Рішення № 13671844, 25.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/42125.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” м. Дніпропетровська

до Товариства з обмеженим відповідальністю “Неолайн-Медіа” м. Києва

про визнання договору недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не з’явився,

від відповідача Тарасенко В.Л., Каліновський С.В.

СУТЬ СПОРУ:

у грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 0107-09 про надання послуг від 1 липня 2009 р., згідно з яким останній зобов’язався надавати йому телекомунікаційні послуги, а він –сплачувати надані послуги на умовах договору.

Відповідно до умов п. 5.2 цього договору він зобов’язаний у разі порушення строків проведення розрахунків за надані послуги сплачувати відповідачу пеню в розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на те, що умови договору в частині визначення розміру неустойки за порушення грошового зобов’язання за договором суперечать вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 2 ст. 343 ГК України, позивач просив задовольнити позов та визнати спірний договір в цій частині недійсним, відшкодувати за рахунок відповідача понесені по справі господарські витрати.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 липня 2009 р. між сторонами по справі було укладено договір № 0107-09 про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надавати позивачу телекомунікаційні послуги, а останній –сплачувати надані послуги на умовах договору.

Згідно з умовами п. 5.2 договору за порушення строків проведення розрахунків замовником, які передбачені розділом 4 цього договору, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника відповідача, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, указаними положеннями чинного законодавства розмір пені, яка підлягає сплаті за прострочку виконання грошового зобов’язання обмежена розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що умови п. 5.2 укладеного між сторонами у справі договору в частині, що передбачають відповідальність у вигляді пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України, суперечать вимогам чинного законодавства, то договір в цій частині відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.

Доводи відповідача, які зводяться до дотримання сторонами принципу свободи договору, не спростовують обґрунтованості заявлених вимог, оскільки суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” м. Дніпропетровська задовольнити.

Визнати недійсним пункт 5.2 договору № 0107-09 про надання послуг від 1 липня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського, 6, код 30004486) та Товариством з обмеженим відповідальністю “Неолайн-Медіа” (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3-Ж, код 36058322) в частині розміру пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженим відповідальністю “Неолайн-Медіа” (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3-Ж, код 36058322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського, 6, код 30004486) 85 грн. грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар