Рішення № 13671899, 24.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р. Справа № 10/085-09/8/11/13

За позовом Генерального прокурора України, м. Київ

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави Обухівської районної державної адміністрації, м. Обухів

до 1) Української міської ради, м. Українка;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа”, м. Обухів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, м. Обухів

про витребування земельної ділянки, площею 147 га, розташовану за межами м. Українка та повернення державі в особі Обухівської районної державної адміністрації

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

прокурор: Лук’яненко В.В. - посвідчення №72 від 17.06.2009 р.

від позивача: Дударенко А.М. - довіреність №53/07-25 від 11.01.2011 р.;

від відповідача 1: Шевель С.М. - довіреність №34 від 04.01.2010 р.;

від відповідача 2: Прохорчук - довіреність б/н від 19.05.2009 р.;

від третьої особи: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації до Української міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" про витребування земельної ділянки площею 147 га, розташованої за межами м. Українка, та повернення її державі в особі позивача, заявивши також клопотання про відновлення строку позовної давності.

Позов мотивовано посиланням на положення ст. 152 ЗК України, ст. 387 ЦК України та обставини незаконної передачі Українською міською радою в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" спірної земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту м. Українка.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 27.01.10 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин.

При новому розгляді справи господарський суд Київської області (суддя Мальована Л.Я.) рішенням від 28.05.10, яке залишено без змін постановою від 01.09.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Зеленіної Н.І. –головуючого, Остапенка О.М., Мальченко А.О.), у задоволенні позову відмовив, посилаючись на чинність рішення Української міської ради щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу.

Суд апеляційної інстанції також зазначив про ненадання прокурором та позивачем доказів розташування спірної земельної ділянки за межами м. Українка.

Ухвалою від 25.10.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову в справі новим рішенням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2010р. у справі №10/085-09/8/11 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.09.2010 р. та рішення господарського суду Київської області від 28.05.2010 р. скасовано.

Матеріали господарської справи №10/085-09/8/11 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Зокрема Вищим господарським судом України в постанові від 09.11.2010 р. встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалися обставини щодо фактичної наявності чи відсутності затвердження у встановлену законом порядку меж м. Українка на момент розгляду даної справи, прийняття повноважними органами відповідних правових актів на виконання вимог глави 29 ЗК України, а також глави 8 ЗК УРСР та постанов Верховної Ради УРСР від 18.12.2009 р. №562-ХІІ і №563 „Про земельну реформу”. Доводи щодо підпорядкування села Плюти Українській міській раді не отримали жодної правової оцінки судів щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Також встановлено, що суди не дослідували обставини щодо дотримання вимог глави 5 ЗК України при наданні в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення з урахуванням статутних цілей діяльності ТОВ „Конча-Заспа”, перебування цієї ділянки на момент такого передання згідно з земельно-кадастровою документацією в запасі чи в користуванні певного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 19.11.2010 р. справу №10/085-09/8/11 передано для розгляду судді Наріжному С.Ю.

Ухвалою від 29.11.10 р. справу №10/085-09/8/11 прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №10/085-09/8/11/13; розгляд справи призначено на 20.12.2010 р. о 10 год. 00 хв.

В судове засідання 20.12.2010 р. представник позивача не з’явився, проте до господарського суду надійшла заява Обухівської районної державної адміністрації від 15.12.2010 р. про розгляд справи без участі повноважного представника. Присутні в судовому засіданні прокурор та представники відповідачів –Української міської ради і товариства з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа” заявили усні клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 20.12.2010 р. розгляд справи №10/085-09/8/11/13 відкладено на 24.01.2011 р. о 12 год. 00 хв.

Представник Української міської ради проти позову заперечує, посилаючись на те, що земельна ділянка пл. 147 га знаходиться в межах с. Плюти, передана ТОВ “Конча-Заспа” в оренду на підставі рішення Української міської ради 22 сесії XXIII скликання від 05.02.2002 року.

Представник відповідача ТОВ “Конча-Заспа” також проти позову заперечує, оскільки рішення Української міської ради 22 сесії XXIII скликання від 05.02.2002 року “Про відведення земельної ділянки” не оскаржувалось в установленому законом порядку, є чинним на день розгляду справи, просить в позові відмовити.

В судове засідання 24.01.2011 р. представник третьої особи не з’явився, але згідно

Представник позивача та прокурор позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Рішенням від 05.02.02 Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відведення земельної ділянки ТОВ "Конча-Заспа"" надано в довгострокове користування вказаній особі для сільськогосподарських цілей строком на 49 років земельну ділянку площею 147 га з встановленням орендної плати в розмірі 34 грн. за 1 га на рік (з урахуванням щорічного коефіцієнту інфляції). На підставі цього рішення 02.04.02 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про витребування земельної ділянки площею 147 га, розташованої за межами м. Українка, та повернення її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Такий спосіб захисту передбачений ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Вказані норми передбачають захист прав власника або землекористувача в разі їх порушення шляхом незаконного заволодіння іншою особою належним йому майном, зокрема земельною ділянкою. А відтак при вирішенні спору за віндикаційним позовом суттєвим є встановлення, зокрема, обставин наявності в позивача відповідного права на спірний об'єкт.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор доводить обставини незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою відповідачем 2 у зв'язку з безпідставним розпорядженням нею Українською міською радою, оскільки ця ділянка розташована за межами населеного пункту та відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України повноваження з розпорядження нею належать Обухівській районній державній адміністрації.

Згідно з вказаною правовою нормою до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.ст. 173, 176 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті –це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень, визначені у ст. 174 ЗК України.

При цьому в силу п.п. (б), (г) ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Листа від 17.05.2005 року № 3902 Обухівський районний відділ земельних ресурсів повідомив в.о. прокурора Обухівського району, що земельна ділянка площею 147 га, яка була надана в оренду ТОВ „Конча-Заспа” знаходиться поза межами міста Українка (а.с.10).

19.05.2009 року Управління земельних ресурсів у Обухівському районі Листом № 03-15/1424 повідомило господарському суду Київської області, що земельна ділянка площею 89,3942 га, надана в оренду ТОВ „Конча-Заспа” знаходиться в с. Плюти (адміністративні межі Української міської ради), а земельні ділянки площею 39,8304 га та площею 17,2776 га знаходяться за межами населеного пункту (адміністративні межі Української міської ради) (а.с.30).

Проте Листом Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України від 06.08.2007 року № 08/27-702 було повідомлено, що відповідно до рішення Київського облвиконкому від 28.10.1968 року село Плюти Трипільської сільради Обухівського району передано в підпорядкування Українській селищній раді того ж району. Відповідне повідомлення було опубліковане у 1968 році № 47 Відомостей Верховної ради УРСР (а.с.92).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що лист Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 17.05.2005 року № 3902 за змістом не суперечить Листу Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 19.05.2009 року № 03-15/1424 щодо визначення місцезнаходження спірних земельних ділянок поза межами міста Українка.

З огляду на дані обставини, у постанові від 27.01.10 по справі 10/085-09/8/11/13 Вищий господарський суду України зауважив про необхідність дослідження обставин розташування спірної земельної ділянки поза межами або в межах населеного пункту на підставі дослідження відповідної земельно-кадастрової документації та правових актів, якими затверджено межі відповідних населених пунктів, а не лише на підставі дослідження таких відомостей у певних листах. Вказана постанова Вищого господарського суду України оскаржена не була та є чинною.

Також Вищим господарським судом України в постанові від 09.11.2010 р. по справі 10/085-09/8/11/13 встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалися обставини щодо фактичної наявності чи відсутності затвердження у встановлену законом порядку меж м. Українка на момент розгляду даної справи, прийняття повноважними органами відповідних правових актів на виконання вимог глави 29 ЗК України, а також глави 8 ЗК УРСР та постанов Верховної Ради УРСР від 18.12.2009 р. №562-ХІІ і №563 „Про земельну реформу”. Доводи щодо підпорядкування села Плюти Українській міській раді не отримали жодної правової оцінки судів щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства. Також встановлено, що суди не досліджували обставини щодо дотримання вимог глави 5 ЗК України при наданні в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення з урахуванням статутних цілей діяльності ТОВ „Конча-Заспа”, перебування цієї ділянки на момент такого передання згідно з земельно-кадастровою документацією в запасі чи в користуванні певного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведене при новому розгляді справи судом досліджено зазначені питання та дано оцінку зазначеним обставинам справи.

Так, у листі Відділу Держкомзему у м. Українка Обухівського району Київської області від 21.01.2011 року № 23-02/38 зазначається, що в архіві відсутня інформація про встановлення або зміну меж м. Українка та землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Конча-Заспа», тому інформацію щодо дотримання вимог Земельного Кодексу України відносно зазначеного питання не маємо можливості. Згідно бази даних, що ведеться Відділом на ПК «Кадастровий офіс»земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ «Конча-Заспа», виходять за межі села Плюти Обухівського району Київської області, що підтверджується наданою схемою розташування земельних ділянок.

Повноваження у сфері використання і розпорядження землями державної власності покладені на місцеві державні адміністрації також і ст.ст. 17, 84 ЗК України та ст. ст. 13,21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

В силу зазначених вище положень законодавства, органом, уповноваженим здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, є Обухівська районна державна адміністрація, а Українська міська рада, якій такі повноваження делеговані не були, не мала права приймати рішення про надання спірної земельної ділянки та укладати відповідний договір оренди.

За таких обставин, враховуючи викладене в п. 12 Розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, суд дійшов висновку, що Українська міська рада не мала право розпоряджатися земельними ділянками площею 89,3942 га, площею 39,8304 га та площею 17,2776 га, наданими в оренду ТОВ „Конча-Заспа”, які знаходиться поза межами с. Плюти, так як ці земельні ділянки не знаходяться в межах адміністративно-територіальної одиниці, яка знаходиться в підпорядкуванні Української міської ради відповідно до рішення Київського облвиконкому від 28.10.1968 року. Повноваження на розпорядження ними в контексті п. 12 Розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-V, належать Обухівській районній державній адміністрації.

Таким чином позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації підлягає задоволенню повністю щодо витребування у ТОВ „Конча-Заспа” земельної ділянки площею 147 га, розташованої за межами м. Українка та повернення її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Щодо рішення господарського суду Київської області від 01.02.2006р. у справі №30/13-06 за позовом прокурора Обухівського району в інтересах Обухівського районного відділу земельних ресурсів до ТОВ „Конча-Заспа” та Української міської ради про повернення земельної ділянки розміром 147га на яке посилається відповідач 2 у відзиві на позов, то суд при новому розгляді справи враховує, що Вищим господарським судом України в постанові від 09.11.2010 р. по справі 10/085-09/8/11/13 в контексті розгляду вимог про витребування земельної ділянки, площею 147 га, розташованої за межами м. Українка та повернення державі в особі Обухівської районної державної адміністрації зазначені вказівки щодо дослідження обставин, які не були предметом розгляду в межах справи№30/13-06, що розглядалась господарським судом Київської області. А тому суд вважає, що за наявності підстав викладених вище в межах даної справи наявність судового рішення по справі №30/13-06 не є тією обставиною, яка спростовує правомірність вимог прокурора та позивача в межах даної справи.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Договір оренди земельної ділянки, укладений 02.04.2002 року між Українською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа” та зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 02.04.2002 року за № 38, підлягає визнанню недійсним в частині надання в оренду земельної ділянки площею 147 га, оскільки орендодавець не мав прав на розпорядження спірною земельною ділянкою.

В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до п. 12 Розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З огляду на вищевикладене прокурором при зверненні з позовом вірно визначено Обухівську районну державну адміністрацію як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи що у прокурора в позовній заяві фактично відсутні вимоги до Української міської ради то провадження у справі щодо Української міської ради слід припинити за відсутністю предмету спору.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача 2.

Відповідно до п. 2 ст. 55 ГПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 02.04.2002 р. укладеному між відповідачами грошова оцінка земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу 2 площею 147 га становить 407219,26 грн.

Згідно п.п. “а”п.2.ст.3. Декрету КМУ “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1% відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів громадян (25500 грн.).

За таких обставин державне мито, яке підлягає стягненню з відповідача 2 за розгляд судом вимоги про витребування майна складає 1% від вартості земельної ділянки і становить 407219,26 грн. / 100 = 4072,19 грн. Оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача 2 в доход державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа” (Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 2 код 31705954) земельну ділянку площею 147 га, розташовану за межами м. Українка, та повернути її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації (Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 10, код 35161509).

3. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений 02.04.2002 року між Українською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа” та зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 02.04.2002 року за № 38.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конча-Заспа” (Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 2 код 31705954) в доход державного бюджету України 4072 (чотири тисячі сімдесят дві) грн. 19 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Провадження у справі щодо Української міської ради припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 31.01.2011 р.

Суддя Наріжний С.Ю.