Рішення № 136723893, 05.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42980/25-ц

пр. 2-5246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явилась,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач, КМДА), у якому просить стягнути з відповідача на її користь 73 184,43 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 вересня 2024 року вона виявила, що на належний їй на праві власності автомобіль марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , припаркований у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , впало дерево.

Таким чином, в результаті вищезазначеної події автомобіль марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав значні пошкодження, а позивачці завдано матеріальних збитків. Також позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях та стресі.

Позивачка зазначає, що з огляду на те, що дерево, яке впало на її автомобіль, знаходилось на землі комунальної власності та не передавалось в управління чи на облік жодному балансоутримувачу, відповідальним за майнову та моральну шкоду, завдану позивачці внаслідок падіння на її автомобіль дерева, є орган місцевого самоврядування КМДА.

З урахуванням зазначеного, позивачка звернулась до суду, оскільки останній було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку із тим, що відповідачем належним чином не забезпечено організацію роботи щодо обліку зелених насаджень, проведення їх інвентаризації та періодичних наглядів, видалення аварійних зелених насаджень, за адресою: АДРЕСА_1 , визначення балансоутримувача дерева, яке впало на її автомобіль. Відтак, позивачка вважає, що відповідальність за завдану їй матеріальну та моральну шкоду слід покласти на КМДА, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2025 року.

У грудні 2025 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розміщення дерева, яке впало на автомобіль позивачки, на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 виключає можливість покладення на КМДА обов`язку по відшкодуванню позивачці шкоди внаслідок його падіння на автомобіль, належний останній на праві власності, оскільки відповідальність за утримання та благоустрій, що включає в себе, зокрема, утримання зелених насаджень прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку за зазначеною адресою покладається на балансоутримувача цього будинку та прибудинкової території - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва.

Відтак, представник відповідача вказує, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Зазначає, що позивачкою ніяким чином не доведено, що саме діями чи бездіяльністю КМДА, завдано матеріальних та моральних збитків, а тому сторона відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до КМДА.

У грудні 2025 року представником позивачки подано до суду відповідь на відзив, в якому сторона позивача не погоджується з позицією сторони відповідача, оскільки дерево, яке впало на автомобіль позивачки знаходилось на землі комунальної власності та не передавалось в управління чи на облік балансоутримувачу, а тому відповідальним за спричинену шкоду є саме орган місцевого самоврядування.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду від 10.12.2026 року відкладено судове засідання на 05.03.2026 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Судовим розглядом встановлено, що 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 виявила, що у дворі багатоквартирного будинку, за адресою: м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 13, на належний їй транспортний засіб марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , впало дерево. Дана подія підтверджується довідкою Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25 вересня 2024 року про результати проведення перевірки заяви гр. ОСОБА_2 та фотографіями з місця події.

В результаті вищезазначеної події автомобіль "КІА", д.н.з. НОМЕР_1 , отримав значні пошкодження, а позивачу завдано матеріальних збитків.

Так, позивач посилається на те, що відповідно до Звіту №2041 Про визначення вартості матеріального збитку автомобіля КІА SРОRТАСЕ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 27 січня 2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КІА KA6053CT, реєстр. № НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при падінні дерева станом на 16 вересня 2024 (на дату пошкодження), складає 57 725,86 гривень.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 2041 від 27 січня 2025 року вартість ремонту КІА SРОRТАСЕ, реєстр. № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при падінні дерева становить 73184,43 гривень.

Позивач зазначає, що 16 січня 2025 року адвокатом Жуком А.М. надіслано до Київської міської ради адвокатський запит стосовно надання інформації про балансоутримувача зелених насаджень, що знаходяться між будинками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді на адвокатський запит адвоката Жука А.М., наданої Печерською в місті Києві державною адміністрацією вих. № 105-768 від 21 січня 2025 року, стосовно надання інформації про балансоутримувача зелених насаджень, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зазначено, що балансоутримувач зелених насаджень, що знаходиться за вказаною адресою, не встановлений, паспорта об`єктів благоустрою відсутні.

Відтак, позивач вважає, що дерево, яке впало на її автомобіль, знаходилось на землі комунальної власності та не передавалось в управління чи на облік жодному балансоутримувачу, відповідальним за майнову шкоду, завдану позивачу внаслідок падіння на її автомобіль дерева, є орган місцевого самоврядування - КМДА.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов наступного висновку.

У частинах першій, другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19.

При цьому відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Також, частиною другою статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частини сьомої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Згідно частини п`ятої статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які є чинними, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005р. № 76, зареєстрованих в МЮ України 25 серпня 2005р. за № 927/11207 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з пунктом 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. № 1051/1051, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Пунктом 3.2. Правил передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (пункт 5.5. Правил).

Аналогічні норми містяться у підпункті 9.2 пункту 9 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно частини першої статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Отже, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачці майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.

З огляду на те, що гілка дерева, яка впала на автомобіль позивача, знаходилось на землі комунальної власності та не передавалось в управління чи на облік жодному балансоутримувачу, зворотного при розгляді даної справи не доведено та не встановлено, відповідальним за майнову шкоду, завдану позивачці внаслідок падіння на його автомобіль гілки дерева, є саме виконавчий орган органу місцевого самоврядування - КМДА.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №200/22129/16-ц та від 25 січня 2023 року у справі №522/2891/20, в яких покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Сторонами не доведено, що автомобіль позивачки на момент пошкодження знаходився в місці, забороненому для паркування. Факт неправильного паркування працівниками правоохоронних органів зафіксовано не було, відомості стосовно притягнення позивачки до відповідальності за порушення у сфері дорожнього руху в матеріалах справи відсутні.

У даному випадку судом не встановлено, що дерево могло впасти на автомобіль позивачки через погодні умови, які є непереробною силою, адже відповідачем цього не доведено належними та допустимими доказами, а відтак відсутні підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Щодо розміру завданої шкоди, то вона підтверджена належними доказами, позивака довела розмір витрат, які вона понесла для відновлення свого порушеного права, що за висновком ремонтної калькуляції №2041 від 27 січня 2025 року вартість ремонту КІА SРОRТАСЕ, реєстр. № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при падінні дерева становить 73184,43 гривень.

Відповідачем не спростовано вказаний Висновок.

Відповідачем на спростування Висновку ремонтної калькуляції, поданого позивачкою, клопотань про призначення експертизи не заявлялось, а тому немає підстав для не врахування цього письмового доказу при ухваленні рішення у справі.

З огляду на вищезазначене, вина КМДА в пошкодженні автомобіля позивачки та завданні матеріальної шкоди встановлена та вказаним відповідачем не спростована.

Щодо вимог про стягнення з моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

У даному випадку пошкодження автомобіля сталось із вини КМДА. Позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями з боку КМДА, які це спричинили. Безумовно, внаслідок пошкодження автомобіля, позивачці було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, позивачкою не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивачка посилалася на те, що пошкодження її автомобіля завдало душевних страждань і негативно вплинуло на моральний стан.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Суд, враховуючи обставини справи, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки 73 184,43 грн. майнової шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача Київської міської державної адміністрації на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,00 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 73 184 (сімдесят три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 43 коп. та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2 422,00 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Київська міська державна адміністрація: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 00022527.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ