Постанова № 13672848, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 № 2/123

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не зявились

від відповідача не зявились

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Єврофінанс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010

у справі № 2/123 ( .....)

за позовом ЗАТ "Єврофінанс"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам у сумі 80287,42 грн., 3% річних в сумі 4306,69 грн., інфляційних втрат в сумі 13907,02 грн., пені в сумі 7797,09 грн. та штрафу в сумі 22458,27 грн..

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8819,63 грн. боргу, 548,14 грн. 3% річних, 93,68 грн. державного мита та 17,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що неодержання рахунків не дає змогу відповідачу належним чином виконати обовязок по сплаті щомісячних лізингових платежів, а тому до стягнення підлягає тільки заборгованість по тим платежам, докази отримання яких є в матеріалах справи. Пеня та 3% річних можуть бути нараховані за прострочення оплати рахунків, стосовно яких є відомості про одержання. Вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки сторонами було визначено грошовий еквівалент забовязання у долларах США, а відомості щодо знецінення доллару США до матеріалів справи не додано. Вимоги позивача про стягнення суми штрафу також задоволенню не підлягають, з огляду на те, що умовами договору стягнення штрафу не передбачено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що відсутність глибокого аналізу доказів, а саме положень договору фінансового лізингу від 20.11.2007 р. №LA07000409 та не вірне застосування норм матеріального права, а саме положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та не врахування особливостей регулювання відносин у сфері фінансового лізингу встановлених законом України «Про фінансовий лізинг» призвело до порушення судом першої інстанції принципів всебічності, обєктивності та повноти при розгляді господарських справ і винесенню помилкового рішення, що не відповідає обставинам справи.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

26.01.2011 р. через відділ інформаційного забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 р. без змін.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.11.2007 р. між ЗАТ «Єврофінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № LA07000409 (надалі ДФЛ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. При цьому, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ДФЛ та додатків 1, 2, лізингодавець (позивач) зобовязався після підписання лізингоодержувачем ДФЛ придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу (відповідач) предмет лізингу - транспортний засіб автобус Ivan моделі A07A1-30 вартістю 210600,52грн., а лізингоодержувач зобовязався прийняти відповідний ТЗ та використовувати його у відповідності з умовами ДФЛ. Сторони встановили лізинговий період впродовж 60 місяців.

Актом приймання-передачі предмета лізингу до договору лізингу LA07000409 від 07.03.2008 р. підтверджується, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг автобус Ivan моделі A07A1-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 210600,52грн. Дату повернення ТЗ сторони визначили 06.03.2013р.

Пунктом 8.1. додатку № 2 до ДФЛ визначено, що нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі.

ДФЛ встановлена референційна валюта долари США та передбачено, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в український гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та додатку №2. Сторони погодили одноразовий платіж 4149,76 одиниці референційної валюти, що становить 21060,03грн., щомісячні платежі: 1203,48одиниць референційної валюти, що становить 6107,66грн., з яких 622,46одиниць референційної валюти, що становить 3158,98грн., - відшкодування вартості предмета лізингу, та 581,02 одиниць референційної валюти, що становить 2948,68грн., - банківські відсотки та комісія. Додатком №4 до ДФЛ передбачений щомісячний лізинговий платіж в референційній валюті. В додатку №4 до ДФЛ передбачено: «У разі зміни облікової ставки НБУ, згідно п.п. 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем».

Згідно ст. 524 ЦК України, зобовязання має бути виражене у грошовій одинці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 ст. 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що по ДФЛ позивач рахує заборгованість за відповідачем по лізингових платежах у сумі 80287,42 грн.. Зокрема:

- за рахунком-фактурою №СФ-0002746 від 31.03.2008 р. на суму 78,22грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0003664 від 25.04.2008 р. на суму 5946,34грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0004586 від 31.05.2008 р. на суму 6054,24грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0005523 від 27.06.2008 р. на суму 3754,24грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0006267 від 31.07.2008 р. на суму 6054,24грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0007053 від 29.08.2008 р. на суму 3554,24грн.;

- за (рахунком-фактурою №СФ-0007845 від 30.09.2008 р. на суму 6162,14грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0008597 від 31.10.2008 р. на суму 1432,93грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0009339 від 28.11.2008 р. на суму 8202,60грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0010125 від 29.12.2008 р. на суму 9067,20грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0010126 від 29.12.2008 р. на суму 340,69грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0000458 від 30.01.2009 р. на суму 9129,44грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0001304 від 27.02.2009 р. на суму 9565,17грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0001305 від 27.02.2009 р. на суму 894,04грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0002602 від 31.03.2009 р. на суму 9372,2грн.;

- за рахунком-фактурою №СФ-0002603 від 31.03.2009 р. на суму 679,62грн.

Відповідно до пункту 8.2. Додатку 2 до ДФЛ, лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором, протягом п'яти днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше сьомого числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у договорі. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно з договором.

Таким чином обов'язок Відповідача сплачувати щомісячні лізингові платежі виникає не з рахунків які виставляються лізингодавцем, а з положень договору, яким передбачено щомісячну плату (лізингові платежі) за користування транспортним засобом, які мають бути сплачені до 7 числа кожного місяця.

Зазначені твердження також підтверджуються висновками Вищого господарського суду по аналогічній справі, викладеними у постанові від 28.07.2010 р. по справі №54/267-09.

Так, у вищезазначеній постанові Вищий господарський суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Як встановлено ст. 286 ГК України, ст. 762 ЦК України, зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лізингодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоодержувачем сплачувати лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч. 1 ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 292 ГК України та ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Згідно зі ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що неодержання рахунку не дає змогу відповідачу належним чином виконати свої грошові зобов'язання.

Так, пункт 8.2 додатку №2 до ДФЛ містить порядок нарахування та сплати щомісячних лізингових платежів, а саме: Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у ДФЛ вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» плюс один відсоток на дату виставлення рахунку.

Оскільки, курси валют є відкритою та доступною інформацією відповідач мав змогу дізнатись поточний курс відповідної валюти на день сплати лізингового платежу та здійснити його оплату, проте повна бездіяльність відповідача призвела до порушень грошового зобов'язання за ДФЛ і зумовила виникнення та зростання заборгованості по лізинговим платежам за користування предметом лізингу.

До того ж, додаток №4 до ДФЛ містить графік сплати щомісячних лізингових платежів.

Враховуючи вищезазначене, позивачем були створені всі умови для належного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по ДФЛ, а саме визначено порядок нарахування та строк сплати лізингових платежів, сформовано графік сплати.

Отже, посилання суду першої інстанції на відсутність можливості відповідача виконати належним чином свої грошові зобов'язання по ДФЛ та обов'язок позивача довести направлення рахунків відповідачу є помилковими.

Крім того, відповідачем жодними належними доказами не було спростовано розрахунків відповідача та тверджень того, що за березень 2008 року березень 2009 року відповідач сплатив щомісячні платежі за користування предметом лізингу.

Згідно ст.. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В ч. 2 ст. 343 ГК України зазначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.8.9 додатку №2 до Договорів фінансового лізингу зазначено, що у разі прострочення сплати платежів за ДЛФ, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на відповідну дату від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач не виконав прийнятий на себе обовязок по оплаті лізингових платежів в термін, встановлений ДЛФ, тому колегія суддів, перевіривши розрахунок, вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7797,09 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до 10.8 Додатку № 2 до Договорів фінансового лізингу у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини лізингоодержувача (відповідача за первісним позовом), застосувати санкцію за збитки, завдані достроковим розірванням договору у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

Враховуючи наявність такої умови в додатку №2 до ДЛФ та вищезазначені правові норми, судова колегія, перевіривши розрахунок, приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення штрафу за ДЛФ, а тому дана вимога підлягає задоволенню у розмірі 22458,27 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, те, що пунктом 8.2 додатку №2 до ДФЛ встановлено строк виконання грошового зобов'язання ( сьоме число кожного місяця) і те, що відповідачем не надано доказів які б підтверджували сплату щомісячних лізингових платежів за березень 2008 року - березень 2009 року, то, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, а відтак дана вимога підлягає задоволенню у розмірі 4306,69 грн. 3% річних та 13907,02 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у звязку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 р. у справі №2/123 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване частково, а позовну заяву необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 р. у справі №2/123 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 р. у справі №2/123 скасувати частково. Виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (17044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, ЄДРПОУ 30726921) 80287 (вісімдесят тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 42 коп. боргу, 4306 (чотири тисячі триста шість) грн.. 69 коп. 3% річних, 13907 (тринадцять тисяч девятсот сім) грн.. 02 коп. інфляційних втрат, 7797 (сім тисяч сімсот девяносто сім) грн.. 09 коп. пені, 22458(двадцять дві тисячі чотириста пятдесят вісім) грн. 27 коп. штрафу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (17044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, ЄДРПОУ 30726921) 1287 (тисяча двісті вісімдесят сім) грн.. 56 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу, 596 (пятсот девяносто шість) грн.. 94 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, ЄДРПОУ 30726921) 35 (тридцять пять) грн. 34 коп. надмірно спладеного державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення №6053 від08.12.2010 р..

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді