Рішення № 13672317, 04.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.

Справа № 10/91-1943

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс", м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско", м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40

За участю представників:

Позивача: Авдєєнка В.В.- представника, довіреність №223 від 25 серпня 2010 року.

Відповідача: Боднар О.В. –представника, довіреність від 11.01.11 р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20,22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс", м. Тернопіль, вул. За Рудкою, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско", м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40 - 226 393,83 грн. безпідставно оплаченої орендної плати за користуванням земельною ділянкою, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Заявлені вимоги, підтримані представником в судовому засіданні, позивач обґрунтовує договором дострокової оренди, укладеного 30.09.2000 року між АТ ЗТ"Автотехсервіс" та ТзОВ "Аско", на підставі якого позивачем в період з 25.10.2002 року по 22.07.2010 року було сплачено на користь ТзОВ "Аско" 226393,83 грн. за оренду земельної ділянки площею 1000 м кв. Зазначає, що земельна ділянка не належить відповідачу, а знаходиться в постійному користуванні останнього, а власником вказаної земельної ділянки є Тернопільська міська рада. Посилаючись на ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України вважає, що одержані відповідачем кошти в сумі 226393,83 грн. на підставі згаданого вище договору були сплачені відповідачем без встановлених законом підстав.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13 грудня 2010 року порушено провадження у справі № 10/91-1943 та призначено до розгляду о 10 год. 24 грудня 2010 року . Згідно клопотання відповідача ухвалою господарського суду від 24 грудня 2010 року справу слуханням відкладено до 14 годин 45 хвилин 11 січня 2011 року.

У судовому засіданні та у відзиві на позов (вх..№ 8178 від 11 січня 2011 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско" зазначає, що 30.09.2000р. між АТЗТ „Автотехсервіс" та TOB „Аско" було укладено договір довгострокової оренди, згідно п. 1.1 Договору, TOB „Аско" виділило Орендарю (АТЗТ „Автотехсервіс") частину платної стоянки автотраспорту (площадка) площею 1000 кв. м.

ТОВ Аско вважає, що твердження позивача про те, що йому передавалася в оренду земельна ділянка являються безпідставними. Посилаючись на статтю 93 ЗК України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ; предметом вищевказаного договору являється оренда стоянки автотранспорту, а не земельна ділянка. Тому, вважає, позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 11 січня 2011 року оголошено перерву до 12 годин 21 січня 2011 року.

В порядку статті 77 ГПК справу слуханням відкладено до 10 годин 45 хвилин 04 лютого 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги повністю .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив наступне:

Згідно ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб’єктів.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: Приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс", місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33 є юридичною особою, яка зареєстроване Тернопільською районною державною адміністрацією 19.03.1996 року та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 23588912, що підтверджується Довідкою № АА №169626 від 20.04.2010 року Головного управління статистики у Тернопільській області ( копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділений правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

Згідно приписів ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У судовому засіданні встановлено , що 30.09.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аско" в особі директора Андрійчука Т.Д. надалі орендодавець, та Акціонерним товариством закритого типу "Автотехсервіс" в особі директора Богайчука Б.І., що діє на підставі статуту (орендар) укладено договір довгострокової оренди.

Пунктом 1.1. Договору сторони визначили , що TзOB "Аско" виділяє "ОРЕНДАРЮ" частину платної стоянки автотранспорту (площадка) площею 1000 кв. м. для облаштування АЗС.

Згідно п. 2.1. Договору Орендодавець зобов’язувався передати для облаштування АЗС площадку площею 1000 кв. м. за адресом м. Тернопіль вул. Микулинецька ,40 .

Розділом ІІІ Договору сторони визначили порядок розрахунків за оренду площадки : плата за оренду становить 2280 грн. проводиться щомісячно до 5 числа місяця за звітним із врахуванням індекс інфляції ( п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1,4.2,4.3. передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2010 року. Даний Договір автоматично пролонговується на невизначений термін у разі виконанням сторонами своїх зобов'язань Договору. Договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань, невигідні наслідки у зв'язку з розірванням даного Договору покладаються на винну сторону.

Отже , умовами договору сторони визначили , що об’єктом оренди є частина платної стоянки автотранспорту ( площадка ) , площею 1000 кв. м. для облаштування АЗС, що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Микулинецька ,40 ..

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову у даній справі приватне акціонерне товариство " Автотехсервіс " м. Тернопіль визначило стягнення з ТзОВ " АСКО " на його користь 226393,83 грн. безпідставно оплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили , що у випадках , передбачених даним Договором , сторони керуються чинним законодавством .

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна “ оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди.

Згідно цієї ж норми, оренда майна інших форм власності могла регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Укладений між сторонами Договір не містив застережень щодо виключення можливості регулювання відносин за згаданим Законом, а тому при вирішенні спору суд також застосовує положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна “.

У відповідності до статті 3 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна ” - Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами 1, 3 ст. 19 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна ” встановлено, що Орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, розмір та строки якої визначаються у договорі.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, в тому числі і щодо об’єкту оренди .

Відповідно до п.3 ст. 18 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна ” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

У відповідності до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

У судовому засіданні встановлено , що позивач у справі прийняв до виконання Договір Довгострокової оренди від 30.09.2000 року : в період з 25.10.2002 року по 22.07.2010 року сплачено за оренду на користь TOB "Аско" 226393,83 гривень , що підтверджується платіжними дорученнями за обумовлений період, а саме: №501 від 25.10.02 на суму 2283,67 гривень №556 від 20.11.02 на суму 2283,67 гривень, №612 від 20.12.02 на суму 2283,67 гривень, №38 від 24.01.03 на суму 2283,67 гривень, №86 від 24.02.03 на суму 2283,67 гривень, №145 від 23.03.03 на суму 2283,67 гривень, №197 від 18.04.03 на суму 2283,67 гривень, №255 від 23.05.03 на суму 2283,67 гривень, №320 від 23.06.03 на суму 2283,67 гривень, №378 від 22.07.03 на суму 2283,67 гривень, №430 від 21.08.03 на суму 2283,67 гривень, №504 від 29.09.03 на суму 2283,67 гривень, №557 від 24.10.03 на суму 2283,67 гривень, №599 від 17.11.03 на суму 2283,67 гривень, №673 від 19.12.03 на суму 2283,67 гривень, №37 від 22.01.04 на суму 2283,67 гривень, №54 від 02.02.04 на суму 1000 гривень, №55 від 03.02.04 на суму 1283,67 гривень, №128 від 10.03.04 на суму 2283,67 гривень, №187 від 06.04.04 на суму 2283,67 гривень, №296 від 17.05.04 на суму 2283,67 гривень, №371 від 11.06.04 на суму 2283,67 гривень, №480 від 14.07.04 на суму 2283,67 гривень, №597 від 17.08.04 на суму 2283,67 гривень, №683 від 13.09.04 на суму 2283,67 гривень, №828 від 12.10.04 на суму 2283,67 гривень, №1041 від 24.11.04 на суму 2283,67 гривень, №1127 від 15.12.04 на суму 2283,67 гривень, №74 від 20.01.05 на суму 2283,67 гривень, №201 від 16.02.05 на суму 2283,67 гривень, №361 від 22.03.05 на суму 2283,67 гривень, №518 від 21.04.05 на суму 2283,67 гривень, №636 від 20.05.05 на суму 2283,67 гривень, №814 від 29.06.05 на суму 2283,67 гривень, №961 від 25.07.05 на суму 2283,67 гривень, №975 від 27.07.05 на суму 1248,50 гривень, №1124 від 22.08.05 на суму 2283,67 гривень, №1303 від 22.09.05 на суму 2283,67 гривень, №1479 від 25.10.05 на суму 2283,67 гривень, №1643 від 22.11.05 на суму 2283,67 гривень, №1796 від 19.12.05 на суму 2283,67 гривень, №49 від 13.01.06 на суму 2283,67 гривень, №242 від 16.02.05 на суму 2283,67 гривень, №389 від 22.03.06 на суму 2283,67 гривень, №529 від 18.04.06 на суму 2283,67 гривень, №629 від 16.05.06 на суму 2283,67 гривень, №808 від 19.06.06 на суму 2283,67 гривень, №1006 від 20.07.06 на суму 2283,67 гривень, №1159 від 17.08.06 на суму 2283,67 гривень, №1318 від 15.09.06 на суму 2283,67 гривень, №1488 від 16.10.06 на суму 2283,67 гривень, №1745 від 23.11.06 на суму 2283,67 гривень, №1879 від 15.12.06 на суму 2283,67 гривень, №32 від 11.01.07 на суму 2283,67 гривень, №239 від 15.02.06 на суму 2283,67 гривень, №390 від 15.03.07 на суму 2283,67 гривень, №596 від 16.04.07 на суму 2283,67 гривень, №703 від 14.05.07 на суму 2283,67 гривень, №889 від 15.06.07 на суму 2283,67 гривень, №1062 від 17.07.07 на суму 2283,67 гривень, №1237 від 15.08.07 на суму 2283,67 гривень, №1418 від 14.09.07 на суму 2283,67 гривень, №1556 від 12.10.07 на суму 2283,67 гривень, №1802 від 20.11.07 на суму 2283,67 гривень, №1943 від 14.12.07 на суму 2283,67 гривень, №62 від 17.01.08 на суму 2283,67 гривень, №286 від 14.02.07 на суму 2283,67 гривень, №473 від 14.03.08 на суму 2345,33 гривень, №687 від * 15.04.08 на суму 2434,45 гривень, №888 від 19.05.08 на суму 2585,39 гривень, №998 від 06.06.08 на суму 2665,58 гривень, №1318 від 22.07.08 на суму 2686,88 гривень, №1492 від 15.08.08 на суму 2700,32 гривень, №1793 від 24.09.08 на суму 2703,02 гривень, №1992 від 16.10.08 на суму 2732,76 гривень, №2413 від 28.11.08 на суму 2732,76 гривень, №2664 від 29.12.08 на суму 2820,90 гривень, №21 від 12.01.09 на суму 46,45 гривень, №104 від 20.01.09 на суму 2400,16 гривень, №278 від 11.02.09 на суму 2469,76 гривень, №584 від 19.03.09 на суму 2506,81 гривень, №900 від 30.04.09 на суму 2541,91 гривень, №1065 від 19.05.09 на суму 2564,79 гривень, №1367 від 23.06.09 на суму 2577,61 гривень, №1684 від 22.07.09 на суму 2605,96 гривень, №1957 від 18.08.09 на суму 2603,35 гривень, №2331 від 22.09.09 на суму 2598,14 гривень, №2660 від 22.10.09 на суму 2618,93 гривень, №2889 від 16.11.09 на суму 2642,50 гривень, №3329 від 28.12.09 на суму 2671,57 гривень, №100 від 18.01.10 на суму 2695,61 гривень, №431 від 25.02.10 на суму 2744,13 гривень, №660 від 23.03.10 на суму 2796,27 гривень, №961 від 21.04.10 на суму 2821,44 гривень, №1307 від 27.05.10 на суму 2812,98 гривень, №1546 від 18.06.10 на суму 2796,10 гривень, №1899 від 22.07.10 на суму 2784,92 гривень.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.04.2004 року № 411-2004-п платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами (п. 3.6). Реквізит “ Призначення платежу “ платіжного доручення заповнюється платником так , щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу . Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “ Призначення платежу “.

Обґрунтовуючи позов ПАТ " Автотехсервіс " м. Тернопіль надало суду копії платіжних доручень про перерахування коштів на рахунок ТзОВ " Аско "

У графі " призначення платежу " позивач вказує як орендна плата за відповідний період.

Відповідно до ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п.4 ч.3. ст.1212 ЦК України). Набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність особи, яка завдала шкоду, може застосовуватися судом при доведеності всіх умов цивільно-правової відповідальності, а саме: наявності шкоди для позивача; протиправності поведінки відповідача; безпосереднього причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою; вини сторін.

Отже, протиправність поведінки заподіювача шкоди є обов’язковою підставою відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність ).

Посилання позивача на застосування ст. 1212 ЦК України не можуть бути прийнято судом до уваги оскільки перераховані позивачем кошти на рахунок відповідача на підставі договору оренди не є безпідставно отриманими коштами.

З огляду на наведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства " Автотехсервіс " м. Тернопіль щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " АСКО " м. Тернопіль 226393,83 грн. як безпідставно оплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою є необґрунтованими та такими , що не підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача в порядку статті 49 ГПК України .

Керуючись статтями 55,129 Конституції України , статтями 12,20,123,124,125 ,142-145,152 Земельного Кодексу України, статтями 3,18,19 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна ”, статтями 11,16, 202,525,526,1166,1212, ЦК України , статтями 20,283 ГК України , статями 1,33,43,49,54,82-85 ГПК України господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.В позові відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

3.Повне рішення складено 07 лютого 2011 року.

Суддя М.Є. Півторак