Рішення № 136736029, 21.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5879/26

2/212/4903/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу, Козлов Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 10.12.2025 року уклали кредитний договір № 1634-7947, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн. строком на 300 днів з дати його надання зі сплатою відсотків у розмірі 1% за 1 день користування кредитом зі сплатою комісії в сумі 3000 грн. за видачу кредиту. Кошти за кредитним договором були зараховані на картковий рахунок відповідача. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 2 березня 2026 року в неї утворилась заборгованість у розмірі 37590 грн., що складається з тіла кредиту в сумі 15000 грн., а також процентів у сумі 12090 грн., комісії в сумі 3000 грн., а також відсотки за ст. 625 ЦК в сумі 7500 грн. Враховуючи викладене вмотивування, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» борг за договором № 1634-7947 від 10.12.2025 р. у розмірі 37590 грн., поклавши також судові витрати на відповідача.

Не погоджуючись із позовом, ОСОБА_1 , подала відзив, де вказувала, що позовні вимоги визнає частково, визнаючи факт укладення кредитного договору та отримання за ним грошових коштів. Разом з тим розмір боргу є завищеним, оскільки не відповідає розумності, справедливості та співмірності відповідальності, бо суттєво перевищує суму основного зобов`язання. Так позивач одночасно застосовує проценти за користування кредитом та нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України, внаслідок чого нарахування формують сукупне фінансове навантаження за один й той же період, що фактично свідчить про подвійне стягнення. Крім того вказував, що заявлена до стягнення комісія за видачу кредиту у розмірі 3000 грн. не містять підтвердження послуги, за яку вона стягується. Додавала, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є суттєво завищеними, оскільки зазначений спір має типовий характер та не є складним з огляду на предмет доказування, враховуючи обсяг наданих матеріалів та усталену судову практику. Таким чином просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, зменшивши розмір нарахованих процентів та інших платежів відповідно до ст. 551 ЦК України, відмовивши стягненні відсотків за ст. 625 ЦК України, а також зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням співмірності та складності справи.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року при відкритті провадження по справі судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Представник позивача, Синяк І. О., у позовній заяві просив провести розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідачка, ОСОБА_1 , не висловила заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом встановлено, що 10.12.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1795 шляхом ідентифікації споживача було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1634-7947 внаслідок підписання договору про відкриття кредитної лінії, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 15000 грн. шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позичальника в банку строком на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на день користування кредитними коштами. Також умовами договору визначено сплату позичальником комісії за надання кредиту в сумі 3000 грн., що дорівнює 20% від суми кредиту. Також договором визначено нарахування відсотків за ст. 625 ЦК за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання такого зобов`язання. Вказане також підтверджується Правилами відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс», формулою розрахунку проведення платежів та паспортом споживчого кредиту, з якими відповідачка була ознайомлена.

Перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 15000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо переказу коштів 10.12.2025 року в сумі 15000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , а також довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 1634-7947 від 10.12.2025 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, особу якої було встановлено, чим підтверджено укладання між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

За довідкою-розрахунком ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що у ОСОБА_1 мається заборгованість за договором кредиту № 1634-7947 від 10.12.2025 року перед позивачем у загальній сумі 37590 грн., з якої борг по тілу кредиту 15000 грн., борг по нарахованих процентах 12090 грн., борг з комісії за надання кредиту 3000 грн., борг з відсотків за ст. 625 ЦК 7500 грн.

Таким чином, враховуючи доведеність укладення кредитного договору № 1634-7947 від 10.12.2025 року, з умовами якого вона була ознайомлена, суд відкидає доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності розміру нарахованих за ним відсотків за користування кредитними коштами, оскільки нараховані відсотки в сумі 12090 грн. цілком відповідають умовам такого договору.

Крім того суд вказує, що у кредитному договорі від 10.12.2025 року № 1634-7947 зазначено, що комісія за видачу кредиту нараховується за послуги з переказу коштів позивача на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу, тому суд відкидає посилання ОСОБА_1 на відсутність у договорі кредиту обсягу послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням та наданням їй кредиту, які були з нею фактично погоджені та нараховані відповідно до умов такого договору за комісією в сумі 3000 грн.

Внаслідок відсутності доказів проведення оплати відповідачем боргу за умовами договору кредиту, то суд приходить до висновку про доведеність наявності у ОСОБА_1 зобов`язання перед позивачем щодо погашення боргу за тілом кредиту в сумі 15000 грн., процентах в сумі 12090 грн. та з комісії за надання кредиту в сумі 3000 грн., що загалом становить 30090 грн.

Натомість, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з нарахованих за ст. 625 ЦК України відсотків, суд вказує, що у їх стягненні з ОСОБА_1 позивачу слід відмовити.

У цьому сенсі суд зазначає, що за наданим представниками позивача розрахунком вбачається, що за договором № 1634-7947 від 10.12.2025 року ОСОБА_1 представниками ТОВ «Укр Кредит Фінанс» одночасно нараховувались відсотки в розмірі 1% від суми кредиту за кожен день його користування, а також відсотки за ст. 625 ЦК України протягом з 24.12.2025 року по 17.01.2026 року.

З огляду на викладене обґрунтування, суд зазначає, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання щодо повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2020 року по справі № 912/1120/16.

Таким чином якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що за умовами договору № 1634-7947 від 10.12.2025 року в разі порушення строків повернення кредиту боржник сплачує відсотки за ст. 625 ЦК за кожен день.

Відтак, зі змісту даного договору вбачається, що плата за користування кредитом за процентною ставкою відповідно до ст. 625 ЦК встановлено саме за порушення строків повернення кредиту, тобто за невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то за ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора він зобов`язаний сплатити проценти від простроченої суми боргу.

Тобто положеннями договору позики № 1634-7947 встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржника.

Однак суд вказує, що нарахована відповідачу заборгованість за процентами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України була одночасно із нарахуванням відсотків в розмірі 1% від суми кредиту за кожен день його користування за правомірне використання кредитних коштів.

Таким чином подвійне нарахування відсотків боржнику за ч. 1 ст. 1048 ЦК України та за ч. 2 ст. 625 ЦК України одночасно не відповідає вимогам закону, внаслідок чого у задоволенні вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 боргу відсотків за ст. 625 ЦК в сумі 7500 грн. слід відмовити

Отже, суд зауважує, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 30090 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги від 8 квітня 2026 року, рахунком фактурою про необхідність оплати наданих послуг на суму 5000 грн.

При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі сторони договору від 8 квітня 2026 року не дотримались розумності їх розміру, враховуючи складність справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином послуги з підготовки та подання позовної заяви на суму 5000 грн. на переконання суду, як суттєво завищенні, підлягають зменшенню за клопотанням відповідача.

Отже, виходячи з обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у даному випадку до суми 2000 грн.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на правничу допомогу у встановленому судом розмірі 2000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1600,96 грн. (30090 / 37590 х 2000 = 1600,96).

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 2131,19 грн. (30090 / 37590 х 2662,40 = 2131,19).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1634-7947 від 10.12.2025 року в розмірі 30090 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 2131,19 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1600,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21 травня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки 26 офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. О. Козлов