Рішення № 136721732, 20.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1975/26

Провадження № 2-о/466/157/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючої судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

представника зацікавленої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження , цивільну справу за заявою ОСОБА_2 за участі зацікавлених осіб: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про встановлення факту правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в :

12 березня 2026 року, ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить встановити юридичний факт. Зокрема, факт належності ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) правовстановлюючого документу, державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ40804006 від 09.07.1999 року, на земельну ділянку площею 0,0648 га для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , яке видано на ім`я ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви зазначає, що його батькові , ОСОБА_3 належав житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0648 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька заявник вчиняє дії щодо оформлення та державної реєстрації речових прав, однак під час проведення реєстраційних дій виникли труднощі у зв`язку з розбіжностями у написанні по-батькові власника земельної ділянки у правовстановлюючих документах. Зокрема, у державному акті на право приватної власності на землю серії ЛВ №4080406 від 09.07.1999 року , власником земельної ділянки зазначено « ОСОБА_3 », тоді як у свідоцтві про смерть, договорі дарування та інших документах особа зазначена як « ОСОБА_3 ». У зв`язку з цим державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, а тому заявник змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання, заявник ОСОБА_2 не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності та у відсутності заявника. Вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник зацікавленої особи, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Гонсьор Д.В. в судовому засіданні під час вирішення питання про задоволення заяви покладалась на розсуд суду.

Представник зацікавленої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлялась про дату та час розгляду справи.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника зацікавленої особи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Як вбачається із договору дарування будинку та земельної ділянки від 28.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Білий Роман Ілліч подарував ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному договорі дарувальник зазначений саме як « ОСОБА_3 », а предметом договору є житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0648 га для обслуговування житлового будинку.

Разом із тим, судом досліджено державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №4080406 від 09.07.1999 року, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 0,0648 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зазначено « ОСОБА_3 ».

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:06:006:0058, площею 0,0648 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а підставою виникнення права власності є державний акт серії ЛВ №4080406 від 09.07.1999 року. При цьому у відомостях Державного земельного кадастру власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_3 .

Також судом досліджено архівну довідку Львівського державного нотаріального архіву від 15.01.2026 року, відповідно до якої в архіві міститься договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 28.12.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, згідно якого дарувальником виступав саме ОСОБА_3 . Зазначена архівна довідка підтверджує, що особа, яка відчужила спірне майно на користь заявника, у нотаріальних документах зазначалась саме як ОСОБА_3 .

Крім того, судом встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради №83205952 від 09.02.2026 року заявнику було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не дають можливості встановити належність правовстановлюючого документа відповідній особі, оскільки у державному акті на право приватної власності на землю власником зазначено « ОСОБА_3 », тоді як у договорі дарування та інших документах « ОСОБА_3 ».

Так, із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЛВ №4080406 від 09.07.1999 року, та земельна ділянка, яка була предметом договору дарування від 28.12.2004 року, є однією і тією ж земельною ділянкою, оскільки мають однакову адресу місцезнаходження АДРЕСА_1 , однакову площу 0,0648 га, а також однакове цільове призначення для обслуговування житлового будинку.

Суд бере до уваги, що саме вказана земельна ділянка у подальшому була відчужена на користь заявника за договором дарування, посвідченим нотаріально, що підтверджує безперервний зв`язок між правовстановлюючими документами та свідчить про належність такого майна одній особі.

Окрім цього, суд враховує, що будь-яких доказів існування іншої особи на ім`я ОСОБА_3 , яка б мала права на спірне нерухоме майно чи була власником вказаної земельної ділянки, матеріали справи не містять. Натомість усі досліджені судом документи підтверджують, що власником спірного майна був саме ОСОБА_3 , який у подальшому здійснив його дарування заявнику.

За таких обставин суд приходить до переконання, що розбіжність у написанні по батькові особи у державному акті на право приватної власності на землю має виключно технічний характер та виникла під час оформлення правовстановлюючого документа. Вказана розбіжність сама по собі не свідчить про належність документів різним особам та не може бути підставою для позбавлення заявника можливості реалізувати свої майнові права.

Суд враховує, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа безпосередньо породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки є необхідним для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усунення перешкод у реалізації права власності та приведення правовстановлюючих документів у відповідність до фактичних обставин.

При цьому інший порядок підтвердження зазначеного факту чинним законодавством не передбачений, а усунути виявлені розбіжності у позасудовому порядку заявник об`єктивно позбавлений можливості.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт належності правовстановлюючого документа особі встановлюється у судовому порядку тоді, коли такий факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, зокрема щодо можливості реалізації права власності, оформлення спадкових прав чи проведення державної реєстрації речових прав.

Беручи до уваги те, що з метою недопущення порушення майнових прав заявника, реалізація яких залежить від встановлення факту належності правовстановлюючого документа ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що заява є підставною та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,12,81,89,258-259, 263-265,293,294,315 ч.2,319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_2 , за участі зацікавлених осіб: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №4080406 від 09 липня 1999 року , щодо земельної ділянки площею 0,0648 га, кадастровий номер 4610137500:06:006:0058, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у якому власником зазначено « ОСОБА_3 ».

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Зацікавлена особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів, вул. Городоцька, 299, ЄДРПОУ:26526811.

Зацікавлена особа : Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів, просп. В`ячеслава Чорновола, 4, ЄДРПОУ:39769942.

Суддя І. Є. Зима