Рішення № 13671533, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/21-40/1401.02.11 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янського району м.Києва

до Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»

третя особа: Солом'янська районна у м.Києві державна адміністрація

про стягнення 39 442, 32 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Панкова О.А. - представник за довіреністю №21 від 10.01.2011р.

від відповідача: Місяць А.В.- представник за довіреністю б/н від 12.01.2011р

від третьої особи: Мдзелурі К.З. –за довіреністю № 227/01 від 12.01.2011р.

У судовому засіданні 03.02.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янського району міста Києва до Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»про стягнення 39 442,32 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.10 у справі № 2/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, визнано недійсним на майбутнє договір оренди № 1371 (номер договору Додатковою угодою від 01.04.08р. змінено на №646/3) від 12.09.2007р, укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янського району міста Києва) та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.10 рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.10 у справі № 2/21 залишено без змін, скаргу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.10 касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.10 у справі № 2/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва справу № 2/21 вирішено передати для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 13.12.10 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу до свого провадження, присвоїла справі № 2/21-40/14 та призначила справу до розгляду на 13.01.11.

24.12.10 р. представник Позивача подав заяву про збільшення позовних вимог. В даній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором оренди № 1371 від 12.09.07 р. за несплату орендної плати з березня 2009 р. по серпень 2010 р. у розмірі 102 630,17 грн, пеню у розмірі 1 669,86 грн та плату за землю - 7 880,47 грн. В обґрунтування зазначеної заяви, позивач зазначає, що відповідача виселено з орендованого приміщення на підставі рішення суду № 30/34. Зазначена заява подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та прийнята судом.

У судове засідання, призначене на 13.01.11 представники сторін з'явилися.

Представник Позивача через службу діловодства суду подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янську районну у м.Києві державну адміністрацію.

Відповідач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представників сторін у судовому засіданні суд вирішив задовольнити.

Ухвалою суду від 13.01.11 відкладено розгляд справи на 01.02.11 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача - Солом'янську районну у м.Києві державну адміністрацію.

27.01.11 відповідач через загальний відділ суду подав заперечення на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на правомірність стягнення коштів за весь період дії угоди. Також, відповідач зазначає, що останнім не підписувалися акти надання послуг, а позивачем не виставлялися претензії з даного приводу. Крім цього, відповідач повідомляє, що орендар не мав змоги користуватися орендованим приміщенням й займатися статутною діяльністю. Окрім іншого, зазначив, що позивачем прихований статус орендованого приміщення, а відтак не правомірно нараховується орендна плата за нього, тощо.

У судовому засіданні 01.02.11 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову з підстав наведених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав письмовий пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Судом заслухані пояснення представників учасників процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів слідує, що власником приміщення, розташовано за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2 є територіальна громада Солом’янського району м. Києва в особі її виконавчого органу –Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації.

12.09.07 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва (Орендодавець) та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»(Орендар) укладено Договір № 1371 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва (далі - Договір).

Рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.07 № 218 «Про утворення комунальних підприємств»створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.02.08 № 141 «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради від 29.12.07. № 2492 «Про проведення інвентаризації майна Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва балансоутримувачем приміщення за адресою: вул. Уманська, 31, корп. 2 з 01.04.08 є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.

На підставі вказаних розпорядчих документів між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»01.04.2008 укладено Додаткову угоду до Договору № 1371 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 12.09.07, відповідно до якої змінено сторону за Договором (орендодавця), номер Договору на 646/3.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі розпорядження Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 1697 від 12.09.07 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення проведення статутної діяльності, за адресою м. Київ, вул. Уманська, 31 кор. 2.

У відповідності до п. 2.1. Договору, об’єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 141,2 кв. м., в тому числі напівпідвал –141,2 кв. м.

Згідно з п. 4.1. Договору Орендодавець зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту прийому-передачі об’єкт оренди.

З акту приймання-передачі приміщення від 12.09.07, що підписаний сторонами, вбачається: Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення площею 141,2 кв. м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Уманська, 31 кор. 2, яке знаходиться у задовільному санітарно-технічному стані.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата є істотною умовою договору оренди.

У відповідності до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що за користування об’єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та прядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної у м. Києві ради від 20.12.06. № 101, розпорядженням Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 18 від 06.02.2008 або за результатами конкурсу на право оренди об’єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється у розмірі 4; 15 % від вартості майна і становить 4471,92 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення чинного законодавства України та умов Договору, відповідач не сплачує позивачу орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням та видатки по платі за землю у період з березня 2009 року по серпень 2010 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем починаючи з дати підписання сторонами акта прийому-передачі. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акта прийому передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві або до дати складання акта державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Орендар зобов’язаний вносити орендні та інші платежі передбачені Договором своєчасно і в повному обсязі.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов’язання перед позивачем за Договором щодо внесення орендної плати та видатки по платі за землю.

Крім цього, у матеріалах справи наявне рішення Господарського суду м. Києва у справі № 30/34 від 16.02.10 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради до Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»про розірвання Договору нежилого приміщення від 12.09.07. № 646/З, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі: вирішено розірвати Договір нежилого приміщення від 12.09.07. № 646/З, укладеного між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва та Благодійною організацією «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості», виселити відповідача з нежилого приміщення загальною площею 141,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 31, корп. 2, передавши по акту приймання-передачі зазначене приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради.

Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 30/34 від 16.02.10 має преюдиційне значення для вирішення справи № 2/21-40/14 у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема у вказаному вище судовому рішенні встановлено, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати та компенсації за землю у розмірі та строки встановлені Договором, що є підставою для дострокового розірвання Договору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони).

Окрім іншого, слід звернути увагу на той факт, що Державною виконавчою службою Солом’янського району управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення № 30/34, за результатами якого винесено акт державного виконавця від 06.08.2010р. та постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2010 № ВП 20391712 у зв’язку з виконанням рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування об’єктом оренди згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 102630,17 грн не сплатив.

Відповідно до п. 6.2. Договору за не своєчасно сплату орендних платежів, передбачених п.п. 3.1, 3.7 Орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені 1669,86 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Обґрунтованим вважає суд також і вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації плати за землю, що передбачено п. 3.5. Договору, що за розрахунком позивача становить 7780,47 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача на позовну заяву, з огляду на приписи ст.ст. 34,36 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»(03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 5, кв. 124, код ЄДРПОУ 33600773) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) заборгованість по орендним платежам у розмірі 102630 (сто дві тисячі шістсот тридцять) грн 17 коп.; пеню у розмірі 1669 (одну тисячу шістсот шістдесят дев’ять) грн 86 коп.; компенсації плати за землю у розмірі 7880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 47 коп.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 1041 (одну тисячу сорок одну) грн 39 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Благодійної організації «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищення якості»(03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 5, кв. 124, код ЄДРПОУ 33600773) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 80 (вісімдесят) грн 41 коп.

4. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 03.02.2011р.