Ухвала суду № 136715528, 19.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 554/5482/22

Провадження №1-кп/524/83/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

15.03.1996 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 15.08.1997 року з Божківської ВК Полтавської області №16 за постановою Полтавського районного суду Полтавської області за ст.5 Указу Презтдента України «Про амністію» від 26.06.1997 р.;

11.12.1998 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 141, ч.1 ст.229-6, 42 КК України до 2 років 6 місяців. Звільнений згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 10 днів;

22.12.2005 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 187, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 19.02.2010 року з Роменської ВК Полтавської області №56 по відбуттю строку покарання;

10.01.2014 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 307, 69 КК України до 1 року 10 місяців 2 дні позбавлення волі без конфіскації майна.

21.08.2015 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі; На підставі ст.75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

29.05.2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 190, ч.1 ст.121 КК України до 2 років 8 місяців обмеження волі. Звільнений 19.03.2021 року з Конотопського виправного центру №130 Сумської області по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука знаходиться обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному проваджені відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України.

Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Підставою для обрання запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України та ризиків, передбачених пунктами першим, третім, п`ятим, частини першої статті 177 КПК України. На даний час судовий розгляд кримінального провадження триває, здійснюється дослідження доказів, тому заявлені ризики продовжують існувати та жодним чином не зменшуються.

Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають Достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Мамедова проти Росії" вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ "В. проти Швейцарії" зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання" її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти ("В. проти Швейцарії" (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.93). В своєму рішенні у справі "Адамяк проти Польщі" (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , явка потерпілого та свідків до суду процесуальним керівником на час розгляду клопотання не забезпечена.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, долученими до клопотання.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,181,331,371, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід вигляді цілодобового домашнього арешту, на 60 днів, до 17 липня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- з`являтися за першим викликом до прокурора, судді;

- утримуватись від спілкуванням з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню;

- знаходитись за адресою: АДРЕСА_2 , - цілодобово, протягом строку дії даної ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

А також роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвалу в частині обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до Кременчуцького РУП ГУНП України в Полтавській області.

На ухвалу судді може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її оголошення до Полтавського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_6