Ухвала суду № 136721981, 21.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6672/26

Провадження № 1-кп/643/778/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 42024222040000005 від 07.02.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця

в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 42024222040000005 від 07.02.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026, обвинувальний акт переданий на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, та прийняти до розгляду цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 1004378,60 грн.

Прокурор зазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України, а дане кримінальне провадження підсудне Салтівському районному суду міста Харкова.

Одночасно прокурор заявила письмове клопотання від 21.05.2026 про продовження дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, які покладені на обвинуваченого.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 13.03.2026 включно та визначено заставу у розмірі 998400 грн.

06.02.2026 ОСОБА_4 , був звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, та на обвинуваченого покладено такі обов`язки: з`являтися на виклик до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу, або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця військової служби; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 13.03.2026 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова строк дії обов`язків, покладених на

ОСОБА_4 , продовжено до 10.06.2026.

Враховуючи закінчення строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати до цього часу, прокурор просила їх продовжити на 2 місяці.

Розкриваючи зміст кожного із ризиків, прокурор зазначила, що ризик переховування від суду продовжує існувати, через тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому. Зокрема, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим, у тому числі, за наявності високого ступеню суспільного інтересу до інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

Ризик незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, на переконання прокурора, існує у зв`язку з тим, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. За таких обставин, ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому, слід взяти до уваги, що обвинуваченому стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, висновки експертів, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.

Враховуючи наведене, прокурор наполягала, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена лише шляхом продовження дії обов`язків, покладених на нього.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, визначених ст. 194 КПК України. Також адвокат просив врахувати, що його підзахисний наразі проходить військову службу, а тому це є додатковим стримуючим фактором, який унеможливлює порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін обвинувачення та захисту, дійшов до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Як визначено ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, зі змісту клопотання та обвинувального акта з додатками вбачається, що СВ відділення поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222040000005 від 07.02.2024 та за його наслідками складено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 04.02.2026 (справа № 630/61/26) застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» на період досудового розслідування, тобто до 13.03.2026 із можливістю внесення застави в розмірі 998400 грн.

У разі внесення застави, вказаною ухвалою покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися на виклик до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а вразі неможливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або військової служби; утримуватися від спілкування із свідками та іншими учасниками кримінального провадження.

06.02.2026 ОСОБА_4 , був звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, та на обвинуваченого покладено такі обов`язки: з`являтися на виклик до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу, або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця військової служби; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 13.03.2026 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова строк дії обов`язків, покладених на

ОСОБА_4 , продовжено до 10.06.2026.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Також суд зазначає, на даній стадії кримінального провадження при оцінці ризиків здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, здебільшого покладається на висновки слідчого судді, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас суд не позбавлений можливості надати оцінку наявності ризиків, з урахуванням висунутого відносно ОСОБА_4 обвинувачення та особи обвинуваченого, у зв`язку з цим зазначає наступне.

Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, то даний ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та суворістю передбаченого покарання. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжкими корупційним злочином, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тож усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставиною, що свідчить про наявність ризику переховування від суду. При цьому доводи сторони захисту щодо перебування обвинуваченого на військовій службі не впливають на наявність вказаного ризику, оскільки сам факт проходження військової служби не виключає можливості самовільного залишення військової частини.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів суд зазначає, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження. На даний час судом не розпочато розгляд кримінального провадження по суті, водночас суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

За таких обставин, ризик впливу на свідків, потерпілих існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тому на даній стадії кримінального провадження існує ризик, що обвинувачений з метою уникнення відповідальності може незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів, які отримані на стадії досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених

п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження строк дії покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків ще на два місяці.

Щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, то судом поставлено на обговорення вказане питання, з огляду на невизначеність місця скоєння інкримінованих діянь та формулювання обвинувального акта.

Як вже зазначалось, прокурор вважала за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки, на її переконання, кримінальне провадження підсудне Салтівському районному суду міста Харкова.

На уточнююче запитання суду прокурор пояснила, що територіальну підсудність кримінального провадження визначено з урахуванням місцезнаходження об`єкта будівництва, який розташований на території Салтівського району м. Харкова, та на якому виконувалися будівельні роботи підприємством, керівником якого був обвинувачений. За версією сторони обвинувачення, саме у зв`язку з виконанням зазначених робіт обвинувачений вніс до офіційних документів завідомо недостовірні відомості та здійснив привласнення бюджетних коштів.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , в цілому не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, однак висловив сумніви щодо підсудності даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова.

Зокрема, захисник зазначив, що, на його переконання, акти виконаних робіт, у внесенні недостовірних відомостей до яких обвинувачується ОСОБА_4 , були підписані за місцезнаходженням замовника, яке відноситься до території Шевченківського району м. Харкова.

Водночас захисник не зміг пояснити, як визначити підсудність кримінального правопорушення за обвинуваченням у привласненні бюджетних коштів, оскільки переказ коштів здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу коштів з казначейського рахунку на рахунок підприємства підрядника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Одним із завдань, яке має вирішити суд у підготовчому судовому засіданні, є визначення підсудності йому даного кримінального провадження, з огляду на правила встановлення територіальної підсудності.

За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Місце вчинення кримінального правопорушення - це певна територія, на якій вчинюється передбачене КК України суспільно небезпечне діяння.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 1 ст. 366 КК України (нетяжкий злочин), ч. 5 ст. 191 КК України (особливо тяжкий злочин).

Отже, кримінальне провадження у даному випадку повинен здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України в обвинувальному акті сформульовано наступним чином.

«Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , працюючи директором ТОВ «АЙЕР СКАЙ» (код ЄДРПОУ 33339035) відповідно до наказу № 2 від 19.06.2020 про прийняття на роботу та відповідно до п.11.4 Розділу 4 Статуту ТОВ «АЙЕР СКАЙ» (код ЄДРПОУ 33339035), являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими: та адміністративно-господарськими функціями зі здійснення керівництва підприємством і виробничою діяльністю, управління і розпорядження майном підприємства, будучи наділеним правом підпису банківських та інших документів як перша особа, діючи умисно, маючи на меті заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету територіальної громади міста Харкова, вчинив злочинні дії за наступних обставин.

Так, основним видом діяльності ТОВ «АЙЕР СКАЙ» є «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (код КВЕД 41.20)

[…]

Відповідно до п.11.4 Розділу 4 Статуту ТОВ «АЙЕР СКАЙ» (код ЄДРПО 33339035) затвердженого 18.06.2020 рішенням учасника ТОВ «АЙЕР СКАЙ» ОСОБА_4 , виконавчим органом товариства є директор, який обирається та відкликається зборами учасників товариства. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належить до виключної компетенції.

Відповідно до п.1.2 Розділу 1 Статуту ТОВ «АЙЕР СКАЙ» (код ЄДРПОУ 33339035) єдиним учасником товариства є ОСОБА_4 .

Відповідно до п.11.4 Розділу 4 Статуту ТОВ «АЙЕР СКАЙ» (код ЄДРПОУ 33339035) до компетенції директора, крім іншого, входить представлення інтересів товариства в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування та інших організаціях, у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами без доручення; організація ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства; без доручень діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи керівником трудового колективу, який у період часу з 15.12.2023 по 27.12.2023 на ТОВ «АЙЕР СКАЙ» складався з 53 осіб, 36 з яких працювали на умовах цивільно-правової угоди, здійснюючи керівництво загальною організацією будівельних робіт, виробничою діяльністю окремих працівників, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, тобто згідно положення ч. 3 ст.18 КК України являвся службовою особою.

Так, 15.12.2023 між Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради в особі заступника начальника управління ОСОБА_6 (далі - Замовник) та директором ТОВ «АЙЕР СКАЙ» ОСОБА_4 (далі - Підрядник) укладено договір підряду № 970 та додаткові угоди до нього (№ 1 від 15.12.2023, № від 28.12.2023, № 3 від 19.04.2024, № 4 від 19.04.2024 (надалі - Договір) на аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку по вул. Бучми, 32 в м. Харків, який підписано сторонами та скріплено відбитками мокрих печаток.

Вартість робіт за умовами договору п. 3.1 Договору розділу 3 складає 119 991 248, 40 грн з ПДВ.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Договору Підрядник зобов`язується у 2023-2024 роках виконати Замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Відповідно до п.2.2 розділу 2 Договору, Підрядник гарантує якість виконаних робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації та можливість експлуатації протягом гарантійного строку:

Відповідно до п.3.5 розділу 3 Договору, джерело фінансування - кошти державного бюджету, кошти бюджету Харківської міської територіальної громади.

[…]

Відповідно до п.4.1.2 розділу 4 Договору, Замовник приймає виконані роботи на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 Договору, строк виконання робіт до 31.12.2024.

Відповідно: до п.5.11 розділу 5 Договору, Виконавець направляє Замовнику акти та довідки для перевірки і здійснення оплати на підставі фактично наданих послуг згідно календарним графіком.

Відповідно до п.6.3.2 розділу 6 Договору, Підрядник зобов?язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 Договору.

Отже, будучи поінформованим про вказані умови укладеного та підписаного особисто ним як директором ТОВ «АЙЕР СКАЙ» ОСОБА_4 договору, ОСОБА_4 достовірно знав обсяги проведення робіт, визначених у проектно-кошторисній документації та договорі № 970 від 15.12.2023, строки їх виконання.

[…]

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами, виданими на фінансування проведення аварійно-відновлювальних робіт (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку по вул. Бучми, 32 в м. Харків, не раніше грудня 2023 року, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, ОСОБА_4 , будучи наділеним повноваженнями із розпорядження майна Товариства, діючи умисно, з метою незаконного збагачення ТОВ «АЙЕР СКАЙ», з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, усвідомлюючи, що аварійно-відновлювальні роботи фактично виконані не в повному об`ємі, ОСОБА_4 завищив обсяги виконаних робіт шляхом внесення недостовірних відомостей до акту приймання виконаних будівельних робіт 1/970 за грудень 2023 року форми КБ-2B з аварійно-відновлювальних робіт (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку по вул. Бучми, 32 в м. Харків. Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_4 фактично не виконав обсяг будівельних робіт в частині обсягів утеплення перекриття техповерху мінеральною ватою товщиною 200 мм, що зазначені в акті форми КБ-23 до договору N?970 від 15.12.2023, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 на виконання умов договору підряду № 970 від 15.12.2023 надав до Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради акт приймання виконаних робіт № 1/970 за грудень 2023, із завищеними обсягами виконаних робіт для їх підписання відповідальною особою Замовника та проведення розрахунку за договором.

В подальшому, на підставі наданих ОСОБА_4 акту приймання виконаних робіт № 1/970 за грудень 2023, Державною казначейською службою України зазначені в акті приймання виконаних робіт підрядні роботи були оплачені повністю. На банківський рахунок ТОВ «АЙЕР СКАЙ» НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Комерційний Індустріальний Банк», з рахунку Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради UA 928201720344231019140032463 надійшли грошові кошти в сумі 15 949 468, 81 грн.

[…]

Вартість будівельних робіт, що фактично невиконані у зв`язку з невідповідністю фактичному обсягу будівельних робіт за вище вказаною кошторисною нормою по вище вказаному акту складає 1 258 606,80 грн. з ПДВ (один мільйон двісті п`ятдесят вісім тисяч шістсот шість гривень 80 коп.).

Вартість будівельних робіт, що фактично невиконані у зв`язку з необґрунтованим застосуванням коефіцієнту до вище вказаної кошторисної норми по вище вказаному акту складає 1 573 258,80 грн. з ПДВ (один мільйон п`ятсот сімдесят три тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень 80 коп.).

[…]

Таким чином, ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими бюджетними коштами у вигляді різниці між вартістю внесених до форми КБ-2В та фактично виконаних робіт на суму 2 831 865,60 грн., якою в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав збитки державі в особі територіальної громади міста Харкова на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненого в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.»

Отже, відповідно до фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, органом досудового розслідування не встановлено.

Водночас, на переконання суду, оскільки інкриміновані ОСОБА_4 діяння щодо заволодіння бюджетними коштами вчинялись обвинуваченим як директором ТОВ «АЙЕР СКАЙ», тому місцем вчинення кримінального правопорушення є місце здійснення господарської діяльності вказаного товариства.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб (https://opendatabot.ua/c/33339035) місцезнаходження юридичної особи на момент вчинення інкримінованих дій було зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, прим. 166, що відноситься до підсудності Центрального районного суду міста Дніпра.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.

А відтак, всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Положенням ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади, проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У п. 64 рішення у справі «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невідємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів. Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відтак, враховуючи, що місце вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , під час досудового розслідування не було встановлено, проте такі дії були вчинені як директором ТОВ «АЙЕР СКАЙ», тому місцем вчинення кримінального правопорушення є місце здійснення господарської діяльності вказаного товариства, що не відноситься до територіальної підсудності Салтівського районного суду міста Харкова.

Отже, суд дійшов висновку, що вказане кримінальне провадження не підсудне Салтівському районному суду міста Харкова, у зв`язку з чим відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України вважає за необхідне направити обвинувальний акт до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження з Салтівського районного суду міста Харкова до Центрального районного суду міста Дніпра, за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Керуючись ст. 32, 34, 314, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/місця роботи/місця військової служби; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими експертами, залишивши на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, звернено в дохід держави кошти, внесені в якості застави, а також може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Строк дії ухвали - два місяці, тобто до 21.07.2026 включно.

Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222040000005 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366,

ч. 5 ст. 191 КК України до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження з Салтівського районного суду міста Харкова до Центрального районного суду міста Дніпра, за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7