Рішення № 13672229, 03.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.11 Справа № 13/1

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 347 911 грн. 37 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Подкова І.Л. дов. № 59 від 01.01.2011 р.

Від відповідача

Ткачук О.В. дов. № 217-3012 від 30.12.2010 р.

У засіданні брали участь:

Секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 15000 грн. 00 коп. боргу за використану в вересні-жовтні 2010 р. активну електричну енергію, 233873 грн. 92 коп. –боргу за компенсацію перетоків реактивної електроенергії, 86585 грн. 10 коп. –пені, 2583 грн. 65 коп. –3 % річних, 9868 грн. 70 коп. –втрат від інфляції.

Позивач позов підтримав, зазначив, що після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив борг за активну електричну енергію –15000 грн. 00 коп. та борг за компенсацію перетоків реактивної електроенергії –233873 грн. 92 коп.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись зокрема на необґрунтованість розрахунків пені, втрат від інфляції зроблених позивачем. Згідно контр-розрахунку відповідача від 17.01.2011 р. є обґрунтованим нарахування втрат від інфляції –8697 грн. 87 коп., пені –47116 грн. 34 коп.

Відповідачем 26.01.2011 р. заявлене клопотання про зменшення нарахованої пені до 40 000 грн. 00 коп. з огляду на те, що вона нарахована за прострочення оплати електричної енергії яка в вересні-жовтні 2009 р. фактично споживалась не позивачем, а об’єктами комунальної власності, та приймаючи до уваги те, що позивач повністю сплатив основний борг та знаходиться в важкому фінансовому стані.

Позивач проти зменшення пені заперечує, посилаючись на необґрунтованість клопотання.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ: 01.01.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір № 44 про постачання електричної енергії, за яким позивач зобов’язався продавати електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі передбачені договором.

Відповідно до п. 9 «Порядок розрахунків», що є додатком до договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, та інші нарахування, відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Згідно п. 4.4.1 договору у випадку прострочення оплати відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов договору в вересні-жовтні 2010 р. позивач відпустив відповідачу електричну енергію на суму 407362 грн. 01 коп.

В наслідок неповної оплати електричної енергії на момент звернення до суду борг відповідача за зазначену електричну енергію складав 15000 грн. 00 коп.

В наслідок неповної та несвоєчасної оплати компенсації перетоків реактивної період квітень-жовтень 2010 р. виникла заборгованість в сумі 233873 грн. 92 коп.

Позивач 30.11.2010 р. звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15000 грн. 00 коп. боргу за використану в вересні-жовтні 2010 р. активну електричну енергію, 233873 грн. 92 коп. –боргу за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за квітень-жовтень 2010 р., 86585 грн. 10 коп. –пені нарахованої відповідно до п. 4.4.1 договору за прострочення оплати за електричну енергії спожиту з жовтня 2009 р. по жовтень 2010 р., 2583 грн. 65 коп. –3 % річних, 9868 грн. 70 коп. –втрат від інфляції нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України з серпня по жовтень 2010 р.

Позивач підтвердив, що відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму боргу за активну електричну енергію, та за компенсацію перетоків реактивної період квітень-жовтень 2010 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечує.

Відповідач зокрема зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності в один рік щодо стягнення пені нарахованої на суму заборгованості у розмірі 408251 грн. 84 коп. за рахунком № 44-2/4/1 від 01.05.2009 р. і відповідач заявляє про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідач вважає необґрунтованим нарахування пені на заборгованість за рахунками № 44-2/5/1 від 01.06.2009 р. в сумі 301366 грн. 95 коп. та № 44-2/6/1 від 01.07.2009 р. на суму 325189 грн. 42 коп. оскільки заборгованість за зазначеними рахунками була стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.2010 р. № 13/256, а ухвалою суду від 26.04.2010 р. по справі № 13/256 виконання судового рішення було розстрочене відповідно до затвердженого судом графіку. Таким чином, на думку відповідача за зазначеними грошовими зобов’язаннями на цей час відсутнє прострочення та нема підстав для нарахування пені. Відповідач зазначає також, що рахунок № 44-1/1/1 від 01.02.2010 р. на суму 107816 грн. 06 коп. не виставлявся позивачем і відповідно пеня на суму грошового зобов’язання зазначеного в ньому нарахована безпідставно.

Відповідач також незгодний з заявленою позивачем до стягнення сумою втрат від інфляції посилаючись на те, що оскільки заборгованість виникла з квітня 2010 р., то позивач необґрунтовано при розрахунку втрат від інфляції не врахував її розмір у період з квітня до липня 2010 р. коли індекс інфляції мав від’ємне значення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Провадження у справі за позовними вимогами щодо стягнення 15000 грн. 00 коп. боргу за використану в вересні-жовтні 2010 р. активну електричну енергію, 233873 грн. 92 коп. –боргу за компенсацію перетоків реактивної електроенергії судом припиняється відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 86585 грн. 10 коп. нарахованої відповідно до п. 4.4.1 договору за прострочення оплати за електричну енергії спожиту з жовтня 2009 р. по жовтень 2010 р.

Згідно п. 4.4.1 договору у випадку прострочення оплати відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою для виникнення господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України ).

Частиною 4 ст.231 Цивільного кодексу України запроваджено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивачем доведено факт вручення відповідачу рахунків за якими мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання та відповідно нарахування пені, яка є предметом розгляду по цій справі.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з розрахунку пені наданого позивачем пеня ним була нарахована з дотриманням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, а приймаючи до уваги умови п. 4.4.1 договору щодо оплати пені на підставі виставленого рахунку, та строк оплати рахунку передбачений п. 9 «Порядок розрахунків», що є додатком до договору, строк позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення пені не сплив.

Доводи відповідача стосовно безпідставності нарахування пені за заборгованістю, стягнення якої було розстрочене за ухвалою суду від 26.04.2010 р. по справі № 13/256 судом відхиляються з огляду на те, що позивачем заявлена до стягнення пеня нарахована за період прострочення до звернення його до суду за примусовим стягненням боргу і відповідно за цей час існувала заборгованість та пеня нарахована обґрунтовано.

З врахуванням викладеного вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 86585 грн. 10 коп. є обґрунтованими.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 2583 грн. 65 коп. – 3 % річних, 9868 грн. 70 коп. –втрат від інфляції нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України з серпня по жовтень 2010 р.

Відповідач заперечує проти періоду розрахунку втрат від інфляції визначеного позивачем, посилаючись на те, що якщо здійснити розрахунок втрат від інфляції за весь період прострочення, а саме з травня по жовтень, то внаслідок того, що в травні-липні 2010 р. інфляція мала від’ємне значення, розмір втрат від інфляції буде дорівнювати 8697 грн. 87 коп. При цьому відповідач посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З зазначеними доводами відповідача суд не погоджується з огляду на те, що предметом судового розгляду по цій справі є стягнення з відповідача втрат від інфляції нарахованих позивачем за період саме з серпня по жовтень 2010 року. Вимога про стягнення втрат від інфляції нарахованих за період з травня по липень 2010 р. позивачем не заявлялася і відповідно не є позовною вимогою. Згідно з пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони. В даному випадку зазначені вимоги відсутні і відповідно суд не має можливості стягнути з відповідача на користь позивача втрати від інфляції нараховані за іншій період ніж заявлено позивачем. В межах періоду визначеного позивачем втрати від інфляції нараховані вірно і підлягають стягненню.

Відповідачем 26.01.2011 р. заявлене клопотання про зменшення нарахованої пені до 40 000 грн. 00 коп. з огляду на те, що вона нарахована за прострочення оплати електричної енергії яка в вересні-жовтні 2009 р. фактично споживалась не позивачем, а об’єктами комунальної власності, та приймаючи до уваги те, що позивач повністю сплатив основний борг та знаходиться в важкому фінансовому стані.

На підтвердження зазначених доводів відповідачем надані копії наказу № 16 від 26.01.2007 р. № 16 «Про зупинення виробництва», балансу на 31.12.2010 р., звіту про фінансові результати за 2010 рік.

Як вбачається з рішення господарського суду Луганської області від 02.03.10 р. по справі № 13/256 за позов ТОВ «ЛЕО»до ТОВ «Рубіжанський Краситель»(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8250916) та розрахунку пені наданого позивачем по цій справі, дійсно частина пені нарахована позивачем на заборгованість яка виникла у відповідача в наслідок не своєчасної оплати ним електричної енергії яка фактично споживалась не ним, а об’єктами комунальної власності.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З врахуванням того, що прострочення оплати виникло у відповідача в наслідок виникнення у нього, в тому числі, зобов’язань по оплаті електроенергії яку він не споживав, відповідач в повному обсязі виконав грошові зобов’язання за спірним договором, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, та недоведеність позивачем понесення ним великих збитків через порушення виконання відповідачем зобов’язань, суд за власною ініціативою зменшує розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача до 50 000 грн. 00 коп.

В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –3479 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, п. 11 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2, ідентифікаційний код 32803997, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гаєвого, 35-а, ідентифікаційний код 31443937, пеню в сумі 50 000 грн. 00 коп., 2583 грн. 65 коп. –3 % річних, 9868 грн. 70 коп. –втрати від інфляції, державне мито у сумі –3479 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., на п/р № 2600518818 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007 ідентифікаційний код 31443937, наказ видати.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. 00 коп. боргу за активну електричну енергію, 233873 грн. 92 коп. –боргу за компенсацію перетоків реактивної електроенергії.

4. В решті вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

07 лютого 2011 року