок заборгованості за Кредитним договором та їх розміру.

Щодо зменшення сум процентів, позивач зазначав, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм ЦК України, а посилання позичальника на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, оскільки: 1) Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; 2) Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору, а саме з розміром процентних ставок, порядком нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитним договором тощо, та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у ст. 627 ЦК України); 3) Протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Проценти за користування кредитом не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України, яку суд має право зменшити якщо вона явно завищена. Позивачем надана судова практика щодо неправомірності зменшення процентів за користування кредитом.

Щодо правомірності встановлення небанківською установою ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту у Кредитному договорі та правомірності стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, позивач зазначав, що комісія за надання кредиту також встановлена у Кредитному договору, п. 3 якого сторони встановили графік платежів, який, зокрема, передбачає сплату відповідачем комісії за надання кредиту. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту. Позивач звертав увагу, що комісія за надання кредитних коштів встановлена саме умовами Кредитного договору укладеному між сторонам, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» цією комісією не передбачені. У даній справі не підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду щодо неправомірності встановлення банками комісій за обслуговування/користування кредитом (або будь-яких інших банківських комісій), оскільки ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською організацією, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах комісію за надання кредиту у відповідності до принципу свободи договору. Позивачем надана судова практика щодо правомірності встановлення в кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту та правомірності позовних вимог щодо стягнення заборгованості, зокрема за комісією за надання кредиту.

Щодо здійснення відповідачем часткових оплат, позивач зазначав, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором. На підтвердження здійснення відповідачем платежів позивачем надані довідки ТОВ «ПрофітГід», сформовані в платіжній системі «Platon», які, як неодноразово підтверджували суди, є належними, допустимими та достатніми доказами здійснення Позичальниками платежів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика».

Також, позивач просив суд поновити позивачу строк для подання доказів у справі та долучити відповідь на відзив разом з усіма додатками до матеріалів справи, а також врахувати їх під час розгляду та вирішення справи.

Відносно клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів у справі, долучених до відповіді на відзив, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина четверта ст. 119 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина друга ст. 251 ГПК України).

Ухвалою суду від 10.11.2025 встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 (п?яти) днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається з квитанції № 5162686 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСТІС, відзив на позовну заяву був доставлений позивачу 24.11.2025.

Відповідь на відзив була сформована у системі «Електронний суд» позивачем 26.11.2025, тобто в межах строку, встановленого ухвалою суду для надання відповіді на відзив.

Частинами другою та третьою ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта ст. 80 ГПК України)

З матеріалів справи вбачається, що разом з відповіддю на відзив позивачем надані копії Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 та протоколу його підпису; копію Договору № 83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020; знімки екрану щодо відповіді банку; копії доказів здійснення відповідачем платежів за Кредитним договором та доказів направлення на електронну адресу відповідача кредитного договору та Правил, а також додаткової угоди; відеозапис відео верифікації позичальника.

Разом з тим, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу (частина третя ст. 166 ГПК України).

Частиною шостою ст. 165 ГПК України передбачено, що до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Зі змісту відповіді на відзив вбачається, що додаткові докази були долучені позивачем до вказаної відповіді в обгартування доводів, зазначених позивачем проти заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Приймаючи до уваги викладені норми процесуального законодавства, враховуючи принцип рівності та змагальності господарського судочинства, суд вважає за можливе долучити вказані документи до матеріалів справи.

04.12.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній вважав за необхідне додатково надати суду відповідь АТ «ТАСКОМБАНК», у якій банк підтверджує факт перерахування ним кредитних коштів за Додатковою угодою до Кредитного договору через його платіжну систему «ТАС Рау» (файл відповіді без електронного цифрового підпису, файл з електронним цифровим підписом та протокол перевірки кваліфікованих електронних підписів додаються) та зазначав, що детальні пояснення щодо перерахування АТ «ТАСКОМБАНК» кредитних коштів за Кредитним договором укладеним між сторонами через його платіжну систему «ТАС Рау» вже були надані позивачем у відповіді на відзив та повторно надав їх у цих додаткових поясненнях.

Також, представник позивача просив суд поновити строк для подання доказів у справі та долучити вказані додаткові пояснення разом з усіма додатками до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду та вирішення справи.

Відносно клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів у справі, долучених до додаткових пояснень від 04.12.2025, суд зазначає наступне.

Частиною третьою ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта ст. 80 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною восьмою ст. 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною першою ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга ст. 118 ГПК України).

Частиною першою ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з цим, в наданому клопотанні про поновлення строку на подання доказів у справі позивачем не наведено обґрунтування неможливості подання підтвердження переказу коштів, наданого АТ «ТАСКОМБАНК», ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив.

Приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів задоволенню не підлягає.

08.12.2025 від Акціонерного товариства «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2025 надано лист від 05.12.2025 № БТ/Е-20275, в якому повідомлено, що на ім`я Кравець Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також банком надано виписку по вказаній банківській картці за період з 15.07.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.12.2024.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглядати справу у порядку загального позовного провадження, посилаючись на те, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх фактичних обставин, що зумовлено її значною складністю, зокрема, предмет спору вимагає ретельного дослідження умов правочину, порядку надання кредитних коштів, а також правомірності нарахування відсотків, штрафних санкцій, комісій та інших фінансових зобов`язань; для правильного вирішення спору виникає об`єктивна необхідність у дослідженні великого обсягу доказів, що включає аналіз умов договору, перевірку фактичного руху коштів при наданні та погашенні кредиту, а також наданого розрахунку боргу. У процесі розгляду може виникнути потреба у витребуванні додаткових документів у сторін чи третіх осіб, а також у призначенні судово-економічної експертизи для підтвердження правильності проведених нарахувань. Особливої уваги потребують документи, що були автоматично сформовані у внутрішній інформаційній системі позивача.

Відповідач зазначав, що слід врахувати значний розмір ціни позову, що становить 148 407,16 грн, який, враховуючи майновий стан відповідача як суб`єкта малого підприємництва, є для нього значною та такою, що може суттєво вплинути на подальшу господарську діяльність, з огляду на це, стягнення такої суми заборгованості без детального дослідження її правомірності та безпосереднього надання пояснень представником відповідача у судовому засіданні може призвести до порушення балансу інтересів сторін та позбавити відповідача права на справедливий судовий розгляд.

На думку відповідача, лише загальне позовне провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом представників сторін зможе забезпечити дотримання принципу змагальності, що дозволить відповідачу не лише надати письмові заперечення, а й висловити свою позицію безпосередньо перед судом, поставити питання позивачу щодо суперечливих моментів у розрахунках та забезпечити повне і всебічне з`ясування всіх фактичних обставин справи.

Також, відповідач просив суд поновити строк для подання цього клопотання згідно зі ст. 119, 250 ГПК України, посилаючись на те, що необхідність переходу до загального позовного провадження зумовлена виявленням у процесі підготовки заперечень суттєвих розбіжностей у електронних доказах позивача, які потребують безпосереднього дослідження оригіналів файлів та їх метаданих у судовому засіданні та розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін унеможливлює надання усних пояснень щодо складної технічної природи цих документів та проведення їх звірки, що дозволить забезпечити повноту розгляду справи та реалізувати право відповідача на спростування доказів, автентичність яких викликає обґрунтований сумнів.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд:

1. Витребувати у ТОВ «Бізнес Позика» оригінали електронних доказів у формі вихідних електронних файлів, що містять обов`язкові реквізити та електронні підписи (КЕП Кредитодавця та електронні підписи Позичальника, відтворені за допомогою одноразових ідентифікаторів), а саме: Договору № 500929-KС-002 про надання кредиту від 15.07.2024, Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, а також відповідних електронних пропозицій (оферт) щодо їх укладення та відповідей Кравець I.О. про прийняття таких пропозицій (акцептів).

2. Зобов`язати позивача надати зазначені оригінали електронних документів шляхом завантаження до системи «Електронний суд» у вихідному файловому форматі, що дозволяє провести процедуру верифікації підписів та перевірити цілісність даних за допомогою загальнодоступних засобів криптографічного контролю.

3. У разі неподання оригіналів витребуваних доказів - застосувати наслідки, передбачені частиною п`ятою ст. 96 ГПК України, та не брати до уваги подані позивачем копії.

Вказане клопотання мотивоване тим, що з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання оригіналів електронних документів у формі файлів, що містять електронний підпис, які позивачем надані не було, у зв`язку з чим, оскільки самостійне отримання належних електронних доказів від позивача виявилося неможливим, відповідач змушений звернутися до суду.

На думку представника відповідача, у випадку використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ключовим для справи є доведення незмінності змісту договору після його підписання. Необхідність витребування саме електронних оригіналів зумовлена тим, що лише дослідження первинних файлів (метаданих) та лог-файлів системи дозволяє встановити фактичний час створення документа, номер телефону, на який надсилався ідентифікатор, та факт технічного підтвердження операції. Паперові роздруківки не містять у собі електронного підпису як такого, а лише його графічне відтворення, що не дає змоги переконатися в дотриманні процедури, передбаченої чинним законодавством України. Також суд та учасники справи позбавлені можливості переконатися, що зміст договору не був змінений в односторонньому порядку після його акцептування. Позивачем не надано доказів, які б дозволили суду та стороні відповідача перевірити, чи не змінювалися умови договору в односторонньому порядку в його інформаційній системі. Проте, саме питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може Кредитний договір взагалі вважатися укладеним. Витребувані оригінали електронних доказів мають вирішальне значення для справедливого вирішення спору, оскільки лише вони здатні підтвердити або спростувати факт вільного волевиявлення відповідача, дотримання процедури ідентифікації та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору в момент його нібито підписання.

19.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, в яких позивач просив суд відмовити у вказаному клопотання відповідача, посилаючись на те, що сторона відповідача належним чином не обґрунтувала необхідність розгляду справи саме у порядку загального провадження, а розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує право сторони відповідача на подання відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень, заперечень, заяв та клопотань тощо. Крім того, справа повинна бути розглянути у розумні строки.

Відносно клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, слід зазначити наступне.

Частиною третьою ст. 12 ГПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з першою та другою ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності з частиною п`ятою ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою ст. 247 ГПК України передбачено, що 3. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною восьмою ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Так, під час відкриття провадження у справі, судом було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В клопотанні зазначено, що відповідач вважає за доцільне розглядати спір в порядку загального позовного провадження враховуючи характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, наявніcть сумнівів щодо наданих позивачем доказів, можливого ризику порушення принципу інтересів змагальності сторін, необхідності проведення також усних слухань, враховуючи, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, а також з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів учасників судового процесу тощо.

Втім, відповідачем у поданому клопотанні не наведено жодного обґрунтування, чому повне та всебічне встановлення обставин справи неможливе шляхом дослідження та оцінки наданих сторонами доказів в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що доводи відповідача не є тими підставами та обставинами, які б свідчила про складність означеної справи, а є безпосереднім завданням та основними засадами здійснення господарського судочинства.

Так, згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

А отже, позивач і відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, жодним чином не позбавляє відповідача права доводити свою правову позицію по суті спору та надати всі докази, які він вважає за необхідне подати, у порядку, встановленому ГПК України.

Оцінка наданих сторонами доказів в підтвердження наявності або відсутності обставин (фактів), здійснюється судом виходячи із належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів та жодним чином оцінка доказів, не пов`язується із здійсненням судочинства у порядку спрощеного або загального позовного провадження.

Під час спрощеного провадження сторони мають можливість висловити свою думку, навести свої доводи та міркування з цього приводу у письмовому вигляді. А суд матиме можливість і зобов`язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є у справі.

Таким чином, цю справу слід віднести до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні. Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що п. 1 частини четвертої ст. 250 ГПК України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

Частиною першою ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Провадження у данні справі було відкрито з ухваленням розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи ухвалою суду від 10.11.2025, а клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження було подано представником відповідача через систему «Електронний суд» 18.03.2026.

Як зазначалось, частиною першою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина четверта ст. 119 ГПК України).

Проте, відповідачем не обґрунтовано підстав неможливості подати відповідне клопотання в загальні строки для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, передбачені частиною першою ст. 248 ГПК України.

Відтак, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи, а також з врахуванням того, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

19.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів Кредитного договору, Додаткової угоди та Оферт та Акцептів на їх укладення на підставі та у порядку частини п`ятої ст. 96 ГПК України у повному обсязі, оскільки до позовної заяви вже були додані оригінали вищезазначених доказів, а у випадку витребування у позивача оригіналів вищезазначених доказів сторона позивача просто надасть суду ті самі пояснення.

На думку позивача, зазначене клопотання незаконним, необґрунтованим, та таким, що подано з метою затягування розгляду справи, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами, оскільки детальні пояснення щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписання Кредитного договору та Додаткової угоди відповідачем за допомогою одноразових паролей-ідентифікаторів відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та наданих оригіналів Кредитного договору та Додаткової угоди вже були надані стороною позивача у відповіді на відзив.

До вказаних додаткових пояснень позивачем додатково додано Кредитний договір та Додаткова угода з кваліфікованими електронними підписами директора ТОВ «Бізнес Позика», додаткове підписання яких не є обов`язковим, тому що вони були укладені між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями акцептуванням позичальником оферти на укладення Кредитного договору та Додаткової угоди та підписані у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразових паролей-ідентифікаторів.

Також, представник позивача просив суд поновити строк для подання доказів у справі та долучити вказані додаткові пояснення разом з усіма додатками до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду та вирішення справи.

Відносно клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів у справі, долучених до додаткових пояснень від 19.03.2026, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, частиною першою ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Провадження у данні справі було відкрито з ухваленням розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи ухвалою суду від 10.11.2025, а клопотання про поновлення строку на подання доказів було подано представником позивача через систему «Електронний суд» 19.03.2026.

Проте, в наданому клопотанні про поновлення строку на подання доказів у справі позивачем не наведено обґрунтування неможливості подання вказаних додаткових доказів у справі ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника відповідача про витребування оригіналів документів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга ст. 96 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою ст. 96 ГПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позовну заяву подано позивачем через підсистему «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) в електронному вигляді. До позовної заяви позивачем також приєднано наступні файли:

- Додаток № 5 Договір 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7193 номер телефону: +380 672161593 15.07.2024 14:21:24»;

- Додаток № 6 Оферта 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання кваліфікованим електронним підписом директора Гайворонська М.М. 15.07.2024 14:21:17;

- Додаток № 7 Акцепт 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7193 номер телефону: +380 672161593 15.07.2024 14:21:24».

- Додаток № 8 Додаткова угода 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9247 номер телефону: НОМЕР_3 15.07.2024 19:42:21»;

- Додаток № 9 Оферта 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання кваліфікованим електронним підписом директора Гайворонська М.М. 15.07.2024 19:41:58;

- Додаток № 10 Акцепт 500929-КС-002 від 15.07.2024 з відміткою про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9247 номер телефону: +380 672161593 15.07.2024 19:42:21».

Зважаючи на подання позивачем відповідних доказів через підсистему «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) в електронному вигляді суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача про витребування електронних доказів.

Крім того, як зазначав позивач у своїх заперечення проти задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, у випадку витребування у позивача оригіналів вищезазначених доказів сторона позивача просто надасть суду ті самі пояснення, що до позовної заяви вже були додані примірники електронного кредитного договору, додаткової угоди, акцептів та оферт на їх укладення, що є їх оригіналами, оскільки підписані між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями за допомогою одноразових паролей-ідентифікаторів у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Приймаючи до уваги викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналів електронних доказів слід відмовити.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес Позика» є фінансовою установою відповідно до свідоцтва серії ФК № 880 від 06.04.2017, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 № 1593 постановлено видати ТОВ «Бізнес Позика» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), яка, відповідно до лита Національного банку України № 27-0026/20243 від 15.03.2024, була переоформлена, про що 14.03.2024 Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ

15.07.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Кравець І.О. пропозицію (оферту) укласти Договір № 500929-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма).

15.07.2024 ФОП Кравець І.О. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 500929-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Кравець І.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7193 на номер телефону НОМЕР_3 (який вказаний у анкеті ФОП Кравець І.О. в особистому кабінеті), котрий було введено/відправлено ФОП Кравець І.О.

Таким чином, як зазначає позивач, 15.07.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» (далі Кредитодавець) та ФОП Кравець І.О. (далі Позичальник) було укладено Договір № 500929-КС-002 про надання кредиту (далі Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові копиті в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.

Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013259, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі Комісія): 4 500,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 30 000,00 грн. Термін дії Договору до 31.12.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 78 000,00 грн.

Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої загоном діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.

Згідно з п. 2 Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі Проценти за користування Кредитом), нараховується за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховуються в порядку описаному нижче.

Відповідно до п. 2.1. Договору, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту) у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування Кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Договору.

Умовами пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору встановлено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом ті інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.

Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв`язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п.

Згідно з п. 9 Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою та п`ятою ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 16 Договору).

Також, 15.07.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Кравець І.О. пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду до Договору № 500929-КС-002 про надання кредиту від 15.07.2024 (Електронна форма).

15.07.2024 ФОП Кравець І.О. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору № 500929-КС-002 про надання кредиту від 15.07.2024 (Електронна форма).

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Кравець І.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9247 на номер телефону НОМЕР_3 (який вказаний у анкеті ФОП Кравець І.О. в особистому кабінеті), котрий було введено/відправлено ФОП Кравець І.О.

Таким чином, як зазначає позивач, 15.07.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» (далі Кредитодавець) та ФОП Кравець І.О. (далі Позичальник) також було укладено Додаткову угоду № 1 від 15.07.2024 до Договору (далі Додаткова угода) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 1 Додаткової угоди, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 15.07.2024 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту № 500929-КС-002 від 15.07.2024, далі за текстом Договір) становить: 30 000,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 345,04 грн (далі за текстом несплачені проценти); сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 4 500,00 грн (далі за текстом несплачена комісія).

Умовами п. 2 Додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення Додаткової угоди:

2.1. Кредит збільшується на 15 000,00 грн та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит збільшений на 15 000,00 грн у строки та на умовах викладених у Договорі.

2.2. Після збільшення суми Кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 45 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, на дату укладення Додаткової угоди несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до Графіку платежів (п. 6 Додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів.

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових кошів у Кредит умови кредитування за Договором зміняться на наступні: загальна сума (розмір) наданого Позичальнику та неповернутого ним Кредиту становить: 45 000,00 грн (п. 1 та п. 2.1 Додаткової угоди); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування становить: 117 000,34 грн.

Комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 250,00 грн (п. 5 Додаткової угоди).

Пунктом 6 Додаткової угоди встановлено Графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Договору.

Підписанням цієї Додаткової угоди Позичальник підтверджує, що до укладання Додаткової угоди отримав від Кредитодавця, зокрема, примірник Правил надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям в редакції, яка діє у Кредитодавця на час укладання цієї Додаткової угоди, що розміщені на сайті Кредитодавця (п. 7 Додаткової угоди).

15.07.2024 позивач перерахував відповідачу на банківську картку № № 5375-4141-1283-8684 (вказана в анкеті клієнта) суму кредиту у розмірі 45 000, 00 грн за Договором, на підтвердження чого позивачем надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів на суму 30 000,00 грн та інформацію АТ «Таксомбанк».

Натомість, відповідач не повернув позивачу суму кредиту.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору, з урахуванням Додаткової угоди, неналежним чином виконав свій обов`язок з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, оскільки відповідач здійснив оплату лише у розмірі 11 750,00 грн (7 763,40 грн відсотків та 3 986,60 грн комісії), що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом у гривні та наданих довідках ТОВ «Профітгід» та АТ «ТАСКОМБАНК», у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 148 407,16 грн, з яких: 45 000,00 грн заборгованості за кредитом, 100 643,76 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 763,40 грн заборгованості за комісією, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Частиною першою ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст. 639 ЦК України).

За приписами п. 5 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частина третя ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до частина п`ятої ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина сьома ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Зі змісту анкети клієнта слідує, що ФОП Кравець І.О. зазначено адресу її реєстрації, адресу її проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, номер банківського рахунку для перерахування коштів, що є підтвердженням здійсненої нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

При реєстрації та вході в особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачем було використано фінансовий номер телефону +380672161593 та електронну пошту Kravets.I85@icloud.com.

Як підтверджено матеріалами справи, 15.07.2024 позивач надіслав відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 500929-КС-002 про надання кредиту (електронна форма), відповідач в свою чергу прийняв (акцепт) таку пропозицію. В подальшому позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-7193 на номер телефону, який вказаний у анкеті відповідача, а саме: +38(067)-216-15-93.

Також, 15.07.2024 позивач надіслав відповідачу пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду до Договору № 500929-КС-002 про надання кредиту від 15.07.2024 (електронна форма), відповідач в свою чергу прийняв (акцепт) таку пропозицію. В подальшому позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-9247 на номер телефону, який вказаний у анкеті відповідача, а саме: +38(067)-216-15-93.

В підтвердження направлення відповідачу на електронну пошту Kravets.I85@icloud.com Договору 500929-КС-002 від 15.07.2024, Правил та Додаткової угоди № 1 від 15.07.2024, позивачем також були надані роздруківку електронної пошти info@bizpozyka.com.

Положеннями частини дванадцятої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, закон допускає можливість укладення електронного договору із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, який прирівнюється до письмової форми договору у випадку його підписання, з-поміж інших способів, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому за суттю та логікою наведених правових положень підписання договору шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором відноситься до обов`язку замовника (покупця), а не самого виконавця (продавця), оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором являється сукупністю даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Із наданого позивачем алгоритму укладання кредитного договору вбачається, що перед заповненням заявки та до укладання Договору, відповідач самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеною на сайті позивача за посиланням: bizpozyka.com, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвавшись в ПС та створивши особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефону, зазначеного ФОП Кравець І.О., і одноразового ідентифікатора), доступ до якого є лише у споживача, а не в кредитодавця.

При цьому, суд враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, згідно якого суд вказав, що «оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний Договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.

Крім того, позивачем надана відео-верифікації ФОП Кравець І.О., які відповідач проходила під час укладання Кредитного договору, в якій зазначено, що відповідач самостійно подала заявку на отримання кредиту; надано повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з зображенням відповідача та зображенням документів, що були пред`явлені нею під час здійснення відео-верифікації; підтверджено, що на відповідача не чинить тиск або вплив будь-яка інша особа з метою отримання кредиту; зазначено номер телефону НОМЕР_3 (той самий номер телефону, який зазначений у відзиві на позовну заяву як такий, що належить відповідачу); зазначено номер паспорта ID картки № НОМЕР_4 та дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, 15.07.2024 між сторонами в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладено Договір № 500929-КС-002 про надання кредиту та Додаткову угоду № 1 до нього, за умовами яких позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20 та від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19.

Доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним суду не надано.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21, суди про розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Проте, матеріали цієї справи доказів щодо недостовірності наданих стороною позивача документів на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов`язань, а також можливості стороннього втручання та редагування їх змісту не містять.

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи відповідача про не укладення спірного Договору та Додаткової угоди № 1 від 15.07.2024 відхиляються судом як необґрунтовані.

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що укладений між сторонами Договір № 500929-КС-002 про надання кредиту від 15.07.2024 за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, до якого застосовуються норми параграфів 1 і 2 глави 71 ЦК України.

За приписами частини першої ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

15.07.2024 позивач перерахував відповідачу на банківську картку № № НОМЕР_1 (вказана в анкеті клієнта) суму кредиту у розмірі 45 000, 00 грн за Договором, на підтвердження чого позивачем надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів на суму 30 000,00 грн (призначення платежу: перерах. коштів Кравець І.О. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 500929-КС-002 від 15.07.2024 Без ПДВ) та інформацію АТ «Таксомбанк» (опис платежу: перерах. коштів Кравець І.О. ІПН НОМЕР_2 зг. Дод. угоди від 15.07.2024 до кредитного дог. № 500929-КС-002 від 15.07.2024 Без ПДВ).

Слід зазначити, що грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , вказану у анкетні клієнта в особистому кабінеті, що підтверджується наданим позивачем оригіналом довідки про перерахування коштів, яка сформована в платіжній системі «Platon» та надана посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги дистанційного обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь ТОВ «Бізнес Позика» в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/ позик/ фінансових кредитів/ відсотків (інших платежів) за кредитами/ позиками/ фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеним з ТОВ «Бізнес Позика».

Також, грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується наданою позивачем довідкою, сформованою в платіжній системі «ТАС Рау», та яка була надана посередником АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги щодо зарахування наданих ТОВ «Бізнес Позика» одержувачам позик, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на рахунки одержувачів з використанням реквізитів ПК одержувача, та забезпечує обробку і передачу в МПС даних для належного здійснення зарахування коштів за реквізитами ПК одержувача, на підставі Договору № 83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020, укладеним з ТОВ «Бізнес Позика».

Крім того, Акціонерне товариства «Універсал Банк» супровідними листами від 18.11.2025 № БТ/Е-18215 та від 05.12.2025 № БТ/Е-20275 підтвердило емітування платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я Кравець І.О. (РНОКПП НОМЕР_2 ); з долученої виписки по вказаній банківській картці за період з 15.07.2024 по 31.08.2024 вбачається, що 15.07.2024 о 14:21:51 на рахунок відповідача надійшли грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн та 15.07.2024 о 19:42:53 на рахунок відповідача надійшли грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному Договором розмірі відповідачем не спростовано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, аргументи відповідача щодо ненадання позивачем доказів про відкриття рахунку та емітування картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача та неможливість встановити перерахування коштів позивача саме відповідачу, а також відсутності належних доказів здійснення позивачем перерахування грошовими коштів відповідно згідно Договору та Додаткової угоди спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з умов п. 3 Договору, з урахуванням п. 6 Додаткової угоди, сторонами був визначений графік обов`язкових платежів, відповідно до якого, встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.

Проте, докази повернення відповідачем кредиту у загальному розмірі 45 000,00 грн в матеріалах справи відступні, що відповідачем не спростовано.

Окрім суми кредиту, позивачем також були нараховані проценти за користування кредитом та комісія.

Відповідно до частини другої ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга ст. 1056-1 ЦК України).

Частиною першою ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами п. 1 Договору встановлено, що (1) стандартна процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована; (2) знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013259, фіксована; (3) комісія за надання кредиту (далі Комісія): 4 500,00 грн; (4) загальний розмір наданого кредиту: 30 000,00 грн; (5) термін дії Договору до 31.12.2024; (6) орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 78 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту) у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування Кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору (п. 2.2. Договору).

Умовами Додаткової угоди до Договору передбачено, що (1) після збільшення суми кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого відповідачем кредиту складатиме 45 000,00 грн; (2) на дату укладення Додаткової угоди несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до Графіку платежів (п. 6 Додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів; (3) орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування становить: 117 000,34 грн; (4) комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 250,00 грн.

Відповідач в свою чергу здійснював часткові оплати на користь позивача у загальному розмірі 11 750,00 грн (7 763,40 грн відсотки за користування грошовими коштами та 3 986,60 грн комісії), з яких: 30.07.2024 на суму 1 000,00 грн, 31.07.2024 на суму 3 500,00 грн, 01.08.2024 на суму 3 000,00 грн, 02.08.2024 на суму 2 250,00 грн та 21.08.2024 на суму 2 000,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом у гривні та у наданих Акціонерним товариством «Універсал Банк» виписках по банківській картці № НОМЕР_1 , що належить Кравець І.О. (ІПН НОМЕР_2 ) за період з 15.07.2024 по 31.08.2024, а також квитанціями про оплату, сформованими в платіжній системі «Platon» та надані посередником ТОВ «ПрофітГід» на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020.

Таким чином, відповідач, зробивши 5 (п`ять) платежів з метою виконання умов Договору, вчинив конклюдентні дії щодо визнання Договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за Договором про надання кредиту № 500929-КС-002 від 15.07.2024. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц, а саме: «часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Пунктом 6 частини першої ст. 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 за своєю суттю застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Таким чином, здійснивши часткове погашення сум за Договором та в подальшому заперечуючи укладення та підписання кредитного договору та Додаткової угоди, на переконання суду, в діях відповідача присутня суперечлива поведінка, оскільки дані твердження не підтверджено жодним належним доказом, а дії самого відповідача щодо погашення кредитних сум свідчать про визнання та схвалення цього правочину останнім.

Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя ст. 1049 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював повернення кредиту, згідно узгодженому умовами Договору, з урахуванням Додаткової угоди, графіку платежів та не повернув позивачу суму кредиту в будь-який інший строк.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 100 643,76 грн за ставками, які передбачені у пункті 1 договору.

При цьому, судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу проценти по 30.12.2024, що свідчить про те, що позивач не нараховує проценти за період, який перевищує строк кредитування.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Крім того, як вбачається з умов Договору та Додаткової угоди, комісія за надання кредиту становить 6 750,00 грн (4 500,00 грн + 2 250,00 грн).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було сплачено комісію у загальному розмірі 3 986,60 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за комісією за користування кредитом становить 2 763,40 грн (6 750,00 грн - 3 986,60 грн).

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ФОП Кравець І.О., а також докази існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки зобов`язання позивача щодо надання кредитних коштів були виконані належним чином, у свою чергу відповідачем зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів за кредитним договором, з урахуванням додаткової угоди, належним чином виконані не були, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 45 000,00 грн, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 100 643,76 грн та заборгованості за комісією у розмірі 2 763,40 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів приєднання відповідача до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», зокрема і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі Правила не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов`язки для відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6 Договору, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.

Підписанням цієї Додаткової угоди Позичальник підтверджує, що до укладання Додаткової угоди отримав від Кредитодавця, зокрема, примірник Правил надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям в редакції, яка діє у Кредитодавця на час укладання цієї Додаткової угоди, що розміщені на сайті Кредитодавця (п. 7 Додаткової угоди).

Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 16 Договору).

Згідно з п. 9 Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою та п`ятою ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Підписуючи Договір одноразовим ідентифікатором як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.

Крім того, з наданої позивачем роздруківку електронної пошти info@bizpozyka.com вбачається направлення на електронну пошту відповідача: Kravets.I85@icloud.com, зокрема Правил.

Отже, відповідач попередньо (до укладання кредитного договору) був ознайомлений з Правилами, погодився неухильно їх дотримуватися, а також був обізнаний, що Правила є невід`ємною частиною кредитного договору, у зв`язку з чим усі доводи відповідача про те, що він не приєднався до Правил є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилань відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 виснувала, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг. Також спір у справі № 342/180/17 виник між банківською установою та фізичною особою внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання банківських послуг, який укладений шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Разом з тим, у даній справі спір виник між позивачем та відповідачем - фізичною особою-підприємцем, внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору про надання кредиту № 500929-КС-002 від 15.07.2024, який укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». У спірних правовідносинах позивач не стверджує та відповідачем не здійснювалось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Таким чином, суд зазначає, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, на яку відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі, з огляду на неподібність правовідносин у справі № 342/180/17 та у справі № 910/13524/25.

Враховуючи зазначене, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Також, у позовній заяві було зазначено, що, відповідно до частини першої ст. 124 ГПК України, станом на дату подання цієї позовної заяви позивач вже поніс судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравець Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; ідентифікаційний код 41084239) заборгованість за Договором № 500929-КС-002 про надання кредиту від 15.07.2024, у розмірі 148 407 (сто сорок вісім тисяч чотириста сім) грн 16 коп., з яких: 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 100 643 (сто тисяч шістсот сорок три) грн 76 коп. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 2 763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн 40 коп. заборгованості за комісією, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова