Рішення № 13671368, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2014.01.11

За позовом                    Закритого акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод»

До                              Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»

Про                              стягнення 2 452,99 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Воронюк С.В. –предст. (дов. № б/н від 11.01.2011 р.)

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

05.11.2010 р. Закрите акціонерне товариства «Тернопільський молокозавод»звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»про стягнення грошових коштів у розмірі 2452,99 грн. (2399,00 грн. –основний борг, 53,99 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №1686 поставки молочної продукції від 01.01.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2010 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 14/92-1783 та призначено розгляд справи на 24.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2010 р. передано матеріали справи № 14/92-1783 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2010 р. № 7478792 станом на день звернення з позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області позивачем - Закритим акціонерним товариством «Тернопільський молокозавод»(05.11.2010 р.) та станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача - Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»є 01133, м. Київ, вул. Л.Українки, буд. 5А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. прийнято до розгляду справу Господарського суду Тернопільської області № 14/92-1783, їй присвоєно номер 12/20 та призначено розгляд справи на 14.01.2011 р.

В судовому засіданні 14.01.2011р. представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р., а також була подана заява про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу на 500,00 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 1 899,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2011 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі від 03.12.2010 р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.01.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Тернопільський молокозавод»та Приватним підприємством «Продторг-Тернопіль»було укладено договір поставки молочної продукції № 1686 (далі - договір) відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Тернопільський молокозавод»(постачальник) зобов’язується поставляти (передавати у власність і доставляти), а Приватне підприємство «Продторг-Тернопіль»(покупець) - приймати і оплачувати товар. Товаром сторони визначили молочну продукцію, найменування, вид, асортимент, кількість та інші характеристики якої відповідно до умов договору заявляються покупцем та зазначаються в документах, що оформлюють поставку такого товару.

Умови поставки погоджені сторонами в розділі 2 договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється на підставі погоджених з постачальником заявок покупця. Заявка надається покупцем постачальнику не пізніше ніж за одну добу до дати поставки.

Відповідно до п. 3.1. договору до обов’язків постачальника належить поставляти покупцеві належний товар, що відповідає вимогам цього договору та погодженим заявкам, а відповідно до п. 3.2. покупець зобов’язаний при прибутті транспортного засобу з товаром невідкладно здійснювати розвантаження товару.

Згідно п. 3.4. договору обов’язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання для розвантаження в пункті покупця товару, вид, асортимент і кількість якого відповідає погодженій заявці та товарно-транспортній накладній, що нею оформлюється поставка такого товару.

Пунктом 3.7. погоджено, що при тлумаченні цього договору та його виконання в частині здійснення поставок сторони керуються Міжнародними правилами по тлумаченню термінів (Інкотермс - 2000).

Згідно п. 4.1. договору, ціну цього договору складає ціна товару, поставленого відповідно до цього договору, протягом його дії.

Пунктом 4.2. погоджено, що ціна кожної партії товару визначається постачальником та зазначається постачальником у товарно-транспортних накладних, що оформлюють поставку такого товару.

Відповідно до п. 4.6. договору оплата кожної партії товару, здійснюється в грошовій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення коштів в касу постачальника до дати поставки такого товару, або за наявності згоди постачальника не пізніше, ніж за три календарних дні від дати поставки товару.

Пунктом 7.1. погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та посвідчення печатками сторін і діє до дати виконання зобов’язань, що виникли з цього договору до 31 грудня 2010 р.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору позивач здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 2399,00 грн. що підтверджується накладними, підписаними сторонами, а саме:

№ 067311 (074888) від 01.07.2010 р. на суму 181,51грн., № 080725 (076485) від 06.08.2010р. на суму 148,25 грн., № 071590 (075429) від 13.07.2010 р. на суму 211,51 грн., 072757 (075569) від 16.07.2010 р. на суму 296,51 грн., 078622 (076178) від 30.07.2010 р. на суму 115 грн., № 079251 (076312) від 02.08.2010 р. на суму 492,41 грн., № 079432 (076341) від 03.08.2010 р. на суму 157,26 грн., № 069041 (075123) від 06.07.2010 р. на суму 96,50 грн., № 075375 (075872) від 23.07.2010 р. на суму 230,00 грн., № 074169 (075733) від 20.07.2010 р. на суму 148,25 грн., № 070226 (075264) від 09.07.2010 р. на суму 181,51 грн., № 062033 (074281) від 17.07.2010 р. на суму 96,50 грн., № 065574 (074690) від 26.06.2010 р. на суму 115,00 грн.

14.10.2010 р. ЗАТ «Тернопільський молокозавод»на виконання вимог статті 222 Господарського кодексу України було надіслано претензію в якій позивач просить надати відповідь на претензію та перерахувати на його розрахунковий рахунок суму заборгованості.

Відповіді на претензію позивачем отримано не було.

У позовній заяві позивач ставить вимоги про стягнення суми основного боргу, у розмірі 2399,00грн., але враховуючи, що позивачем було подана заява про зменшення позовних вимог, то станом на день розгляду спору сума основного боргу становить 1899,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 53,99 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки молочної продукції № 1686 від 01.01.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1899,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 53,99 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з вищевказаного, обов’язковою умовою застосування до відповідача господарських санкцій є встановлення цих санкцій у договорі чи законі.

Відповідно до п. 1.2. договору товаром сторони визначили молочну продукцію, найменування, вид, асортимент, кількість та інші характеристики якої відповідно до умов договору заявляються покупцем та зазначаються в документах, що оформлюють поставку такого товару.

Так само й п. 3.4. договору визначає обов’язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання для розвантаження в пункті покупця товару, вид, асортимент і кількість якого відповідає погодженій заявці та товарно-транспортній накладній, що нею оформлюється поставка такого товару.

Із накладних, наявних у матеріалах справи, не випливає, що цими накладними оформлювалась передача товару між покупцем та постачальником саме за договором № 1686 поставки молочної продукції від 01.01.2010 р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 53,99 грн. не підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 5А, Код 34473634, р/р 260048460 в ТОД РВ «Аваль», МФО 338501, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод»(46009, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 28, код 30356917, п/р 26008242 відділення № 1 в м. Тернопіль ПУМБ у м. Львів, МФО 385350) 1 899,00 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко