Рішення № 13671849, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/56402.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Брест-Литовський»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ІНВЕСТ»

простягнення 63886069,33 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Бортничук М.С. (довіреність № 13-12/2010 від 13.12.2010); від відповідача –Донець І.С. (довіреність № 21-01-д/11 від 21.01.2011). СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Брест-Литовський»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ІВЕСТ»(далі –відповідач) про стягнення 57015659,31 грн. боргу, 1217728,61 грн. 3% річних, 2187397,75 грн. інфляційних втрат, 3465283,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, всього 63886069,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором переведення боргу від 01.04.2010 (далі –Договір), укладеного між позивачем, відповідачем та Компанією rvest Investments Solutions Limited»(далі –Компанія) щодо своєчасного повернення боргу.

Відповідач позов в частині стягнення з нього 57015659,31 грн. боргу визнав, а проти решти позовних вимог щодо стягнення з нього 1217728,61 грн. 3% річних, 2187397,75 грн. інфляційних втрат, 3465283,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами заперечував, мотивуючи це тим, що задоволення вказаних позовних вимог ускладнить та затягне погашення основного боргу відповідача перед позивачем.

У судовому засіданні 24.01.2011 оголошувалась перерва до 02.02.2011.

У судовому засіданні призначеному на 02.02.2011 відповідач позов визнав повністю, зазначивши про своє скрутне матеріальне становище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2005 між відповідачем та Компанією було укладено договір позики № 2401-05, із змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 10.02.2005, № 2 від 25.02.2005, № 3 від 12.11.2008, № 4 від 30.11.2009 (далі –Договір позики) відповідно до умов якого Компанія зобов’язується надати відповідачу кредит в сумі 30000000 доларів США, а відповідач зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки в строк до 24.01.2020.

01.04.2010 між відповідачем (Первісний боржник), позивачем (Новий боржник) та Компанією (Кредитор) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого за цим Договором здійснюється заміна боржника (переведення боргу) за Договором позики.

Відповідно до пункту 2 Договору Первісний боржник переводить на Нового кредитора борг (грошове зобов’язання), що виник із Договору позики, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов’язання, а саме: зобов’язання із сплати основного боргу за кредитом в сумі 24171612 доларів США, у строки передбачені Договором позики (пункт 2.1 Договору); зобов’язання із сплати відсотків за користування позикою, нарахованих на день укладання цього Договору, в сумі 534890,64 доларів США у строки передбачені Договором позики (пункт 2.2 Договору); зобов’язання із сплати відсотків за користування позикою, нарахованих після укладення цього Договору, у строки передбачені Договором позики (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 9 Договору Первісний боржник здійснює компенсацію вартості переведеного боргу на користь Нового боржника у розмірі та на умовах, визначених додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною цього Договору.

01.04.2010 на виконання пункту 9 Договору між відповідачем (Первісний боржник) та позивачем (Новий боржник) було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої: Первісний боржник здійснює компенсацію вартості переведеного боргу на користь Нового боржника у розмірі 195799033,42 грн. (пункт 1); компенсація вартості переведеного боргу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Нового боржника в строк до 20.04.2010 (пункт 2); зобов’язання Первісного боржника по сплаті компенсації вартості переведеного боргу забезпечується іпотекою нерухомого майна, про що сторони зобов’язуються укласти іпотечний договір протягом 5 календарних днів із дня підписання цієї додаткової угоди (пункт 3).

02.04.2010 на виконання умов вказаної додаткової угоди між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (далі –Договір іпотеки), відповідно до пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 цього Договору іпотеки, на забезпечення виконання зобов’язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем по компенсації вартості переведеного боргу за Договором (далі –Основний договір).

Відповідно до пункту 1.2 Договору іпотеки іпотекою за цим Договором іпотеки забезпечується виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Основним договором частково в розмірі 136000000 грн., які Іпотекодавець зобов’язаний сплатити на користь Іпотекодержателя в строк до 20.04.2010 шляхом перерахування коштів в безготівковому порядку (далі – Зобов’язання).

Згідно пункту 2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належить Іпотекодавцю на праві власності, а саме: адміністративна будівля (літера Г) в цілому загальною площею 15922 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (далі –Предмет іпотеки), та складається із: нежилих приміщень загальною площею 13365,80 кв.м., які знаходяться на цокольному, першому, другому, третьому, четвертому поверсі адміністративної будівлі (літера Г); нежилих приміщень загальною площею 2556,2 кв.м. п’ятого поверху адміністративної будівлі (літера Г).

Вартість Предмету іпотеки (заставна вартість) з урахуванням ПДВ визначається за згодою сторін та складає 136000000 грн. (пункт 2.4 Договору іпотеки).

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки, якщо Зобов’язання не буде виконано в строк, передбачений Основним Договором (пункт 4.2 Договору іпотеки).

У разі настання випадків, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього Договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення із зазначенням змісту порушення Зобов’язання, вимогою про виконання порушеного Зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановлено строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки (пункт 4.3 Договору іпотеки).

Пунктом 5.1 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги, забезпечені за цим Договором іпотеки, шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Зобов’язання.

21.04.2010 на виконання пункту 4.3 Договору іпотеки позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушення № 2104/1, відповідно до якої запропонував відповідачу у тридцятиденний строк виконати свої зобов’язання за Договором щодо погашення заборгованості та водночас попередив відповідача про те, що у разі непогашення заборгованості за Договором, позивач розпочне звернення стягнення на Предмет іпотеки.

05.05.2010 відповідач листом № 10/05-05-24 повідомив позивача про те, що відповідач не має можливості здійснити погашення боргу за Договором, а тому відповідач не заперечує проти здійснення позивачем стягнення на Предмет іпотеки.

06.05.2010 позивач направив до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації»лист № 0605/1, у якому просив здійснити державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки.

09.06.2010 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації»було здійснено державну реєстрацію права власності позивача на Предмет іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26359722 та реєстраційним посвідченням № 032067, копії яких містяться в матеріалах справи.

14.06.2010 позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушення № 14-06/10, відповідно до якої вимагав погасити заборгованість за Договором у сумі 59799033,42 грн.

16.06.2010 відповідач листом № 10/06-16-29/1 повідомив позивача про те, що відповідач не має можливості здійснити погашення боргу за Договором у сумі 59799033,42 грн. та просив позивача подовжити термін сплати вказаної заборгованості до 16.08.2010.

17.08.2010 позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушення № 17-08/10, відповідно до якої вимагав погасити заборгованість за Договором у сумі 59799033,42 грн.

20.08.2010 відповідач листом № 10/08-20-40 повідомив позивача про те, що відповідач не має можливості здійснити погашення боргу за Договором у сумі 59799033,42 грн. та просив позивача подовжити термін сплати вказаної заборгованості до 20.10.2010.

19.11.2010 позивач направив відповідачу претензія № 10-11/10, відповідно до якої запропонував відповідачу провести звірку розрахунків та погасити заборгованість за Договором.

22.11.2010 відповідач листом № 10/11-22-65 повідомив позивача про те, що відповідач не має можливості здійснити погашення боргу за Договором у сумі 59799033,42 грн. та погодився провести звірку розрахунків за Договором.

На виконання умов Договору відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 2103198,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.12.2010 № 75 на суму 1500000 грн. та № 76 на суму 603198,71 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

17.12.2010 між відповідачем (Первісний боржник), позивачем (Новий боржник) та Компанією (Кредитор) було укладено додаткову угоду № 1/1 до Договору, відповідно до пункту 1 якої сторони виклали пункт 2.2 Договору у наступній редакції:

«2.2. «Зобов’язання із сплати відсотків за користування позикою, нарахованих на день укладання цього Договору, в сумі 449064,09 доларів США у строки передбачені Договором позики.».

17.12.2010 між відповідачем (Первісний боржник) та позивачем (Новий боржник) було укладено додаткову угоду № 1 до додаткової угоди від 01.04.2010 до Договору, відповідно до умов якої сторони виклали пункт 1 додаткової угоди від 01.04.2010 до Договору в наступній редакції:

«1. Первісний боржник здійснює компенсацію вартості переведеного боргу на користь Нового боржника у розмірі 195118858,02 грн.».

17.12.2010 позивач та відповідач підписали акт звіряння розрахунків, відповідно до якого станом на 17.12.2010 у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за Договором в сумі 57015659,31 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до умов Договору повинен був сплатити борг у сумі 195118858,02 грн. в строк до 20.04.2010.

Проте, відповідач, як у встановлений умовами Договору строк, свого зобов’язання щодо сплати боргу у сумі 57015659,31 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 57015659,31 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 2187397,75 грн. інфляційних втрат та 1217728,61 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (частина 1 статті 536 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.09.1994 визначено, що пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 3465283,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ІНВЕСТ»(03057, м. Київ, провулок Польовий, будинок 9, ідентифікаційний код 25635142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Брест-Литовський»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10-г, ідентифікаційний код 36689613) 57015659 (п’ятдесят сім мільйонів п'ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 31 коп. боргу, 1217728 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 61 коп. 3% річних, 2187397 (два мільйони сто вісімдесят сім тисяч триста дев’яносто сім) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3465283 (три мільйони чотириста шістдесят п’ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 71 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.