Рішення № 136723051, 21.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/279/26

2/583/521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 3251419 від 26.11.2020 р. у розмірі 32800,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 26.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір № 3251419 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн. на строк 30 днів з можливістю продовження, знижена процентна ставка 1,43 %, стандартна процентна ставка 1,9 % в день від суми кредиту. 30.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30062021, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». 23.05.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 року перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 32800,00 грн., яку просить стягнути з відповідача.

20.05.2026 р. від відповідача надійшли пояснення, в яких просить в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження заявленої заборгованості за кредитним договором №3251419. Довідка Вих. № 6153-ВП від 07.11.2025, надана позивачем на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів не є належним доказом, оскільки не відображає номер рахунку отримувача, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з`ясувати кому були перераховані кошти неможливо. Розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована по спірному кредитному договору. Відповідач не згодний з твердженням Позивача стосовно укладення договору №3251419 в електронній формі. Беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, котре надходить у формі листа до електронної пошти, або у додаток банку, виключає підписання Відповідачем зазначених кредитних договорів через будь який із зазначених способів. Позивачем не надано жодного доказу направлення будь-якого ідентифікатора Відповідачеві (наприклад довідки від мобільного оператора), не надано доказів використання Відповідачем цього ідентифікатора. До позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував проходження Відповідачем до підписання договору або під час його підписання процедури верифікації. Надана Позивачем до позовної заяви Довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом , який би підтверджував додержання порядку підписання документу електронним підписом, оскільки вона видана ТОВ «Авентус Україна», з яким і було підписано договір, а отже це є їх внутрішнім документом, який немає жодної юридичної сили. Таким чином, оскільки Договір про надання споживчого кредиту №3251419 від 26.11.2020 р. не містить електронного підпису ОСОБА_1 , та відсутні будь які документи, які б підтверджували проведення процедури верифікації клієнта, вказане свідчить про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення Відповідача на укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з Відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих Позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку його дії. Нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим, про що свідчить судова практика. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ст. 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Згідно умов кредитного договору №3251419 від 26.11.2020 р., строк кредиту складає 30 днів з 19.05.2020 (до 26.12.2020 р.), про що також зазначено самим кредитором в додатку до договору «Графіку платежів». Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались ТОВ «Авентус Україна» до 29.06.2021 р. Але Позивач не надав жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до їх умов, і матеріали справи таких відомостей не містять. З урахуванням вказаних в договорі строків кредитування заборгованість по відсотках за договором №3251419 від 26.11.2020 р. представник відповідача проводить наступні розрахунки: 10 000,00 грн. (сума кредиту) * 30 днів (строк кредитування) * 1,99 % / 100 = 5970 грн. Відтак, сума заборгованості по відсоткам не повинна перевищувати 5970 грн. Отже, з урахуванням наданих Відповідачем розрахунків заборгованості по відсотках та загальної суму кредитування відповідно до умов кредитного договору № №3251419 від 26.11.2020, заборгованість не має перевищувати розміру 15 970 грн.:- тіло кредиту 10 000 грн. - відсотків за користування кредитом (з урахуванням нарахування відсотків за період строку кредитування 30 днів) - 5970 грн. Вартість правничої допомоги в сумі 13 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є неспівмірним. Відповідач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом Позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Наголошують, що для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Відшкодування заявлених представником Позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, в письмовій заяві представник відповідача просить розглядати справу № 583/279/26 без участі представника відповідача.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 26.11.2020 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3251419 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами даного договору відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн. на строк 30 днів, стандартна процента ставка становить 1,9 %, знижена процентна ставка 1,43 %. (а.с. 7-11).

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

До укладення кредитного договору, 26.11.2020 р. ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір № 7633924 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М303210.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконано свої зобов`язання за договором та перерахувало ОСОБА_1 26.11.2020 р. грошові кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується інформацією ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6153-ВП від 07.11.2025 р., ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» № 10974-25-Е від 11.11.2025 р. (а.с. 14, 15-16).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

30.06.2021 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» як клієнтом та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором укладено договір факторингу № 30062021, на підставі яких ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р., укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 32800 грн. (витяг з реєстру боржників від 10.06.2021 р.) (а.с. 17-20).

23.05.2024 р. між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як клієнтом та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як фактором укладено договір факторингу № 23/05/24, на підставі яких ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р., укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 32800 грн. (реєстр заборгованостей № 1 від 23.05.2024 р.) (а.с. 21-33).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» станом на 29.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р. становила 32800,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума основного боргу, 22800,00 грн. сума заборгованості по відсоткам (а.с. 34-38).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 08.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р. становила 32800,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума основного боргу, 22800,00 грн. сума заборгованості по відсоткам (а.с. 48 зворот).

Розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору.

Правильність розрахунку заборгованості за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р. відповідачем не спростована.

Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Доводи представника відповідача про те, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом і не може бути доказом, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до пункту 63 цього Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

До матеріалів справи долучено інформацію ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за укладеним договором № 3251419 від 26.11.2020 р. (а.с.34-38), яка відображає конкретні операції з використання коштів за кожен день користування кредитом. Сам по собі факт формування розрахунку банком не робить його недопустимим доказом, якщо він підтверджується первинними документами про рух коштів, достовірність яких відповідачем не спростована.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів перерахування коштів не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні інформацією ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6153-ВП від 07.11.2025 р. про успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема 26.11.2020 р. на суму 10000,00 грн., марка картки НОМЕР_2 , код авторизації 424788, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-12406435, а також довідка ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» № 10974-25-Е від 11.11.2025 р. про надання інформації щодо даних, які підтверджують видачу на платіжні картки клієнтів онлайн кредитів, право вимоги за якими було передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», зокрема ОСОБА_1 , номер кредитного договору 3251419, назва банку/платіжної системи через яку перерахувалися кошти боржнику WayForPay, дата транзакції 11/26/2020, ID транзакції creditplus-12406435, сума транзакції 10000,00 грн. (а.с. 14-16, 58).

Відповідачем не надано доказів на спростування вказаної інформації, зокрема виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 .

Щодо доводів представника відповідача про неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредиту, суд зазначає наступне.

26.11.2020 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3251419 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредит за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Крім того, як вбачається з інформації за укладеним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було нараховано відсотки за період з 26.11.2020 р. по 26.03.2026 р. на зальну суму 22800,00 грн., тобто в межах строку, передбаченого договором. ТОВ «Європейцська агенція зх. повернення боргів» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» після отримання права вимоги до боржника відсотки не нараховувалися (а.с. 57).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 р. в сумі 32800,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 р.; заявку на надання юридичної допомоги № 276 від 01.12.2025 р.; витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 р. (а.с. 39-45).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», суд виходить з наступного.

У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: надання усної консультації з вивченням документів 2 год. 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. 9000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 13000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 6).

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 5662,40 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором № 3251419 про надання споживчого кредиту від 26.11.2020 року в сумі 32800,00 грн. та 5662,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 38462,40 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова