Постанова № 13672836, 27.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2011                                                                                           № 13/497

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: Ковтун К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1”

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2010

у справі № 13/497 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1”

до                                                   Український фонд соціальних інвестицій

про                                                   стягнення заборгованості за виконання роботи в розмірі 25103,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Резон-1” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Українського фонду соціальних інвестицій (відповідач) заборгованості за договорами підряду № СР-W-0100751-LOAN від 01.11.2007 року та № СР-W-0100884-LOAN від 08.05.2008 року в розмірі 25103,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 у справі №13/497 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 20.10.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Підставою для скасування рішення суду апелянт вважає неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, порушення судом норм матеріального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 21.12.2010.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 21.12.2010 розгляд справи було відкладено на 13.01.2011, а в судовому засіданні 13.01.2011 оголошувалася перерва до 27.01.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін (в попередньому судовому засіданні), перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Резон-1” (позивач, підрядник) та Українським фондом соціальних інвестицій (замовник) були укладені договори підряду № СР-W-0100751-LOAN від 01.11.2007 та № СР-W-0100884-LOAN від 08.05.2008 на виконання ремонтно-будівельних робіт на 1-му поверсі “Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян”, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3А.

Підрядник взяв на себе зобов’язання виконати та завершити ремонтно-будівельні роботи на першому поверсі “Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян” та виправити будь-які дефекти у цих роботах відповідно до положень договору (п. 3, 4 договорів).

Загальна сума до виконання та оплати з врахуванням коригування кошторисної документації становить 436580,00 грн.

Відповідно до п. 13.1 договорів здійснення будь-яких передбачених договором платежів (окрім передоплати) здійснюється виключно на підставі Акту здачі-прийняття робіт. Суми платежів розраховуються з урахуванням суми передоплати та утримань. Платежі за Договором, суми яких затверджуються Інженером з технагляду та Інженером з впровадження перераховуються замовником на банківський рахунок підрядника протягом 21 дня з дати підписання усіма сторонами відповідного акту здачі-прийняття робіт. Якщо відбулася затримка платежу з вини замовника, нараховується пеня на суму простроченого платежу, яка має бути отримана підрядником у наступному платежі.

З кожного платежу підряднику замовник утримує 5% до завершення робіт у повному обсязі. Перша половина утриманої суми виплачується підряднику після завершення робіт у повному обсязі та їх прийняття у повному обсязі замовником (після підписання Акту завершення робіт); решта – після завершення гарантійного періоду за умови, що усі дефекти, про які інженер з впровадження повідомляв підрядника протягом гарантійного періоду, були усунені (п. 13.2, п. 13.3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в повному обсязі не виконані зобов’язання за укладеними договорами підряду № СР-W-0100751-LOAN та № СР-W-0100884-LOAN щодо перерахування на рахунок позивача грошових коштів за прийняті відповідачем роботи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність підписаних та долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт унеможливлює встановленням судом факту виконання позивачем вимог розділу 17 договору та прострочення виконання відповідачем взятих ним зобов’язань за договорами підряду № СР-W-0100751-LOAN та № СР-W-0100884-LOAN.

Заперечуючи проти вказаного висновку суду, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що наказом державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5 „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” затверджено пояснення щодо заповнення форм КБ-2 та КБ-3, звідки випливає, що при звіті за виконані роботи первинним документом є форма КБ-2 (Акт приймання виконаних підрядних робіт) з розшифровкою прямих, загальновиробничих витрат, вартість тимчасових споруд, додаткових витрат, прибутку, адмінвитрат і т.ін. Форма КБ-3 є зведеним документом у скороченій формі. Кінцева сума в обох формах за звітний період є ідентичною. Тому позивач не вважав за потрібне надавати суду фактично дубльовані матеріали.

Позивач зазначив, що свої зобов’язання по обох договорах в частині виконання будівельно-монтажних робіт підрядник виконав, про що свідчать форми КБ-3 та КБ-2 на загальну суму 436580,00 грн., належним чином оформлені 26 та 29 жовтня 2008 року. За весь період замовником, фактично оплачено 414751,00 грн., тобто різниця у 21829,00 грн. становить саме 5% , про які йдеться у п. 13.2 додатків №1 договорів.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище доводами позивача, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних форми КБ-2в за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року (а.с.96-112).

Крім того, п.17 додатків №1 до договорів („Остаточні розрахунки”) вимагає від сторін акт фінансової звірки, як документ, що засвідчує залишкову суму для остаточних розрахунків по основних сумах договорів. Акти звірки взаєморозрахунків за спірними договорами, підписані головними бухгалтерами замовника та підрядника та скріплені печатками, з яких вбачається, що сальдо після підписання форм КБ-3 дійсно становить 21829,00 грн. (а.с.74-75).

У зв’язку з затримкою платежу в строк, передбачений договором, позивач нарахував на суму простроченого платежу пеню в розмірі 3274,35 грн.

24.11.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензійний лист № 36 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 25103,35 грн.

Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом № 423 від 24.11.2008 року повідомив про неможливість проведення кінцевого розрахунку, посилаючись на Постанову КМУ № 1243 від 22.09.2004 року “Про порядок прийняття завершених ремонтно-будівельних робіт”.

Позивач стверджує, що норма, описана у Постанові КМУ № 1243 від 22.09.2004 стосується замовника та генерального підрядника об'єкта в цілому. Здача закінченого будівництвом об'єкту та підписання Державного акту приймання в експлуатацію не є компетенцією підрядника, який виконував роботи тільки на 1-му поверсі (тобто це був один із етапів комплексу робіт на об'єкті). Решта робіт на трьох вищих поверхах, внутрішніх та зовнішніх інженерних мережах, оздобленні фасаду, благоустрою виконувались силами інших підрядних організацій у пізніші терміни. Замовником по будівництву об'єкта в цілому виступало Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради.

Матеріали справи свідчать, що листом № 17 від 18.08.2010 ТОВ „Резон-1” звернулось через депутата міської Ради Сварника М.І. до постійної комісії з медицини, освіти, науки і соціального захисту. У свою чергу, 19.08.2010 листом №21 депутат Сварник М.І. звернувся до Львівського міського голови А. Садового. Розглянувши звернення депутата, 17.09.2010 Львівський міський голова листом № 4-2605-737 повідомив, що всі свої зобов’язання управління соціального захисту, як замовник виконало, але станом на сьогоднішній день УФСІ не надало необхідних підтверджуючих документів щодо належного виконання своїх договірних зобов’язань перед замовником.

Крім того, підтвердженням належного виконання позивачем взятих на себе зобов’язань є те, що зазначений об’єкт 29.12.2008 прийнятий актом державної комісії, а 30.01.2009 рішенням Львівської міської Ради за № 23 - затверджений та введений в експлуатацію (а.с.95).

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 21829,00 грн. основного боргу за договорами підряду № СР-W-0100751-LOAN та № СР-W-0100884-LOAN, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю „Резон-1” та Українським фондом соціальних інвестицій, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3274,35 грн. пені.

На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2010, представником позивача було надано розрахунок нарахування пені за спірними договорами за період з 29.03.2010 по 28.09.2010, з якого вбачається, що загальна сума пені за 6 місяців становить 1005,18 грн.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

При цьому, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, платежі за договором, суми яких затверджуються Інженером з технагляду та Інженером з впровадження перераховуються замовником на банківський рахунок підрядника протягом 21 дня з дати підписання усіма сторонами відповідного акту здачі-прийняття робіт. Якщо відбулася затримка платежу з вини замовника, нараховується пеня на суму простроченого платежу, яка має бути отримана підрядником у наступному платежі.

Оскільки останній акт приймання виконаних підрядних робіт підписаний 26.10.2008 року, то відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за виконані роботи до 16.11.2008 року, а нарахування пені позивач мав право здійснювати з 17.11.2008 року по 17.05.2009 року.

Однак, в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач здійснив нарахування пені за період з 29 березня 2010 року по 28 вересня 2010 року.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 29.03.2010 по 28.09.2010 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 у справі №13/497 - частковому скасуванню.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.101, п. 2 ст.103, п. 1, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 року у справі №13/497 скасувати частково. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського фонду соціальних інвестицій (04071, м. Київ, вул. Лукянівська, 77, код ЄДРПОУ 21715696, р/р 26001042911980 в КБ “Фінанси та кредит”, МФО 300131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1” (79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18/203, код ЄДРПОУ 20792374, р/р 260010507 в ПАТ АКБ “Львів”, МФО 325268) 21 829,00 грн. (двадцять одну тисячу вісімсот двадцять дев’ять гривень 00 коп.) – основного боргу, 218,29 грн. (двісті вісімнадцять гривень 29 коп.) – державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 205,22 грн. (двісті п’ять гривень 22 коп.).

Рішення суду в частині відмови позовних вимог щодо стягнення пені – залишити без змін.

Стягнути з Українського фонду соціальних інвестицій (04071, м. Київ, вул. Лукянівська, 77, код ЄДРПОУ 21715696, р/р 26001042911980 в КБ “Фінанси та кредит”, МФО 300131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Резон-1” (79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18/203, код ЄДРПОУ 20792374, р/р 260010507 в ПАТ АКБ “Львів”, МФО 325268) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 109,15 грн. (сто дев’ять гривень 15 коп.).

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 13/497 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді