Ухвала суду № 136711726, 20.05.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1804/25

Номер провадження 2/289/299/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі під головуванням судді Мельника О.В., за участі секретаря судових засідань Писаренко К.Л розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (місце знаходження / місце проживання: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070) до ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позивач до суду не з`явився, у поданій заяві просить проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та її представник до суду не з`явились, до початку розгляду справи по суті подали до суду клопотання про витребування від позивача оригіналу Договору факторингу із додатками, для огляду в судовому засіданні, оскільки належної копії Реєстру боржників до договору факторингу від 24.02.2025 № 01.02.-04/25 матеріали справи не містять, право вимоги позивачем не доведено.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В підготовчому судовому засіданні, яке у відповідності до ст.. 197 ЦПК України проводиться судом з повідомленням учасників справи, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, а також роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Зокрема суд, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання щодо суб`єктивного складу учасників; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст.. 12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінку належності та допустимості отриманих доказів суд може надати лише під час постановлення рішення по суті справи.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Системний аналіз положень ст.ст. 512, 514 ЦК України свідчить, що відступлення права вимоги можливе лише у зобов`язанні, яке існує на момент укладення договору про відступлення права вимоги (у т.ч. договору факторингу).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1665957 складає: 45704,99 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників. На підтвердження вищенаведеного надали до суду копію Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу (зазначаючи про наявність оригіналу відповідного Додатку 1 у Позивача) і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №1665957.

Таким чином, позивач до позовної заяви не долучив копію сторінки Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 року, з якої можливо було б встановити передачу права вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1665957 в розмірі 45704,99 грн., що викликало сумніви у відповідача щодо переходу прав вимоги до позивача.

Враховуючи, що копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №1665957 позивач міг створити самостійно, внісши будь-які відомості, з метою, повного та об`єктивного розгляду справи, виходячи із положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України щодо завдань цивільного судочинства, тобто справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність витребування вказаних доказів, а клопотання представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статями 175, 177, 185 197, 198, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Оголосити перерву в судовому засіданні до 15.00 год. 07 липня 2026 року.

Клопотання про витребування доказів задовольнити частково.

Витребувати від ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (місце знаходження / місце проживання: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070) належним чином завірені копії сторінок Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 року, з яких вбачається передачу права вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1665957 в розмірі 45704,99 грн. до позивача.

Ухвала в частині надання інформації підлягає виконання в строк до 20.06.2026 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК