Рішення № 13671825, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/57926.01.11 За позовом           Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до           Державного підприємства "Антонов"

про          стягнення 414, 05 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           Шабаліна О.О. –предст. за довір. №35-10-2 від 31.03.2010р.;

від відповідача:           Достовалова Н.М. –предст. за довір. №123/4777 від 21.06.2010р.

Рішення прийняте 26.01.2011, у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою, з 17.01.2011 по 26.01.2011.

У судовому засіданні 26.01.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" про стягнення 235,60 грн. основного боргу за надані послуги, 96,59 грн. - пені, 58,90 грн. - інфляційних та 13,90 грн. - процентів річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 порушено провадження у справі №35/579, розгляд справи призначений на 08.12.2010.

06.12.2010 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем поданий відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оформлення перепусток не входить до переліку послуг, які можуть надаватись позивачем згідно із додатком В1.1/02.1.1-23.11-2, а також на те, що позивач пропустив встановлений ст. 315 Господарського кодексу України строк на звернення до суду.

У судове засідання, призначене на 08.12.2010, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.12.2010.

17.12.2010 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про процесуальне правонаступництво, в якій позивач просить суд, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, замінити відповідача –Державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант" його правонаступником - Державним підприємством "Антонов".

Також, позивачем була подана заява про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 414,05 грн., з яких: 235,60 грн. –основний борг, 102,20 грн. –пеня, 61,26 грн. – інфляційні втрати, 14,99 грн. –3% річних, а також стягнення судових витрат. Як на підстави позову позивач посилається на те, що між сторонами шляхом обміну листами у спрощений спосіб було укладено договір про надання послуг, який відповідачем в частині розрахунків не був виконаний.

У судовому засіданні 27.12.2010 заява позивача про заміну відповідача його правонаступником судом задоволена, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України замінено відповідача –Державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант" його правонаступником –Державним підприємством "Антонов".

З метою витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 27.12.2010, розгляд справи відкладено на 17.01.2011.

У відзиві на заяву позивача про зміну підстав позову відповідач зазначає, що сторонами не були погоджені всі істотні умови договору при укладенні його шляхом обміну листами, а тому договір між сторонами не був укладений. При цьому відносини сторін вже були врегульовані додатком В1.1/02.1.1-23.11-2 і оформлення перепусток не входить до переліку платних послуг, передбачених у додатку, а тому підстав для їх оплати немає.

У судовому засіданні 17.01.2010 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 26.01.2010.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) та Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант", правонаступником якого є Державне підприємство "Антонов" (далі - відповідач) був укладений додаток №В1.1/02.1.1-23.11-2 "Пункти обслуговування, узгоджені послуги, можливості та ціни" до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від квітня 1998.

Згідно із параграфом 1 додатку "Плата за обслуговування" сторонами були погоджені послуги, які надаються позивачем для разового наземного обслуговування, що складається з прибуття та подальшого відправлення того самого літака у встановлений час.

Згідно із п. 6 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" одним з напрямів підтримка відповідного рівня авіаційної безпеки здійснюється, зокрема шляхом заборони будь-яким особам або транспортним засобам увійти або заїхати в контрольовану, стерильну зони та зону обмеженого доступу без перепустки та проходження контролю на безпеку.

Пунктом 56 Програми передбачено, що у кожному аеропорту встановлюється пропускна система, що затверджується керівником аеропорту. Персонал експлуатантів, орендарів аеропорту, інших організацій, який має допуск до контрольованої території, зобов'язаний мати спеціальні перепустки з визначенням зон, у яких він може перебувати.

Згідно із визначенням термінів, що застосовуються у Програмі, перепусткою є документ, що видається особам, які працюють в аеропортах, або тим, кому з інших причин необхідний окремий допуск в аеропорт чи будь-яку зону обмеженого доступу, а також документ на транспортні засоби.

15.04.2008 відповідач звернувся до позивача і листом №130-АТП з проханням про надання дозволу на оформлення постійних перепусток працівників для проходу через КП 1,2,3,5,12 згідно з угодою №В1.1/02.1.1.-23.11-2 від 11.05.2007. До зазначеного листа додавався перелік працівників відповідача для оформлення перепусток (всього 8 осіб).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві було погоджено видачу перепусток для 5 працівників строком на 1 рік.

Згідно із записами, що містяться у журналі реєстрації та видачі постійних особистих перепусток позивача, виготовлені перепустки були отримані зазначеними в додатку до листа працівниками відповідача 29.05.2008, 27.06.2008, 29.07.2008, та 10.08.2008.

31.08.2008 позивач виставив відповідачеві рахунок –фактуру № 15/508 на оплату послуг з оформлення постійних перепусток на суму 235,60 грн. та надав акт приймання-здачі виконаних послуг згідно листа № 1230 АТП від 15.04.2008.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що між сторонами у спрощений спосіб був укладений договорі про надання послуг і позивач належним чином виконав свої зобов'язання по виготовленню перепусток, а відповідач, натомість, за відсутності заперечень щодо отриманих послуг, не оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 235,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив надані йому позивачем послуги з витоплення перепусток, доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано. Також, в ході розгляду справи відповідачем також не було спростовано передбачену ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України презумпцію відплатності укладеного із позивачем договору.

Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 61,26 грн. інфляційних втрат та 14,99 грн. процентів річних за несвоєчасну оплату наданих послуг, розраховуючи їх за період з 14.11.2008 по 27.12.2010.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 12.11.2008 позивач листом № 14.1-37-449 звернувся до відповідача вимогою про сплату суми боргу за надані послуги із виготовлення перепусток у розмірі 235,60 грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 17.11.2008, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, обов'язок по оплаті наданих послуг повинен бути виконаний відповідачем у строк до 24.11.2008.

Натомість, позивач здійснює розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, починаючи з 14.11.2008, що суперечить фактичним обставинам справи та положенням ст. 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 59,14 грн. та 14,78 грн. відповідно згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

25.11.2008 - 27.12.2010235.607633 %14.781.25159.14

Крім сум процентів річних та інфляційних втрат позивач також просить стягнути з відповідача 102,20 грн. пені, розраховуючи її за період з 14.11.2008 по 27.12.2010, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Нормативно позивач посилається на ст. 231 Господарського кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідач у відзиві на заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних розміру вимог посилається на сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Як передбачено ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як встановлено судом, право на неустойку (пеню) виникло у позивача з 25.11.2008 і з вказаної дати також починається перебіг позовної давності за вимогами про її стягнення з відповідача. Разом з тим, згідно із відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 16.11.2010, тобто з пропуском передбаченої ст. 258 Цивільного кодексу України позовної давності.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем послуги з виготовлення перепусток та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 309,52 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 267, 525, 526, 626, 642 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, ідентифікаційний код 14307529) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код 20572069) 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 60 грн. основного боргу, 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 14 коп. інфляційних втрат, 14 (чотирнадцять) гривень 78 коп. процентів річних, 76 (сімдесят шість) гривень 24 коп. державного мита та 176 (сто сімдесят шість) гривень 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.02.2011