Ухвала суду № 136736558, 20.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5844/26

2-з/214/28/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 р. у провадження Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про тлумачення заповіту від 21 січня 2025 року (в частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).

20 травня 2026 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від представника позивача Дворецької Я.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: з метою забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про тлумачення заповіту, заборонити державним нотаріусам Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 36220677, місцезнаходження: 50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А) вчиняти дії, спрямовані на видачу, та видавати будь-яким спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій цивільній справі.

Заяву про забезпечення позову мотивована тим, що позивач звернулася до суду з цивільним позовом про тлумачення заповіту.

Заповіт охоплює виключно частку квартири, яка належала спадкодавцю на момент його складення, тоді як інша частка квартири має успадкуватися за законом спадкоємцями відповідної черги, до яких належить позивач.

У Сьомій Криворізькій державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області перебуває спадкова справа, відкрита після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач претендує на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю квартиру. Водночас позивач є спадкоємицею другої черги за законом та подала заяву про прийняття спадщини, в тому числі щодо тієї частки квартири, яка на її переконання, не охоплюється заповітом.

За відсутності заходів забезпечення позову існує реальна ймовірність видачі свідоцтва про право на спадщину на всю квартиру до вирішення спору по суті. Після видачі такого свідоцтва може бути здійснено державну реєстрацію права, а в подальшому відчуження спірного нерухомого майна або вчинення інших дій щодо розпорядження ним.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача, а також призвести до виникнення нових спорів, безпосередньо пов`язаних із предметом цієї справи.

Окрім того, звернення до суду із заявою про забезпечення позову є невідкладним, оскільки за інформацією, отриманою позивачем під час звернення до нотаріальної контори, питання оформлення спадкових прав перебуває на стадії, за якої подальше зволікання може призвести до видачі свідоцтва про право на спадщину до вирішення спору судом.

Частиною 1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже суд здійснює розгляд цієї заяви без повідомлення учасників справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag6 of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача,а й інших осіб,права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що метою вжиття забезпечувальних заходів у даному спорі є забезпечення знаходження спадкового майна у незмінному вигляді.

Враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають задоволенню, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Виходячи з вищевикладеного, заяву про забезпечення позову суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.151-153,210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Заборонити державним нотаріусам Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 36220677, місцезнаходження: 50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А) вчиняти дії, спрямовані на видачу, та видавати будь-яким спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій цивільній справі.

Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також державним нотаріусам Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, для вжиття відповідних заходів.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Н.М.Фролова