Рішення № 136737767, 12.05.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1448/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Слівінський В.О. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ №1188022 від 09.01.2026 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність голови Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо невиконання рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання від 19.02.2020 № 1379 та не передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га;

- зобов`язати голову Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області виконати рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання від 19.02.2020 № 1379 та передати в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання №1379 від 19.02.2020 щодо передачі ОСОБА_1 в користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га, яка є частиною поділеної земельної ділянки номер 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Биків Брусилівського району Житомирської області терміном на 10 (десять) років з правом передачі в суборенду.

Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить на підставі статті 137 ГПК заборонити відповідачу вчиняти зобов`язані з передачею в оренду іншій особі, виставленням права продажу оренди на аукціоні, передачу в постійне користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.11.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 01-44/3501/25 від 04.11.2025) про забезпечення позову у справі № 906/1448/25.

10.11.2025 господарський суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

17.12.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що рішення Брусилівської селищної ради від 19.02.2020 №1379 виконано, шляхом укладення 25.02.2020 між позивачем та відповідачем договору оренди земельних ділянок, в тому числі і з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024 у справі №906/631/23 зазначений вище договір оренди було визнано недійсним.

Крім того, відповідач вказує, що заяви від ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га для ведення фермерського господарства до селищної ради не надходили, рішення про передачу в оренду земельної ділянки 1820983500:05:000:0607 позивачу для ведення фермерського господарства не приймались, а тому відсутні підстави для зобов`язання ради повторно передавати їх в оренду.

16.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. № 01-445/1086/26 від 16.06.2026) про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.03.2026 в задоволенні заяви (вх. № 01-445/1086/26 від 16.06.2026) про закриття провадження у справі №906/1448/25 відмовлено.

23.04.2026 господарський суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням сорок другої сесії Брусилівської селищної ради сьомого скликання № 1379 від 19.02.2020 (а.с. 16) передано ОСОБА_1 в користування на умовах договору оренди землi земельну ділянку площею 60,9064 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Биків Брусилівського району Житомирської області терміном на 10 (десять) років, з правом передачі в суборенду.

Також згаданим рішенням встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7% від нормативно грошової оцінки земельної дiлянки.

Доручено селищному голові ОСОБА_3 укласти вiд імені селищної ради з ОСОБА_1 договір оренди землі відповідно до пунктів 3, 3.1. даного рішення (а.с. 16).

25.02.2020 між Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (орендодавець/відповідач) та ОСОБА_1 (орендар/позивач) було укладено договір оренди землі (а.с. 37 на звороті - 39), відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства (01:02), серед яких земельна ділянка площею 60,9064 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991, яка розташована за межами населеного пункту с. Биків Брусилівського району Житомирської області (а.с. 30-34).

В послідуючому рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024, яке набрало законної сили, у справі №906/631/23 за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирської області до 1) ОСОБА_1 ; 2) Фермерського господарства "Нона-4"; 3) Фермерського господарства "Нона-6"; 4) Фермерського господарства "Нона-8" про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельні ділянки, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024, договір оренди землі від 25.02.2020 визнано недійсним.

Як вбачається з листа Брусилівської селищної ради за вих. № 96 від 18.09.2025 та рішення Брусилівської селищної ради № 2777 від 16.04.2025 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності" (міститься за посиланням: https://brusylivska-gromada.gov.ua/docs/1989082/ у відкритому доступі), затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 60,9064 га (кадастровий номер 1820983500:05:000:0991), цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, що розташована за межами села Озера Житомирського району Житомирської області на чотири земельні ділянки:

- 1820983500:05:000:0604 площею 15,2266 га;

- 1820983500:05:000:0605 площею 15,2266 га;

- 1820983500:05:000:0606 площею 15,2266 га;

- 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га (а.с. 18).

Листом Брусилівської селищної ради від 24.10.2025 №109 повідомлено Головієнка П.В., що радою не приймалося окремого рішення про скасування рішення 42-ї сесії Брусилівської селищної ради сьомого скликання від 19.02.2020 №1379 "Про оренду земельних ділянок" (а.с. 17).

Оскільки земельна ділянка в оренду передана не була, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність голови Брусилівської селищної ради щодо невиконання рішення від №1379 від 19.02.2020 та зобов`язати виконати зазначене рішення та передати йому в оренду сформованої в результаті поділу земельної ділянки площею 15,2266 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 для ведення фермерського господарства.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

За змістом частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення наданих законом повноважень органів місцевого самоврядування, організовує роботу ради та підписує від її імені договори відповідно до рішень ради.

Отже, сільський, селищний, міський голова, діючи як головна посадова особа територіальної громади, уповноважений представляти відповідну раду у правовідносинах та вчиняти від її імені правочини, у тому числі щодо розпорядження майном територіальної громади, виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом і відповідними рішеннями ради.

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З наведеною нормою Конституції України кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 даної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування і земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всі потреб.

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною першою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 07.06.2022 справа № 918/434/21, "Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк".

Отже, рішення ради про надання конкретній особі земельної ділянки в оренду є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов`язки лише для визначеного ним суб`єкта та вичерпує свою дію його виконанням.

Разом з тим, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача.

Як зазначалося раніше, рішенням Брусилівської селищної ради від 19.02.2020 №1379 ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку площею 60,9064 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 для ведення фермерського господарства. Селищному голові Гребенцю В.В. доручено укласти відповідний договір оренди від імені селищної ради.

25.02.2020 на виконання зазначеного рішення між Брусилівською селищною радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, зокрема, щодо вказаної земельної ділянки та відповідно до Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельних ділянок) від 25.02.2020 передано ОСОБА_1 .

Отже, рішення Брусилівської селищної ради від 19.02.2020 № 1379 було реалізоване, а відтак його дія вичерпалася виконанням.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.03.2024 у справі № 906/631/23 за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирської області до 1) ОСОБА_1 ; 2) Фермерського господарства "Нона-4"; 3) Фермерського господарства "Нона-6"; 4) Фермерського господарства "Нона-8" про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельні ділянки, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024, договір оренди землі від 25.02.2020 визнано недійсним.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 906/631/23 суди дійшли висновку, що договір оренди землі від 25.02.2020 укладено з порушенням вимог статті 134 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, установлених частинами другою і третьою цієї статті.

При цьому ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України передбачає виключення, серед яких відсутня передача в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

03.04.2016 набрав чинності Закон України від 18.02.16 №1012-VІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", яким виключено абзац 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України, який передбачав передачу в оренду громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є проведення земельних торгів. Недотримання цієї процедури є порушенням чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.

Оскільки спірний договір оренди було укладено без проведення земельних торгів, за відсутності передбачених законом винятків, суди у справі 906/631/23 дійшли висновку, що договір суперечить вимогам земельного законодавства, а відтак є недійсним.

Визнання укладеного на виконання рішення ради договору недійсним не відновлює дії такого рішення та не породжує у органу місцевого самоврядування обов`язку повторно вчиняти дії, спрямовані на його реалізацію.

Також судом встановлено, що в результаті поділу земельної ділянки площею 60,9064 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991, щодо оренди якої приймалось рішення № 1379 від 19.02.2020 "Про оренду земельних ділянок", було сформовано чотири земельні ділянки, які є самостійними об`єктами цивільних прав, кожній з яких присвоєно індивідуальний кадастровий номер.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав у разі її поділу. З моменту такого поділу утворюються нові самостійні земельні ділянки, кожна з яких є окремим об`єктом цивільних прав.

Отже, після поділу земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 припинила існування, як самостійний об`єкт цивільних прав. Відтак рішення ради, прийняте щодо цієї земельної ділянки, не може бути поширене на новоутворені земельні ділянки без прийняття окремого рішення уповноваженим органом місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, підстави вважати рішення Брусилівської селищної ради від 19.02.2020 № 1379 невиконаним відсутні. Сам по собі факт подальшого визнання укладеного на його виконання договору недійсним не свідчить про невиконання зазначеного рішення та не покладає на відповідача обов`язку повторно реалізовувати вже виконане рішення щодо іншого об`єкта земельних прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи документи не доводять факт порушення прав позивача відповідачем, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір не покладається на жодну із сторін.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу (рек.)

2 - відповідачу в Електронний кабінет