Постанова № 13672696, 27.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.01.2011 р. справа №18/199/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Ломовцевої Н.В.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання

Клокоцкій О.Ю.

за участю представників:

від позивача:

Семенишин Ю.М. –довір.

від відповідача:

Усенко Ю.Д. –довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»с.Салтичія Запорізької області

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

18.10.2010р.

у справі

№18/199/10 (суддя Носівець В.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" м.Київ

до

Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»с.Салтичія Запорізької області

про

стягнення 261 654 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»с.Салтичія Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 261 654 грн. 36 коп. за договором фінансового лізингу №L300-09/08 від 15.09.2008р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.10.2010р. (Носівець В.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»213 585 грн. 01 коп., 2 135 грн. 85 коп. державного мита та 192 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог в залишковій частині відмовлено.

Відповідач не погодившись з прийнятим рішенням суду від 18.10.2010р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 261 645 грн. 36 коп. відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційні скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(далі - лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Прогрес»(далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L3002-09/08, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р3002-09/08 від 15.09.2008р. (далі - договір купівлі-продажу) зобов’язується придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володінні та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору) (далі –предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів.

Предмет лізингу визначений в специфікації від 15.09.2008р., яка є невід’ємним додатком до договору, в якій визначено найменування, технічний опис, модель і рік випуску предмету лізингу та його вартість: посівний комплекс Flexi-Coil ST 820, 2008 р.в., у кількості 1 шт., ціна –820 000,00 грн.

Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом прийому-передачі від 13.11.2008р., підписаним ТОВ «Бізон-імпорт»(продавець), ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(лізингодавець) та ПСП «Прогрес»(лізингоодержувач).

Пунктом 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (додаток №1 до договору) (далі –графік), та не може бути менше одного року.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненями, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

Порядок оплати лізингових платежів сторонами визначено у графіку, який є додатком № 1 до договору і підписаний обома сторонами без зауважень.

Згідно з п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу транспортних засобів (далі- Загальні умови), що є додатком №4 до договору, лізингоотримувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 5.4 договору визначено, що лізингоодержувач сплачує поточні платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Як визначено у п.3 Графіку платежів коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1.-6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.1.4 Загальних умов оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту –долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.

Підпунктом 8.4.8 Загальних умов лізингодавець має право в односторонньому порядку змінювати графік та розмір поточних лізингових платежів.

Згідно п. 6.2 договору змінений за правилами п. 6.1 Загальний умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Відповідно до п. 8.1.3 Загальних умов, лізингоотримувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п. 10.2.1 Загальних умов, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору.

Як вбачається з умов п. 6.1 договорів лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір у безспірному порядку, в тому числі, у зв’язку з невиконанням умов договору щодо сплати лізингових платежів в порядку та розмірі встановлених договором.

Відповідач умови договору фінансового лізингу належним чином не виконував, у зв’язку з чим, позивач листом № 739-04/09 від 10.04.2009 р. повідомив, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі та не допускати прострочення. Якщо прострочення сплати лізингового платежу становить більше 30 днів, то лізингодавець, на підставі п. 6.1.2. договору, має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу. Станом на 09.04.2009 р. ПСП «Прогрес»має заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 401 505 грн. 05 коп. У зв’язку з наведеним, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»вимагало транспортувати предмет лізингу на стоянку, яка буде вказана представником позивача після згоди або не згоди відповідача самостійно віддати предмет лізингу.

Зазначений лист був отриманий уповноваженим представником відповідача 14.04.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення за № 04860475, копія якого міститься в матеріалах справи.

Актом вилучення предмету лізингу від 01.06.2009р., ПСП «Прогрес»повернуло, а ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»прийняло предмет лізингу, наданого ПСП «Прогрес» на підставі договору фінансового лізингу №L3002-09/08 від 15.09.2008р. у тимчасове володіння та користування. Вартість предмету лізингу (посівний комплекс Flexi-Coil ST 820, 2008 р.в.) складає 724 552 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 8.1.17 Загальних умов лізингоодержувач зобов’язаний у разі дострокового припинення дії договору та прийняття при цьому лізингодавцем рішення про повернення предметі лізингу, здійснити за власний рахунок доставку предмета лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими приналежностями, отриманими згідно актів приймання-передачі, в придатному для експлуатації стані. Предмет лізингу повинен бути повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його зносу за час користування при нормальних умовах експлуатації. Крім того, лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю платежі, визначені в п.п. 10.3.2 Загальних правил.

Згідно п.п. 10.3.2 Загальних умов у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку:

- комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч.5 п.п. 10.3.2 Загальних умов;

- нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

- суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

- заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

- суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.

Враховуючи прийняте рішення про дострокове припинення договору позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогами щодо стягнення за спірним договором заборгованості, яка складається з: комісії лізингодавця без ПДВ –2% за дострокове розірвання договору в розмірі 13 853 грн. 76 коп., штрафних санкцій (штраф, пеня) в розмірі 45 986 грн. 89 коп., додаткових витрат (компенсації витрат по договору, відрядженню по вилученню) в розмірі 1 500 грн. 83 коп., відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами п.3 Графіку) в розмірі 692 688 грн. 23 коп., відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованості за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 110 327 грн. 28 коп., комісії лізингодавцю без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 82 082 грн. 15 коп., комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення), комісії лізингодавцю без ПДВ (відсотки за користування грошима) в розмірі 2 073 грн. 46 коп., з відрахуванням відшкодованої частини вартості предмету лізингу (вартість повернуто предмету лізингу) (- 724 552 грн. 00 коп.), разом 261 645 грн. 36 коп.

На виконання умов п. 10.3.2 Загальних умов та приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури № L3002-09/08 від 15.09.2008р.

Виходячи з приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.5 договору визначено, що комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу.

Як вже зазначалось вище п. 10.3.2 Загальних умов передбачений обов’язок лізингоодержувача зобов’язаний сплатити лізингодавцю комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що комісія лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу нарахована відповідно до правил ч. 5 п.п. 10.3.2 Загальних умов.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача комісії лізингодавця без ПДВ, 2 % за дострокове розірвання договору в розмірі 13 853 грн. 76 коп.

Щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмета лізингу, змінена за правилами п.3 Графіку) в розмірі 692 688 грн. 23 коп. судова колегія виходила з наступного.

Сума по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмета лізингу, змінена за правилами п.3 Графіку) є остаточною непогашеною індексованою вартістю предмету лізингу на дату вилучення (у відповідний період), змінену у порядку п.п. 6.1, 6.2 Загальних умов. Остаточна вартість предмету лізингу є індексованою (змінена у відповідності до наведеного вище порядку –у відповідності до курсової різниці).

Підставами щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 110 327 грн. 28 коп., комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 82 082 грн. 15 коп., комісії лізингодавця з ПДВ (перевищення подвійної облікової ставки НБУ) (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) в розмірі 37 684 грн. 76 коп. є п. 1.1, 4.1 договору та п.п.5.1-5.9, 8.1.4, 6.2.Загальних умов.

Згідно з п.п. 3.2.2 Закону «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

З норми цієї статті вбачається, що комісія у складі лізингового платежу є об’єктом оподаткування у сумі перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

З перевищенням подвійної облікової ставки НБУ позивачем (лізингодавцем) було визначено у виставлених рахунках-фактурах.

Як на підставу стягнення заборгованості з комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) в розмірі 2 073 грн. 46 коп. позивач посилається на ст.ст. 536, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України

У зв’язку з тим, що відповідачем у відповідності до п. 6.4 договору та 10.3.2 Загальних умов не були відшкодовані витрати, пов’язані з вилученням та подальшої реалізації предмету лізингу –позивачем були нараховані відсотки за користування грошима з дати вилучення предмету лізингу. Тобто нараховані відсотки на суму, що не була відшкодована відповідачем за виключенням вартості вилученого предмету лізингу.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється Законом.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлювати договором або законом. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами Договором не встановлений.

Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами передбачено законом.

Відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Відповідно до зазначених норм права позивач нараховує відповідачу на суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами від дня, коли обладнання мало бути передане у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи той факт, що ТОВ «Райффайзен Банк Аваль»на підставі договору фінансового лізингу №L3002-09/08 від 15.09.2008р. надало відповідачу в тимчасове володіння на користування посівний комплекс Flexi-Coil ST 820, 2008 р.в, а не грошові кошти колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

В заявлених вимогах позивач просив також стягнути на підставі п. 6.4 договору та п.п. 7.1, 7.4 збитки - додаткові витрати (компенсації витрат по договору, відрядженню по вилученню) за спірним договором в розмірі 1 500 грн. 83 коп.

Місцевим господарським судом зазначена вимога задоволена.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що до лізингових платежів можуть включатися інші витрати, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Враховуючи наведене, позивач не довів причинно-слідчий зв’язок між діями відповідача та виниклими збитками, а також розмір цих зитків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи із зазначених норм права вбачається, що складовою збитків є наявність збитків, противоправна поведінка боржника, причинний зв’язок між противоправною поведінкою та збитками.

При таких обставинах, вимога щодо стягнення 1 500 грн. 83 коп. збитків задоволенню не підлягає.

Як вбачється з акту від 01.06.2009р. вилучений предмет лізингу повернутий позивачу вартістю 724 552 грн. 00 коп., зазначена сума має бути відрахована від індексованої остаточної вартості згідно бухгалтерського обліку.

При таких обставинах судова колегія дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 212 048 грн. 18 коп., яка нарахована наступним чином: 13 853, 76 + 692 688, 23 + 110 327, 28 + 82 082, 15 + 37 648, 76 –724 552 (відрахування відшкодованої частини вартості предмету лізингу, вартість повернутого предмету лізингу).

У зв’язку з вищевикладеним, рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2010р. по справі №18/199/10 підлягає зміні і частині стягнення суми збитків в розмірі 1 500 грн. 83 коп., оскільки судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог в зазначеній частині.

В решті, рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2010р. по справі №18/199/10 залишається без змін, оскільки воно законне та обґрунтоване.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Враховуючи наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2010р. у справі №23/31 підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості, а інша частина рішення є законною, обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес»с.Салтичія Запорізької області і на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2010р. у справі №18/199/10 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2010р. у справі №18/199/10 –скасувати частково.

Викласти абзац 2 резолютивної частині рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2010р. у справі №18/199/10 в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» (71232, Запорізька область, Чернігівський район, с.Салтичія, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 30085680, п/р 26005060047368 філія ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Бердянськ, МФО 313399; п/р 26009336339641 в Запорізькій облфілії АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість в розмірі 212 048 грн. 18 коп., 2 120 грн. 40 коп. державного мита та 191 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

У задоволенні вимог про стягнення 1500 грн. 83 коп. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» (71232, Запорізька область, Чернігівський район, с.Салтичія, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 30085680, п/р 26005060047368 філія ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Бердянськ, МФО 313399; п/р 26009336339641 в Запорізькій облфілії АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 313010) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 49 грн. 67 коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Видати Приватному сільськогосподарському підприємству «Прогрес»с.Салтичія Запорізької області довідку на повернення державного мита в розмірі 240 грн. 57 коп. як надмірно сплаченого при подачі апеляційної скарги та довідку про повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. як помилково сплачених.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО.