Рішення № 13671243, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2826.01.11

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгарант»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»

Про                              стягнення 367 332,25 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Лозянко О.О. (дов. № б/н від 25.01.2011 р.)

Від відповідача          Кушнір Н.Ф. (дов. № б/н від 12.01.2011 р.)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгарант»звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»про стягнення грошових коштів у розмірі 367332,25 грн. (282150,00 грн. –основний борг, 67998,15 грн. –сума збитків від інфляції, 17184,10 грн. –3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р.

Ухвалою суду від 11.01.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/28 та призначено розгляд справи на 26.01.2011 р.

В судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, а також надав інші документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2011 р.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що внаслідок кризи у фінансовій та будівельній галузі України ТОВ «Грандінвестбуд-2006»не змогло реалізувати свої бізнес проекти у будівельній сфері, у зв'язку з чим на даний час не може повернути позичені кошти.

В судовому засіданні 26.01.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 р. між ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»та ТОВ «Грандінвестбуд-2006»був укладений договір №14-ФД про надання безвідсоткової позики (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безвідсотковій основі у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору (надалі іменується «позика»), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Пунктом 2.1. визначено, що розмір позики становить 282150,00 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що позикодавець передає позику позичальникові протягом 1-го банківського дня після підписання сторонами цього договору.

Пунктом 3.2. передбачено, що позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 3.3. встановлено, що позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

Згідно платіжного доручення № 266 від 06.12.2007 р. платником ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»перераховано одержувачу ТОВ «Грандінвестбуд-2006»грошові кошти у сумі 282150, 00 грн., призначення платежу –надання зворотної допомоги згідно дог. № 14-ФД від 05.12.2007 р. без ПДВ.

Отже, ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»належним чином виконано умови договору № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р.

Пункт 4.1. визначає, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується –04 грудня 2008 року (включно). А п. 6.1. передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Таким чином, договір вважається укладеним з моменту зарахування позики на поточний рахунок позичальника – п. 3.3., п. 4.1. та п. 6.1. договору.

22.09.2008 р. між ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»(цедент) та ТОВ «Інвестгарант»(цесіонарій) було укладено договір № В/14-ФД про відступлення права вимоги відповідно до якого ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»з моменту підписання цього договору відступає ТОВ «Інвестгарант»право вимоги виконання грошового зобов'язання –сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006» суми коштів, яка була надана боржнику на поворотній основі відповідно до договору про надання фінансової допомоги № 14-ФД від 05.12.2007 р. у розмірі 282140,00 грн.

Розділом 3 договору визначено порядок передачі права вимоги:

3.1. Цедент в момент підписання даного договору передає цесіонарію належним чином завірені копії документів, що посвідчують право вимоги цедента до боржника, а саме:

- договір про надання фінансової допомоги № 14-ФД від 05.12.2007 р.;

- платіжне доручення № 266 від 06 грудня 2007 року.

3.2. Цедент зобов'язаний надати цесіонарію всю наявну в його розпорядженні інформацію, що має значення для здійснення цесіонарієм своїх прав по відношенню до боржника.

3.3. Право вимоги згідно цього договору переходить від цедента до цесіонарія з моменту підписання цього договору.

3.4. Після підписання цього договору цесіонарій зобов'язується надіслати боржнику повідомлення про відступлення права вимоги протягом 5-ти календарних днів.

Пунктом 7.1. договору № В/14-ФД про відступлення права вимоги передбачено що, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи договір № В/14-ФД про відступлення права вимоги підписаний сторонами та скріплений печатками, отже даний договір є укладеним.

ТОВ «Інвестгарант»на виконання вимог ст. 222 Господарського кодексу України було надіслано претензію № В/14-ФД/2010 від 01.12.2010 р. про повернення суми позики за договором № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р. до ТОВ «Грандінвестбуд-2006».

В зазначеній претензії ТОВ «Інвестгарант»просить сплатити на свою користь суму позики за договором № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р. в розмірі 282150,00 грн.

На момент звернення ТОВ «Інвестгарант»до суду відповіді на претензію отримано не було.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення суми збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 67 998,15 грн. та 3% річних, що згідно розрахунку становить 17184,10 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

ТОВ «Інвестгарант»є належним кредитором, так як, відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Інвестгарант»має правові підстави звертатись до ТОВ «Грандінвестбуд-2006»про стягнення грошових коштів за договором № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

ТОВ «Грандінвестбуд-2006»не виконало своїх зобов’язань за договором № 14-ФД про надання безвідсоткової позики від 05.12.2007 р. Отже, ТОВ «Грандінвестбуд-2006»є таким боржником, що прострочив виконання зобов’язання.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

В своїх позовних вимогах, позивач посилається на договір № В/14-ФД про відступлення права вимоги та на договір № 14-ФД про надання безвідсоткової позики.

Відповідно до п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, на підставі договору № В/14-ФД про відступлення права вимоги відбулась заміна кредитора у зобов’язанні на ТОВ «Інвестгарант».

Пунктом 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин, щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким переходить новому кредиторові.

Пункт 1 статті 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 ст. 517 ЦК України визначає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На виконання п. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор передав новому кредиторові необхідні документи –розділ 3 договору № В/14-ФД про відступлення права вимоги.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 282150,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 17 184,10 грн., збитків від інфляції – 67 998,15 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 17 184,10 грн., та збитків від інфляції у розмірі 67 998,15 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/І. Франка, 31-27, Код 34796086, р/р 26009001613701 в ПАТ «АКБ «Київ»м. Києва, МФО 322498, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгарант» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/І. Франка, 31-27, код 33446809, р/р 26001191068 в КРД "Райффайзен банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) 282150 (двісті вісімдесят дві тис. сто п"ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 67998 (шістдесят сім тис. дев"ятсот дев"яносто вісім) грн. 15 коп. збитків від інфляції, 17184 (сімнадцять тис. сто вісімдесят чотири ) грн. 10 коп. 3% річних, 3 673 (три тис. шістсот сімдесят три) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В. Прокопенко