Рішення № 13672370, 03.02.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р.Справа № 17/5025/59/11 За позовом: Приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця

до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 3500,00 грн.

Суддя Димбовський В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Айснет", м. Вінниця у позовній заяві просить суд стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 3500, 00 грн. як оплату заставної вартості неповернутого холодильного обладнання.

Представник позивача у судовому засіданні (від 24.01.11.) позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на докази, подані в обгрунтування позову.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, на адресу суду повернулась ухвала про невручення відповідачу з відміткою про неповну адресу.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

03.05.2007 року між сторонами підписаний договір позички холодильного обладнання №Х-02.

Відповідно до п. 1.1 Позичкодавець передає, а Користувач приймає у безоплатне користування, на строк визначений даним договором, холодильне обладнання згідно акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

П. 3.7. Договору визначено, що в разі необхідності Користувач зобов'язаний повернути Позичкодавцю обладнання в триденний термін.

П. 6.1 Договору передбачено, що Користувач несе відповідальність за всі пошкодження, що виникли внаслідок порушення правил експлуатації, зберігання або переміщення Обладнання. В цьому випадку ремонт Обладнання буде виконаний за рахунок Користувача. У випадку втрати обладнання Користувач сплачує Позичкодавцю заставну вартість Обладнання, вказану в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

П.7.1 зазначено, що даний Договір вступає в сулу з моменту його підписання. Строк дії договору до 31.12.07р.

П. 7.4 передбачено, якщо Користувач продовжує користуватися Обладнанням після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень Позичкодавця протягом одного місяця, Договір вважається, поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.

Як вбачається з акту прийому-передачі від 20.05.07р. ПП "Айснет" видало, а ПП ОСОБА_1 прийняв холодильне обладнання на умовах безоплатного користування. Заставна вартість морозильної камери складає 3500, 00 грн.

14.09.10р. позивач надіслав відповідачу претензію №01/10 з вимогою повернути холодильне обладнання або сплатити його заставну вартість. Однак, претензія була повернута і не вручена відповідачу у зв'язку з тим, що відповідно до довідки поштового відділення від 16.09.10р. зазначена неповна адреса.

05.01.11р. працівниками ПП "Айснет" було складено акт про відсутність наданого в безоплатне користування холодильного обладнання за адресою, вказаною ПП ОСОБА_1

Оскільки відповідач не повернув зазначене обладнання та не сплатив його вартість, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3500 грн. оплати заставної вартості неповернутого холодильного обладнання.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається наступне:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Статтею 52 ЦК України, передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Як передбачено приписами ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 827 за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі (ч.2 ст. 828 ЦК України).

Згідно п.3 ч.2 ст.833 ЦК України користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Згідно ч.1 ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Враховуючи те, що відповідач на вимогу позивача не повернув надане в безоплатне користування обладнання, не сплатив його вартість, вимога позивача є правомірною.

Беручи до уваги вищевикладені положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, які є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростували позовні вимоги суду не подав.

Судові витрати по справі покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 3500, 00 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця (вул. Примакова 72, код 30247811) 3500, 00 грн. (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) заставної вартості неповернутого холодильного обладнання, 102 грн. витрат по оплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук.3 прим.:

1- до справи,

2- позивачу,

3- відповідачу.