Рішення № 13672255, 31.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 16/121

За позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ

про стягнення 63328 грн. 69 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача Васильченко О.П., довіреність від 27.08.2010 №1185;

від відповідача - представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 58759 грн. 29 коп., заборгованість за процентами у сумі 3234 грн. 26 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 966 грн. 60 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 368 грн. 54 коп. на підставі кредитного договору від 30.10.2006 №109/11-45/517.

Позивач листом від 31.01.11 повідомив, що борг відповідача на день звернення з даним позовом до суду за кредитом складає 18914,55грн., борг за процентами 3234,26грн. Між тим, позивач наполягає на достроковому стягненні кредитної позики у повному обсязі на суму 58759,29грн. з урахуванням вказаного розміру боргу у звязку з порушенням відповідачем порядку та строків повернення грошових коштів. Також позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем боргу по кредиту в сумі 4000грн. під час розгляду справи.

Відповідач протягом розгляду справи з 02.12.10. по 31.01.11. - не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні, не надав суду витребуванні документи та не використав свого права на захист, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Ухвалою від 19.01.11. явка представника відповідача не була визнана обовязковою. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено кредитний договір від 30.10.06. №109/11-45/517, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 152000рн. з відсотковою ставкою у розмірі 19,5% річних зі строком повернення до 30.10.11. Додатком до даного договору сторони домовились про погашення позики у відповідності до графіку платежів, починаючи з 29.11.06. і до 21.09.11.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит на суму 152000рн., сплативши грошові кошти на банківський рахунок відповідача №2600015180 згідно його заяви, що підтверджено особистою заявою відповідача про переказ грошових коштів від 01.11.06. на 1525000грн., меморіальним ордером від 08.11.06. №8187 про переказ на вказаний рахунок суми 152000грн.

В порушення прийнятих на себе обовязків позичальник (відповідач) не сплачував у встановлений кредитним договором та графіком погашення кредиту строк щомісячні платежі для повернення позики, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд достроково стягнути з відповідача борг по кредиту у повному обсязі в сумі 58759,29грн., боргу по відсотках в сумі 3234,26грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обовязку по поверненню позики та відсотків за користування позикою, до стягнення заявлено пеню за кредитом у сумі 966,60грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 368,54грн. за період з 13.05.10. по 08.11.10.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг по кредиту в сумі 4000грн., у звязку з чим провадження у справі в даній частині підлягає припиненню на підставі правил п.1.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору з віднесенням судових витрат в цій частині н відповідача.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст..526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем кредитного договору від 30.10.06. №109/11-45/517, на підставі якого відповідач зобовязаний повернути позику у відповідності до умов додаткової угоди (графіку регулярних платежів). Умови укладеного договору є обовязковими для відповідача і відповідач повинен повернути позивачу кредит у повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитом, у відповідності до вимог закону і укладеного договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір від 30.10.06. №109/11-45/517 є обовязковим для виконання сторонами. Договором про надання кредиту, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем повернення позики, і зобовязань по сплаті відсотків, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України визначено строк права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт надання відповідачу кредиту за кредитним договором на суму 152000грн. і заборгованість за кредитом 18914,55грн., боргу по відсотках в сумі 3234,26грн.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по поверненню позики, сплаті відсотків по кредиту, чим порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору від 30.10.06. №109/11-45/517 і вимоги закону.

Правилами ст.ст. 526,629,1054 Цивільного кодексу України і умовами кредитного договору від 30.10.06. №109/11-45/517встановлено обовязок відповідача виконувати укладений договір та додатки до договору належним чином і обовязок позичальника (відповідача) відповідати перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що і надано кредит, включаючи сплату основного боргу, процентів, тобто, обовязок сплатити позику і проценти закон покладає на відповідача. Відсотки за кредитом є основним боргом по кредитному договору.

Згідно ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та

сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований в частині 58759,29грн. (борг на день звернення з позовом до суду 18914,55грн. 4000грн. сплачено відповідачем під час розгляду справи, 35844,74грн. остаточний борг по кредиту, який позивач вимагає стягнути достроково), в частині стягнення відсотків в сумі 3234,26грн. підтверджений належними доказами, позовні вимоги відповідають умовам укладеного сторонами договору і закону, а відтак - з відповідача слід стягнути борг по кредиту в сумі 18914,55грн., достроково стягнути решту позики в сумі 35844,74грн., борг по відсотках в сумі 3234,26грн.

За порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, у позивача виникає право на вимогу неустойки на підставі норм ст.ст.230-232 ГК України.

Вимоги позову в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату боргу та відсотків по кредиту слід задовольнити, оскільки дані вимоги цілком обґрунтовані умовами укладеного сторонами кредитного договору від 30.10.06. №109/11-45/517, яким встановлено обовязок відповідача сплатити позивачеві неустойку у вигляді пені за несплату боргу по позиці та відсотків за користування кредитом (пункт 10.2) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення грошового зобовязання. Дана вимога також цілком відповідає вимогам закону ст.232 ГК України, якою встановлено обовязок боржника (відповідача) сплатити неустойку у разі порушення грошового зобовязання.

За таких підстав, позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача борг по кредиту в сумі 18914,55грн., достроково стягнути решту позики в сумі 35844,74грн., борг по відсотках в сумі 3234,26грн., пеню за порушення строків оплати позики в сумі 966,60грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 368,54грн. за період з 13.05.10. по 08.11.10.

У відповідності до правил ст.49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача повністю.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232 ГК України, ст.ст.1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,44-49,75,п.1.1ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, вул. «Лєскова», 9, ід. код 14305909 в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ заборгованість за кредитом у сумі 18914,55грн., достроково стягнути решту позики в сумі 35844,74грн., борг по відсотках в сумі 3234,26грн., пеню за порушення строків оплати позики в сумі 966,60грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 368,54грн., державне мито в сумі 633,29грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. Видати наказ.

3.Припинити провадження у праві в частині 4000грн. боргу по кредиту.

Рішення підписане 04.02.11.

Суддя Р. Шеліхіна