Рішення № 136737596, 21.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1750/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

За позовом ОСОБА_1 , м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності

межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

31.03.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у сумі 562 055,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх.№17848/26 від 14.04.2026) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета пору.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2026 задоволено клопотання відповідача (вх.№17848/26 від 14.04.2026) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета пору. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг 50066, ідентифікаційний номер 00190977). Запропоновано позивачу надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази надіслання - надати суду.

22.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позову.

06.05.2026 до суду від позивача надійшов супровідний лист, яким долучено до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами на адресу ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

06.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшли письмові пояснення щодо поданої позовної заяви.

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач працював на підприємстві відповідача, а саме на шахті "Тернівська" 7 років 3 місяці. Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, позивач підпав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища таких, як шум важка фізична праця, пил. Відповідач не створив належні та безпечні умови праці на робочому місці позивача, внаслідок чого останній отримав професійні захворювання, що призвело до втрати працездатності в розмірі 65 % та встановлення третьої групи інвалідності безстроково. Заподіяні з вини підприємства професійні захворювання викликають у позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, підтримки здоров`я. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди 562 055,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

В свою чергу відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. Належною сумою компенсації моральної шкоди у випадку позивача є 49 180,00 грн, яка розрахована за формулою: (7 х 8647 х (65/100) х 1,25.

Позиція третьої особи

Позивач тривалий час працював у шкідливих умовах праці не лише у відповідача, а й на інших підприємствах, зокрема у ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", при цьому був обізнаний про характер та небезпечність таких умов праці, оскільки працював за Списком №1. Підстави для покладення солідарної відповідальності між роботодавцями відсутні, оскільки кожен із них несе відповідальність виключно за умови праці на власному підприємстві. Також ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що у провадженні іншого суду вже перебуває окрема справа за позовом цього ж позивача до ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, а тому рішення у даній справі не впливатиме на права та обов`язки третьої особи.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Форостян Володимир Олександрович відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1994 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:

- 13.09.2000 - 13.02.2001 - підземний гірник 2-го розряду, дільниці №3 шахти "Тернівська";

- 14.02.2001 - 29.03.2004 - підземний електрослюсар черговий та з ремонту обладнання 3-го розряду, дільниці №3 шахти "Тернівська";

- 30.03.2004 - 29.12.2007 - підземний гірник очисного забою 4-го розряду, дільниці №3 шахти "Тернівська".

Відповідно до акта від 02.10.2025 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 затвердженого тимчасово виконуючим обов`язків начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В. від 02.10.2025 (далі акт), встановлено що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти імені Колачевського гірником очисного забою, виконував весь комплекс робіт з очисного виймання корисних копалин.

В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними навантаженнями.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони та шуму, рівень яких перевищував нормативні.

Також, зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи:

- 13.09.2000 - 13.02.2001 - гірник підземний дільниці №3 шахти «Тернівська» АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (шахта імені Леніна ДП «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»);

- 14.02.2001 - 29.03.2004 - підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування шахти «Тернівська» АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»;

- 30.03.2004 - 29.12.2007 - гірник очисного забою підземний дільниці №3 шахти «Тернівська» АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (пункт 17 акта).

Згідно пункту 12 акта, загальний стаж роботи позивача становить 23 років 11 місяців, за професією 20 років 02 місяці та у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 05 місяців.

Відповідно до пункту 14 діагноз:

1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна C6, C7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі протрузії дисків C3-C4, L5-S1, випинання дисків C2-C3, C4-C7, L1-L5, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ першого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого ступеня). M54.1

2. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44

3. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. H90.3

Супутній діагноз - відсутній.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:

- важкість праці: періодичне перебування в незручній робочій позі 27-53,4% часу зміни при допустимому значенні до 25%; перебування у вимушеній позі 10,6-20% часу зміни при допустимому значенні до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 32 кг при допустимому значенні до 30 кг; нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) в кількості 132-289 за зміну (при нормі 51-100 разів);

- хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 1,19-2,3 рази та становила 2,39-4,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 №1192;

- фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 7,7-17,9 дБА перевищував гранично-допустимий рівень і складав 87,7-97,9 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» (пункт 18 акту).

Згідно пункту 20 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер 125/25/2063/В, дата прийняття рішення 25.11.2025, номер рішення 125/25/2063/Р) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 17.10.2025 (пункти 17.1.5. та 17.1.6.).

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об`єктивного огляду, лабораторних та інструментальних методів обстежень, встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Встановлено 65 % втрати працездатності (в тому числі 45% - радикулопатія, 10% - хронічний (пиловий) бронхіт, 10% - хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість, акт П-4 від 02.10.2025) безстроково. Протипоказання важка фізична праця, тривала ходьба, переохолодження (пункт 16 акта).

Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. встановлено відсоток та причину втрати професійної працездатності - професійне захворювання 65%, встановлено з 02.10.2025.

Відповідно до пункту 17.1.8 інвалідність встановлено безстроково.

На підтвердження погіршення стану здоров`я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи медичний висновок закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії №35/531 від 03.09.2025, виписки з медичної карти, виписні епікризи та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Позивач зазначає, що внаслідок отриманих професійних захворювань було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Змінився характер життя, приступи ядухи, кашлю та болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання позивач був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає задишку, кашель та біль. Також позивач вказує, що позбавився можливості реалізувати своє уміння працювати, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, повноцінно спілкуватися з людьми.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності та встановлення інвалідності, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим господарський суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (Шевченко проти України, Харук та інші проти України, Скордіно проти Італії) і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди господарський суд враховує, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд також бере до уваги істотність вимушених негативних змін у житті позивача, тривалість його роботи у шкідливих умовах праці, а також характер і наслідки заподіяного ушкодження здоров`я.

Господарський суд, врахувавши стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях відповідача та третьої особи (медичний висновок від 03.09.2025. протокол №35/531), глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати професійної працездатності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 230 000,00 грн., що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає механізм визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі, який є обов`язковим для роботодавця та всіх працівників. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача сума відшкодування становить 49 180,00 грн, яка розрахована за формулою: (7 х 8647 х (65/100) х 1,25.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.

Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 8430,82 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець прямо пов`язує можливість повернення частини судового збору саме з повним визнанням позову, що фактично припиняє спір у повному обсязі без розгляду справи по суті, в той час як на випадки часткового визнання позову дія зазначеної норми не поширюється.

У даному випадку відповідачем позов визнано частково, відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 3 372,32 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 230 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 3 372,32 грн - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено - 21.05.2025.

Суддя С.А. Примак