Рішення № 13671625, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/42801.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 10059,63грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - не зявилися

від відповідача - не зявилися

У судовому засіданні 01.02.20110 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10024,454грн(7200,19грн.-основного боргу, 302,23грн.-3% річних, 990,08грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 1531,95грн.-пені) заборгованості за Договором купівлі-продажу №49 від 03.01.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору купівлі-продажу №49 від 03.01.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 06.12.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/428.

20.12.2010 до Господарського суду м. Києва надійшло клопогтання позивача про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1059,63грн.(7200,19грн.-основного боргу, 315,81грн.-3% річних, 1011,68грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 1531,95грн.-пені) заборгованості за Договором купівлі-продажу №49 від 03.01.2009 року.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія"- Продавець(далі-Позивач) та Фізична особа-підприємецьОСОБА_1-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір купівлі-продажу №49 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується передати Відповідачу в обумовлені договором строки товар, а Відповідач зобов"язується прийняти його і оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1.1 Договору Відповідач зобов"язаний перерахувати оплату за товар на розрахунковий рахунок Позивача напротязі 7(семи) календарних днів з моменту поставки партії товару у відповідності з п.1.2 даного договору.

Так, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 8215,19грн., що підтверджується видатковою накладною №356646 від 15.07.2009 (копія наявна у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 1015,00грн.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 7200,19грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7200,19 грн., і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно п.п. 5.2. Договору за кожен день просрочки платежу Відповідачу нараховується штрафна неустойка у розмірі 0,6% від суми несплаченого товару.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 1531,95 грн.

Але, прирозрухунку пені, позивач не врахував вимоги до позовної давності, які застосовуються до пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся з позовом до суду 02.12.2010р., тобто строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені до грудня 2009 року минув.

Крім цього, при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати 183 днів та буде нараховуватись наступним чином.

за період з 02.12.2009-02.06.2010

7200,19грн*183дн.*(10.2500 %)*2/365=740,04грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 740,04грн. пені за неналежне виконання грошових зобов"язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 1011,68грн. інфляційних нарахувань та 315,81грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 7200,19 грн. основного боргу, 740,04грн.-пені, 1011,68грн. інфляційних нарахувань та 315,81грн. три проценти річних .

Що стосується витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1500,00грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідного до п. 12 зазначеного роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вони значно обґрунтовані, в звязку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 93,96грн. та 217,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500грн.-витрат на оплату послуг адвоката..

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф.код НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія"(91047, м.Луганськ, 1-й Оборонний проїзд,2, код ЄДРПОУ 31594936, р/р 2600401611324 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 304289) 7200(сім тисяч двісті) грн. 19 коп. - основного боргу, 740(сімсот сорок)грн.04коп.-пені, 315(триста п"ятнадцять)грн.81коп-3% річних, 1011(одна тисяча сто одинадцять)грн.68коп-інфляційне збільшення суми боргу, 93(дев"яносто три)грн.96 коп.- витрат по сплаті державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 40коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500(одна тисяча п"ятсот)грн.00коп-витрат по оплаті послуг адвоката.

3. в решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 04.02.2011