Рішення № 13671435, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/14810.01.11 За позовом Приватного підприємства Фірма «ГАРМАШ»

До Приватного підприємства «УкрАгроІнтер»

Про стягнення заборгованості у розмірі 8516,12 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Блонський Ю.І. –за дов. № б/н від 01.12.2010р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8516,12 грн., що виникла у зв’язку з порушенням умов договору поставки № 21 від 10.03.2010р., з яких 7033,35 грн. –основного боргу, 76,10 грн. –пені, 1406,67 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов‘язання по оплаті отриманого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. було порушено провадження у справі № 49/148 та призначено розгляд справи на 08.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 08.12.2010 розгляд справи відкладався на 10.01.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 10.01.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві

Відповідач в судові засідання 08.12.2010 та 10.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/148 від 25.11.2010 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2010 року між Приватним підприємством Фірмою «Гармаш»(далі –Постачальник) та Приватним підприємством «УкрАгроІнтер» (далі –Покупець) був укладений Договір поставки № 21 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставляти та передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується приймати і оплачувати ковбасні вироби і м’ясопродукти (далі –Товар) в асортименті і кількості, що передбачені у накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Покупець зобов’язується завчасно направляти Постачальнику замовлення (заявку), в якій відображати всі характеристики необхідного товару (п. 4.2.1 Договору). В свою чергу Продавець зобов’язався надавати усі необхідні документи на товар у тому числі документи, що підтверджують походження товару, кількість відвантаженого товару сертифікати якості (якісні посвідчення) товару. Постачальник несе відповідальність за достовірність вказаних документів (п. 4.14. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка проводиться у відповідності до цін, вказаних у прайс –листах, узгодженими сторонами і діючими на момент замовлення Товару. Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 5.6 Договору).

Пунктом 5.7 Договору сторони погодили, за результатами діяльності у визначені періоди Сторони зобов’язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються актом. Дані, що підтвердженні Сторонами в акті звірки взаєморозрахунків є причиною для остаточних розрахунків.

          На виконання умов Договору та відповідно до наданого Відповідачем замовлення Позивач 12.03.2010 поставив Відповідачу партію товару на загальну суму 9533,35 грн.

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується печаткою, та підписом одержувача на товарній накладній № 4197 від 12.03.2010 (копія якої міститься в матеріалах справи).

Згідно до п. 5.3 Договору, Покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар на умовах відстрочки на протязі 7 банківських днів з моменту фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов‘язання оплатити отриманий товар виконав частково, а саме на суму 2500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 24.03.2010р. (копія якого міститься в матеріалах справи), а тому має заборгованість у розмірі 7033,35 грн.

З метою досудового врегулювання спору 05.06.2010р. Позивач направляв Відповідачу претензію № 425 від 05.05.2010р. з проханням оплатити заборгованість у розмірі 7033,35 грн. Однак, Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та належного реагування.

На виконання вимог ухвали суду позивач 03.12.2010 направляв Відповідачу акт звірки взаєморозрахунків у період з 01.03.2010 по 03.12.2010, який був залишений Відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 7033,35 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 7033,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 76,10 грн. –пені, 1406,67 грн. –штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Оскільки відповідач суму основного боргу не сплатив є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 6.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, по якому допущена прострочка за кожний день і за весь час прострочення, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вказаної вартості.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п. 6.3 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1406,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь –якій стадії провадження у справі, якщо вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «УкрАгроІнтер»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, офіс 6, п/р 260054462, ПАТ «Легбанк»м. Київ, МФО 300056, код ЄДРПОУ 36460208), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства Фірми «Гармаш»(67513, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Олександрівка, вул. Центральна, 8а, п/р 2600001639260 у Одеській філії «Укрексімбанку», МФО 328618, код ЄДРПОУ 25036281) 8440,02 грн. заборгованості за договором поставки № 21 від 10.05.2010р., з яких 7033,35 грн. –основного боргу, 1406,67 грн. –штрафу, крім того 100,98 грн. –державного мита та 233,64 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з пені у розмірі 76,10 грн. відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 29.01.2011