Рішення № 13671850, 25.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/40225.01.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія” м. Луганська

до Державного підприємства “Вугілля України” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 24520968,37 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не з’явився,

від відповідача Андрусенко Ю.С.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2010 року Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” звернулося з указаним позовом в господарський суд Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29 листопада 2010 р. справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем як правонаступником Державного підприємства “Антрацитвуглезбут” був укладений договір № 05/01-2 на переробку рядового вугілля від 5 січня 2006 р., договір про внесення змін і встановлення правонаступництва за вказаним договором від 1 липня 2007 р., згідно з якими він за завданням відповідача зобов’язався переробити рядове вугілля на вугільний концентрат. Поставку вугілля передбачено здійснювати залізничним транспортом.

Всупереч умов вказаних договорів відповідач не оплатив надані йому послуги з переробки рядового вугілля на вугільний концентрат, провізної плати з перевезень цього вугілля, вартість користування вагонами, послуги з подачі і прибирання вагонами, маневрових робіт та послуги експедитора, заборгувавши 1063990,94 грн.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати за переробку вугілля він скористався правом притримання, залишивши частину цієї продукції на збагачувальних фабриках. Вартість зберігання вугілля на складах відповідно до умов п. 2.1.11 договору склала 16732870,35 грн. і відшкодована відповідачем на його користь не була.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1063990,94 грн. боргу по оплаті послуг з переробки вугілля, 16732870,35 грн. боргу по оплаті послуг зберігання, 1275962,34 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 503452,54 грн. три проценти річних з простроченої суми, 4944692,20 грн. пені, а також понесені по справі господарські витрати.

У процесі розгляду справи позивач заявою про уточнення позовних вимог від 11 січня 2011 року зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки до 2600793,34 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримав.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 5 січня 2006 року між позивачем та відповідачем як правонаступником Державного підприємства “Антрацитвуглезбут” був укладений договір № 05/01-2, 1 липня 2007 р. договір про внесення змін і встановлення правонаступництва, за умовами яких відповідач зобов’язався передати позивачу рядове вугілля за найменуванням, кількістю, марочному складі, якісними показниками згідно специфікаціям, які є невід’ємними частинами договору, а позивач –прийняти і за плату переробити рядове вугілля, а також відвантажити отриманий вугільний концентрат і промпродукт (продукти збагачення) за вказаними відповідачем реквізитами.

Фактичний обсяг випуску готової продукції підтверджується виконавцем в звітах замовникові з наданням оригіналів “Практичного балансу продуктів збагачення” за минулий місяць.

Відповідно до умов п.п. 2.1.7, 2.1.9, 2.1.10 договору про внесення змін і встановлення правонаступництва замовник зобов’язується провести оплату залізничного тарифу по доставці рядового вугілля і вивозу продуктів збагачення, проведених робіт по переробці рядового вугілля за вартістю і на умовах, відповідно до специфікацій до договору, а також за користування вагонами, послуг з подачі і прибирання вагонів, маневрових робіт і інших додаткових послуг залізниці і/або відповідного підприємства внутрівідомчого залізничного транспорту.

З наявних у справі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що позивач нарахував відповідачу плату за послуги експедитора у розмірі 6786,01 грн., при цьому договором надання таких не передбачено. Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

На підтвердження факту виконання зобов’язання з переробки вугілля позивачем подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 00000361, 00000365, 00000367 від 31 серпня 2007 р., 00000415 від 30 вересня 2007 р., 00000421 від 30 вересня 2007 р., 00000422, 00000455, 00000464 від 30 вересня 2007 р., 00000467 від 26 жовтня 2007 р., 00000479 від 30 жовтня 2007 р., 00000540, 00000545 від 31 жовтня 2007 р., 00000586, 00000592, 00000640 від 30 листопада 2007 р., 00000005, 00000006, 00000007, 00000060 від 31 січня 2008 р., 00000151 від 15 березня 2008 р., 00000478 від 30 жовтня 2007 р., 0000096 від 29 лютого 2008 р., 00000159 від 31 березня 2008 р., баланси переробки давальницької сировини та рахунки-фактури, згідно з якими вартість виконаних робіт та наданих послуг за договором становить 995880,54 грн.

З вищевказаних актів здачі-прийняття робіт та рахунків-фактур слідує, що у вартість робіт та послуг за договором позивачем включено вартість витрат по оплаті послуг експедитора у загальному розмірі 10135,68 грн.

Умовами спірного договору в редакції договору про внесення змін і встановлення правонаступництва відшкодування за рахунок відповідача указаних витрат позивача не передбачено.

Умови п. 5.4 первісного договору, якими відповідне відшкодування було передбачене, змінені за погодженням сторін. Тому суд вважає, що нарахування до оплати послуг експедитора є неправомірним.

Таким чином, вартість послуг за договором, що підлягає оплаті відповідачем згідно з вищезазначеними доказами, становить 985744,86 грн.

Доводи відповідача про виконання робіт та надання послуг за договором у розмірі 1063990,94 грн. доказами не підтверджені, тому є необгрунтованими.

Згідно з умовами розділу 4 договору в редакції договору від 1 липня 2007 р. розрахунки за договором передбачено проводити на умовах попередньої оплати декадної норми переробки. У разі отримання вугілля для переробки без попередньої оплати встановлений обов’язок відповідача провести розрахунки шляхом оплати вартості фактично наданих послуг до закінчення поточного місяця переробки (п.п. 4.1, 4.2).

Доказів належної оплати виконаних робіт та послуг за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 985744,86 грн. боргу, а також, виходячи з фактичного розміру простроченої суми грошового зобов’язання, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 168562,37 грн. збитків внаслідок інфляції (985744,86 грн. х 117,1% - 985744,86 грн.), 50880,64 грн. три проценти річних з простроченої суми (985344,86 грн. х 3% / 365дн. х 628 дн.)

Згідно з наявними доказами заявлені позивачем вимоги стосуються оплати робіт та послуг, виконаних протягом серпня 2007-березня 2008 років.

З урахуванням погодженого сторонами порядку розрахунків оплата переробки вугілля без попередньої оплати повинна була проведена до закінчення поточного місяця переробки.

Виходячи з цього, строк оплати робіт, виконаних найпізніше у березні 2008 року, настав 31 березня 2008 р.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки нарахування пені за порушення зобов’язання з оплати робіт за договором позивачем проведене без урахування указаних вимог Закону, у позові в цій частині слід відмовити.

Умовами п. 2.1.11 договору передбачено, що у разі порушення замовником умов даного договору, у результаті чого продукти зберігання на складі ЦЗФ-вантажоодержувача будуть зберігатися більше 3 діб –замовник зобов’язується відшкодувати виконавцеві всі витрати по зберіганню продуктів збагачення понад 3 доби (зокрема, у випадках, передбачених п. 2.4.3 даного договору) з розрахунку 0,84 грн. без ПДВ за 1 т на добу. Відшкодування вказаних витрат здійснюється замовником протягом 5 днів з моменту пред’явлення виконавцем відповідного рахунку.

Позивачем не надано доказів несення витрат по зберіганню переробленого вугілля у заявленому розмірі.

Крім того, як слідує із матеріалів справи та пояснень позивача, таке перебування продуктів переробки на складах ЦЗФ протягом заявленого періоду виникло у зв’язку з реалізацією ним права притримання.

Чинним законодавством, зокрема пар. 7 гл. 49 ЦК України, не передбачено підстав для відшкодування кредитору, який притримує річ у себе, витрат по зберіганню цієї речі.

За таких обставин у позові про стягнення плати за зберігання, сум за прострочення виконання та неустойки за невиконання зобов’язання в цій частині відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України слід також відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія” м. Луганська задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія” (91021, м. Луганськ, вул. Советськая, 18, код 32474386) 985744,86 грн. боргу, 168562,37 грн. збитків внаслідок інфляції, 50880,64 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1253,31 грн. витрат по оплаті державного мита, 11,60 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар