Рішення № 13672127, 26.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р. Справа № 14/188-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Лапковський О. Ю. (довіреність № 1 від 05.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України”, м. Луцьк, Волинська область

до Приватного підприємства „Українська дорожня компанія”, с. Блощинці, Білоцерківський район

про стягнення 14 388, 74 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Українська дорожня компанія” про стягнення 10 500, 00 грн. попередньої оплати за договором, 2 646, 00 грн. інфляційних збитків, 621, 37 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 621, 37 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо поставки товару у встановлений строк за рахунком-фактурою № СФ-0000070 від 29.05.2008 р. та платіжним дорученням № 1289 від 29.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2010 р. порушено провадження у справі № 14/188-10 за позовом Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” до ПП „Українська дорожня компанія” про стягнення 14 388, 74 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.09.2010 р.

16.09.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.10.2010 р.

13.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.10.2010 р.

27.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.11.2010 р.

12.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.11.2010 р.

26.11.2010 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло електронне повідомлення № 10 від 25.11.20101 р., у якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку із хворобою його представника.

26.11.2010 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд, враховуючи закінчення строків розгляду спору, відмовив у його задоволенні так, як відповідач не надав суду належних доказів, що б підтверджували вказані у клопотанні обставини. До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не обмежений у праві на направлення у судове засідання для представництва його інтересів будь-якого іншого представника. Крім того, його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

26.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000070 на товар, а саме диски до щітки 120*550 метал. у кількості 350 штук, на загальну вартість 10 500, 00 грн.

На підставі рахунку-фактури № СФ-0000070 від 29.05.2008 р. 29.05.2008 р. позивачем було сплачено відповідачу передоплату та перераховано йому грошові кошти у розмірі 10 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1289 від 29.05.2008 р. на суму 10 500, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

01.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1706 від 01.11.2010 р., у якій зазначив, що згідно рахунку-фактури № СФ-0000070 від 29.05.2008 р. та платіжного доручення № 1289 від 29.05.2008 р. відповідач одержав грошові кошти у розмірі 10 500, 00 грн., але до теперішнього часу ні товар, ні грошові кошти не повернуті. У зв’язку із чим, позивач вимагає від відповідача сплатити суму боргу, 3 % річних та інфляційні збитки. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем вимоги № 1706 від 01.11.2010 р. підтверджується фіскальним чеком № 1573 від 01.11.2010 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 01.11.2010 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов’язку відповідачем щодо поставки товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, а саме з 09.11.2010 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо передачі товару позивачу не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаної уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткової накладної та переданої позивачу документації. У зв’язку із тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов’язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 10 500, 00 грн. за рахунком-фактурою № СФ-0000070 від 29.05.2008 р. та платіжним дорученням № 1289 від 29.05.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по передачі товару у розмірі 621, 37 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 цього ж кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Оскільки, як було зазначено вище, договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно проценти за користування чужими грошовими коштами сторонами не передбачались, то безпідставним є їх нарахування позмвачем за прострочення відповідачем виконання обов’язку по передачі товару, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по передачі товару з червня 2008 р. по травень 2010 р. всього на загальну суму 2 646, 00 грн. та 621, 37 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов’язок відповідача щодо поставки товару позивачу виник з 02.11.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо поставки товару почалось з 09.11.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних від суми заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов’язку по поставці товару у заявлений період, а саме з червня 2008 р. по травень 2010 р., до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання такого обов’язку –до 09.11.2010 р., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Українська дорожня компанія” (ідентифікаційний код 34845667) на користь Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України” (ідентифікаційний код 32035139) 10 500 (десять тисяч п’ятсот) грн. 00 (нуль) коп. попередньої оплати та судові витрати 105 (сто п’ять) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 172 (сто сімдесят дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

03 лютого 2011 р.