Ухвала суду № 136736213, 19.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3515/26

1-кс/0203/2683/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , подана в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України, в якій поставлено питання про скасування повідомлення останній про підозру від 06.02.2026 року за ч.1 ст.369 КК України у кримінальному провадженні №62026170030001862. В обгрунтування скарги захисник посилався на те, що повідомлення про підозру є незаконним та необгрунтованим, оскільки не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та не підтверджується належними доказами. Фактично підозра побудована на формальному приписуванні ОСОБА_5 участі у документообігу, без врахування реального характеру її функцій. З матеріалів справи прямо вбачається, що вона виконувала виключно технічні дії друк документів, внесеннях даних та оформлення накладних за вказівками керівництва. Жодних управлінських рішень вона не приймала, обсяги постачання не визначала та не здійснювала контролю за змістом документів. Сі ключові рішення приймались іншими особами, зокрема, її безпосереднім керівником ОСОБА_6 . Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу наявності у ОСОБА_5 прямого умислу, відсутні будь-які дані про усвідомлення нею неправомірності відомостей або про отримання будь-якої вигоди. Фактично вона діяла як технічний працівник у межах підпорядкування. Крім того, вона не є спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки її посада не передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Фабула підозри є внутрішньо суперечливою, оскільки одночасно стверджується про відсутність документів і підтверджується факт отримання товару, що свідчить про відсутність узгодженої версії подій. Ключовим доказом сторона обвинувачення визнає відеофіксацію передачі грошових коштів в сумі 10000 доларів США. Однак, сам по собі факт передачі коштів не свідчить про їх неправомірний характер та, що кошти передавались як неправомірна вигода.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та її захисник підтримали подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просили задовольнити останню.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що зібраних під час досудового розслідування доказів було достатньо для пред`явлення ОСОБА_5 підозри за ч.1 ст.369 КК України.

Перевіривши викладені в скарзі доводи, заслухавши пояснення сторони захисту та прокурора, дослідивши матеріали за скаргою та направлені слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Згідно ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Статтею 277 ЦПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Під час розгляду скарги встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026170030001863, відомості за яким було внесено до ЄРДР 26.01.2026 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190, ч.2 ст.209, ч.1 ст.366-2, ч.2 ст.368, ч.1 ст.369, ч.4 ст.409, ч.5 ст.426-1 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 06.02.2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах третьої особи, з використанням службового становища.

На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Перевіряючи доводи скарги, слідчий суддя враховує, що повідомлення ОСОБА_5 про підозру від 06.02.2026 року за своїм змістом у повній мірі відповідає вимогам ст.277 КПК України.

Подана скарга не містить відомостей про порушення слідчим, прокурором інших вимог закону, визначених главою 22 КПК, а саме положень ст.ст.276,278 КПК України, щодо процесуальних порушень при повідомленні ОСОБА_5 про підозру, порушення порядку її вручення.

Стосовно доводів скарги щодо необгрунтованості підозри, відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України та доказів його вчинення останньою, слідчий суддя враховує наступне.

Положення ч.3 ст.17, ч.1 ст.47 та ч.1 ст.94 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, наявність достатності доказів для підозри. Така перевірка здійснюється виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє дійти висновку, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування - стандарт «обґрунтованої підозри», доведення «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157,163, ч.5 ст.234, 260 та інші статті КПК України), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134,271,276 КПК України та інші).

Таким чином, повідомлення про підозру на підставі п.3 ч.1 ст.276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корегуватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п.32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 року (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04)).

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру.

Вирішення питання доведеності винуватості особи та правової оцінки дій (правової кваліфікації) є завданнями судового розгляду кримінального провадження, під час якого суд першої інстанції буде безпосередньо досліджувати всі докази, надані сторонами кримінального провадження, та надавати їм правову оцінку, зокрема і з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись при цьому стандартом доведення «поза розумним сумнівом», який є значно вищим порівняно зі стандартами «достатніх підстав (доказів)» та «обґрунтованої підозри».

Зі змісту повідомлення ОСОБА_5 про підозру від 06.02.2026 року вбачається, що останнє є конкретизованим, містить визначення об`єкту, суб`єкту, об`єктивну та суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення.

Повідомлення грунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, у т.ч. на матеріалах проведення НСРД, в ході яких було задокументовано факт передачі ОСОБА_5 грошових коштів своєму керівнику.

Оцінка обгрунтованості підозри надавались слідчим суддею і при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Наведені в скарзі доводи фактично зводяться до питань, які вирішує суд при розгляді справи по суті та які не свідчать про очевидну необґрунтованість повідомлення про підозру.

Крім того, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжується та триває збір доказів. Повне встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення здійснюється саме на етапі досудового розслідування, у томі числі після повідомлення особи про підозру, і є одним із його завдань, а отже до точності і детальності викладення відповідних обставин у повідомленні про підозру не можуть ставитись такі самі вимоги, як до остаточного обвинувачення.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність скарги та про необхідність відмови в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-307,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру останній від 06 лютого 2026 року за ч.1 ст.369 КК України у кримінальному провадженні №62026170030001863.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1