Рішення № 13672494, 03.02.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р. Справа № 10/79. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта”, м. Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 188920 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача Гурова Г.В, дов. № 283 від 16.12.2010 р.

Відповідач ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення коштів у розмірі 188920 грн., у тому числі відшкодування вартості безпідставно набутого майна обладнання (морозильних ларів) у сумі 156600,00 грн., 1000,00 грн. штрафу за використання обладнання не за цільовим призначенням та 31320,00 грн. штрафу за порушення строків повернення майна з користування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання укладеного з відповідачем договору безоплатного користування майном передав останньому 92 одиниці морозильного обладнання для зберігання під час реалізації продукції позивача, однак у звязку з порушенням відповідачем умов згаданого договору позивач повідомив його про розірвання договору та вимагав повернення обладнання, проте відповідач не повернув частину обладнання в кількості 54 одиниці вартістю 156600 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.12.2010 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11.01.2011 р.

Ухвалою від 11.01.2011 р. прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, розгляд справи відкладено на 03.02.2011 р.

До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.02.2011 р. представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить винести рішення про повернення відповідачем позивачеві в натурі морозильного обладнання в кількості 54 штуки згідно з переліком, який додається, та стягнути з відповідача штраф за повернення обладнання в розмірі 31320,00 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву позивача про зміну позовних вимог від 03.02.2011 р., суд встановив, що вона відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, подана до початку розгляду справи по суті, підписана уповноваженою на те особою, примірник заяви вручено відповідачеві, останній не просить відкласти розгляд справи у звязку зі зміною позовних вимог, тому суд приймає дану заяву до розгляду і вирішує спір по суті в судовому засіданні 03.02.2011 р. за вимогами, викладеними в заяві від 03.02.2011 р.

Письмового відзиву на позов відповідач не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2011 р. просила зобовязати відповідача повернути в натурі 54 одиниці морозильного обладнання з тих підстав, що за умовами укладеного з ним договору в звязку із закінченням строку дії договору обладнання підлягало поверненню позивачу в 3-дениий строк, та стягнути з відповідача передбачений договором штраф за прострочку повернення обладнання.

Відповідач в судовому засіданні 03.02.2011 р. позов визнав частково, пояснив, що дійсно не повернув частину одержаного в безоплатне користування обладнання, і готовий передати його позивачу, однак проти стягнення штрафу заперечує, посилаючись на те, що в морозильниках зберігаються продукти позивача і до їх реалізації він обєктивно не міг повернути обладнання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 154/07 безоплатного користування майном від 21.04.2010 р. по акту прийому-передачі обладнання № 514-10 від 16.05.2010 р. позивач передав відповідачеві у тимчасове безоплатне користування майно 92 одиниці морозильного обладнання (морозильні ларі) по 2900 грн. кожна на загальну суму 266800 грн. (а.с. 5-10). Право власності позивача на майно, передане відповідачеві в тимчасове безоплатне користування, підтверджується договором № 3816 від 05.09.2008 р., укладеним позивачем з ТОВ “Дольче Віта” про купівлю-продаж холодильних скринь (обладнання), видатковою накладною ДВ-0000002 від 31.03.2010 р. та актом прийому-передачі обладнання від 31.03.2010 р. (а.с. 15-31).

За умовами зазначеного договору безоплатного користування майном відповідач (Користувач за текстом договору) зобовязався використовувати передане йому обладнання для зберігання продукції під торговими марками, належними “Дольче Віта”, та іншої продукції, отриманої від Позичкодавця (позивача), а в разі дострокового припинення або закінчення дії цього договору повернути отримане майно в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу (п.п. 1.1, 1.3, 2.8 договору).

Строк дії договору визначено до 31.12.2010 р., пунктом 5.6 договору за порушення строків повернення майна з користування передбачено штраф у розмірі 20% від вартості переданого в користування майна.

02.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 146/07, яким повідомив про припинення співпраці з ним в звязку з неналежним виконанням умов договору № 154/07 від 21.04.2010 р. і вимагав повернення обладнання в кількості 92 одиниці до 31.08.2010 р., а листом № 206/09 від 17.09.2010 р. повторно звернувся до відповідача з аналогічною вимогою, після чого сторони склали графік повернення обладнання, визначивши кінцевим терміном 31.10.2010 р. (а.с. 32-34).

З наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі обладнання від 12.10.2010 р. № 611-1-в та від 19.11.2010 р. № 625-в убачається, що відповідач повернув позивачеві 38 морозильних ларі, а не повернув пятдесят чотири морозильних ларі (скрині) під серійними номерами 20613 (інв. № 6555), 20618 (інв. № 6557), 20683 (інв. № 6561), 20670 (інв. № 6564), 20684 (інв. № 6565), 20427 (інв. № 6566), 20423 (інв. № 6567), 20420 (інв. № 6568), 20551 (інв. № 6569), 20555 (інв. № 6570), 20671 (інв. № 6571), 20713 (інв. № 6574), 20529 (інв. № 6575), 20110 (інв. № 6577), 20326 (інв. № 6578), 20336 (інв. № 6580), 20211 (інв. № 6586), 20062 (інв. № 6587), 20214 (інв. № 6589), 20340 (інв. № 6590), 20341 (інв. № 6591), 20346 (інв. № 6593), 20348 (інв. № 6594), 20507 (інв. № 6595), 20347 (інв. № 6600), 20505 (інв. № 6601), 20630 (інв. № 6330), 20626 (інв. № 6332), 20795 (інв. № 6333), 20424 (інв. № 6334), 20740 (інв. № 6337), 20550 (інв. № 6342), 20095 (інв. № 6352), 20166 (інв. № 6354), 20163 (інв. № 6355), 20542 (інв. № 6358), 20602 (інв. № 6359), 20689 (інв. № 6360), 20559 (інв. № 6361), 20575 (інв. № 6365), 20666 (інв. № 6366), 20668 (інв. № 6367), 20661 (інв. № 6368), 20665 (інв. № 6369), 20660 (інв. № 6370), 20664 (інв. № 6372), 20485 (інв. № 6374), 20328 (інв. № 6375), 20330 (інв. № 6376), 20100 (інв. № 6378), 20103 (інв. № 6381), 20101 (інв. № 6382), 20234 (інв. № 6384), 20323 (інв. № 6385) (а.с. 11-14).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобовязується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ст. 827 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобовязаний, зокрема, повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання, а згідно ч. 2 ст. 834 Цивільного кодексу позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору.

Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею визначено ст. 836 ЦК, відповідно до якої якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

У справі встановлено, що позивач припинив дію договору № 154/07 безоплатного користування майном від 21.04.2010 р. у звязку з неналежним його виконанням зі сторони відповідача і останній погодився з цим та розпочав повернення майна, однак ані в обумовлений графіком строк до 31.01.2010 р., ані в триденний строк після настання дати закінчення дії договору 31.12.2010 р. не повернув позивачеві 54 одиниці морозильного обладнання.

За таких обставин вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути майно, що є предметом позички, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Укладеним між сторонами договором № 154/07 безоплатного користування майном від 21.04.2010 р. передбачено штраф за порушення строків повернення майна з користування в розмірі 20% від вартості переданого в користування майна.

Позивач визначив розмір штрафу в сумі 31320,00 грн., виходячи з вартості 54-х одиниць неповернутого майна (54 х 2900 грн. х 20%), що не суперечить закону і не перевищує розміру штрафу, обчисленого виходячи з умов договору, тому в цій частині вимоги позивача також є обгрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій..

У даному спорі позивач про понесені ним збитки не заявляє, відповідач не ухиляється від повернення обладнання і частково виконав відповідне зобовязання, пояснив, що затримка повернення обладнання викликана необхідністю реалізації товару позивача, окрім того, сума штрафу в розмірі 31320,00 грн. дійсно є надмірною з огляду на статус відповідача як фізичної особи-підприємця.

В звязку з викладеним суд вважає за можливе зменшити належний до стягнення з відповідача штраф на 50%, стягнувши з нього на користь позивача 15660,00 грн.

Судові витрати належить покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б, адреса для листування 02140, м. Київ, а/с 91, ідентифікаційний код 33631780) морозильне обладнання (морозильні ларі) в кількості пятдесят чотири одиниці під серійними номерами 20613 (інв. № 6555), 20618 (інв. № 6557), 20683 (інв. № 6561), 20670 (інв. № 6564), 20684 (інв. № 6565), 20427 (інв. № 6566), 20423 (інв. № 6567), 20420 (інв. № 6568), 20551 (інв. № 6569), 20555 (інв. № 6570), 20671 (інв. № 6571), 20713 (інв. № 6574), 20529 (інв. № 6575), 20110 (інв. № 6577), 20326 (інв. № 6578), 20336 (інв. № 6580), 20211 (інв. № 6586), 20062 (інв. № 6587), 20214 (інв. № 6589), 20340 (інв. № 6590), 20341 (інв. № 6591), 20346 (інв. № 6593), 20348 (інв. № 6594), 20507 (інв. № 6595), 20347 (інв. № 6600), 20505 (інв. № 6601), 20630 (інв. № 6330), 20626 (інв. № 6332), 20795 (інв. № 6333), 20424 (інв. № 6334), 20740 (інв. № 6337), 20550 (інв. № 6342), 20095 (інв. № 6352), 20166 (інв. № 6354), 20163 (інв. № 6355), 20542 (інв. № 6358), 20602 (інв. № 6359), 20689 (інв. № 6360), 20559 (інв. № 6361), 20575 (інв. № 6365), 20666 (інв. № 6366), 20668 (інв. № 6367), 20661 (інв. № 6368), 20665 (інв. № 6369), 20660 (інв. № 6370), 20664 (інв. № 6372), 20485 (інв. № 6374), 20328 (інв. № 6375), 20330 (інв. № 6376), 20100 (інв. № 6378), 20103 (інв. № 6381), 20101 (інв. № 6382), 20234 (інв. № 6384), 20323 (інв. № 6385).

3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б, адреса для листування 02140, м. Київ, а/с 91, ідентифікаційний код 33631780, р/р 2600403255 в АБ “Кліринговий дім”) 15660 грн. штрафу за порушення строків повернення обладнання, 1889,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 03.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 04.02.2011 р.

Суддя Т.І.Ковальчук