Рішення № 136729516, 20.05.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/190/26

Провадження № 2/378/289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М. ,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду селище Ставище цивільну справу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Таращанський відділ державної Виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вищевказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судовим наказом 23.06.2020 року Ставищенським районним судом Київської області з нього (позивача) на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 62925393 за період з червня 2020 року по 06 лютого 2026 року заборгованість становить 88125,00 гривень, що виникла у зв`язку з тим, що в період з весни 2019 року по липень 2024 року дитину ОСОБА_5 доглядав, виховував, а також забезпечував необхідним він (позивач). А також йому допомагала бабуся дитини (зі сторони матері) ОСОБА_6 . Відповідач не мала фізичної можливості виховувати доньку, так як працювала і проживала у м. Київ.

Надалі він не має змоги сплачувати борг, так як не працює з 10.03.2021 року та стан його здоров`я погіршується, а також доглядає на непрофесійній основі матір інваліда 2 групи, з якою і проживає.

Позивач просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 88125 гривень, що утворилася за період з червня 2020 року по січень 2026 року.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 11 березня 2026 року відкрито провадження по даній справі (а. с. 61).

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року закрито підготовче провадження по даній справі (а. с. 148).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в позові та відповіді на відзив (а. с. 106, 107) та додаткових поясненнях (а. с. 195 - 196), зазначивши, що він не працює з 10.03.2021 та з 2023 року значно погіршилося його здоров`я. З 2020 року по 8 липня 2024 року він виховував, одягав, забезпечував доньку самостійно без участі відповідачки. В цьому йому допомагала бабуся дитини ОСОБА_6 (мати відповідачки). Додатково пояснив, що з 2024 року він зареєстрований як фізична особа підприємець (вид діяльності вантажні перевезення), проте, не зміг займатись вказаною діяльністю через незадовільний стан здоров`я. Після розірвання 19.12.2019 шлюбу з відповідачкою їх спільна донька ОСОБА_7 залишилася проживати ним в смт. Ставище. Про наявність усної домовленості між нами свідчить те, що Відповідачка не мала матеріальних претензій і звернулася за Судовим наказом лише через 7 місяців 23.06.2020 p., оскільки взяла розстрочку на авто Mazda 6. При цьому вона усно погодилася, щоб він продовжував утримувати дитину безпосередньо за місцем її проживання. З 2020 року по липень 2024 року донька повністю утримувалася ним. Це підтверджено довідками селищної ради, актами та характеристиками зі школи й садка «Золота рибка». Нарахована заборгованість виникла абсолютно не з його вини. Він не ухилявся від виконання батьківських обов`язків, а виконував їх безпосередньо (в натурі) купував дитині їжу, одяг, оплачував навчання, а також частково сплачував аліменти. Неперерахування коштів на рахунок ДВС було зумовлене тим, що всі його ресурси йшли на пряме забезпечення щоденних потреб доньки, яка проживала з ним, що виключає його вину у розумінні ст. 197 СК України.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 187), її представником подано до суду відзив на позов (а. с. 94 - 96).

В судовому засіданні представник відповідачки - ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (а. с. 94 - 96) та письмових додаткових запереченнях (а. с. 191 - 193), зазначивши наступне. Позивач, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження зі стягнення аліментів на утримання доньки, а саме, ще з червня 2020 року, аліменти сплачує у довільному розмірі, який не відповідає розміру, нарахованому державним виконавцем відповідно до вимог законодавства, або ж не сплачує взагалі. Позивач з надуманих та необґрунтованих причин просить суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка накопичилась у нього за майже 6 років. Як підставу для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами Позивач зазначає, що з 10.03.2021 він не працює, а стан його здоров`я погіршився. Крім того, він також доглядає матір, яка є інвалідом 2 групи на непрофесійній основі. Слід зазначити, що Позивач, посилаючись на такі самі підстави, та надаючи практично такі ж докази на підтвердження своїх позовних вимог, звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, проте рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 18.03.2026 у справі № 378/1797/25 йому відмовлено у задоволені позову. Відмовляючи у задоволені позову про зменшення розміру аліментів суд встановив, що у Позивача відсутній висновок лікарської комісії про стійку втрату працездатності, встановлення йому інвалідності у зв`язку з хронічними захворюваннями чи іншого підтвердження доводів щодо неможливості Позивача працювати та отримувати дохід. Крім того, Позивач зареєстрований з 03.09.2024 як фізична особа-підприємець. Твердження Позивача про ніби то погіршення стану його здоров`я не заслуговують на увагу, оскільки надані ним до позову виписки із медичних карт свідчать про періодичне загострення наявних у нього хронічних порушень опорно-рухового апарату, які є достатньо поширеними серед населення і не несуть загрози для життя Позивача. Останній є працездатною особою і не має фізичних вад, які заважали б йому працевлаштуватись. Доводи про те, що Позивач здійснює догляд за своєю матір`ю також не свідчать про те, що вона перебуває на його утриманні, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до наданих до позову доказів, Позивач здійснює сторонній догляд на непрофесійній основі за своєю матір`ю лише з кінця 2024 року, тоді як аліменти не сплачував у визначеному розмірі ще з 2020 року. Доводи Позивача про те, що він ніби то з весни 2019 року по липень 2024 року доглядав, виховував та забезпечував усім необхідним свою доньку не відповідають дійсності та ніяк не можуть вплинути на обов`язок Позивача сплатити наявну заборгованість з аліментів. Спільна донька ніколи не проживала з Позивачем. Після розлучення сторін Відповідачка із дочкою проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Відповідачка працювала і до цього часу продовжує працювати медичною сестрою у м. Києві, куди кожного дня їздить на роботу. У зв`язку з цим доглядати за дитиною їй допомагала мати. Позивач у зазначений ним період також приймав участь у виховані дитини, виконуючи тим самим свої батьківські обов`язки (проводив із нею час, міг відвести чи забрати її в/з садочку і потім зі школи), які є рівними для обох батьків. Надані Позивачем характеристика зі школи та гуртка англійської мови свідчать про те, що Позивач дійсно цікавиться життям та успіхами дитини в навчанні. Доводи Позивача про повне забезпечення дитини є не більше, ніж його словами, не підтвердженими жодними доказами.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки - ОСОБА_2 , суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно зі ч. 9, 10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За змістом частин 1, 3 статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1, 2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Згідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц та у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №509/5304/20.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Судом встановлено, що рішенням Ставищенського районного суду від 16.12.2019 шлюб між сторонами розірвано. Під час вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_8 , що підтверджується копією вказаного рішення (а. с. 81).

23.06.2020 Ставищенським районним судом Київської області у цивільній справі № 378/548/20 видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_9 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а. с. 47).

Прізвище відповідачки на даний час після її повторного одруження - ОСОБА_10 . Вказану обставину не оспорюють сторони.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Таращанським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 62925393 станом на 06.02.2026 за період з червня 2020 року по січень 2026 року становить 88125 грн. У вказаний період позивач сплачував аліменти, проте, не в повному обсязі нархованих сум (а. с. 4 - 7).

Обґрунтовуючи підстави позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами в сумі 88125 грн., що виникла за період з червня 2020 року по січень 2026 року, ОСОБА_1 посилається на те, що заборгованість виникла у зв`язку з тим, що в період з весни 2019 року по липень 2024 року дитину ОСОБА_5 доглядав, виховував, а також забезпечував необхідним він (позивач), а також йому допомагала бабуся дитини (зі сторони матері) ОСОБА_6 . Відповідач не мала фізичної можливості виховувати доньку, так як працювала і проживала у м. Київ.

Заперечуючи проти вказаних доводів позивача, представник віповідача у відзиві на позов зазначає, що спільна донька ніколи не проживала з Позивачем. Після розлучення сторін Відповідачка із дочкою проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Відповідачка працювала і до цього часу продовжує працювати медичною сестрою у м. Києві, куди кожного дня їздить на роботу. У зв`язку з цим доглядати за дитиною їй допомагала мати. Позивач у зазначений ним період також приймав участь у виховані дитини, виконуючи тим самим свої батьківські обов`язки (проводив із нею час, міг відвести чи забрати її в/з садочку і потім зі школи), які є рівними для обох батьків.

Позивач на підтвердження факту проживання з ним доньки ОСОБА_7 в частину періоду, за який нараховано заборгованість по аліментах, з червня 2020 року до липня 2024 року надав суду довідку Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 850 від 29 липня 2024 р., характеристику Ставищенськоо закладу дошкільної освіти "Золота рибка" № 17 від 01.08.2024, характеристику Ставищенського ліцею № 2, характеристику ФОП ОСОБА_11 від 31.07.2024 та акт від 26 липня 2024 року, підписаний сусідами в присутності депутата.

Суд не визнає в якості належного та допустимого доказу наданий позивачем акт від 26 липня 2024 року, підписаний трьома сусідами в присутності депутата, згідно якого ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_12 проживають в АДРЕСА_1 , оскільки такий акт не містить даних, в який період часу дитина проживала з батьком за вказаною адресою, підпис депутата не скріплено печаткою відповідного органу самоврядування (а. с. 13).

Разом з тим, з наданих позивачем інших вищевказаних доказів судом встановлено, що донька ОСОБА_7 проживала з батьком ОСОБА_1 в період з червня 2020 року до липня 2024 року. Зокрема, вказана обставина підтверджується:

- довідкою Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 850 від 29 липня 2024 р., згідно якої малолітня донька ОСОБА_5 проживає з 2017 року в АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а. с. 14),

- характеристикою Ставищенськоо закладу дошкільної освіти "Золота рибка" № 17 від 01.08.2024, відповідно до якої малолітня ОСОБА_5 відвідувала вказаний заклад постійно з 03.09.2018 по 23.02.2022, завжди була доглянута, вихована; вихованням ОСОБА_7 займалися бабуся зі сторони матері і батько ОСОБА_1 , які приводили дитину до дитячого садочка та забирали; на дитячі ранки, батьківські збори також завжди приходили тільки батько і бабуся (а. с. 8),

- характеристикою Ставищенського ліцею № 2, відповідно до якої малолітня ОСОБА_5 навчається у вказаному закладі з 01.09.2022, має високі досягнення у навчанні, в її вихованні беруть участь мати та батько, відвідують батьківські збори, але так як мати працює в м. Київ, - дитину з школи забирають бабуся ОСОБА_13 та батько ОСОБА_1 (а. с. 9),

- характеристикою ФОП ОСОБА_11 від 31.07.2024, відповідно до якої малолітня ОСОБА_5 з 10.09.2022 регулярно двічі на тиждень відвідує гурток англійської мови, постійно готується до занять; на заняття її регулярно приводить батько, інколи бабуся, оплату занять щомісячно здійснює батько (а. с. 10).

Стороною відповідача не спростовано факту проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_1 в період з червня 2020 року до липня 2024 року, та не надано доказів на підтвердження проживання дитини у вказаний період разом з відповідачкою (матір`ю).

В судовому засіданні позивач пояснив, що після вказаного періоду відповідачка забрала їх доньку, між ними почали виникати конфлікти з приводу його побачень з дитиною, на підтвердження чого надав суду довідки про результати розгляду матеріалів ЄО сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області від 08.07.2024 за зверненням ОСОБА_1 та від 16.07.2024 за зверненням ОСОБА_9 (а. с. 11, 12). В довідці вказаного сектора від 08.07.2024 викладено пояснення ОСОБА_1 , згідно яких 27.06.2024 він завіз дитину до колишньої тещі ОСОБА_14 в АДРЕСА_2 в зв`язку з тим, що проходив BJ1K та доглядати за дитиною не було можливості. З матір`ю дитини ОСОБА_9 він офіційно розлучений та не проживає, вона проживає в м. Київ, участь у вихованні дитини не приймає останні 5 років. 08.07.2024, повернувшись з проходження ВЛК, він приїхав до колишньої тещі, щоб забрати дитину, але та повідомила, що дитина вже знаходиться з матір`ю у м. Київ. Згідно викладених в довідці пояснень ОСОБА_9 , які та дала по телефону, спільна донька наразі знаходиться з нею за місцем проживання у м. Київ (а. с. 12). У довідці сектору поліцейської діяльності від 16.07.2024 викладено письмові пояснення ОСОБА_9 , де вона зазначила, що колишній чоловік недобросовісно виконував батьківські обов`язки щодо виховання та утримання малолітньої доньки, а саме, залишив дитину без нагляду та батьківського контролю за місцем проживання.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено судом неповнолітня донька сторін проживала разом з батьком в частину спірного періоду (нарахування заборгованості по аліментах) з червня 2020 до липня 2024 року.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Відповідно до вищевказаного розрахунку (а. с. 4 - 7) за період з червня 2020 року по січень 2026 року заборгованість позивача по сплаті аліментів становить 88125 грн. Згідно даних зазначеного розрахунку щомісячна заборгованість визначалась - на 30 число поточного місяця.

Враховуючи наведене, оскільки малолітня дочка сторін у період з червня 2020 року до липня 2024 року проживала разом з батьком та перебувала на його утриманні, матір`ю (відповідачкою) та її представником не спростовано вказаної обставини, відтак, відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України існують підстави для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, сформованої за частину вказаного спірного періоду, по аліментах на утримання дочки ОСОБА_5 - з 30 червня 2020 року до 1 липня 2024 року в сумі 73755 гривень.

Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по сплаті аліментів, сформованої за послідуючу частину спірного періоду - з липня 2024 року по січень 2026 року, суд зазначає наступне.

Позивач суду пояснив, що донька ОСОБА_7 проживала з ним до липня 2024 року, в подальшому стала проживати з позивачкою. Він з вказаного часу став проживати з матір`ю в с. Станіславчик, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду, який він здійснює за нею.

На підтвердження факту перебування на його утриманні матері ОСОБА_15 позивачем надано копію пенсійного посвідчення матері (а. с. 15), довідку до акта огляду МСЕК (а. с. 17), відповідно до яких остання має другу групу інвалідності з 07.11.2022, висновок КНП "Ставищенська лікарня" від 25.11.2024 про наявність у ОСОБА_15 порушень функцій організму, через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а. с. 18) та акт проведення обстеження сім`ї від 05.12.2024, складеного відповідальними особами структурного підрозділу з питань соціального захисту населення Старостою старостинського округу № 3, діловодом. та соціальним робітником, підписи яких скріплено печаткою Ставищенської селищної ради(а. с. 16). Згідно вказаного акту ОСОБА_1 як особа, яка надає соціальні послуги по догляду на непрофесійній основі проживає в АДРЕСА_3 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_15 як особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, вони пов`язані взаємним побутом, ведуть спільне господарство мають спільні витрати (а. с. 16).

Щодо посилання позивача на наявність вищевказаної обставини (догляду за матір`ю), як однієї з обставин, якою він обгрунтовує позовні вимоги, суд погоджується із запереченнями сторони відповідача, зокрема, щодо того, що позивач не надав доказів перебування матері на його утриманні, оскільки він здійснює сторонній догляд за своєю матір`ю на непрофесійній основі з кінця 2024 року, та відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859, позивач має право на компенсацію за послуги з догляду на непрофесійній основі.

Мати позивача, яка є інвалідом другої групи з 07.11.2022 року (а. с. 17) отримує пенсію по інвалідності, як потерпіла від аварії на ЧАЕС (а. с. 15).

Доказів несення витрат на утримання матері позивачем суду не надано.

Твердження позивача про те, що його стан здоров`я погіршився, що не дозволяє йому працевлаштуватись, не доводяться жодними належними та допустимими доказами.

Так, позивачем дійсно надано медичні виписки стаціонарного хворого за 2024 та 2025 роки з інформацією про непрацездатність у періоди з 11.06.2024 по 20.06.2024, з 07.08.2024 по 16.08.2024, з 24.09.2024 по 04.10.2024, з 23.09.2025 по 10.10.2025, з зазначенням діагнозу "хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикулоневрит" (а. с. 43, 44, 45, 46). Проте, матеріали справи не містять висновку лікарської комісії про стійку втрату працездатності ОСОБА_1 , встановлення йому інвалідності у зв`язку з хронічними захворюваннями чи іншого підтвердження доводів щодо неможливості позивача працювати та отримувати дохід. Також позивачем не надано доказів щодо понесених витрат на обстеження та медикаменти.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо того, що позивач є працездатною особою і не має фізичних вад, які заважали б йому працевлаштуватись.

Поданий позивачем на підтвердження відсутності доходу скріншот (а. с. 48) з вебпорталу "Комунікації з ПФУ" із відомостями щодо записів в трудовій книжці за період з 09.07.2007 по 10.03.2021 без зазначення власника трудової книжки, та без подання оригіналу такої, суд не приймає як належний та допустимий доказ.

При цьому, позивач в судовому засіданні пояснив, що з 2024 року він зареєстрований як фізична особа підприємець (вид діяльності вантажні перевезення).

При цьому, непрацездатність позивача не підтверджена у порядку, встановленому положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009р. №1317. З наданих ОСОБА_1 медичних документів не вбачається протипоказань щодо його трудової діяльності.

Поряд з цим, позивачем жодними доказами не доведено, що він намагався влаштуватись на роботу, проте йому було відмовлено у прийнятті згідно допустимого йому характеру праці.

Суд зазначає, що наявність у позивача загального захворювання, не є беззаперечним доказом тяжкої хвороби позивача в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та неможливості у зв`язку з цим сплачувати аліменти на утримання дитини, а тому вказана обставина сама по собі не може слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо того, що позивач є працездатною особою і не має фізичних вад, які заважали б йому працевлаштуватись.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження свого майнового стану, розміру всіх його доходів, наявності в нього рухомого та нерухомого майна банківських вкладів тощо.

Саме по собі погіршення стану здоров`я платника аліментів, відсутність працевлаштування та догляд за матір`ю (інвалідом 2-ї групи) на непрофесійній основі, не є безумовними підставами для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам (в період з липня 2024 року по січень 2026 року).

Згідно вищевказаного розрахунку сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів, сформованої у спірний період становить 88125 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 в частині звільнення його від сплати заборгованості по аліментам за період з липня 2024 року по січень 2026 року в сумі 14370 грн. (88125 - 73755) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (83,69%) в сумі 1127 грн. 47 коп.

Керуючись ст. ст. 7, 141, 150, 179 ч. 1, ч. 2, 180, 181 ч. 1 ч. 3, 197 ч. 2 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАДИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Таращанський відділ державної Виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30 червня 2020 року до 1 липня 2024 року у сумі 73755 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1127 гривень 47 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ).

Третя особа: Таращанський відділ державної Виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (09501, м. Тараща, вул. Софіївська, 3 Білоцерківського району Київської області).

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак