Рішення № 136737646, 22.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1757/26

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд", м. Дніпро

про стягнення 429 368,95 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" на свою користь суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 429 368,95 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, з оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовими рахунками № 020761 та № 020508.

Позивач просить суд розглянути позовну заяву у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху; Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати обґрунтований розрахунок суми, що заявлена до стягнення, зокрема, щодо періоду заборгованості; надати належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких у Дочірнього підприємства "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" виникла дебіторської заборгованості за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн., перед Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради; надати відомості, щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, зокрема щодо повідомлення відповідача про передачу від Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради дебіторської заборгованості за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн.

09.04.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з додатковими поясненнями та доказами їх усунення.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради вказало, що заборгованість у розмірі 383 153,30 грн. (особовий рахунок № 020761) та 46 215,65 грн. (особовий рахунок № 020508), була передана на баланс Позивача Актом приймання-передачі № 1 від 06.11.2017 на підставі рішення Дніпровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017, який не містить відомостей щодо періоду виникнення такої заборгованості, а містить тільки факт її наявності станом на дату передачі.

Таким чином, у Позивача наявне право вимоги в частині вже сформованої дебіторської заборгованості, без деталізації періодів її виникнення.

У розпорядженні Позивача відсутні первинні документи, на підставі яких у Дочірнього підприємства "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" (03.05.2018 державна реєстрація змін назви на Дочірнє підприємство "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд") виникла заборгованість перед Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради.

Позивач зазначає, що ним було прийнято на баланс саме суму заборгованості як об`єкт бухгалтерського обліку відповідно до Акту приймання-передачі № 1 від 06.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/1757/26 направлена на адресу Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд": вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 304, місто Дніпро, 49030 (номер поштового трекінгу R067147759808) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" є: вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 304, місто Дніпро, 49030.

Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 постановлено Комунальному підприємству "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради" протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвалено надати до Господарського суду Дніпропетровської області інформацію щодо сплати / несплати Дочірнім підприємством "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" (нова назва Дочірнє підприємство "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд") дебіторської заборгованості за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн., які підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мереж" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго"" та Акту приймання-передачі №1 від 06.11.2017 дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію передані на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі №904/1757/26 направлена на адресу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради": вул. Січових Стрілців, 28, місто Дніпро, 49029 (номер поштового трекінгу R067161150646) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради" є: вул. Січових Стрілців, 28, місто Дніпро, 49029.

Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на час ухвалення рішення відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Рішення Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання" міська рада вирішила надати дозвіл на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради об`єктів і мереж теплопостачання згідно переліком (додаток).

Комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" здійснити передачу об`єктів і мереж (п. 1 цього рішення) на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго".

Комунальному підприємству "Теплоенерго" зарахувати на баланс об`єкти та мережі (п. 1 цього рішення) як внесок у статутний фонд підприємства та здійснити відповідні зміни в бухгалтерському обліку.

Відповідно до Рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 р. "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" міська рада вирішила надати дозвіл на передачу основних фондів та інших активів згідно з переліком (додаток), заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради" на баланс Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради.

Комунальному підприємству "Дніпровські міські теплові мережі" здійснити передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії (п. 1 цього рішення) на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго", скласти акти приймання-передачі.

Комунальному підприємству "Теплоенерго" зарахувати на баланс основні фонди та інші активи, заборгованість за пільги та субсидії (п. 1 цього рішення), здійснити відповідні зміни бухгалтерському обліку.

06.11.2017 між Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" було складено Акт приймання-передачі №1 передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію відповідно до якого Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради в погашення заборгованості по договорам №14/9121/16, №14/9118/16 про переведення боргу від 24.10.2016 р. передає, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради приймає дебіторську заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію, згідно із відомостями бухгалтерського обліку та доданими документами у сумі 221 419 065,67 грн. відповідно Додатку № 1 до цього акту, який є його невід`ємною частиною.

Після підписання цього Акту Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" знімає з обліку, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" бере на облік зазначену суму дебіторської заборгованості за теплову енергію, та сторони зменшують заборгованість по договорам про переведення боргу від 24.10.2016 р. №14/9121/16 на суму 87 680 471,92 грн. і № 14/9118/16 на суму 133 738 593,75 грн.

Відповідно до реєстру дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 (Додаток №1 до Акту №1 від 06.11.2017) Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" передало Комунальному підприємству "Теплоенерго" дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн., боржник Дочірнє підприємство "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич".

03.05.2018 відбулась державна реєстрація змін назви Дочірнього підприємства "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" на Дочірнє підприємство "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд".

В матеріалах справи міститься довідка Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради №139 відповідно, до якої станом на 23.03.2026 заборгованість споживача Дочірнього підприємства "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" (назва раніше Дочірнє підприємство "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич") складає 429 368,95 грн.: o/p № 020508 46 215,65 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78; о/р № НОМЕР_1 383 153,30 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78. Дана заборгованість була прийнята на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" за Актом приймання-передачі № 1 від 06.11.2017 року передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію на виконання рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2017 № 24/23 "Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії".

Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, з оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовими рахунками № 020761 та № 020508, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за теплопостачання в розмірі 429 368,95 грн.

Предметом доказування у справі є обставини наявності заборгованості з оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовими рахунками № 020761 та № 020508 які підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мереж" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго"" та Акту приймання-передачі №1 від 06.11.2017 дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію передані на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії.

Споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання").

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованості відповідача з оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" міська рада вирішила надати дозвіл на передачу основних фондів та інших активів згідно з переліком (додаток), заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради" на баланс Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради.

Комунальному підприємству "Дніпровські міські теплові мережі" здійснити передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії (п. 1 цього рішення) на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго", скласти акти приймання-передачі.

Комунальному підприємству "Теплоенерго" зарахувати на баланс основні фонди та інші активи, заборгованість за пільги та субсидії (п. 1 цього рішення), здійснити відповідні зміни бухгалтерському обліку.

06.11.2017 між Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" було складено Акт приймання-передачі №1 передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію відповідно до якого Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради в погашення заборгованості по договорам №14/9121/16, №14/9118/16 про переведення боргу від 24.10.2016 р. передає, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради приймає дебіторську заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію, згідно із відомостями бухгалтерського обліку та доданими документами у сумі 221 419 065,67 грн. відповідно Додатку № 1 до цього акту, який є його невід`ємною частиною.

Після підписання цього Акту Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" знімає з обліку, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" бере на облік зазначену суму дебіторської заборгованості за теплову енергію, та сторони зменшують заборгованість по договорам про переведення боргу від 24.10.2016 р. №14/9121/16 на суму 87 680 471,92 грн. і № 14/9118/16 на суму 133 738 593,75 грн.

Відповідно до реєстру дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 (Додаток №1 до Акту №1 від 06.11.2017) Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" передало Комунальному підприємству "Теплоенерго" дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн., боржник Дочірнє підприємство "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" (з 03.05.2018 відбулась державна реєстрація змін назви Дочірнього підприємства "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич" на Дочірнє підприємство "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд").

Відповідно до довідка Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради №139 на 23.03.2026 заборгованість споживача Дочірнього підприємства "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" (назва раніше Дочірнє підприємство "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич") складає 429 368,95 грн.: o/p № 020508 46 215,65 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78; о/р № НОМЕР_1 383 153,30 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78. Вказана заборгованість була прийнята на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" за Актом приймання-передачі № 1 від 06.11.2017 року передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію на виконання рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2017 № 24/23 "Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії".

Доказів оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн. відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до пункту 77 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/5322/23 від 16.04.2025 року наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. (пункт 78 Постанови).

Така позиція Верховного Суду є усталеною та викладена також у постановах від 28.01.2025 у справі №910/1052/23, від 11.03.2025 у справі №904/62/19, в яких Верховний Суд також наголосив, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (пункт 79 постанови).

Обов`язок з доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (пункт 83 постанови).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (пункт 84 постанови).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (пункт 85 постанови).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів ст.86 ГПК з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності (пункт 86 постанови).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (пункт 87 постанови).

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Дочірнього підприємства "Ліспром-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" (назва раніше Дочірнє підприємство "Побут" Колективного підприємства Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми "Славутич") у розмірі 429 368,95 грн. (o/p № 020508 46 215,65 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78; о/р № НОМЕР_1 383 153,30 грн. за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78) була прийнята на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" за Актом приймання-передачі № 1 від 06.11.2017 року передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію на виконання рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2017 № 24/23 "Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії".

Доказів оплати послуг з теплопостачання по приміщенням за адресою м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 78 за особовим рахунком № 020761 в сумі 383 153,30 грн. та за особовим рахунком № 020508 в сумі 46 215,65 грн. відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Враховуючи наведені позивачем доводи та подані позивачем докази господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 429 368,95 грн. заборгованості з оплати послуг за теплопостачання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" про стягнення 429 368,95 грн задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ліспром-сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісінвестбуд" (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 304; код ЄДРПОУ 24990779) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф.504; код ЄДРПОУ 32688148) 429 368,95 грн. заборгованості за теплопостачання, 5 152,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2026

Суддя Ю.А. Бажанова