Рішення № 13671673, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/58731.01.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 7934,96 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:Марковська В.В. дов. № Д07-2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

Від відповідача:не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7464, 96 грн. боргу за угодою № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р., а також 212, 32 грн. інфляційної складової боргу, 41, 79 грн. трьох відсотків річних та 215, 89 грн. пені.

Ухвалою суду від 29.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/587 та призначено її розгляд на 13.12.2010 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 29.11.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 31.01.2011 р.

У судове засіданні 31.01.2011 р. представники не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про призначене судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2010 р. уповноваженими представниками Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було зафіксовано порушення ПКЕЕ Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а саме самовільне підключення до електромереж «Київенерго», користування електричною енергією без укладання відповідного договору в порушення вимог п. 5.1. та п. 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, про що було складено акт порушень ПКЕЕ № 02319 від 27.02.2010 р.

На підставі рішення комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ, яке закріплене у протоколі № 717 від 15.07.2010 р., здійснено розрахунок до акту, згідно якого нарахування до сплати складає 7464,96 грн.

09.08.2010 р. між сторонами було укладено угоду № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р.

Згідно з пунктом 1 вищезазначеної угоди, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 визнало та підтвердило заборгованість перед АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” згідно Акту порушень від 27.02.2010 р. № 02319 сумою 7764,96 грн., боржник зобовязується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди протягом 08.2010 10.2010 р.р. Строк оплати до 25.08.2010 р. 2500,00 грн., до 25.09.2010 р. 2500,00 грн. та до 25.10.2010 р. 2464,96 грн.

У відповідності до п. 2 угоди № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р., при проведенні сплати заборгованості боржник зобовязується посилатися в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на цю угоду.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за період з 09.08.2010 р. по 25.10.2010 р. відповідачем не перераховувались кошти на виконання умов № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р., у звязку з чим борг відповідача за даною угодою становить 7464,96 грн.

За таких обставин АЕК “Київенерго” в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7464, 96 грн. боргу за угодою № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р., а також 212, 32 грн. інфляційної складової боргу, 41, 79 грн. трьох відсотків річних та 215, 89 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 7464,96 грн. за угодою № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію заборгованості за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р. не виконав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 7464,96 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позовна вимога Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу за угодою № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р. у розмірі 7464,96 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 212,32 грн. інфляційних нарахувань та 41,79 грн. трьох річних процентів, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком позивача, який був перевірений судом, з відповідача підлягають стягненню 212,32 грн. інфляційної складової боргу та 41,79 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 215,32 грн. пені за порушення договірного зобовязання, посилаючись на пункт п. 3 угоди № 77-10-е від 09.08.2010 р. про реструктуризацію заборгованості за актом порушень правил користування електричною енергією № 02319 від 09.08.2010 р., яким передбачено, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день проострочення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У звязку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 7464,96 грн., то з відповідача підлягає стягненню 215,89 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер фізичної особи підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 7464 (сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 96 коп. основного боргу, 212 (двісті дванадцять) грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 41 (сорок одну) грн. 79 коп. трьох відсотків річних, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 89 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.