Постанова № 13672491, 01.02.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 10/15

м. Чернівці 11-40 год.

За позовом Управління житлового господарства Шевченківської районної у м. Чернівці ради

до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області

про визнання нечинним розпорядження та встановлення відсутності компетенції

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Сушинський І.І.

За участю представників:

Позивача –не з’явився

Відповідача –Голубова М.Г., дов. № 04.01.2011 р. № 24-25-14/17/19

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним розпорядження № 15 від 31.01.2007 р. та встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо прийняття розпоряджень про зупинення операцій з бюджетними коштами в разі відсутності факту нових бюджетних правопорушень.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 07.02.2007 р., ухвалою від 19.03.2007 р. провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до перегляду в апеляційному порядку постанов господарського суду Чернівецької області по справах № 9/18 та № 9/19, ухвалою від 04.01.2011 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2011 р. за участю представників сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виявивши під час ревізії бюджетне правопорушення, відповідач незаконно повторно зупинив операції з бюджетними коштами відповідача в той час, як позивач не визнає вчиненого порушення, а повторного зупинення операцій з бюджетними коштами за одне й те ж саме порушення чинне законодавство не передбачає.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем з порушенням чинного законодавства у 2004-2005 рр. було нараховано та виплачено працівникам управління крім матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати ще додаткову матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу в сумі 3,3 тис. грн. та проведено перерахування до державних цільових фондів у сумі 1,2 тис. грн., що призвело до зайвого витрачання коштів державного бюджету, в зв’язку з чим відповідачем направлено вимогу позивачу про усунення вказаного порушення. Однак позивач, зазначається в позові, вимогу КРУ в області не виконав, тому до нього було застосовано захід впливу –зупинення операцій з бюджетними коштами на строк до 21.12.2006 р., а в подальшому повторно на строк до 15.02.2007 р. Повторне зупинення операцій з бюджетними коштами, вказує відповідач, не заборонено Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженим наказом Держказначейства України від 18.11.2002 р., строк зупинення операцій відповідно до ст. 120 Бюджетного кодексу України відповідачем дотримано, а пунктом 11 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках передбачено випадки, коли можливе повторне зупинення операцій з бюджетними коштами.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, в якій позивач повідомив, що повністю підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити. Представник позивача в судове засідання 01.02.2011 р. не з’явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2011 р. позов не визнав, посилаючись на викладене у відзиві, а також зазначив, що оскаржуване розпорядження уже втратило чинність, тому вимога визнати його нечинним є безпідставною.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

05.05.2006 р. контрольно-ревізійним відділом в м. Чернівці Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області проведено ревізію виконання бюджету та використання бюджетних коштів, збереження матеріальних цінностей в управлінні житлового господарства Шевченківської районної у місті ради за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2006 р.

Результати ревізії оформлені актом від 05.05.2006 р. № 24-32-21/23 (а.с. 8-26).

Під час ревізії складання та затвердження кошторисів, внесення до них змін та загального стану їх виконання перевіркою правильності планування та виплати коштів на оплату праці на 2004-2005 роки встановлено недотримання вимог п.п. 20, 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, а саме в представлених розрахунках на оплату праці на 2004-2005 роки додатково заплановано та профінансовано матеріальну допомогу в розмірі посадового окладу, крім передбачених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України допомог, в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 3,2 тис. грн. та нараховано і сплачено у відповідні Фонди кошти в сумі 1,2 тис. грн. (а.с. 11).

Ревізією витрачання коштів на оплату праці встановлено, що відповідно до рішень ХVІ сесії ІV скликання Шевченківської районної ради від 25.11.2005 р. № 107/16 “Про надання допомоги на оздоровлення”, розпорядження виконкому Шевченківської районної ради від 26.11.2004 р. № 87-р “Про надання допомоги на оздоровлення посадовим особам виконавчого апарату та виконавчих органів районної ради”, керуючись ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” в грудні 2004-2005 років окрім допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати нараховано та виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу на загальну суму 3,26 тис. грн. та проведено відрахувань у державні цільові фонди в сумі 1,2 тис. грн. (а.с. 18).

В акті ревізії зазначено, що відповідно до ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого са моврядування” умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування ви значаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад. Згідно із Законом України “Про оплату праці” умови оплати праці бюджетних установ та організа цій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього Закону Кабінет Міністрів України затвердив постано ву від 13.12.1999 р. № 2288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих ор ганів, органів прокуратури, судів та інших органів”, яка була чинною у 2004-2005 роках і якою районна рада зобов’язана керуватися під час визначення розмірів за робітної плати працівникам ради, а також, зокрема, при нарахуванні і виплаті ма теріальних допомог на оздоровлення.

Підпунктом 3 пункту 2 цієї постанови головам рад надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. При цьо му, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу відповідно до ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” є обов’язковою виплатою, а за наявності коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. № 2288 допомоги на оздоровлення та для ви рішення соціально-побутових питань можуть виплачуватись у розмірі середньо місячної заробітної плати у межах установленого фонду оплати праці.

Аналогічно, згідно із рішенням XXII сесії ІV скликання Шевченківської районної ради від 17.11.2005 р. № 151/22, виплачено такої допомоги в 2005 році в сумі 1,639 тис. грн. та проведено відрахувань у державні цільові фонди 0,606 тис. гривень. Крім того, п. 8 Положення про преміювання та матеріальне стимулюван ня працівників виконавчого апарату, управлінь, відділів та служб районної ради зазначено, що матеріальну допомогу працівникам на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань надавати в розмірі середньомісячного заробітку в межах коштів, передбачених кошторисом видатків на оплату праці.

10.05.2006 р. КРВ у м. Чернівці листом № 24-32-12/160 надіслав на адресу позивача вимоги щодо усунення виявлених під час ревізії порушень, які відмічені в акті ревізії (а.с. 27-28).

12.12.2006 р. начальником КРУ в Чернівецькій області прийнято розпорядження № 25 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, згідно з яким у зв’язку з тим, що на підставі акту ревізії від 05.05.2006 року № 24-32-21/23 встановлено незаконне використання управлінням житлового господарства Шевченківської районної ради бюджетних коштів на виплату матеріальних допомог та нарахувань на неї протягом 2004-2005 років в сумі 4,5 тис. грн., яке до цього часу не відшкодоване, відповідно до пункту 2 частини першої статті 118 Бюджетного кодексу України Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області зобов’язує зупинити операції з бюджетними коштами за реєстраційним рахунком № 35414001000759, за винятком операцій за кодами економічної класифікації видатків 1110, 1120, 1340, зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також з виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів, на строк до 21 грудня 2006 року (а.с. 29, 30).

У зв’язку з невиконанням вимог КРУ щодо усунення фінансових порушень розпорядженням начальника КРУ в Чернівецькій області № 15 від 31.01.2007 року Управлінню житлового господарства Шевченківської районної ради повторно зупинено операції з бюджетними коштами на строк до 15.02 2007 року (а.с. 31, 32).

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі –Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначені в ст. 10 Закону. Так, КРУ має право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; проводити у суб’єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи. Згідно ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 України “Про службу в органах місцевого самоврядування” умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад, а згідно з ч. 5 цієї статті Закону посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Закону України “Про оплату праці” визначено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року № 2288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів” керівники органів і голови рад, зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право у межах установленого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Ураховуючи це, допомога на оздоровлення, передбачена ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, є обов’язковою виплатою, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 2288, може виплачуватися в розмірі середньомісячної заробітної плати за умови наявних коштів на оплату праці (як правило, за рахунок економії коштів фонду заробітної плати).

Виходячи з наведеного, є юридично неспроможними доводи позивача, що ним не допущено зазначені в акті ревізії порушення щодо включення до кошторисів витрат на додаткову матеріальну допомогу та зайвої виплати в грудні 2004 та 2005 р.р. матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу на загальну суму 3,26 тис. грн. та здійснення відрахувань у державні цільові фонди в сумі 1,2 тис. грн.

Ч. 1 ст. 118 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до ст. 120 Бюджетного кодексу зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.

Порядок зупинення операцій з бюджетними коштами затверджено наказом Державного казначейства України від 18 листопада 2002 року № 213, яким серед органів, уповноважених застосовувати зупинення операцій з бюджетними коштами, передбачено органи Державної контрольно-ревізійної служби України.

Згідно п. 16 цього Порядку відновлення операцій з бюджетними коштами на рахунках не позбавляє уповноважені органи права повторного застосування зазначених санкцій до цих самих розпорядників, одержувачів бюджетних коштів у разі виникнення нових бюджетних порушень.

Відповідно до ст. 4 Закону “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів Україні і підпорядковується Міністерству фінансів України, отже є органом державної виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень, тому її посадові особи повинні діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Основного Закону України).

В ст. 61 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 16 Порядку повторне зупинення операцій з бюджетними коштами можливе лише у разі виникнення нових бюджетних правопорушень.

Твердження відповідача, що вказаний пункт не забороняє повторне застосування фінансової санкції, якою є зупинення операцій з бюджетними коштами, за одне і те ж саме правопорушення є невірним і не відповідає імперативному змісту вищевказаної норми.

Безпідставним є також посилання відповідача на п. 11 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 13.04.2006 р., який визначає механізм передбаченого законом зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету у разі їх нецільового використання (крім бюджетних коштів, одержаних як субвенція), допущеного у поточному чи минулих роках.

Вказаним пунктом встановлено, якщо протягом 30 днів після прийняття рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами не прийнято рішення про зменшення бюджетних асигнувань, контролюючим органом в установленому законодавством порядку може бути прийнято рішення про повторне зупинення операцій з бюджетними коштами.

Однак у спірному випадку за виявлене порушення до позивача не застосовувалося така санкція як зменшення бюджетних асигнувань, а була пред’явлена вимога про відшкодування зайво виплачених коштів, тому до даного спору норма п. 11 зазначеного Порядку застосовуватися не може.

Відтак, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що розпорядження Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області № 15 від 31.01.2007 року прийнято з порушенням чинного законодавства.

Позивач просить визнати це розпорядження нечинним, однак суд констатує, що на день розгляду справи судом строк дії зазначеного розпорядження закінчився і воно не діє, тобто фактично є нечинним.

Разом з тим, за змістом позовної вимоги позивач захищає своє право, обгрунтовано доводячи незаконність розпорядження КРУ в Чернівецькій області № 15 від 31.01.2007 року з моменту його прийняття, тому у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 162 КАС України з метою гарантування дотримання і захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин суд вважає, що оспорюване розпорядження належить визнати протиправним з моменту його прийняття.

Під час вирішення даної справи суд виходить із встановлених обставин, а також з того, що відповідно до КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень (п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України), а згідно п. 8 ч. 2 ст. 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені. Спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб’єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов’язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб’єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З урахуванням наведеного підлягає задоволенню вимога про встановлення відсутності компетенції у відповідача щодо прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами в разі відсутності факту нових бюджетних порушень.

У зв’язку із задоволенням позову судовий збір належить стягнути з державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним розпорядження начальника Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області № 15 від 31.01.2007 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.

3. Встановити відсутність компетенції (повноважень) Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області щодо прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами в разі відсутності факту нових бюджетних порушень.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Управління житлового господарства Шевченківської районної у м. Чернівці ради (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 176, код ЄДРПОУ 21432264) 6,80 грн. судового збору.

Порядок і строки апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 01.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 02.02.2011 р.

Суддя Т.І.Ковальчук