Рішення № 13671398, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/58924.01.11 За позовом           Приватного підприємства "Сімер"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадієс"

про                     стягнення 59 671,10 грн.

                                                                                 Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:           Вишневський Є.В. –предст. за довір. №б/н від 19.11.2010р.;

від відповідача:           не з’явились.

          Рішення прийняте 24.01.2011 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 12.01.2011 по 24.01.2011.

У судовому засіданні 24.01.2011, на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Сімер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадієс" про стягнення з відповідача на користь позивача 48 761,25 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 3 063,57 грн. заборгованості по сплаті комунальних послуг та послуг з обслуговування електромереж, 5 902,85 грн. інфляційних втрат, 1 943,43 грн. процентів річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 порушено провадження у справі №35/589, розгляд справи призначений на 17.12.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2010 надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/589 від 26.11.2010.

Відповідач свого представника у судове засідання 17.12.2010 не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/589 від 26.11.2010 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.01.2011.

У судове засідання, призначене на 12.01.2011 відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2010, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 24.01.2010.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2006 між Приватним підприємством "Рантьє" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадієс" було укладено договір суборенди №А117/К-1.

В подальшому, 01.04.2006 між Приватним підприємством "Рантьє", Приватним підприємством "Сімер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадієс" була укладена угода про передачу прав та обов'язків по договору, відповідно до умов якої ПП "Рантьє" передало, а ПП "Сімер" прийняло на себе права та обов'язки відносно ТОВ "Амадієс" по договору суборенди № А117/К-1 від 20.03.2006, а також згідно договорів суборенди № А117/К-2 від 21.03.2006, № А117/К-3 від 22.03.2005, № А117/К-4 від 23.03.2006, укладених між ПП "Раньє" та ТОВ "Амадієс". Згідно із п. 2 зазначеної угоди, права і обов'язки по договорам суборенди передаються ПП "Сімер" у обсягах, які існують на момент укладення угоди.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, на підставі угоди про передачу прав та обов'язків по договору від 01.04.2006 Приватне підприємство "Сімер" набуло права та обов'язки орендаря за договором суборенди № А117/К-1 від 20.03.2006 (далі –договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач, як орендар, зобов'язується передати відповідачу у тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться у будівлі торгово-розважального центру "Караван", розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, а відповідач, як суборендар, зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути приміщення позивачу на умовах, визначених договором.

Згідно із п.п. 2.1.-2.3. Договору приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центра – секція №А117. Місцезнаходження приміщення визначається згідно із витягом із плану Торгового центра (додаток А до договору). Площа приміщення, що передається у суборенду становить 570,37 кв.м.

Додатковою угодою до договору від 24.01.2008 сторони виклали п. 2.3. договору в новій редакції, відповідно до якої площа приміщення, що передається у суборенду, складає 562,7 кв.м.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.6.2. Договору, строк договору становить 363 дні. Сторони домовились, що строк фактичного користування суборендарем приміщенням по договору (строк договору) починає обраховуватись від дня підписання акта приймання передачі приміщення.

Як передбачено п. 4.1. договору, позивач повинен передати приміщення відповідачу, що підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

На виконання умов договору, 09.08.2008 позивач передав відповідачу орендоване приміщення (секція А117) в торговому центрі "Караван", що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 09.08.2008.

Відповідно до п. 8.1. Договору на відповідача покладений обов'язок здійснювати оплату за користування приміщенням у розмірі і строки, що визначені договором.

Як передбачено п. 8.4. Договору, в редакції, затвердженій додатковою угодою до договору від 15.07.2008, орендна ставка по договору складає:

за період з 09.08.2008 по 31.10.2008 –53,00 грн. за 1 кв.м.;

за період з 01.11.2008 і до закінчення строку договору –318,00 грн. за 1 кв.м.

Додатковою угодою до договору від 12.12.2008 сторони погодили, що розмір орендної ставки по договору у січні та лютому 2009 становить 481,96 грн. за 1 кв.м. на місяць.

Також, додатковими угодами до договору, сторонами було погоджено застосування системи знижок по сплаті орендної плати.

Відповідно до п. 8.5. Договору, якщо інше не передбачено договором, орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує місяцю, що оплачується.

Пунктами 9.1., 9.2. Договору передбачено, що відповідач повинен щомісяця також відшкодовувати позивачу витрати на оплату використаної у приміщенні електроенергії і води у розмірі, що визначається згідно із показниками лічильників, а також витрати на утримання електромереж.

Згідно із п. 9.3. Договору відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу вартість використаних у приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Факт надання послуг з оренди приміщення, а також послуг з обслуговування електромережі та користування електроенергією підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі прийняття робіт (надання послуг).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням, та не оплатив надані комунальні послуги та послуги з обслуговування електромереж, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51 824,82 грн.

За актом повернення приміщення від 06.08.2009 у зв'язку із закінченням строку договору відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення.

Згідно із довідкою №15-01/1704 від 20.12.2010 Шевченківського відділення №1 Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" за період з 04.08.2009 на поточний рахунок ПП "Сімер", відкритий у вказаній банківській установі, грошові кошти від ТОВ "Амадієс" не надходили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та надані представником позивача прояснення, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням, та не оплатив комунальні послуги та послуги з обслуговування електромереж, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 48 761,25 грн. та заборгованість по оплаті комунальних послуг та послуг з обслуговування електромереж у розмірі 3 063,57 грн.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг і послуг з обслуговування електромереж та не навів підстав для звільнення від обов’язку сплатити вказані суми.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень законодавства позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5902,85 грн. за період з вересня 2009 відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам законодавства та перевірений судом, а також проценти річні у розмірі 1943,43 грн. починаючи з 06.08.2009 (за 456 днів).

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір процентів річних за вказаний позивачем період становить 1942,37 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

51824.8206.08.2009 - 04.11.20104563 %1942.37

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 5 902,85 грн. згідно із розрахунком позивача, а позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 942,37 грн. згідно із розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 59 670,04 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадієс" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 15, ідентифікаційний код 33235416) на користь Приватного підприємства "Сімер" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 65, ідентифікаційний код 32852033) 51 824 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні 82 коп.) - основного боргу, 5 902 (п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 85 коп.) - інфляційних втрат, 1 942 (одну тисячу дев'ятсот сорок дві гривні 37 коп.) - процентів річних, 596 (п'ятсот дев'яносто шість гривень 70 коп.) - державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень 99 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмови.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.02.2011.